Розваги

Один день в театрі | Інший Гомер. Репетиція в Театрі на Лівому березі: поза класичною версією пригод Одіссея

10 хвилин
Інший Гомер. Репетиція в Театрі на Лівому березі: поза класичною версією пригод Одіссея - Фото
Фото: LIGA.Life
13.11.2021, 08:35

16 листопада в Києві відбудеться вистава "Одіссею, повертайся додому". Мовою тіла Театр на Лівому Березі розповість версію Пенелопи.

LIGA.Life відвідала репетицію театральної прем'єри листопада. 

Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго
Світом блукав, священну столицю троян зруйнувавши,
Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив,
В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею,
Щоб і себе врятувать, і друзів додому вернути...

Це початок давньогрецької поеми про пригоди Одіссея.

Шкільна програма – троянську війну завершено, можна повертатися додому, але на шляху Одіссея чекають десятки перепон, а вдома купа чоловіків, які залицяються до дружини – Пенелопи. Приїхав, вбив, розібрався. Це якщо коротко.

Адже це класика! У деякому сенсі – навіть, банальна класика. І вистави вже були, і фільми, і римейки… Здавалося, що можна почути чи побачити нового?

Київ. Театр на Лівому березі. Репетиція вистави "Одіссею, повертайся додому".

Темінь. На сцені – лише один світлий "прямокутник", в якому стоїть вона – Пенелопа. Саме ця людина 20 років чекала повернення коханого, прокидалася, вставала, знову чекала і вірила, що він все ж повернеться. Тепер вона може розповісти, як це було.

"Для мене питання: що більше подвиг – підкорити весь світ, як Одіссей, чи дочекатися свою людину, як Пенелопа, – розповідає білоруський режисер Євген Корняг, – Мені любов Пенелопи цікавіша. Чекати людину все життя, знаходити у собі сили без всяких "але", чи це не сила?!".

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Вмикається світло. На сцені… басейн! Три на дев'ять метрів. З різних сторін вилазять чоловіки у плавальних шапочках та костюмах.

Питання: "Що це?" не покидатиме всю репетицію. Але не в сенсі – "Що це за жах?". Ні. Ти наче детектив, який намагається розгадати кожну нову деталь, яка з'являється.

Тут немає реквізиту "щоб було". Морські кораблі, риби, лотоси… З одного боку – це посилання до Гомера, з іншого – у Євгена Корняга свої символи, які не дозволяють навіть на хвилинку відволіктися. Тим більше коли у тебе жодної текстової відповіді – адже це фізичний театр. Тут майже немає реплік між героями, все кажуть мовою тіла.

"Фізичний театр дуже метафоричний. Кожну сцену п'ять людей читатимуть по-різному. Для когось лотоси – просто красиво. А інші будуть в курсі, що лотоси – це наркотик, який дурманив Одіссея та його людей, щоб вони не могли пливти далі. І це залежатиме від людини і його багажу знань", – каже Євген Корняг.

Режисер додає: фізичний театр тим і цікавий, що вони не диктують, що саме треба "черпати" з цієї сцени. Людина сама бачить і чує абсолютно різні речі.

"Мені подобається робити виставу, щоб глядач не побачив одразу все. А щоб було бажання прийти ще раз і передивитися", – розповідає Євген.

Для білоруського режисера це вже друга вистава разом з Театром на Лівому Березі. Раніше цей тандем створив виставу VINO. Жодного слова. Тільки мова тіла, ритму і музики.

На відміну від VINO, у "Одіссею, повертайся додому" є монологи – тут два герої мають свої голоси. Пенелопу грає заслужена артистка Тетяна Круліковська. Її монологи – крик душі. Біль, надрив, сльози, а десь "рев" від безсилля.

"Мені здається, що це притчевий матеріал. Образ жінки, що чекає, актуальний, тим більше для України. Пішов на фронт і стоїть ця жіночка під військкоматом: "Ви ж його забирали. А де він?". А їй: "Не знаємо", "Шукаємо", "Чекайте". Це історія про вічне чекання, вічну самотність", - розповідає Тетяна Круліковська.

