Потужна геомагнітна буря спричинила полярне сяйво в Україні: що варто знати про явище

Земля переживає потужну геомагнітну бурю рівня G4, спричинену сонячним викидом і розривом в атмосфері Сонця. Такі явища можуть впливати на роботу електромереж через електричні струми, що проходять крізь магнітне поле планети та її поверхню. Про це пише ScienceAlert.

Експерти прогнозують, що поточна геомагнітна буря може досягти крайнього рівня G5, подібного до супершторму 2024 року. Космічні бюро повідомляють про високі шанси появи полярного сяйва, що може бути видимим навіть на низьких широтах.

Геомагнітна буря виникла внаслідок сонячної активності. 18 січня Сонце випромінило потужний спалах класу X1.9 – найвищої категорії серед можливих. Сам спалах не спричиняє бурю, проте її формує корональний викид маси (CME) – викид мільярдів тонн сонячних частинок, з’єднаних вивільненими магнітними полями. Коли такий викид спрямований на Землю, як у випадку з CME після спалаху X1.9, його енергія взаємодіє з магнітосферою планети. Це прискорює заряджені частинки, що вже утримуються в магнітному полі, уздовж магнітних ліній, спрямовуючи їх у верхні шари атмосфери, переважно поблизу полюсів. Їхня взаємодія з атмосферними частинками й створює полярне сяйво.

Коли CME супроводжується швидким сонячним вітром, буря може набувати особливої інтенсивності. У цьому випадку за CME спостерігається велика корональна діра – зона ослаблених магнітних полів на поверхні Сонця, через яку потік заряджених частинок виходить у Сонячну систему більш вільно. За останніми обрахунками швидкість сонячного вітру становила 1069,9 км/с, що майже утричі перевищує середній показник близько 400 км/с.

Потік швидкого сонячного вітру сам по собі здатний викликати появу аврори, а в поєднанні з корональним викиданням маси сяйво стає інтенсивнішим.Водночас такі явища несуть ризики: рентгенівське випромінювання від сонячних спалахів може спричиняти короткочасні радіозатемнення, а геомагнітні збурення від CME здатні впливати на роботу радіозв’язку, космічних апаратів та енергетичних мереж.

Серед небезпек також – радіаційна буря. Вона виникає тоді, коли потужний сонячний викид прискорює величезну хмару енергійних частинок – переважно протонів, – які мчать від Сонця попереду CME. Ці частинки досягають Землі значно швидше, ніж сам CME, і становлять небезпеку головним чином для астронавтів, електроніки космічних апаратів і авіації на високих широтах, оскільки більшість із них блокується атмосферою Землі.

Радіаційні бурі класифікують за S-шкалою. Буря від цього сонячного явища досягла рівня S4 – найсильнішої радіаційної бурі з 2003 року, за даними Центру прогнозування космічної погоди NOAA. Наразі вона вже знизилася до рівня S2. Хоча найінтенсивніша фаза радіаційної бурі минула, геомагнітна активність від CME може тривати, оскільки магнітне поле Землі реагує на поточні умови сонячного вітру.