Мандрівка в Норвегію: захопливі фіорди, найдовші тунелі, неприступні гори й льодовики

У Норвегії концентрація краси на квадратний метр зашкалює.

У перші дні нашої подорожі ми зупинялися мало не на кожному повороті, але пізніше зрозуміли, що у цій країні скрізь гарно: фіорди не закінчуються, водоспадів стає все більше, а Скандинавські гори чим далі, тим крутіші.

Самі норвежці можуть сказати, що у них нема жодного некрасивого місця. Маршрутів країною багато, розкажу про найцікавіші, які ми встигли побачити за два тижні автомобільної подорожі.

 

Що слід знати про Норвегію

 

У Норвегії багато природи та мало людей (великі міста ми оминали). Якраз такий варіант підходив у це коронавірусне літо.

Країна – перша в списку індексу процвітання, третя за індексом щастя, четверта за розміром доходу на душу населення і водночас друга найдорожча держава світу після Швейцарії.

Майже на половину менша за Україну, тут мешкає всього 5 млн людей. Найбільше місто і столиця – Осло, живе там десь 700 000.

Понад 60% території країни займають гори, а 25% – ліси. Все, що лишилося – долини.

У Норвегії мало землі, придатної для сільськогосподарських робіт – десь 3% від усієї території. За весь час поїздки ми майже не бачили орних земель, траплялися невеликі сади на схилах та пасовиська для тварин. 

При цьому пишуть, що іноземним виробникам важко потрапити на норвезький ринок, в супермаркетах переважно місцева продукція. Очевидно, вміло використовують кожен клаптик.

Продукти в країні, попри те, що дорогі, якісні. Варення – як у мами. А місцева риба! Країна має одне з найдовших і найбільш розчленованих узбереж. 

А ще у країні тисячі островів уздовж узбережжя. Територія Норвегії простягається за північне полярне коло. У багатьох є дачі в горах (маленькі дерев'яні хатинки), де немає цивілізації. Найчастіше такі хати покриті травою – національна традиція. 

Житло норвежців здивувало: не очікувала на майже повну відсутність цегляних споруд. Приватні будинки дерев’яні, дошки пофарбовані у білі, червоні, сірі, часом зелені, жовті кольори. Ще й без огорож. У країні майже немає багатоповерхівок. 

 

Маршрути фіордами Норвегії

 

Потрапили ми до Норвегії поромом з Данії. Далі подалися в бік міста Ставангер (центр нафтовидобувної промисловості країни), одночасно знайомлячись з тамтешніми фіордами.

Слово "фіорд" походить з норвезької – це довга, вузька морська затока, яка тягнеться вглиб материка. Утворилися вони після розтоплення льодовиків, які залишали глибокі борозни, що наповнювалися морською водою. 

У Норвегії понад 1000 фіордів різної довжини та ширини.

Від Ставангера ми подалися до Люсе-фіорду – найпівденнішого фіорду Західної Норвегії протяжністю 42 км. 

Популярне туристичне місце, де розташоване плато К'єраг з відомим каменем-горошиною, який застряг над ущелиною глибиною 984 метри. 

А на іншій стороні фіорду – Прейкестолен – плоска скеля-кафедра, розміром 25 х 25 м. 

Зі скелі висотою 604 м відкриваються мальовничі краєвиди, але за умови, що буде сонячна погода. За прогнозом, під обід мало бути досить ясно, але вийшло інакше. Все біле, нічого особливо не бачиш, страшно і ноги трясуться, коли наближаєшся до провалля. 

Цікавий досвід. Було б навіть міфічно-загадково, якби не купа людей довкола. Адже камінь і скеля – одні з найбільш відвідуваних та впізнаваних природних туристичних місць у Норвегії.

На Прейкестолен десь 4 км в один бік. Дорога вгору займає дві години й більше, залежить від вашої швидкості.

Далі ми подалися вглиб Регіону фіордів і потрапили у місце, яке називають "фруктовим садом" Норвегії. 

Уздовж мальовничого Гардангер-фіорду, який є другим за протяжністю у країні (179 кілометрів) вирощують яблука, груші, вишні, тому навесні все у цвіту. 

У цьому ж фіорді розводять лосося і форель. Ми заїхали в історичне промислове містечко Одда, де купили смачну місцеву рибу.

Після поїхали до "короля фіордів" – Согне-фіорд. Це найдовший (204 км) і водночас найглибший (1308 м) фіорд у Європі. Середня ширина - близько 4,5 км. 

Закінчується фіорд біля гірського хребта, покритого льодовиком Йостедаль – найбільшим у Європі.

