Розваги

Подорожі Україною | Гори Карпати кличуть: 10 атмосферних вершин і поради маршрутів для осіннього відпочинку

16 хвилин
Гори Карпати кличуть: 10 атмосферних вершин і поради маршрутів для осіннього відпочинку - Фото
Говерла. Фото Марія Говда та Мирослава Шульгевич
03.10.2020, 13:49

Чорногора, Говерла, Шпиці, Петрос, Піп Іван, Мармароси, Ґорґани, Свидовець та Бескиди – місця, які варто відвідати, аби пізнати Українські Карпати

Українські Карпати. Понад 24 000 квадратних кілометрів краси. 280 кілометрів довжини та 110 кілометрів ширини. 

Гірські хребти, стрімкі скелі, листяні та хвойні ліси, просторі полонини, джерельна вода і повітря, яке переповнює груди. 

LIGA.Life підготувала для вас підбірку атмосферних гір в Українських Карпатах. 

 

Могутня Чорногора та її двотисячники 

 

Чорногірський хребет – найвищий гірський масив Українських Карпат, де розташовані всі шість українських двотисячників. 

Це природний кордон між Івано-Франківською та Закарпатською областями, довжина – 40 кілометрів.

Раніше тут проходив кордон між Польщею та Чехословаччиною. І якщо на маршруті ви натраплятимете на прикордонні стовпчики, то знатимете, звідки вони тут. 

Попри висоту, тут ряд доступних маршрутів, які є одними з найпопулярніших у Карпатах.

За 4-5 днів можна повністю пройти хребет та піднятися на всі двотисячники.

Але пам'ятайте, що Чорногора характеризується миттєвою зміною погоди: хвилину тому було сонце, а зараз – холодний дощ, або навіть мокрий сніг. 

 

Говерла

 

2061 метр над рівнем моря, найвища вершина Українських Карпат і найвища точка України. 

Розташована в Чорногорі за 17 кілометрів від кордону з Румунією. Тут ми вперше побачили, як рятувальними спускають жінку, що зламала ногу. 

Попри свою популярність та порівняну легкість, Говерла може бути небезпечною. Тут ми також вперше зустріли людей, які заблукали у горах і лише через день самостійно знайшли дорогу.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для український родин

Через свою "модність" Говерла потерпає – рослинний покрив витоптаний, після масових сходжень у горах залишається багато сміття. 

Є кілька основних маршрутів на Говерлу. Перший – з туристичної бази "Заросляк". Сюди їдуть усі екскурсійні автобуси. 

Ще можна підійматися з урочища Козмещик та з Чорногірського хребта – або з гори Петрос, чи зі сторони гори Пожижевська. 

Хребтом найчастіше йдуть ті, хто в горах мандрує кілька днів, аби пройтися усією Чорногорою із заходом на інші двотисячники. 

З Петроса підйом складний. Спочатку треба спуститися на кілька кілометрів вниз у сідловину, а потім знову різко вверх. 

Ми починали свою подорож з селища Ворохта. Туди добиралися  "раховозом" – це потяги зі Львова та Києва на Рахів. Але з селища до підніжжя гори ще приблизно 21 кілометр. 

Можна домовитися про машину чи сісти на маршрутку "Івано-Франківськ – Верховина". Проте громадським транспортом ви проїдете лише частину дороги. 

Далі ще 4 кілометри до контрольно-пропускного пункту (пішки чи попуткою). На КПП попросять показати паспорт або посвідчення водія, зареєструють та візьмуть десь 30 гривень збору. До підніжжя Говерли біля спортивної бази "Заросляк", звідки починається підйом, ще десь 8 кілометрів. 

Дорога на Говерлу має кілька етапів. Спочатку ліс. Там неймовірне повітря, але під ногами коріння, будьте обережні. Згодом йде альпійська сосна (жереп). 