Каже, найважча для неї мізансцена – коли її перевертають на 360 градусів.

"Страшнувато. Колеги, які мене тримають, за полотном і мене не бачать. І перевертають тільки силою кистей, навіть не на повну силу руки. Це досить екстремально. Але ми довіряємо один одному, тривалий час працюємо над кожною мізансценою, тому впевнена, що впораємося", – ділиться враженнями акторка.

Загалом у виставі п’ять Пенелоп та шість Одіссеїв. За задумом режисера, очікування настільки нестерпне, що Пенелопа починає "розмножуватися", "клонуватися". Вона не має сили витримати біль самостійно.

А ось серед Одіссеїв "голос" лише у Владислава Писаренко (у другому складі грає Костянтин Кириленко). У своєму монолозі він пропонує Пенелопі одружитися, щоб вона готувала, прибирала, його слухалася, любила, боготворила, а він буде поруч. І якщо усі монологи Пенелопи слухаєш, затамувавши подих, то у випадку зі "стендапом" від Владислава Писаренка – сльози текли від сміху.

"На сцені нас п’ятеро грає, але ми всі – наче один Одіссей. Просто є градація. Кожен взяв собі емоцію чи якусь рису. Мій герой – такий собі наречений, який не кохає Пенелопу. Альфонс, який хоче жити чужим коштом, збирається залізти дружині на шию, звісити ніжки і нічого не робити. І мій монолог – це іздьовка над такими чоловіками", – пояснює Владислав.

Тим часом на сцені спроби захопити "женіхами" фортецю серця Пенелопи триває.

- Пашо, давай тут ще кілька реплік додамо!, – чутно в залі голос Євгена Корняга.

Від Гомера у тексті залишилося близько 40%, усе інше – адаптація від шеф-драматурга Театру на Лівому березі Павла Ар'є.

Каже, у класичному варіанті у Пенелопи практично немає голосу, тому свою адаптацію назвав "У пошуках Гомера". Вивчаючи репліки інших героїв, опис подій, дозволяв Пенелопі розповісти ситуацію самостійно. Робота з текстом відбувається і досі. Мінімально, але може змінюватися.

"Десь ти чуєш, що не спрацьовує текст. І ти шукаєш відповіді чому. Може, акцент додати чи щось переписати. Крім того, постійно додатково працюємо з акторами. От у монолозі нареченого – наче такий ефект псевдодокументального театру, коли "а-ха-ха-ха, як смішно", але мені було важливо прописати патріархальний контекст. І якщо речення побудувати бодай трішечки інакше, він може загубитися. Чи от перевтілення Тані в Пенелопу – до мурашок. Звичайно, я її знаю, беру участь у репетиціях і можу десь "докрутити" її текст, але важливо, що і акторка мене розуміє. Ми разом працюємо над цією Пенелопою", – каже Ар'є.

У виставі Пенелопа чітко ставить питання, хто вона: жінка чи мати? І сама ж знаходить відповідь – та, хто чекає.

"І робить вона це добровільно, тому що любить, а не тому, що суспільство може косо дивитися і не так розуміти. Це також важливо донести до глядача", – каже шеф-редактор.

Фізичний театр вражає пластикою, це три місяці роботи.

"Ми не можемо імпровізувати! Тут кожен крок має бути вивірений. Помилка має свою ціну. Помилився ти, помилилися інші, – розповідає актор Дмитро Соловйов, – Відпрацьовується кожен крок по 100 разів, щоб у найнебезпечніший момент ти був спокійний. Ми звикли. Крім того, майже весь час проводимо навпочіпки і рухаємося під подіумами, звідки виринаємо, коли починаються наші сцени. Фізично важка сцена з биками, бо небезпечна. І, звичайно, з підтримками, бо ти ще й відповідаєш за свого партнера, щоб не впустити його".

А от до висоти басейну актори вже звикли. LIGA.Life перевірила на собі цю декорацію.

Три метри висота басейна, ще близько метра сама сцена. Темна зала, глядача не бачите і відчуття наче перед тобою просто якась глибина. Моторошно. А актори тут ще й танцюють.

У басейні також є "дірки", через які актори тягнуть головну героїню, обертають її. На відчуття – м'яка тканина. Але тут більш важлива функція, пояснює білоруська художниця-постановниця Тетяна Нерсісян.

"Фактура, якою оббито басейн, дозволяє магічним образом проявлятися та зникати. Додатково розробляли увесь реквізит – весла, кораблі, лотоси, кістки, черепи, бики, око Циклопа. Мені здається, що так і має бути – кожна вистава унікальна і потребує унікального реквізиту. А з костюмами усе мінімалістично – що ще може бути в басейні, якщо не купальники? У сукні у нас лише Пенелопа, яка чекає на березі", – каже Тетяна Нерсісян.

Окремо атмосферу додає світло. Більшість вистави Пенелопа розмовляє майже у темряві, що підсилює драматизм. Інші актори виступають під синім чи фіолетовим світлом.

"Синє світло допомагає зобразити море, а фіолетове – це ПРК – ефект, який змушує усі білі предмети світитися", – пояснює Тетяна Нерсісян.

Додатково для світлового оформлення для цієї вистави були зроблені маяки. Також купили генератори вітру, каже художник з освітлення Валерій Спека. Саме вони і створюють ефект урагану у фінальних сценах. 

"Художник і режисер створили пластику, а світло допомагає усю цю історію прочитати саме так, як треба в цьому контексті. Світло також розповідає історію. Ці кольори і структура світла виконані не для того, щоб було красиво. У театрі взагалі немає поняття "заради красоти". Є влучно чи не влучно. Треба чи не треба. Допомагає чи заважає. У цій виставі все на своєму місці", – каже Спека.

- Дашо, "петлю" гучніше. А тут прибери "підвіси", – чуємо голос режисера.

За пультом Дар’я Папуша – для неї це перша вистава, де вона повністю відповідає за музичний супровід. 

"Музику написав Микита Золотар з Бельгії. Моя ж задача – це створювати атмосферу: ехо, простір, об'єм. Ось протягом всієї вистави ми чуємо море, але все залежить від сцени – я додаю напруження чи навпаки роблю атмосферу ніжною і м'якою. Коли ми лише починали працювати над виставою, не розуміли, що і де буде лунати. А вже потім вимальовувалась кожна сцена. Шось Євген підказував, десь я імпровізувала, і склалися пазлики. Це команда робота", – пояснює Дар'я.

Репетицію завершено. Режисер дає чергові правки щодо роботи акторів. Виставу уже показували вперше глядачеві 11 листопада, тепер іншим складом виступатимуть 16 листопада.

Кому може не сподобатися ця вистава:

  • Якщо ви фанат лише класичного театру і не розумієте, як можна адаптували легендарні речі під сьогодення.
  • Якщо ви проти будь-яких відвертих сцен чи найменших натяків на них. До речі, кілька секунд голого чоловічого тіла – належить до цієї категорії?

Кому сподобається ця вистава:

  • Якщо вам подобається різний театр і не боїтеся нового бачення.
  •  Якщо ви любите тему Давньої Греції. До речі, читати спеціально Гомера не потрібно. Звичайно, було б добре, якби ви щонайменше були в курсі, хто такі Одіссей та Пенелопа. Ще легше, якби знали приблизний сюжет і хоча б один раз читали цю історію повністю. Але і без знайомства з Гомером вам вистава зайде.
  • Якщо ви шанувальник красивого мистецтва. Бо фізичний театр саме такий.
Ольга Модіна
Ольга Модіна
журналістка LIGA.Life, спеціалізація - спорт і кіно
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини