Юридичний захист і суспільне визнання. Навіщо потрібні реєстровані партнерства

Понад місяць триває обговорення законопроєкта №9103 "Про інститут реєстрованих партнерств". І хоча самій ідеї забезпечення рівних можливостей для одностатевих та різностатевих пар в Україні вже понад сім років, наразі це єдиний зареєстрований у Верховній Раді документ, що має втілити її в реальність. 

Законопроєкт визначає реєстрованим партнерством добровільний сімейний союз двох повнолітніх осіб однієї чи різної статі. Він не є шлюбом і не передбачає можливостей для усиновлення чи опіки дітей, натомість регулює питання правового статусу, спільного майна, успадкування та соціального захисту. Тобто питання, які для багатьох пар загострилися під час війни. 

LIGA.Life вирішила розібратися, як узаконення реєстрованих партнерств може змінити життя одностатевих і різностатевих пар, серед яких є цивільні та військові. Про юридичний захист, суспільне визнання і процес розгляду законопроєкту — розповідаємо далі. 

Що відомо про законопроєкт?

Перші спроби забезпечити рівні права та можливості для гетеро- та гомосексуальних пар в Україні почалися ще у 2015 році і зафіксовані у розпорядженні Кабінету міністрів №1393. Тоді уряд взяв на себе зобов’язання розробити проєкт закону про цивільні партнерства до другої половини 2017 року, але цього так і не відбулося.

З року в рік питання розробки та ухвалення законопроєкту відтерміновувалося, допоки влітку 2022 року електронна петиція на сайті президента України з проханням легалізувати одностатеві шлюби не зібрала необхідну кількість голосів. У відповіді на петицію Володимир Зеленський заявив про неможливість узаконити стосунки ЛГБТ-пар у такому форматі під час війни, оскільки це суперечить Конституції України. Утім, він зазначив, що уряд готує ідеї щодо реєстрації цивільних партнерств. 

Минуло понад сім місяців — і в Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №9103 "Про інститут реєстрованих партнерств", який вже встиг отримати позитивні та негативні відгуки від непрофільних комітетів і міністерств. Зокрема, 7 квітня Комітет молоді та спорту підтримав документ і рекомендував його до ухвалення, а 18 квітня Міністерство оборони законопроєкт розкритикувало. 

"Для нас Комітет з питань правової політики — профільний, але є ще 13 додаткових комітетів, частина з яких готові обговорити документ. Їхні рішення не є обов’язковими, та нам важливо почути оцінки з різних позицій, оскільки йдеться про створення нового інституту в суспільстві. До того ж обговорення у непрофільних комітетах дозволяють долучити до дискусії депутатів, які раніше не стикалися з цими питанням та часто діяли й мислили у межах власних уявлень. Тому для нас це можливість більше розповісти про проблеми, з якими стикаються ЛГБТ-люди", — пояснює депутатка та ініціаторка законопроєкту Інна Совсун. 

На її думку, малоймовірно, що у квітні-травні документ потрапить на розгляд парламенту, адже обговорення у комітетах займають певний час. На даному етапі, вважає депутатка, ініціатива не набрала б необхідної кількості голосів, бо не всі депутати розуміють проблему та запит від суспільства. 

"Ми ще не на тому етапі, коли можемо винести законопроєкт на розгляд Верховної Ради і сподіватися на позитивний результат. Ну і звісно, аби будь-яке питання зараз потрапило до порядку денного, необхідна воля Офісу президента. Особливо, коли йдеться про такі чутливі законопроєкти. Наразі ж ситуація така, що на Банковій досі не висловилися чітко з цього приводу. Тож нам потрібно звернути їхню увагу на законопроєкт", — додає Інна Совсун.

Вона зазначає, що підтримка законопроєкту про реєстровані партнерства потрібна не лише всередині країни, а й для покращення позицій під час спілкування з міжнародними партнерами, які надають Україні допомогу під час війни. На думку парламентарки, таке рішення президента може бути позитивно сприйняте на світовій політичній арені. 

Права та соціальні гарантії для партнерів

За словами комунікаційної менеджерки ГО "Інсайт" Таї Герасимової, законопроєкт про реєстровані партнерства надає низку прав і соціальних гарантій одностатевим та різностатевим парам. Сюди належить відпустка за сімейними обставинами, спільне володіння майном, а також впізнання тіла чи призначення соціальної допомоги у разі загибелі одного із партнерів під час військової служби. Утім, до списку не входить питання адопції та опіки над дітьми.

"Якщо у людини є дитина, її партнер або партнерка не матимуть права усиновити або удочерити цю дитину, хоч би скільки вони не жили разом як сім’я. А в разі загибелі або втрати працездатності матері чи батька, партнери не зможуть піклуватися про дитину. Це велика проблема та ризики для одностатевих сімей, які наразі політики не готові вирішувати, адже бояться реакції суспільства замість того, щоб проводити роз’яснювальну та інформаційну політику", — зазначає вона. 

