Розваги

Кіно про війну | Атлантида та Погані дороги – українські фільми-переможці, які ви маєте побачити

5 хвилин
Атлантида та Погані дороги – українські фільми-переможці, які ви маєте побачити - Фото
Погані дороги та Атлантида - два українські фільми про війну, які варто подивитися. Колаж LIGA.Life
24.10.2020, 20:26

23 жовтня на відкритті фестивалю "Київський тиждень критики" українські професійні кінокритики втретє вручили премію КІНОКОЛО.

Серед четвірки номінантів на звання найкращого фільму року опинилися одразу дві драми, присвячені Донбасу. 

Вони вже здобули славу на міжнародних фестивалях і готуються до виходу в український прокат.

Атлантида

В номінації "Найкращий фільм" перемогла стрічка "Атлантида" Валентина Васяновича.

В український прокат стрічка вийде 5 листопада. 

За минулий рік картина вже встигла отримати п’ять гран-прі кінофестивалів по всьому світу, включаючи головну нагороду секції "Горизонти" Венеційського кінофестивалю та спеціальний приз журі Токійського кінофестивалю. 

Саме вона представлятиме Україну на наступному Оскарі.

Минула стрічка Васяновича "Рівень чорного" також перемагала на кінофестивалях, проте "Атлантида" – це нова вершина українського кіно як в плані міжнародного визнання, так і постановки.

Сюжет оповідає про 2025 рік, коли Україна вже перемогла у війні з Росією і повернула собі Донбас. 

Головний герой, колишній боєць АТО, влаштовується звичайним водієм автоцистерни і возить воду розбомбленими дорогами регіону.

Будні героя проходять у відверто депресивній дійсності. Він страждає від посттравматичного синдрому, живе у зруйнованій багатоповерхівці, навколо непридатна для життя територія.

Дівчина, яку він вподобав, працює в організації "Чорний тюльпан", що займається пошуком останків загиблих у війні.

Валентин Васянович вчергове виступив не лише в якості режисера та сценариста, але й оператора-постановника. І найбільш цікава Атлантида саме з точки зору авторського погляду. 

Він використовує статичну камеру немов художник мольберт. Тільки якщо на полотні відображається застигле відображення дійсності, то в кіно ми отримуємо живі зображення, на кшталт ілюстрацій в газетах з "Гаррі Поттера".

По суті, Атлантида – це набір ідеально поставлених сцен, знятих довгим кадром, в якому герої живуть рівно стільки, скільки існує сама сцена. Причому це не тільки люди, а й заводи і вагони, вантажівки, трактори і гаубиці – всі вони рівноцінно існують і взаємодіють у фільмі. 

Кожен елемент має своє значення, як інструменти в оркестрі. 

Утім, стрічці явно не вистачає персонажів. Ті, що є, виглядають радше доповненням картини, а не його головними дійовими особами. 

Діалоги надто скупі, герої та їхня мотивація недостатньо розкриті. При цьому всі ролі виконували непрофесійні актори – волонтери та ветерани АТО.

Тому співпереживати їм не виходить, хіба що співчувати. Всім, включно з головним героєм, якого зіграв Андрій Римарук — колишній розвідник, котрий зараз представляє фонд "Повернись живим".

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Та й сюжет не клеїться. Це радше замальовки життя післявоєнного Донбасу, між якими глядачі переносяться разом з героєм Римарука. Основою для фільму послужили реальні історії із зони АТО, і вплетені вони в єдиний сюжет суто умовно.

"Атлантида" вийшла повільною, а інколи навіть медитативною. Для непідготовленого глядача може здатися нудною. Це виключно авторське фестивальне кіно, якому в прокаті буває важко зібрати гідну касу.

Проте "Атлантида" цінна тим, що демонструє візуальну силу кінематографу. Навіть маючи другорядний сюжет та невиразних персонажів, постановка дарує відчуття дотику до прекрасного. 

Сходити в кіно на "Атлантиду" – немов побувати в музеї чи на перфомансі. Нехай і з трагічною тематикою.

Васянович зумів візуально зобразити те, якими спустошеними лишаються землі і люди після війни. І ця спустошеність лишається надовго після того, як минає радість перемоги.

Погані дороги

 

Ще один номінант премії КІНОКОЛО – фільм "Погані дороги" Наталії Ворожбит. 

"Погані дороги" вийдуть в прокат на початку 2021 року. 

Це також драма, дія якої відбувається на Донбасі. Тільки, якщо Васянович переносить нас у майбутнє, то Ворожбит занурює в минуле – 2015 рік. 

Проте проблематика від цього особливо не змінюється, нам знову пропонують реальні історії людей, що переживають війну.

Основа фільму – однойменна п’єса Наталії Ворожбит. Попрацювавши над сценаріями українських картин "Кіборги" і "Дике поле", а раніше – російського серіалу "Школа" Валерії Гай Германіки, Ворожбит вперше виступила у ролі режисера власного фільму.

Вдалося їй блискуче. "Погані дороги" отримали приз Веронського кіноклубу на Міжнародному тижні критиків Венеційського кінофестивалю. 

А на премії КІНОКОЛО вона отримала нагороду за найкращий дебют.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Telegram: тільки корисна інформація для українських родин

Стрічка складається з чотирьох новел, не пов’язаних між собою. Проте всі вони навіюють жах. 

Від моторошної історії про роздавлену автомобілем курку, немов з трилерів про жорстокість малих містечок, до сцени знущань проросійського бойовика над полоненою українкою.

Драматургічний талант Ворожбит і хороший підбір акторів дозволив створити образи, що закарбовуються у пам’яті. 

Особливо слід відмітити Юрія Кулініча в ролі сепаратиста-Ґвалтівника. За перевтілення в цього непростого персонажа актор отримав приз премії КІНОКОЛО "За найкращу чоловічу роль".

Радимо не пропустити, адже це справді потужна драма, можливо, найсильніша з тих, які знімали про війну на Сході. А їх було вдосталь. 

Наприклад, "Донбас" Сергія Лозниці, який українські кінокритики визнали найкращим у 2018 році. Він також успішно виступив на міжнародних кінофестивалях. Або фільм "Забуті" Дар’ї Онищенко, що виходив в прокат минулого місяця. 

До цієї непросої теми звертаються й українські документалісти. Серед номінантів цьогорічної премії КІНОКОЛО були "Поїзд "Київ-Війна" Корнія Грицюка та "Земля блакитна, ніби апельсин" Ірини Цілик, яка і виграла.

Слідуючи за висловом Ніцше, якщо довго дивитися в безодню, безодня починає дивитися в тебе. З кіно про війну на Донбасі схожа історія. 

Дивитися такі стрічки непросто, але потрібно для того, аби зрозуміти людей, що добровільно чи ні потрапили в жернова війни. Щоб не забувати, що прямо зараз наші співгромадяни живуть в умовах постійної небезпеки й жаху, який більшість із нас може відчути хіба що в кіно.

Дмитро Сидоренко, для LIGA.Life

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини