Пояснення

Другий локдаун? | Країни Європи знову закриваються на карантин. Чого чекати Україні? 6 думок медекспертів

03.11.2020, 09:57 • 9 хвилин
1

Чи можливий в Україні карантин

Так, це цілком реально.

2 листопада під час погоджувальної ради парламенту заступник голови фракції "Слуга народу" Олександр Корнієнко заявив, що всю країну "турбує питання з пандемією". Тому запропонував викликати до сесійної зали міністра охорони здоров’я Максима Степанова, щоб він пояснив нардепам, що відбувається і чи очікувати локдауну. 

Максим Степанов заявив, що в Україні знову буде локдаун при добовій кількості хворих близько 20 000, а заповнюваність ліжок, враховуючи і ті, які будуть в мобільних госпіталях, складе 100%.

Мова про обмеження на переміщення, закриття барів, готелів, кінотеатрів, спортзалів і центрів дозвілля.

Головний санлікар Віктор Ляшко допускає, що в Києві знову можуть закрити метро, якщо місто потрапить в червону зону. Мова як про громадський транспорт по місту, так і заборона посадки на міжобласний і міжрегіональний транспорт. 

Мер Києва Віталій Кличко заявив, що локдаун в столиці через ситуацію з коронавірусом буде крайнім заходом, і що "Київ сьогодні всіма силами намагається утримати ситуацію, щоб не вдаватися до жорсткого карантину".

2

Андрій Александрін, епідеміолог: "Система вже лягла"

Александрін також очолює ГО "Інфекційний контроль" та керівника Національної експертної групи з інфекційного контролю (NEGIC)

Я проти жорстких заходів, за те, щоб ми відпрацьовували інфекційну безпеку. Але держава системно з лютого нічого не зробила.

Якщо тверезо підходити до цього питання, треба терміново жорсткі заходи вводити, щоб спасти велику частину населення. Іншого виходу вже немає. 

Система вже лягла, медиків нема, вони вже по другому колу ковідом хворіють. 

Крім медиків і палат, треба ще техперсонал, який буде за тим же киснем стежити. А головні лікарі кажуть, що техніків немає, компаній, які обслуговують ці системи, бракує. 

Забезпечення засобами захисту, препаратами бажає кращого, є проблеми, бо непродумана система фінансування, лікарням викручують руки.

А коли прийде грип і почнеться мікс інфекцій – і грип, і ковід – буде ще гірше. 

Ми тісно працюємо в регіонах – Донеччина, Франкіськ, Львів – всюди ситуація плачевна.

Уже практично неможливо місце з киснем в лікарні в Києві. От перший раз зіштовхнувся, коли намагався госпіталізувати людину з близького кола.

Треба робити жорсткішою відповідальність за ігнорування правил, коли люди маску не носять і їм плювати. От я заправляюсь, бачу. А приїжджаємо в лікарню, там вмираючі очі, які задихаються. 

Але щоб посилювати відповідальність, треба, щоб перші особи держави і МВС, Держпродспоживслужба показували приклад. А в нас контролюючі органи пстійно показують, як неправильно носити маски, наприклад.

3

Павло Ковтонюк, ексзаступник міністра МОЗ: "Обмеження потрібні вже зараз"

Також Ковтонюк очолює центр економіки охорони здоров'я Київської школи економіки.

Ми рекомендуємо вводити національні обмеження зараз, але є застереження. 

Коли кажуть "повний локдаун", люди зазвичай згадують квітень. У Європі зараз вводять трішки іншу систему. Так, жорстку по країні, але школи не закривають, наприклад. Як і транспорт. 

Логіка навесні була "закриваємо сфери життя: траснпорт, школи". Зараз логіка: обмежити пересування і контакти індивідуальної людини.

Дуже ймовірно, що національні жорсткі обмеження в Україні будуть. Щось подібне мало бути в нас вже давно. 

Зараз така ситуація, що очевидно – локдаун буде. Рано чи пізно. Чим пізніше, тим жорсткіше. 

Тому рекомендуємо вводити зараз. Ми зараз вирахували приблизну жорсткість, яка там потрібна – як було в травні, коли вперше послабили карантин (що дозволили, можна бачити на тодішній інфографіці від уряду – Ред.).

Надважливо відмовитись від підходу "напів заходів", коли місцева влада бере участь у визначенні, які в них будуть обмеження. Прописано, що таке червона зона, а мер вважає, що от це буду робити, а це ні. Є епідемічний показник – є чіткі обмеження, без політичних ігор. 

Також важливо розуміти мету обмежень в Україні.

Колапс лікарень ми прогнозуємо на першу декаду листопада, якщо все лишити, як є.

