Ексклюзив. Чому слід пам’ятати про будь-яку війну. Актор Глен Пауелл про "Вищий пілотаж"

У світі прем’єра відбулася 23 листопада і за цей час зібрала $9 млн. Фільм з бюджетом у $90 млн уже оцінили критики у 79% за показниками Rotten Tomatoes, а глядачі поставили 93%. 

В ексклюзивному коментарі для LIGA.Life актор Глен Пауелл розповів подробиці роботи над фільмом, причини, чому кінострічку варто не пропустити, та про важливість пам’ятати про війну. Також ми ділимося своїми враженнями від фільму. 

Сюжет: історія, про яку не знали

1950 рік. Корейська війна. Прапорщик Джессі Браун – перший афроамериканець, який, долаючи людську зневагу і знущання, стає авіатором. На бойовому завданні його винищувач підбили. Попри ризик та заборону керівництва, лейтенант Том Хаднер намагається врятувати товариша. 

Це реальна історія двох легендарних пілотів ВМС США, яка змінила ставлення і до "темношкірих", і до порятунку військових. Ідеєю екранізації загорівся актор Глен Пауелл після того, як прочитав книгу Адама Макоса "Відданість: епічна історія героїзму".

"Коли читав цю книгу, то не одразу сказав: "О, нам потрібно зняти фільм про Корейську війну", – розповідає LIGA.Life Глен Пауелл. – Це сталося інстинктивно. Мій дідусь був ветераном Корейської війни. Я зацікавився нею завдяки йому. Але поки не прочитав книгу і не відчув суть цієї історії, не розумів, чому вона актуальна. Мені здалося, що вона злободенна, відчув, що це історія, яку потрібно зараз розповісти".

Коли Глен Пауелл вирішив, що хоче працювати над цим проєктом, права на екранізацію вже були в іншого продюсерського центру. Утім, актору вдалося вмовити передати їх йому. 

Читайте також: Феномен Топ Ґан: Меверік. Як фільм порушив стандарти Голлівуду й зібрав майже $1,5 млрд у прокаті

Режисером став Джей Діллард. Він про авіацію знає чимало від батька, який був другим афроамериканцем у складі "Блакитних янголів". Це зіграло на плюс, бо те, що ви побачите на екрані, неможливо було б зняти на такому високому рівні, якби не досвід. Тут повне режисерське занурення у все – від пошуків літаків до відтворення діалогів.

Літаки від колекціонерів і відмова від графіки

Фільми про авіаторів зазвичай – це атмосферно. Але навіть якісна графіка не завжди відтворює відчуття реальних баталій у небі. Ще більший ризик "обманути" глядача, коли мова про фільми, що висвітлюють Першу чи Другу світові війни. Через промальовану картинку складається враження, що все на екрані – фальш.

Творці "Вищого пілотажу" вирішили бути максимально відвертими, тому майже відмовилися від "зеленки". Все, що ви побачите у фільмі, – не графіка, а справжні бойові "пташки" часів Корейської війни – F4U Corsair, винищувачі F8F Bearcat, гелікоптери HO5S-1 (створені компанією киянина Ігоря Сікорського), а також МІГ-15. Шукали ці повітряні історичні судна у колекціонерів та в музеях. 

Унікальність у тому, що ці бойові одиниці – не просто антураж для зйомки, вони справді літали. А виконували польоти не тільки каскадери, але й актори. І якщо з "повітряними" можливостями Глена Пауелла ви могли познайомитися ще у "Топ Ган: Меверік", то Джонатану Мейджорсу доводилося проходити курс молодого бійця і починати з азів – від Cessna 172.

Читайте також: "Чорна пантера: Ваканда назавжди": хвалять глядачі і критики. Аналіз фільму за $250 млн

А все тому, що творці "Вищого пілотажу" впевнені – зімітувати по-справжньому тиск на обличчя, який відчуває пілот у кабіні під час польоту, неможливо. Тому в кадрі ви бачите щирі емоції та трохи "спотворені" обличчя реальним польотом. 

Загалом уся аерофотозйомка у фільмі вражає. Тут і палітра кольорів, і гра світла, і пейзажі, і запаморочливі віражі – це результат взаєморозуміння і роботи оператора Еріка Мессершмідта (володар "Оскара"-2021 за найкращу операторську роботу) та королів неба – координатора аерофотозйомки Кевіна Ларуа-молодшого та повітряного оператора-постановника Майкла Фітца Моріса, обидва працювали над "Топ Ган: Меверік".

У "Вищому пілотажі" аерофотозйомка – не набір відео, щоб вразити, а ціла розповідь: кожна деталь, ракурс, поява літаків – це посилення історій персонажів. 