Руки та ноги закривайте одягом, коли пробиратиметеся через зарослі. Потім потрапите на Говерляну (Малу Говерлу), яку спочатку плутають з Говерлою, але ні – вершина вище. 

Сам пік найвищої вершини України – невеликий плаский майданчик, звідки можна милуватися казковими краєвидами, якщо пощастить з погодою. 

Добре видно увесь Чорногірський хребет. 

Маркування. На Говерлу є два маршрути – зелений та синій. Перший – пологіший, але довший. Приблизний (бо ж швидкість залежить від вашої фізичної підготовки) час підйому – 3 години. Другий – крутіший, але швидший. Час підйому – 2,5 години. 

Можете випробувати обидва варіанти, але тоді краще спускатися пологішим, бо так безпечніше. 

 

Містичні Шпиці

 

Від "Заросляка" є ще один мартрут до гори Шпиці. Не двотисячник, але заворожує навіть більше, ніж деякі вищі вершини. 

Її особливість у схилах, які мають кам’яні виступи висотою 20-50 метрів, що нагадують шпиці, звідси й назва гори. 

Вони подібні до веж, а в похмуру погоду нагадують міфічних химер.

Масштаб скель, які утворилися після давнього гірського зледеніння, вражає. 

Шпиці з висотою 1863 метри входять до масиву Чорногора, але розташовані не біля хребтової стежки, тому мандрівників тут менше.

Неподалік "Заросляка" є озеро Несамовите – одне з найвищих високогірних озер в Українських Карпатах. 

На Шпиці є ще маршрут із села Бистрець (14 кілометрів від міста Верховина) через урочище Гаджина. Але будьте готові до вибриків погоди. Місцеві вірять, що погода на Шпицях зазвичай гірша, ніж на сусідніх горах, бо кам’яні скелі притягують до себе негоду. 

"Хмари тут люблять поплакати", – прочитали ми перед походом, проте сподівалися на хорошу погоду. Але де там. Не встигли вийти на вершину, як почули блискавку, довелося швидко спускатися вниз. 

Якщо на фото туман і дощ додають цьому місцю якогось шарму, то в реальності страшно на відкритому просторі під час грози. 

Розповідають, що хмари плачуть над могилою карпатської легенди Олекси Довбуша – ватажка руху опришків, який, за переказами, тут похований. Щоправда, гуцули "ховають" Довбуша біля багатьох великих каменів. 

 

Петрос – Перунова гора, яка приваблює грози 

 

Гора Петрос – передостання вершина на Чорногірському хребті з висотою 2020 метрів. Розкинулася між горами Шешул і Говерла. 

Одна з найкрасивіших гір у Карпатах, але також у списку найбільш небезпечних. Доволі складна для підкорення. 

Схили Петроса з одного боку круті, з іншого – урвисті. Здалеку може здатися, що ця гора вища за Говерлу, але це не так. 

Річ у тому, що Петрос стоїть осторонь від основної гряди хребта, з Говерлою його з’єднує перемичка, де схили круто обриваються вниз на 500 метрів. Через глибоку сідловину здається, що він вищий. 

Таке розташування притягує сюди хмари, а в пік гори часто влучають блискавки, через що Петрос отримав прізвисько – Грозова гора. Місцеві легенди говорять, що то Перунова вершина.

Перевага Петроса – тут немає такої кількості туристів, як на Говерлі, хоче вони сусіди.

Переважно туристичні групи оминають сходження на гору. Причина у вже згаданому розташуванні: щоб пройти сідловину, треба кілька кілометрів спускатися вниз, а потім знову набирати висоту. 

Друга принада Петроса – краєвиди. Одні з найкращих панорам на Говерлу і не лише на неї.

За хорошої погоди побачите майже всі Карпати – Чорногору, Свидовець, Мармароси та румунську частину гір.

Підкорити Петрос можна за один або два дні. Починаються маршрути з сіл Лазещина, Кваси або Ясіня, які мають добре транспортне сполучення. 

