"Я не боюся ковіду. Це змова для продажу вакцин", або Чому ми такі необачні. Дослідження

Нове дослідження показує: люди, які вірять у теорії змов, також занадто оптимістичні – вони низько оцінюють свій ризик захворіти під час пандемії, тому не дотримуються рекомендованих заходів безпеки. Це стосується і людей, які не довіряють науці.

Склянка наполовину повна

Деякі люди оцінюють власний ризик потрапити до неприємної ситуації нижче, ніж ризик для інших людей. У той час як пандемія COVID-19 є доведеним ризиком для публічного здоров'я, багато людей в усіх країнах світу не поспішають носити маски чи уникати публічних подій. Ці люди усвідомлено ігнорують медпротоколи ВООЗ та заходи стримування інфекції, запроваджені на місцях.

Чому так багато людей необачні? Щоб відповісти на це запитання, наша міжнародна група науковців провела дослідження в Туреччині, Україні та Німеччині на ранній стадії пандемії.

В усіх трьох досліджених соціальних контекстах ми виявили два потужних механізми, притаманних тому, що соціальні психологи називають "надмірно оптимістичне сприйняття ризику" (optimistically biased risk perception). Під час пандемії це пов'язано з індивідуальним сприйняттям ризику, тобто тим, як людина оцінює власний шанс не захворіти на COVID-19.

Інший потенційний механізм, який впливає на ризиковану з погляду здоров'я поведінку пов'язаний із метаоцінкою суспільного ризику, тобто уявлення людини про те, що інші сприймають небезпеку коронавірусу як перебільшену.

Схильність людей до надмірно оптимістичного сприйняття ризику має наукове пояснення. Наше дослідження показало, що надмірно оптимістичне сприйняття притаманних пандемії ризиків деякими людьми ґрунтується на їхній вірі у конспіративні теорії походження вірусу SARS-CoV-2 та недовірі до епідеміології.

Коли науковці пропонують теорії та гіпотези, вони тестують їх на відповідність реальності.

У травні-червні 2020-го ми провели онлайн-опитування зі стихійною вибіркою в Україні (390 респондентів), Туреччині (290 респондентів) та Німеччині (408 респондентів). Наші анкети містили запитання про підтримку теорій змов, довіри до науки, занадто оптимістичного сприйняття ризику, а також намірів брати участь у масових зібраннях та бажання уникати людей.

Спочатку ми попросили учасників дослідження відповісти, наскільки вони вірять у різні теорії походження коронавірусу (наприклад, "Коронавірус може бути біологічною зброєю", "Коронавірус винайшов Білл Гейтс, щоб продати більше вакцин").

Ми також попросили респондентів в усіх трьох країнах відповісти, наскільки вони "довіряють рекомендаціям науковців (наприклад, епідеміологам, вірусологам) стосовно уповільнення поширення коронавірусу.

Після цього попросили учасників написати, як багато людей навколо них перебільшують ризики коронавірусу та чи вони особисто ризикують захворіти на COVID-19.

Нарешті, учасники мали проранжувати чотири твердження, за допомогою яких ми виміряли їхні наміри дотримуватись безпечної поведінки в контексті пандемії (наприклад, "уникати зустрічей з друзями", "уникати великих скупчень людей").

Статистичний аналіз (зокрема моделі структурних рівнянь) показав значні лінійні зв'язки між цими змінними.

Окрім того, щоб попередити кризу повторення в соціальній психології та щоб порівняти різні культурні та соціоекономічні середовища, ми зібрали дані одночасно в кількох країнах.

Теоретична модель візуалізована на малюнку. Ми порівняли вплив "індивідуального" (що я думаю про ризик для себе) та "суспільного" (що, на мою думку, інші люди думають про свій ризик) надміру оптимістичного сприйняття ризику.

Пояснення малюнка: 
Жирними лініями позначені гіпотетичні зв'язки, які тестувалися. Це теоретична модель того, як теорії змов впливають на ризиковану поведінку через сприйняття ризику. Прямокутники – це одна змінна (відповіді на одне питання), овали – індекс, розрахований з відповідей на декілька запитань.

Що показало дослідження?

Дані та статистичні моделі показують декілька закономірностей. Прямий вплив теорій змов. Як і очікувалось, теорії змов мають сильну негативну кореляцію з довірою до науки в усіх країнах. Вони мають сильну позитивну кореляцію зі скепсисом щодо фізичного дистанціювання в усіх країнах. Що це означає? 

Сучасні теорії змов атакують раціональний та науковий погляд на світ та є небезпекою для громадського здоров'я.

