Суперпоширювачі ковіду і чому ми не можемо жити без карантинів? Огляд досліджень. Випуск 3

Скільки людей має перехворіти на ковід для колективного імунітету?

Ми продовжуємо дізнаватися нові подробиці щодо формування колективного імунітету. Адже після того, як певна частина населення перехворіє, темпи поширення коронавірусної інфекції значно знизяться.

Це створює спокусу серед певних груп вчених та управлінців дозволити коронавірусу поширюватись без обмежень, щоб природний колективний імунітет якомога швидше став захистом для всіх.

Елементи такої стратегії можна бачити в діях уряду Швеції, подібним шляхом збиралася йти Велика Британія на початку пандемії. Схожі пропозиції від груп так званих "інтелектуальних активістів" досі отримує адміністрація президента США.

Але скільки конкретно людей має перехворіти, щоб колективний імунітет сформувався?

Дані математичних моделей дають широкий показник в діапазоні 10-70% населення. Результати клінічних досліджень загалом вкладаються у ці значення. 

Наприклад, деякі уроки можна винести з ситуації навколо бразильського міста Манаус – двомільйонного мегаполісу, який дуже постраждав від коронавірусу в травні минулого року. Надлишок смертей був таким, що владі довелося облаштовувати кілька нових цвинтарів за містом. Однак до кінця літа ситуація змінилась навіть попри те, що карантинні заходи слабшали.

Одна з дослідницьких груп встановила, що коронавірусна хвиля спинилась, коли кількість тих, хто перехворів сягла 66%.

Але вже через кілька місяців ситуація у Манаусі знову почала погіршуватись. Це зайвий раз вказує на наше обмежене на сьогодні розуміння колективного імунітету проти ковіду.

Кількість шведських смертей на 100 000 населення перевищує українські показники більш ніж удвічі, а показники сусідньої Норвегії – в 10 разів.

Таким чином, ідея, що можна просто повернутись "до нормального життя" і дати колективному імунітету формуватись самостійно, без наших впливів та обмежень – небезпечна омана, яка не підтримується науковими доказами.

Суперпоширювачі ковіду

Ще від початку пандемії дослідники з різних куточків світу визнавали, що однією з головних рушійних сил COVID-19 є суперпоширювачі – особи, здатні заражати велику кількість своїх контактів.

За деякими оцінками, близько 80% вторинних випадків інфікування були спричинені 10% первинно інфікованих. 

Тобто спочатку з’являється невелика група інфікованих, яка потім заражає в рази більше людей. І завдяки кільком сотням суперпоширювачів ми спостерігаємо кілька тисяч нових випадків щодня.

Крім того, подібні ситуації частіше виникали у сільських регіонах, де люди менш схильні виконувати вимоги протиепідемічного режиму.

Чи можна ці знання застосувати на практиці? Так. У більшості країн епідеміологічне розслідування полягає в пошуку контактних осіб щойно виявленого нового випадку інфекції. 

Натомість ряд дослідників пропонують шукати осіб, що потенційно могли інфікувати щойно виявленого пацієнта. Оскільки таке розслідування "вглиб" зазвичай веде до ситуації, де відбулось суперпоширення. І дозволить знайти решту інфікованих, які ще можуть не мати симптомів.

Таким чином, найбільш доцільними протиепідемічними заходами є ті, які спрямовані на боротьбу з епізодами суперпоширення. Якими конкретно мають бути ці заходи і якою буде їхня реальна ефективність – лишається предметом досліджень.

Нова база даних

Спільним проєктом кількох дослідницьких установ у США та Європі, за технічної підтримки Google, стала відкрита база даних щодо інфікованих COVID-19. 

Унікальною її робить масштабність – у базі вже є мільйони випадків інфекцій з понад 150 країн. Для кожного пацієнта є до 40 показників (симптоми, контакти, мутації вірусу тощо), які можна зареєструвати. 

Подібні бази є надзвичайно потужним інструментом у боротьбі з ковідом. Ще на початку пандемії брак подібних даних призводив до того, що деякі вчені взагалі сумнівались, чи може коронавірус стабільно передаватись від однієї людини до іншої.

Водночас, зусилля окремих ентузіастів, які по дрібках збирали всю доступну інформацію, дозволило ще в березні 20 року стверджувати, що справжня кількість випадків коронавірусу принаймні в 10 разів вища за цифру, яку декларували китайські органи влади.

Новостворена Global Health допоможе відслідковувати актуальний стан речей та краще прогнозувати спалахи, поширення та мутації коронавірусу, а також оцінювати ефективність протиепідемічних заходів та вакцинації в різних куточках планети.

Як зробити вакцинацію ефективнішою

В Україні почалась кампанія вакцинування проти ковіду вакциною Covishield, виготовленою за ліцензією Oxford-Astrazeneca. Щеплення у нас планують проводити в два етапи з інтервалом чотири тижні.

За даними, опублікованими в Lancet 19 лютого, ефективність першої дози вакцини протягом 90 днів складала 76%. Ефективність вакцини після другої дози залежала від часового інтервалу між дозами: найвищою (81,3%) вона була, коли інтервал складав 12 тижнів і більше. 

Головна цінність цієї статті наступна: вчені схиляються до того, що якщо стоїть вибір між щепленням половини людей, але двома дозами з коротким інтервалом та щепленням всіх людей, але щоб повторна доза була через 90+ днів, то слід надавати перевагу другому варіанту. 

Адже відповідно до моделювання, це загалом дасть кращі результати.

Зрештою, це вписується у затверджену до вакцини документацію, яка дозволяє будь-який інтервал в діапазоні 4-12 тижнів. Україні, зокрема, ніхто не забороняє збільшити інтервал на понад 28 днів. Чекаємо на відповідну реакцію.