Через кілька днів ми підіймалися до його західного язика – десь 3 км в дорозі, або катером за кілька євро. 

З інструктором можна піднятися на сам льодовик, орендувавши потрібне спорядження. 

Цікаво було спостерігати, як працівники оренди дезінфікували обладнання після клієнтів (коронавірусні реалії).

Согне-фіорд має багато рукавів, які змагаються один з одним у мальовничості. Наприклад, Нерой-фіорд (18 км) внесений до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Він найвужчий у Європі, в деяких місцях ширина всього 250 м, що дає чарівну панораму – звивиста змійка води серед гір і водоспадів. 

Також відомим є Аурландс-фіорд – 29 км. На його березі лежить село Флом, куди веде знаменита Фломська залізниця, з вікон якої ви побачите дивовижні пейзажі: ріки, водоспади, каскади гір. Туристів магнітом притягує оглядовий майданчик Стегастейн, розташований на висоті 640 м над фіордом.

Пішохідний міст опирається на край ущелини й виступає зі схилу гори на 30 м, але все мінімалістично. До речі, оглядових майданчиків у країні багацько: на різний смак та можливості. Кудись легко доїхати машиною, а на інші треба підійматися своїми двома. 

А далі почалося ще цікавіше. У цьому місці проходить відома гірська снігова дорога Aurlandsfjellet – 48 км краси. 

Найвища точка – 1306 м над рівнем моря. Шлях відкритий десь з 1 червня до приблизно 15 жовтня. Сніг там можна знайти цілорічно. Правда, не по два метри, як в минулі роки, але він там є. Поступово тане, утворюючи багато маленьких і більших водоспадів.

Цю дорогу можна оминути найдовшим у світі автомобільним тунелем. Нам настільки сподобалося навколо, що вирішили заночувати в цих горах, зранку зустріли сонце і поїхали далі.

А далі був Гейрангер-фіорд – один із найменших (15 км), але, напевне, найвідоміший у Норвегії. Гейрангер зображають на багатьох листівках як візитку країни.

Цей фіорд також входить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Спочатку ми побачили фіорд здалеку – з оглядового майданчика гори Далснібба (1500 м).

Це один із найвищих оглядових майданчиків у країні. Туди проклали автомобільну дорогу: і страшно, і захопливо, багато поворотів, за вікном провалля, траса вузька, а назустріч наближається інше авто. 

Зате зверху красоти неймовірні: крім Гейрангера, відкриються сусідні гори зі своїм сніговим покривом. А десь внизу машини мурашками тягнуться хвилястою дорогою. Гірських серпантинів у Норвегії багато.

 

Норвегія – країна понад тисячі тунелів

 

Фіорди порізали територію країни, тому там розвинена мережа поромів, які є своєрідним продовженням доріг. І ще – багато мостів і безліч тунелів, які скорочують шлях машинам через гори. 

Думала, тунель довжиною 4,3 км буде найдовшим, який побачу в Норвегії. Ага. Далі почалося: 6, 11, 15 км і більше. Країна каміння та води. 

Ми не встигали виїхати з тунелю, глянути вправо чи вліво, де красувався черговий фіорд, як треба було знову заїжджати вглиб гори. Або шлях продовжувався поромом, а з нього знову в підземну дорогу. 

Найефектніші враження від тунелю спіралькою, коли ми заїхали в гору внизу, а виїхали – зверху. 

Пишуть, що у Норвегії 1100 тунелів. Найефектнішими є малі (якраз аби фура ледь-ледь помістилася), висічені в скелі, де зверху "дивляться" куски каміння. Деякі з них були без освітлення.

Найдовший у світі автомобільний тунель – Лердальський – протяжністю 24,5 км – також у Норвегії. У ньому збудували три великі штучні печери з цікавим освітленням, де водії можуть відпочити та зняти напругу від перебування довго у закритому простор.

Відомим є тунель Ryfast, проходить між Ставангером та муніципалітетом Странд під Люсе-фіордом. Ця система довжиною 14,3 км, останню ділянку якої відкрили онлайн (через коронавірус) лише в кінці квітня цього року, є найдовшим автомобільним тунелем під морем. Він на глибині десь 300 м.

 

Що слід знати, плануючи поїздку на авто

 

За два тижні ми проїхали машиною 4300 км, з яких 2300 – Норвегією. Платні дороги та пороми в самій країні обійшлися нам всього у 18 євро. 