Якщо хочемо його уникнути, можуть працювати школи, транспорт, частково ще якісь заклади культури, магазини з якимись обмеженнями. 

Якщо хочемо повного контролю над ковідом, тоді на 14 днів все зупиняється, комендантська година, надзвичайний стан. Нових випадків не буде, але й економіки теж.

Жорсткий варіант в Украні малоймовірний. Є дослідження, що укранці не бояться захворіти так сильно, як збідніти.

Це означає, що, скоріш за все, виконання обмежень буде на низькому рівні. 

Тому наша реалістична мета – боротися, аби в лікарнях постійно були місця, щоб ми могли лікувати своїх тяжких хворих і пережити якось цю зиму. Бо коли ляжуть лікарні, смертність дуже зросте. 

Прогноз Київської школи економіки залишається незмінним — до кінця року від COVID-19 в країні може померти до 20 000 людей. За кількістю активних хворих та померлих Україна тримається у п’ятірці європейських країн з найгіршими показниками. Ситуація критична, жодна з областей не контролює розповсюдження коронавірусу, ситуація із заповненням лікарень хворими погіршується. Лікарень з безпечним рівнем завантаження хворими меншає. Цього тижня їх 55% (250 лікарень), а минулого було 68% (298 лікарень)

4

Сергій Дубров, анестезіолог: "У нас – цунамі"

Дубров також є президентом Асоціації анестезіологів України, професором та експертом МОЗ

Можу сказати свою особисту думку, не МОЗу. Система охорони здоров’я не є безмежною. Ми бачимо ріст захворювання останніми місяцями, бачимо наближення до 80% порогу заповнення ліжок під ковід. Це може привезти до того, що система не витримає. 

Якщо не зупинити щоденну кількість захворювань і не втримати хоча б на цьому рівні, буде виправданим більш жорсткий карантин.

Що робити, щоб не було локдауну? Навчити людей виконувати правила: не збиратися на концертах, стадіонах, днях народженнях, обробляти руки, носити маски. Це певним чином стримає поширення. 

Але за короткий час достукатися до всіх громадян практично неможливо. У супермаркеті вчора жінка без маски купує товар на касі, я продавцю роблю зауваження, а у відповідь: "Немає розпорядження, що не можу обслуговувати без маски". При тому, що продавці за день контактують з великою кількістю людей і більше ризикують захворіти. 

У нас не друга хвиля. Хвиля – це коли є підйом і спад. А у нас – цунамі. Люди мають усвідомлювати це і боятися.

Бо яку б зарплату лікарі не отримували, ми виснажуємося. Ковідні реанімації, госпіталі дуже виснажують. Лікарі вже тих 300% надбавок не хочуть, хочуть планово працювати, як раніше.

Персоналу недостатньо, ліжка додають, а штат на них той самий лишається. Якщо реанімації були на 6 ліжок, стало 14, а команда не збільшилась. 

Навряд чи нам вдасться навіть при бажанні уряду пережити безнево-квітневий сценарій, у нашій країні це неможливо. 

Але хоча б максимальна дистанційна робота. Було б важливо залучити МВС, щоб були жорсткі штрафи за недотримання маскового режиму в громадських місцях. Бо для людей коронавірус досі міфічний, як хтось близький не вмер, то нічого страшного. 

5

Володимир Курпіта, екскерівник Центру громадського здоров’я МОЗ: "Думаю, уряд не оголосить локдаун"

Об’єктивно підстави для оголошення жорсткого локдауну є, кількість нових випадків зростає, можливості системи охорони здоров’я вичерпуються.

При респіраторних інфекційних захворюваннях завжди дуже важко знайти першоджеерло зараження. Адже хвороба може бути безсимптомною і людина може не знати, що її поширює. 

Тому для виявлення джерела, яке є критично важливим, використовують практику обмеження контактів.

Але є три проблеми:

1. Ми не знаємо, як довго треба буде цей локдаун тримати. Стандартом є два інкубаційних періоди від моменту виявлення останнього хворого. Але тут він не спрацює, бо є купа безсимпомних хворих, яких ми не виявляємо.

Якщо оголошуємо локдаун без кінцевої точки, зростає невизначеність, і ми переходимо до проблеми номер 2.

2. Соціальне невдоволення. Це уже відбувається в Іспанії, Франції. Люди незадоволені, бо втрачають можливості доступу до ресурсів і не мають за що жити і задовольняти базові проблеми. 

3. І остання проблема: ресурси для забезпечення локдауну. І це не про кількість лікарів. Це якраз ресурси інших структур – Нацгвардія, МНС і так далі.

Багато хто критикує Китай, але щоб встановити жорсткий локдаун в конкретному місті, вони зробили кордони, перевірки, залучили поліціянтів і так далі.