Водночас депутатка Інна Совсун пояснює, чому питання опіки та усиновлення не внесли до законопроєкту:

"Наразі ми зосередилися саме на вирішенні проблем, які потенційно можливо вирішити. Якби це питання було в законопроєкті, то як би це вплинуло на ймовірність його ухвалення? Я думаю, усі прекрасно розуміють. Тому давайте спробуємо зробити хоча б щось, ніж вимагати всього і не отримати геть нічого". 

Електронна петиція, камінг-аут і служба у війську

Аби привернути увагу Офісу президента до законопроєкту №9103 була створена електронна петиція. Станом на 90:00 25 квітня вона зібрала понад 24,4 тисячі голосів із 25 тисяч необхідних. За словами Інни Совсун, петиція є важливим комунікаційним інструментом, завдяки якому спільнота висловлюється і показує важливість питання:

Автором петиції на підтримку законопроєкту "Про інститут реєстрованих партнерств" став військовослужбовець Петро Жеруха. До створення і підписання ініціативи також долучилися десятки правозахисних громадських організацій (їхній перелік можна знайти наприкінці тексту петиції). У коментарі для LIGA.Life він розповів, що тривалий час не наважувався публічно заявити про свою сексуальну орієнтацію, але хотів підтримати ініціативу. 

"Я розповів своїй подрузі, що хочу підтримати проєкт закону, адже він стосується і мене. Тому вирішив створити електронну петицію, у чому мені допомогли громадські організації. Раніше я нікому не розповідав про свою бісексуальність, але вперше у житті був готовий на цей крок", — ділиться Петро. 

28 березня чоловік зареєстрував петицію №22/185864-еп. До цього він довго планував, як саме повідомить батькам про свою орієнтацію, але публічна підтримка ініціативи стала поштовхом до дії. Тож уже за кілька годин Петро зателефонував батькам і все розповів. Наступного дня військовослужбовець зробив публічний камінг-аут у Facebook, який прочитали і побратими.

Реакції були різні: від підтримки до пасивної агресії, утім, каже Петро, найчастіше йому пропонували видалити пост і більше не привертати увагу до питання прав ЛГБТ-людей. Загалом, зізнається військовослужбовець, ставлення до камінг-ауту та законопроєкту серед побратимів і командирів було нейтральним. Тож подібної реакції він очікував і від Міністерства оборони. 

"Після камінг-ауту один мій командир сказав, що військові мають бути повністю аполітичними. Якщо ти виконуєш бойові завдання, то не повинен вступати в дискусії чи займати якусь сторону. І хоча я так і не зумів перейняти цей підхід, але подібної нейтральної позиції очікував і від Міноборони", — пояснює Петро Жеруха. 

Міністерство оборони у своїй пропозиції розкритикувало законопроєкт, зокрема інформацію із пояснювальної записки про кількість ЛГБТ-військових в Україні. У відомстві заявили, що дані про тисячі квір-людей у лавах ЗСУ "потребують додаткового вивчення". 

Дійсно, наразі складно назвати кількість ЛГБТ-людей в Україні та серед військовослужбовців ЗСУ зокрема. Утім, зазначає Петро, особисто він після камінг-ауту спілкувався у соцмережах із близько сотнею таких військових. 

"Це лише мій досвід і ті люди, які публікували щось у соцмережах. Але є багато ЛГБТ-людей, які з тих чи інших причин приховують свою ідентичність. Особливо це загострена проблема серед військових. Деякі не поспішають казати про себе і цим користуються противники для підтвердження власних гомофобних суджень. Адже так у суспільстві з’являється враження, що ЛГБТ-людей серед нас немає", — пояснює чоловік.

Він додає, що навіть сотню квір-людей в ЗСУ не потрібно ігнорувати, адже це військові, які хочуть захищати свою країну попри усі ризики і хейт. До того ж представники ЛГБТ-спільноти серед цивільних теж рано чи пізно можуть стати військовими, і буде значно краще, якщо їхні права будуть захищені. 

"Мені часто пишуть квір-люди, що вже стали на облік у військкомат і чекають, коли їм зателефонують. Вони нікуди не тікають, а висловили готовність йти в армію, в найгірше середовище, яке лише можна обрати для ЛГБТ-людини. Їм байдуже, що їх будуть хейтити, бо вони хочуть захищати свою країну", — додає Петро Жеруха. 

На його думку, узаконення реєстрованих партнерств дозволить вирішити безліч дрібних проблем, з якими щодня стикаються ЛГБТ-військові. З найпростішого — це можливість взяти відпустку за сімейними обставинами або вказати контакт партнера, якого командування в разі чого буде зобов'язане повідомити про трагедію. 