Сюди їде "раховоз". Через села проходить траса Львів-Мукачево. Петрос ми підкорювали ще не досвідченими, тому дослухалися до порад бувалих, які рекомендували маршрут з Лазещини. 

Час в дорозі приблизно 8 годин туди та 7 годин назад. Найважчий етап – понад 2 кілометри стрімкого підйому до вершини. 

 

Піп Іван Чорногірський – гора, яка прихистила Білого слона

 

На Чорногорі є ще одна гора – 2020,5 метра висотою. Саме з цієї вершини починається найвищий гірський масив Українських Карпат.

Вона відома руїнами польської астрономічної обсерваторії, яку називають Білий слон.

Це найвище розташована будівля в Україні, в якій постійно жили й працювали люди. Діяла вона в 1938-1941 роках, займала друге місце у Європі та шосте у світі. 

Зараз колишню обсерваторію частково відновили та використовують як туристичний притулок.

Як дістатися на Чорну Гору? До сіл, звідки починаються маршрути на Піп Іван, добираються з Верховини. Можна йти з села Шибене від КПП через озеро Марієчка.

Дорога вгору займе у вас десь 5 годин, спуск – 4 години. 

Не забудьте взяти з собою паспорт, бо хребет лежить близько від кордону. На інших маршрутах паспорт ніхто не перевірятиме, але тут без нього не пропустять.

Ми підіймалися на Піп Іван з села Дземброня (найвисокогірніше село України) через Смотрицькі водоспади та гору Вухатий Камінь. 

Є ще альтернативний маршрут у тому ж напрямку -  через гору Смотрич. Останній швидший (10 кілометрів), але йтимете ви переважно лісом, а потім стежка піде круто вверх. 

Дорога через Вухатий Камінь довша (12 кілометрів), але простіша та мальовничіша. 

На шляху трапляться скелі чудернацької форми, які в народі називають "церквами". Вгору ми йшли 6 годин, спускалися – 5 годин. 

І чим ближче до Попа Івана, тим важче було йти, але воно того вартувало, бо дорогою до гори ми побачили краєвиди, які стали моїми улюбленими з усіх, що зустрічала в Карпатах.

У Карпатах два Попи Івани. Є навіть туристичний маршрут від Попа до Попа, який триває десь тиждень. Кажуть, за радянських часів картографи щось поплутали. Інший Піп Іван величають Мармароським.

 

Мармароси – розкішні Гуцульські Альпи

 

Мармароси – гірський масив у Східних Карпатах. Більша частина масиву лежить на території Румунії. 

У межах України розташовані Чивчини та Рахівські гори (Гуцульські Альпи). Вони справді чимось нагадують Альпи – скелясті схили та розлогі полонини. 

Оскільки через Гуцульські Альпи проходить українсько-румунський кордон, слід отримати спецдозвіл на перебування у прикордонній території. 

З ним трохи треба поморочитися. За 7 днів до початку походу написати листа на ім’я командира Мукачівського прикордонного загону, в якому вказати всіх учасників походу, їхні паспортні дані, описати маршрут і термін перебування. Зразок легко знайти в інтернеті. 

Його треба надіслати факсом або поштою, тому ми перестрахувалися і зробили це ще за два тижні до походу. 

Добре також попередньо зателефонувати на прикордонну заставу в село Ділове, щоб перепитати, чи дали дозвіл. Бо саме там ви маєте отримати перепустку від прикордонників. Не забудьте паспорти та видруковану копію заяви-листа.

Піп Іван Мармароський є найвищою горою масиву з висотою 1936 метрів. 

Маршрути на вершину починаються з Рахова, Костилівки або Ділового. Останній варіант найпопулярніший. 