Непрямий вплив (теорія змови → надмірний оптимізм → ризикована поведінка). 

В Україні віра в теорії змов призводить до ризикованої для здоров'я поведінки через "індивідуальний ризик" (надмірний оптимізм), тоді як у Німеччині й Туреччині її непрямий вплив пояснюється надмірним оптимізмом щодо суспільного ризику. Що це означає?

Теорії змов мають не лише прямий, але й опосередкований вплив. Вони підживлюють ірраціональний оптимізм. 

І такий ірраціональний оптимізм змушує людей ігнорувати протоколи охорони здоров'я. Це також означає, що в деяких країнах теорії змов відповідають на індивідуальні страхи, а в інших – на колективні. 

Вочевидь, в Україні теорії змов підвищили оптимізм на індивідуальному рівні ("Я не бачу значного ризику захворіти на коронавірус"), тоді як у Німеччині й Туреччині теорії змов простимулювали оптимізм стосовно суспільства ("Більшість людей навколо мене переоцінюють ризик захворіти на коронавірус").

Добре, теорії змов – це погано. А що з недовірою до науки? 

Цікаво, що лише в Німеччині недовіра до науки мала прямий та опосередкований вплив на ризиковану поведінку. Натомість в Україні й Туреччині вплив був лише прямим, без "активації" ролі надмірного оптимізму. Що це означає? 

Вплив недовіри до науки був лише прямим. 

Це означає, що недовіра до науки та віра в теорії змов – різні речі, хоча вони й схожі.

Різниця в тому, що вони працюють через різні механізми. Недовіра до науки діє прямолінійно. Якщо людина не довіряє науці – не довіряє й науковим порадам. Однак якщо людина вірить у теорії змов, ці теорії "заспокоюють" її. Отже, така людина не боїться масових зібрань чи недотримання соціальної дистанції, оскільки не думає, що це ризиковано.

Що можна сказати про міжкультурні відмінності? Наші моделі показали: українські респонденти мають розуміння теорій змов відмінне від респондентів з Німеччини й Туреччини. Лише в Україні респонденти розрізняли теорію "біологічної зброї" та теорію "хвороби задля прибутку". В інших двох країнах респонденти змішали їх в одну велику теорію змови.  Що це означає? 

Культурні різниці – суттєві. 

В Україні респонденти розрізняли відтінки теорії змов: деякі люди вірили, що уряд (чи бізнес) секретно створили коронавірус як зброю чи засіб контролю за населенням, інші вірили, що коронавірус створили спеціально, щоб отримувати прибутки від продажу вакцин. 

Це означає, що різні теорії змов резонують з різним попереднім досвідом людей та популярними наративами (які відрізняються між країнами). 

Українці мають досвід Чорнобиля, тому не дивно, що вони не довіряють урядам, коли йдеться про масштабні наукові програми. Тому не може бути універсальної політики протидії теоріям змови. Її потрібно пристосовувати до місцевого культурного контексту. 

Висновки

Тож які прості висновки можна зробити з нашого дослідження? Наші моделі підтвердили, що є двохетапний механізм впливу теорій змови на наміри вдатися до ризикованої поведінки. Віра у теорії змов не лише прямо підвищує імовірність участі у велелюдних заходах, вона також має непрямий вплив – через "активацію" небезпечно оптимістичних оцінок особою ризиків захворіти на дуже заразну хворобу. 

Наше дослідження містить два меседжі для розробників політик. По-перше, потрібно заохочувати людей визначати дезінформацію та вчитися розпізнавати маніпулятивність певних загальновизнаних у суспільстві наративів ("усім відомо, що…"). Теорії змов зазвичай призначають когось на роль всемогутнього змія, що причаївся десь зі злочинними намірами, –  це можуть бути великі фармацевтичні компанії, сіоністи, "новий світовий порядок" тощо – та змушують людей повірити, що вони маріонетки в руках цього глобального зла. 

Другий меседж пов’язаний із першим – довіра до науки є ключовою. Наше дослідження показало, що люди, які довіряють науці, більш скептично ставляться до теорій змов. Тому важливо впроваджувати на загальнодержавному рівні масові освітні та просвітницькі кампанії, під час яких спростовувати неправдиву чи маніпулятивну інформацію за допомогою наукового знання.

Ключову роль у цій сфері відіграють фактчекінгові проєкти. Ми не можемо скасувати теорії змов як явище, але можемо мотивувати людей обачніше споживати великі обсяги неперевіреної інформації та бути менш оптимістичними під час оцінки ризиків пандемій на кшталт теперішньої.