Читайте також: Чому українському фільму "Клондайк" про збитий Боїнг MH17 пророкують шортліст на Оскарі

Акторський склад: Глен Пауелл та Джонатан Мейджорс – вибуховий тандем

Якщо ви бачили "Топ Ган: Меверік", то Глен Пауелл може асоціюватися з Hangman. Самовпевнений, самозакоханий, наче не грає bad boy, a є таким і у житті. Але пристебніться і приготуйтеся до неочікуваного віражу від Пауелла. У "Вищому пілотажі" він грає спокійного, відповідального та поміркованого Тома Хаднера. Тобто протилежного персонажа, який за сюжетом готовий вести авіаторів до бою. Але його розуміння, яким має бути "вінгмен", змінюється, коли він знайомиться із Джессі Брауном. Наскільки далеко можна зайти заради тих, хто летить за тобою?

До зйомок фільму Глен особисто спілкувався з Томом Хаднером. Відчувається, що це вплинуло на нього. Він зміг відтворити меседжі, той біль, який все життя ніс справжній Хаднер. Адже попри Медаль Пошани (Medal of Honor), якою його нагородили, авіатор не вважав свої дії "героїзмом".

"Це чоловік, який уособлює все, що притаманне льотчику ВМС, – не перегинати зі своїми здібностями, не називати себе героєм. Він зробив те, що зробив, бо це було правильно. Було зрозуміло з того, як він носив цю медаль, і з того, що говорив про неї – він ніколи не пишався медаллю як людина. Проте, думаю, він пишався тим, що вона важить для суспільства та флоту. Те, що Том зробив, щоб спробувати врятувати Джессі, – це суть збройних сил. Ті, хто наражає своє життя на небезпеку заради загального добробуту, щоб захистити свободу за межами своєї країни", – розповідає LIGA.Life Глен Пауелл. 

Є спільна риса між персонажем і Гленом Пауеллом – любов до неба. Це підтверджують і сертифікат справжнього пілота, який отримав актор, і те, з яким захопленням він може розповідати про літаки, а політати Глену пощастило і на сучасних, і на стареньких бойових "пташках". 

Читайте також: "Я хочу вигнати наволоч з нашої землі": фільм про українських снайперів виходить у прокат

"F-18 Super Hornet і F4U Corsair – це літаки різних епох: Корейської війни та сучасних бойових дій. Коли керуєш Super Hornet, як я це робив у "Топ Ган: Меверік", у твоєму житті немає божевільнішого польоту, ніж коли ти вриваєшся, долаючи звуковий бар’єр. Це божевільна мить, – ділиться враженнями Глен Пауелл. – Звичайні польоти на Corsair справді цікаві. Це літак, якому вже 70 років. Коли летиш низько і обертаєшся навколо, відчуваєш стогін і ремствування літака, відчуваєш, що літак може чути. У цьому літаку – елегантність, поезія, він інший".

Джонатан Мейджорс грає першого темношкірого авіатора – Джессі Брауна. Персонаж складний, але Мейджорсу вдається легко "перемикатися" з люблячого чоловіка та батька на пілота, який нікому не довіряє. Браун веде блокнот, де записує всі расистські образи, які чув на свою адресу, а потім перед дзеркалом знову і знову кричить їх собі.

"Це допомагає", – каже він Тому Хаднеру, коли той випадково бачить цю сцену. Мейджорс показує все на такому емоційному надриві, що не встигаєш оговтуватися, як він знову "накриває" своїм болем та бажанням довести, що може і має бути серед найкращих авіаторів. 

Інші актори – один довершений пазл

У фільмі немає зайвих персонажів. Поява кожного героя – авіаторів, морпіхів – навіть на кілька хвилин обґрунтована і сюжетно, і емоційно.

Наприклад, дружина Джессі Брауна – не додаток до сюжетної лінії головного героя. У Дейзі не менш важлива місія: нагадати, що відчувають жінки, коли чекають коханих з війни, і показати, що вона – дружина першого темношкірого авіатора, їй не було з ким порадитися, розповісти про свої емоції. Те, що чоловік проходив на службі – расизм, пригнічення тощо, – вона переживала у звичайному житті. Акторка Крістіна Джексон бездоганно втілює цю історію.

Читайте також: Бути українським каскадером у Голлівуді і знятися в "Аквамен 2". Інтерв'ю Богдана Пономаря

Дейзі відкриває іншого Джессі – ніжного та люблячого сім’янина. Можуть впасти в око, здавалося б, шаблонні фрази про любов до дружини наприкінці фільму. Але це реальна цитата – останні слова, які сказав Джессі перед смертю. Це данина поваги коханню пари.