Відстань з Ділового до вершини приблизно 22 кілометри, але десь 15 кілометрів можна проїхати на позашляховиках чи УАЗах (місцеві вам в цьому допоможуть за гроші) до полонини Лисича. Якщо хочете підкорити Пів Іван за день, цей варіант для вас.

На полонині Лисича зручно зупинятися на ночівлю. Далі з полонини йде стежка на Піп Іван Мармароський, до якого близько 2,5 кілометра. Може здатися, що це халявна відстань, але пригоди тільки починаються. 

Найважчим у підйомі на Піп Іван Мармароський є набір висоти. Ділове розташоване всього на 300-350 метрів над рівнем моря, різниця висот з горою приблизно 1600 метрів. І цей підйом відчувається. 

Проте Мармароси того варті. Плюс бонус: можете зайти на хвилинку в гості до сусідів із Євросоюзу та трошки роздивитися румунські гори. Ну і сфотографуватися з прикордонними стовпчиками на фоні гір.

 

Ґорґани

 

Гірський масив в Українських Карпат, простягається на 80 кілометрів. 

Вершини вкриті кам'яними розсипами – ґорґанами. Лишайник та мох фарбують каміння у різні кольори – від жовто-зеленого до червоного. 

А ще Ґорґани мають специфічний ландшафт – невисокі гори (приблизно 1400-1500 метрів), але зі значними перепадами висот. 

Іншою особливістю хребта є ґорґанські стежки, встелені корінням жерепу. Вам не сподобаються ці зарості дикої гірської сосни висотою до 2-3 метрів, здаватиметься, що вони спеціально заважають підкорювати гору, але вони там господарі, а ви – гості.

Через стрімкі схили, каміння та зарослі сосни Ґорґани отримали статус одних із найменш доступних гір, але все одно користуються популярністю.

Найвища вершина Ґорґан – гора Велика Сивуля – 1836 метрів. Вкрита каменями розміром до 3 метрів, які тиснуть на менші камені, що призводить до осипання.

Це явище охрестили "кам'яними річками". 

Каміння в цих горах може рухатися, сунутися під ногами, тому важливо мати добре взуття та правильно вибирати місце для кожного кроку. 

На найвищий хребет Ґорґан – Сивулянський – є три основні маршрути. Один з Осмолоди, другий – з Бистриці, третій – зі Старої Гути. Напевне, останній найбільш популярний. Але підкорення поважної Сивулі з її сивими схилами справа не з легких.

Зі Старої Гути до вершини доведеться набрати понад 1000 метрів висоти. 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Instagram: тільки корисна інформація для український родин

А коли ми спустилися вниз до села Бистриця, то констатували, що подолали трохи менш як 40 кілометрів. 

Шлях довгий та виснажливий, але зверху ви сповна зрозумієте, за що заплатили своєю втомою. 

Розраховуйте на 2 дні, бо ми за день були страшенно знесилені, довелося дуже швидко йти, а також пізно повернулися в село. 

Якщо хочеться побачити Ґорґани, але маєте менше часу та сил, є інша гора з нескладним маршрутом – Хом'як. Її висота – 1542 метри, перепади висоти трохи менші, ніж на Сивулі – 700-800 метрів. Сюди доберетеся значно швидше – до піку десь 6 кілометрів. В один бік – орієнтовно 2,5 години.

Назву гора отримала завдяки своїй формі, яка декому нагадує піраміду, іншим – схожа на спину хом'яка.

Хоча сам підйом на вершину крутий, він короткий, тому гора досить доступна, що зробило її відомою серед туристів. А враховуючи мальовничість (звідси добре видно Чорногірський хребет) та близькість до Буковеля, популярність гори зростає. 

У 2018 році на вершині встановили сонячні батареї, які підсвічують статую Матері Божої. Також там можна підзарядити телефон через спеціальні USB-порти. Підйом на Хом’як – це прогулянка серпантинною стежиною лісом, а вже потім нетривале витягування свого тіла вгору через зарослі жерепа. 