Дороги в Норвегії хороші, але багато серпантинів з частими підйомами та спусками, з великою кількістю поворотів, з однією вузькою смугою, тому швидкість у країні поза містами – 80 км/год. Винятки – автобани, їх не так і багато через гори. У багатьох місцях ви поїдете ще повільніше. 

Шляхи оснащені камерою, яка фотографує машини, що проїжджають, а за деякий час вам приходить рахунок додому в гривнях, якщо в Україну, за поточним курсом. 

На поромах ваше авто сфотографує працівник і також внесе дані в автоматизовану систему. 

Варто перед поїздкою до Норвегії зареєструвати автомобіль у місцевій системі EPC. Це не обов'язково, але якщо цього не зробити, вам нараховуватимуть плату за максимальним тарифом, а за умов реєстрації – залежно від типу двигуна.

У самій Норвегії багато електричних автомобілів, купівлю яких стимулює влада. 

 

Ночівлі при дорозі

 

На дорогах Норвегії – багато кемперів (хатинка на колесах). Вони популярні як серед місцевих, так і серед туристів з інших країн.

На ніч такі авто зупиняються або в кемпінгах, які мало не на кожному кроці, або на стоянках, якщо це не заборонено спеціальним знаком, і просто посеред гір чи лісу.

Епізод з подорожі: у кемпінгу серед лісу стоїть вомобіль (так кемпери називають у Німеччині), всередині великий телевізор, а на вулиці на розкладних зручних кріслах сидить німецька старша пара і дивиться якусь передачу. Вони обов'язково беруть у подорож келихи, гарний посуд, щоб влаштовувати собі затишні вечері. 

У самих кемпінгах можна зупинятися як зі своїм кемпером, так і з наметом (12 євро), або орендувати їхній кемпер чи хатинку (до 50 євро). Оренда залежатиме ще й від того, чи потрібна вам постіль та чи є ванна у хаті. Якщо ні, то – загальний душ, туалети, кухня та послуги з прання одягу, в чому і суть кемпінгів. 

Якщо ж захочете будинок, де вітальня, дві спальні, ванна на березі океану, наприклад, то 250 євро.

 

Сходи тролів

 

Їдемо далі. Північна частина західної Норвегії.

Стає похмуріше, частіше падають дощі. Наша мета – Сходи тролів – відоме туристичне місце, але якщо приїхати під вечір, там майже нікого немає.

Сходи тролів є частиною національної дороги, тому проїзд безкоштовний, вхід на оглядовий майданчик вільний.

Десь на середині шляху буде міст через водоспад Стігфоссен, біля нього також можна зупинитися. Ширина самої дороги не перевищує 3,3 м, тому довгим машинам (більш ніж 12,4 м) проїзд заборонений. 

Восени та взимку Сходи тролів закриті. Ділянку відкривають десь у другій половині травня і закривають у жовтні. У цей період не працює і частина туалетів біля різних оглядових майданчиків.

 

Атлантична дорога

 

Ще одне норвезьке шосе, яке захоплює оригінальною конструкцією та краєвидами довкола. Входить до списку найкрасивіших та найбільш небезпечних доріг світу. Правда, там зовсім не страшно, коли спокійний океан. Але коли шторм, то вода заливає дорогу. 

Шосе з'єднує невеликі острови в Атлантичному океані. 8 кілометрів, 7 мостів.

Найвищий міст – Сторсезандетський – піднятий над водою на 23 м. Це щоб під ним могли проходити судна. 

Під певним кутом зору виглядає, ніби він обривається. Як його тільки не називають – і п'яний міст, і дорога в нікуди, і дорога в небо. 

На самому шосе є чотири оглядові майданчики, де можна зупинитися та походити довкола. Це була наша крайня точка на півночі.

 

Бессенген

 

Дорогою назад ми ще хотіли краще познайомитися зі Скандинавськими горами, піднявшись на кілька вершин. Нас цікавив, зокрема, Бессегген – один із найпопулярніших гірських походів у Норвегії.

Ціль шляху – прохід вузьким хребтом між двома озерами різного кольору: одне - зелене, інше – синє. 

І гірських оленів побачили. 

У поході ми сповна зрозуміли, що таке мінлива північна погода. Починали з сонечком, але прогнози давали лише пів дня хорошої погоди, далі – дощі. Тож нам довелося йти у густих хмарах.

Чим далі, тим гіршими ставали погодні умови. Налетів потужний вітер, який заважав на стрімких спусках. 

Дощ посилювався, роблячи камені слизькими. Утім, ми впоралися, і мокрі й задоволені успішно спустилися вниз. І повернулися на пором.

Мирослава Шульгевич, для LIGA.Life