Костюми та атмосфера 50-х

Здається, творці фільму зняли максимально автентичну стрічку 50-х років. Провели чималу роботу над дослідженнями військово-морських архівів США, вивчали уніформи та стиль одягу тих часів. У фільмі лише на кілька хвилин з’являється Елізабет Тейлор – "королева Голлівуду" та "ікона стилю", але навіть цей образ продумали до деталей.

Щодо особистого стилю головних героїв дизайнери радилися із родичами пілотів – Хаднера та Брауна. До речі, ці родини досі підтримують хороші стосунки, які розпочали їхні батьки у 1950 році. 

За словами творців, найважче було знайти місце, де знімати "базовий табір" та "аварію". Адже всю команду витягнути в гори, як за сюжетом, – важке завдання. Тому знімали в інших умовах, а потім команда візуальних ефектів додавала гірські панорами, зняті у Венатчі.

Екшен є, але він не головний

2 год 18 хв. режисер майстерно вибудовує світ усіх героїв. Тому коли розпочинається бойова частина фільму, ви вже вболіваєте і хвилюєтеся за кожного.

Більшість глядачів автоматично порівнюватимуть "Вищий пілотаж" із "Топ Ган: Меверік" – ще одним фільмом про авіаторів, який влітку вийшов на великі екрани і "вбив" усі шаблони про бойовики, зібравши рекордні майже $1,5 млрд. Але це – зовсім різні історії.

Екшену у стрічці вистачає, щоб зацікавити Корейською війною, розкрити історії реальних людей і не перетворитися на черговий бойовик. Але як і "Топ Ган: Меверік", він закохає у світ літаків. 

Читайте також: "Я працюю на цвинтарі" – 5 причин подивитися український фільм про смерть у кіно

"Якщо ви працюєте в авіації, якщо любите літаки та авіацію, обидва фільми чудово доповнюють один одного, каже LIGA. Life Глен Пауелл. – Якщо вам подобається "Топ Ган", то точно сподобається "Вищий пілотаж". І навпаки. Історії різні, але в обох є кінематографічні моменти, які вразять кожного, хто їх дивиться". 

І музичне оформлення стрічки цьому лише сприятиме. Ним займалася Чанда Денсі. Особливо музика заворожує у фінальній частині фільму, коли відбуваються бої. 

Нагадування світу про війну, для України – приклад

На початку фільму зазначається, що це історія про "забуту війну". І якщо для американців – це історичне нагадування, то для Європи та України – знайомство. Адже тут не так часто можна почути щось про Корейську війну. Творці стрічки дають інформацію дозовано, але її вистачить для розуміння хронології подій. Фільм змушує замислитися, але кожна країна знайде саме свій меседж.

"Корейську війну назвали Забутою війною. Ця історія демонструє, на які жертви йдуть люди в усьому світі заради свободи – це самовідданий вчинок, зв’язок з людиною, з якою воюєш пліч-о-пліч. Це про жахливі обставини, у які потрапляєш, щоб боротися за загальний добробут, і про трагедію, яка може статися через це. Це фільм, який я би усім показував – від молоді до літніх. Зараз більше, ніж будь-коли, ми хочемо вірити, що за певних обставин вчинимо правильно. Хаднер та Браун символізують саме це", – розповідає LIGA.Life Глен Пауелл.

Читайте також: Жодного вимислу: як знімали "Область героїв" – перший фільм про велику війну в лютому

"Вищий пілотаж" – важливий фільм для українців. 

По-перше, це черговий інформаційний супротив радянській пропаганді. Бо де війна, там обов’язково СРСР, а тепер – Росія. До того ж вам сподобається, як палає радянський літак.

По-друге, "Вищий пілотаж" – приклад, що про війну можуть забути. І тут працює принцип боксу: б’єш ти або тебе. Якщо Україна не хоче, щоб через кілька років Росія почала світові демонструвати свою кіноверсію подій 2014-2022, то треба вже зараз знімати стрічки про своїх героїв. "Вищий пілотаж" доводить, що реальні історії завжди чіпляють.

По-третє, данина пам’яті. Історія Джессі Брауна досі не завершилася. Рештки легендарного американського авіатора так і не повернули додому. Том Хаднер боровся за тіло товариша до останнього. Навіть коли йому вже було 89 років, він їздив до Північної Кореї, щоб очолити групу, яка б відновила пошуки решток Брауна. Не вдалося.

Тому слова Хаднера у фільмі: "Я повернуся за тобою" – не фраза на вітер, а обіцянка, якої він намагався дотримуватися все життя.

Українцям це знайомо – вже 8 років нація бореться за кожну свою людину у російському полоні, намагається повернути кожне тіло захисника. Українці розуміють, як це болить, коли не можеш гідно поховати близьку людину.

"Вищий пілотаж" потрібно подивитися, бо це ще й фільм-нагадування: війни однакові, біль схожий, тому жодну з них не можна забувати.