"Є купа дрібних речей, які помічають лише ЛГБТ-пари. Наразі я не в стосунках, тому не стикався з цими проблемами, але як військовий я хочу мати можливість планувати будь-який розвиток особистого життя. Якщо я покохаю жінку, то зможу з нею одружитися. Але якщо це буде чоловік — що тоді? Як ми будемо жити, чи будуть нас визнавати? Це величезний тиск, який немов змушує мене менше хотіти стосунків із чоловіками. Тому я хочу мати юридичний захист для себе і своїх друзів", — пояснює військовий. 

Реєстроване партнерство не лише для ЛГБТ-пар

Законопроєкт №9103 розрахований не тільки на ЛГБТ-пари, але й на гетеросексуальних партнерів, які з тих чи інших причин наразі не бажають укладати шлюб, утім хочуть мати юридичні права стосовно одне одного. Одна з таких пар — Дмитро Деркач та Софія Попович. Нещодавно вони публічно виступили на підтримку реєстрованих партнерств і заявили, що й самі планують укласти такий союз, щойно законопроєкт ухвалять. 

"На нашу думку, шлюб — це щось більш сакральне і ціннісне, він має більш серйозний та офіційний характер, тому ми поки ще не готові на такий крок. А партнерство якраз дає досить важливий перелік прав, який би ми хотіли мати. Для нас це скоріше як перехідний етап перед шлюбом. Не думаю, що партнерство може якось знецінити інститут шлюбу", — розповів LIGA.Life Дмитро Деркач.

За його словами, потреба в юридичному захисті стосунків пов’язана насамперед з можливими ризиками, викликаними війною. Законопроєкт дозволяє партнерам набути статусу близьких родичів і в разі смерті опізнати тіло партнера чи отримати доступ до всієї інформації, що стосуватиметься смерті. Без юридично закріпленого партнерства або шлюбу наразі це неможливо. 

"Зараз, на жаль, такий ризик нависає над нами кожного дня. Тому дуже правильно, що законопроєкт не розділяє шлюб для гетеросексуальних пар, а партнерство — для усіх інших. Реєстровані партнерства будуть корисними для усіх", — додає Дмитро. 

На його думку, узаконення реєстрованих партнерств стане важливим цивілізаційним кроком у напрямку ЄС і демократичного суспільства, свідчитиме про свободу та рівність усіх громадян. Зокрема, це дозволить захистити військових, які боронять Україну і вже сьогодні потребують прав, передбачених законопроєктом. 

"У мене є багато знайомих із ЛГБТ-спільноти, і я дуже хочу, щоб вони не боялися, що можуть бути принижені, побиті чи вбиті за те, що комусь не подобається їхня сексуальна орієнтація. Якщо Верховна Рада ухвалить цей законопроєкт, це буде потужним сигналом суспільству, що одностатеві партнерства — це нормально, це не страшно, а ЛГБТ+ — такі ж самі люди, які так само кохають", — вважає чоловік. 

Суспільне визнання і плани на майбутнє

Окрім юридичного захисту для цивільних та військових, законопроєкт робить крок до суспільного визнання ЛГБТ-пар в Україні. Приміром, психологині Ірині Хапаловій довелося майже сім років тримати у таємниці свою сексуальну орієнтацію, яка на той час вважалася "неправильною". 

"Мої перші стосунки і перший сексуальний досвід був із дівчиною. Коли про це дізналася мама, то виступила категорично проти. Відтоді ця тема у нас була під забороною. Відсутність у суспільстві розуміння, що гомосексуальні стосунки теж є нормою, не дала мені відразу прийняти себе і свою орієнтацію. Тому майже сім років я жила в умовній тіні, це з’їдало мене зсередини", — розповідає вона. 

У 21-річному віці дівчина відкрито заявила, що вона лесбійка, і відтоді не приховувала стосунків. А кілька місяців тому заручилася зі своєю партнеркою Анастасією — у майбутньому пара планує одружитися. 

"Для нас дуже важливий цей законопроєкт, тому що це повноцінна можливість називати себе парою. Йдеться про відсутність страху ходити за руки під час прогулянки містом, про відсутність потреби брехати, що ми подруги, під час спільних поїздок чи оренди житла. Ми маємо зараз власне житло, машину, бізнес і хочемо бути юридично захищеними. А в перспективі замислюємося про дітей", — зазначає Ірина Хапалова. 

На її думку, за останні 10 років українське суспільство зробило величезний крок до визнання ЛГБТ-людей. Якщо ще шість років тому Ірина доволі скептично ставилася до ідеї легалізації реєстрованих партнерств, адже розуміла, що суспільство не готове, то сьогодні ситуація кардинально інша. 

"За цей час наше суспільство трансформувалося, а війна дала дуже великий поштовх до переосмислення усього. З’явилося багато ініціативних, відповідальних людей, які відчувають свою причетність до змін у країні. Тому я дуже сподіваюся, що законопроєкт про реєстровані партнерства ухвалять, а нинішні та майбутні покоління зможуть відчувати себе вільними у вільній Україні", — додає психологиня.