Локдаун потребує великого рівня залученості сивлових структур. Думаю, з боку Авакова і силовиків немає такої зацікавленості або потреби.

Тому думаю, це буде стримуючим фактором і уряд не оголосить локданун.

Який вихід? Який робить цивілізований світ: переходить від загального тестування до цільового. 

Ми повинні виявляти не тих, хто уже хворий, а тих, хто найбільш заразний. 

Вже є багато досліджень, які показують, що люди заразні за 2 дні до появи симптомів і 5-8 днів від моменту захворювання. Тому можна використоввати тести на антиген, які нам пообіцяли. І до найбільш заразних застосовувати обмежувальні заходи, якісь адмінзаходи за порушення.

Далі – відстежувати контакти. Система не могла створити команди відстежувачів, але у нас є можливості – мобільні телефони, наприклад.

Контактних осіб треба тестувати, відстежувати, як вони рухаються по країні. Потрібне врегулювання Ради щодо прав людини тут, бо це певне обмеження. Але це можна зробити. 

Нас точно буде очікувати якесь масове тестування.

Мобільні бригади вичерпали свій ресурс. Тому рекомендував би робити пересувні пункти тестування, які б працювали по районах, у них більші можливості, щоб люди до них приходили".

6

Алла Мироненко, вірусолог: "Поки медики справляються, я б локдаун не робила"

Мироненко також завідувачка відділу респіраторних та інших вірусних інфекцій Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Громашевського Національної академії меднаук.

Якщо подивитися статистику по областях, невеличких містечках, вона не відповідатиме дійсності. 

Маємо усвідомлювати, що хворих у нас набагато більше, ніж в статистиці. Процес зайшов надто далеко.

Люди хворіють тихо, мовчки, в лікарів немає вибору. Якщо лікар бачить ковід – лікує. А тестування буксує і вже не акцентують на ньому увагу, бо немає часу і сил. 

Лікарні мають хоча б надати допомогу тим, для яких небезпечно хворіти вдома. Всі інші мають лікуватися вдома. 

Коли велика часина людей переворіє, буде простіше жити. Механізм такий: спочатку стрімке зростання, стабілізація, а далі спад.

Спад у нас буде не тому, що ми все добре робили, а тому, що перехворіли безсимптомно, з симптомами, в лікарнях. Усе це формує імунітет. 

Допоможе зараз виконання правил. Коли люди носять маску, вони себе захищають. Акуратні люди менше хворіють. 

Закривати транспорт й раніше не було доцільно. Тим більше, зараз у метро працюють над потоками повітря, дезінфікують фільтри. 

Кафе й ресторани мають свої ризики, бо в масках ви не будете обідати. Але ви сидите за різними столиками. 

Але нічні клуби точно треба давно заборонити. Молодь там не танцює в масках. 

Так, для молодих це не так критично, вони зазвичай легко хворіють. А коли вони заражують людей, у яких проблеми і людей старшого віку – ось це критично. 

Поки наша медична служба справляється, я б локдаун не робила. 

Треба просто стежити, щоб люди не вдавали виконання правил, а виконували їх. Наприклад, правильно носили маску – на носі і роті.

7

Ігор Кузін, керівник Центру громадського здоров'я МОЗ: "Тотальний локдаун зараз не доцільний"

Питання запровадження жорсткого локдауну зараз – питання багатьох країн Європи. Україна не виключення.

З одного боку – економіка, яка ще не відновилася після першої хвилі, яка для деяких країн вже на межі колапсу.

З іншого – обмежений резерв системи охорони здоров'я, втрачені людські життя і прогресивно зростаючі витрати бюджету.

Якщо дивитись на ситуацію в Україні – впровадження тотального жорсткого локдауну зараз недоцільно, бо потужності з тестування зараз недостатні для контролю ситуації.

Як тільки такий жорсткий локдаун завершиться – ситуація буде повторюватися знову.

Найбільш оптимальним зараз є будь-які заходи, які спрямовані на обмеження кількості контактів: максимальне обмеження публічних заходів, переведення більшої кількості установ та підприємств на дистанційну роботу, жорсткий контроль за протиепідемічним режимом на транспорті (автобуси, метро, таксі), тощо.

Критичним є і максимальне нарощування потенціалу держави по тестуванню та відстеженню контактних осіб.

Не менш важливим може бути превентивне посилення заходів в тих регіонах, в яких ситуація погіршується і які зараз є драйверами збільшення кількості нових випадків. Саме в них мають діяти суворі обмеження з дієвим

Ірина Андрейців

редакторка LIGA.Life
Яна Міланова

журналістка LIGA.Life