Маршрути на гору починаються з села Татарів, з траси села Поляниця та початку дороги на Буковель перед Яблуницею. 

Є ще варіант йти на Хом’як із сусідньої гори Синяк, але він для тих, хто мандрує Ґорґанами кілька днів і більше.

З самого Хом’яка можна піти через Синяк на Малий Ґорґан. Висота – 1592,5 метра.

Вершина та схили гори "лисі", повністю вкриті жовтуватим ґорґанським камінням, що робить її візуально привабливою. 

Але в місцях, де каміння менших розмірів, воно скочується донизу під ногами.

Найближчими до Малого Ґорґану є села Татарів та Поляниця, звідси найчастіше і починають сходження на гору. 

 

Свидовець

 

Свидовець – гірський масив у Карпатах у формі витягнутої дуги. Тут плавні вигини гір та оксамитові схили. Немає великих перепадів між сідловинами та вершинами, а хвилясті лінії гір з льодовиковими озерами – ідеальне місце для повільної прогулянки. 

Хтось називає похід на ці вершини медитацією, але це за умови, що вам вдасться легко дихати, все ж таки підійматиметеся вгору.

Серед неосяжності розкинулися гори-близнючки – Близниці, які є найвищими у Свидовецькому масиві. Вершини подібні, і більшість мандрівників сприймають їх як одне велике ціле. Часом просто кажуть Близниця, але мають на увазі дві гори. 

Висота однієї – 1883 метри, іншої – 1872 метри. 

Маршрут туди проходить через відомий гірськолижний курорт Драгобрат, а починається з селища Ясіня.

Відстань до Драгобрату з Ясені десь 8 кілометрів, але її можна проїхати машиною. У місцевих досить пропозицій на різний смак та гаманець. 

Ми йшли пішки й не пошкодували. Дорогою були зачаровані красою ранкового лісу, який прокидався зі сну і парував. 

Ще одна перевага Свидовця – букові та хвойні ліси, які ростуть десь до 1400 метрів, а далі – розлогі полонини. 

Загалом на гору і назад потрібно пройти 20 кілометрів, перепад висот – 1221 метр.

Після Драгобрату є два варіанти сходження на вершину – через гору Жандарми або льодовикове озеро Івор. Ми підіймалися першою дорогою, а спускалися через озеро, аби побачити одне з найчистіших місць у Карпатах, як його величають. 

Через Близницю проходить популярний туристичний маршрут "Вершинами Свидовця" – з Ясіні до Усть-Чорної, або у зворотному напрямку. 

 

Бескиди

 

Це система гірських хребтів у Чехії, Словаччині, Польщі та Україні. Зовнішнє пасмо Карпат. Поділяються на Західні, Центральні та Східні. 

Лише Східні Бескиди частково лежать в Україні. Довжина Східних Бескидів – близько 150 кілометрів, а найвища вершина – Пікуй (1408,3 метра) – розташована на межі Львівської та Закарпатської областей. 

Цікавою є форма гори, де з одного боку схили пологі, а з іншого – круті.

Стрімкий обрив зі сторони Закарпаття захоплює дух, бо очима відчуваєш великий перепад висоти. 

З Пікуя можна полюбуватися пейзажами на одну з найбільших карпатських полонин – Руну, довжиною 15 кілометрів.

Найближче до вершини з двох сіл – Біласовиці та Либохорів. Хтось каже, що зручніше підійматися з одного села, інші – з другого. 

Ми обрали перший варіант. До Біласовиці можна доїхати лише автобусом або машиною, залізниці немає. 

У селі біля церкви розходяться два маршрути на гору. Праворуч – довший шлях (9 кілометрів), але пологіший. Другий маршрут йде прямо, а потім біля магазину повертає ліворуч. Він коротший – десь 4,5 кілометра на вершину, проте з крутим підйомом. 

 

Мирослава Шульгевич, для LIGA.Life

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини