Велоперегони Джиро д’Італія. Що такого особливого в найпрестижніших перегонах Європи

Навіть якщо ви не фанат велосипедних перегонів, то ви точно чули про Тур де Франс. Ця гонка захопила всю увагу, хоча насправді існують ще кілька європейських гонок, які менш медійно розкручені, але насправді технічно складні та більш престижні для переможців. Наприклад, щорічні італійські багатоденні велоперегони Джиро д’Італія, які тільки-но відбулися та завершилися грандіозним фіналом.

Читайте нас в Telegram: головні новини коротко

Джиро – складніші перегони, ніж французькі (цьогорічний Тур де Франс стартує в Італії аж трьома етапами). Італійські велоперегони завжди мають круті та вузькі підйоми з дуже різкими змінами ухилу та проходять у неймовірно мальовничих місцях.

Хочеться віддати данину Джиро та показати вам світ італійської культури та традиції через велоперегони, які є прикладом витривалості, стійкості, рішучості та, звісно, італійського шарму.

Що таке Джиро д’Італія: правила, строки та історія велоперегонів

Зазвичай Джиро має 21 етап та триває 3 тижні, велосипедисти щодня долають в середньому по 180-200 кілометрів на велосипедах лише з двома вихідними днями за весь проміжок перегонів. Це як відстань від Києва до Умані, але з безупинним крутінням педалей впродовж 4-5 годин.

Перегони включають рівнинні, гірські етапи, тайм трайлс та командні роздільні гонки. Кожен рік організатори прокладають нові маршрути наймальовничішими місцями Італії та намагаються додати ділянки з різним рельєфом, зокрема багато гірських перевалів з дуже крутими підйомами в Доломітових Альпах. Наприклад, цьогорічний 15-й етап проходив через гірський перевал Мортіроло, а це 19% нахилу, а на передостанньому етапі гонщики аж двічі заїхали на Монте Граппу.

Перегони 2024 року налічують 3 400 км, перепад висот 44 650 метрів. Гонка розпочалася 4 травня в Турині та завершилася 26 травня в Римі.

Перші перегони Джиро були у 1909 році за ініціативи La Gazzetta dello Sport, яка хотіла підняти продажі та залучити спонсорів. Саме газета дала символіці Джиро іконічний рожевий колір, оскільки її сторінки були пофарбовані в нього. Так-так, перегони мали мейнстримний колір ще до фільму про Барбі.

Джиро проходить у травні та червні. Дуже часто високо в горах погода буває прямо-таки брутальною: велосипедистам доводиться долати дощі, вітри, погану видимість через туман та часто навіть сніг. Цього року одну з найважчих частин маршруту – гірський перевал Стелвіо (48 крутих поворотів на цьому серпантині), скасували саме через негоду.

Зазвичай у перегонах беруть участь десь 176 спортсменів з усього світу, по 8 на кожну команду. В команді завжди є лідер, якому тіммейти допомагають дістатися до фінішної прямої першим. Велогонки – це не тільки про витривалість, фізичну та моральну підготовку окремих спортсменів, а й про стратегію, тактику та продумані рухи всієї команди.
Джиро є одним із гранд-турів велоспорту нарівні із Тур де Франс і Вуельта Іспанія, виграти всі три гранд-тури – це "ultimum dream" кожного професійного велосипедиста.

Як визначають переможця Джиро д’Італія

Переможець гонки – велосипедист, що прийшов до фінішу всієї гонки з найменшим підсумковим часом. Фінішний час підсумовується на кожному етапі окремо і потім у підсумку за всі дні.

Головна нагорода Джиро – це культова рожева майка-джерсі та кубок "Trofeo Senza Fine" (нескінченний трофей), який має спіральну форму та символізує нескінченність перегонів.

Також після кожного етапу велосипедисти отримують різні кольорові майки. Зокрема, рожеву (Maglia Rosa) для лідера за найкоротший час; цикламенову (Maglia Ciclamino) за найбільшу кількість очок (переважно її отримують спринтери); блакитну (Maglia Azzurra) дають найшвидшому на гірських підйомах; білу майку (Maglia Bianca) отримує найкращий молодий гонщик  віком до 25 років.

Звісно, що велосипедисти намагаються якомога довше бути в рожевій джерсі, виграти якомога більше етапів чи майок в рамках одного туру та власне виграти весь тур неодноразово. Рекордсменами за кількістю виграних Джиро (5 перемог на кожного) є Альфредо Бінда (Італія), Фаусто Коппі (Італія) та Едді Меркс (Бельгія).

З Альфредо Бінда пов’язана цікава історія, він виграв Джиро у 1925, 1927, 1928, 1929 та 1930 роках. На одних з перегонів він виграв 12 етапів із 15 можливих і загалом постійно домінував, що робило перегони дуже передбачуваними та не цікавими для фанатів, які хотіли бачити конкуренцію, суперництво та драму. Організатори запропонували Альфредо 22 000 лір за відмову від участі у Джиро у 1930 році, щоб підняти продажі та стимулювати спонсорську участь. Бінда погодився на пропозицію та в цей рік поїхав змагатися на Тур де Франс.

Чому фанати так люблять велосипедні гонки

Вболівальники приїжджають дивитися Джиро з усієї Європи та ретельно готуються підтримувати своїх улюблених спортсменів прапорами, плакатами, написами на асфальті. Фани часто приїжджають цілими компаніями, родинами. І, що унікально, — люди стають частиною перегонів, а не просто спостерігають за змаганням (як за умовним хокеєм чи волейболом). Дуже багато людей завжди збирається на етапах, що проходять у горах, як, наприклад, на 15-му та 20-му цьогоріч. Сотні людей крутять педалі до чи після спортсменів по перекритих повністю дорогах.

Полюбити Джиро можна тільки за неймовірно гарний колір гонки (спойлер – рожевий) та за те, як люди вдягають рожеве та символіку перегонів, імпровізуючи та придумуючи цілі образи. Міста висаджують рожеві квіти, вивішують банери та кульки. Мешканці самі прикрашають свої будинки рожевими велосипедами, бантами, квітами та символікою Джиро.

Цьогоріч організатори перевершили самі себе, наприклад на 15-му етапі під час фінішу поблизу Лівіньо над головою переможця пролетіли два лижники-фристайлери. Вони ідеально синхронно пригнули з трампліна.

Під кожний етап в офіційному інстаграмі розповідають про традиційні страви регіону, де проводиться змагання. А повністю рожевий потяг цього року віз кубок-трофей над дорогою, де їхали спортсмени.

Насправді атмосфера різниться на різних етапах. У невеликих містечках  це переважно місцеві, які висипають на дорогу, чемно чекають та вітають спортсменів.

На крутих перевалах чи старті етапу збираються справжні велосипедні ентузіасти чи веселі фани з усієї Європи, які співають, гудуть та бігають за велосипедистами вздовж гонки з опудалом лисиці (хтозна-чому).

Але насправді на етапах Джиро завжди панує класна атмосфера, люди знайомляться та розмовляють з незнайомцями, як зі старими знайомими, влаштовують пікніки та справжнє свято. А велосипедисти утинають першокласні перформанси, дарують вболівальникам сувеніри та попри супернавантаження не забувають радувати прихильників.

Для мене одна з причин дивитися Джиро – це захоплення талантом та надзвичайною фізичною витривалістю гонщиків на межі людських можливостей.

Як дивитися Джиро д’Італія: поради та ідеї

Джиро завжди проходить у неймовірно мальовничих місцях Італії, тож ви можете поєднати вболівальницькі активності з оглядом визначних пам’яток та архітектури італійських міст.

Якщо ви хочете насолодитися Джиро на повну, то найкращий варіант – це поїздити за перегонами автівкою та прихопити з собою байк. Якщо не маєте власного велосипеда, то бронюйте за кілька днів до етапу, бо може бути ажіотаж.

Тисячі людей саме на велосипедах долають ділянки найскладніших та найцікавіших перегонів. Аби полегшити собі завдання, можна орендувати електричний байк та під’їжджати в гори на авто. Але врахуйте, що дороги, якими проходить Джиро, перекривають десь за кілька годин. Найзатятіші фанати часто приїжджають ввечері та ночують в кемперах чи наметах. Якщо ви приїдете до перекриття доріг, то можна паркуватись на узбіччі.

Оскільки професійні гонщики мчать зі швидкістю понад 40 км/год на прямих рівнинних дорогах, то найкраще чекати на спортсменів на початку якогось крутого гірського підйому. Так ви зможете добре роздивитися велосипедистів та провести більше часу, беручи участь у гонці. Багато фанатів бігають за своїми фаворитами, підбадьорюючі їх.

Вважається нормою на крутих підйомах допомогти гонщику, підштовхнувши його (але ніколи не робіть це лідерам гонки чи не спитавши спортсмена перед тим).

Якщо полюєте за автографами, то їдьте на стартові чи на фінальні точки етапів Джиро, там зазвичай влаштовують великі івенти. Міста змагаються за честь бути початком етапу.

Всю необхідну інформацію щодо маршрутів, розкладу та приблизного часу, коли гонщики прибудуть в те чи інше місце, можна знайти на офіційному сайті. Деталі перекриття доріг можна дивитися на місцевих сайтах містечок та комун.

Прихопіть з собою куртку, дощовик та парасольку, адже в горах погода мінлива й навіть у травні-червні температура може бути +4-+10 С. Подбайте про розсувні стільці чи килимки для пікніка, а також про снеки та воду. Звісно, якщо це містечко, то їжі буде повно, якщо ж це гірський перевал, то там може бути ресторан реф'юджіо, але він точно буде переповнений. І, звісно, прихопіть щось рожеве та символіку перегонів (це можна купити в сувенірних маршрутках, які їздять перед гонщиками).

Цього року фаворит та однозначний переможець – 25-річний словенський велосипедист Тадей Погачар. Він виграв 6 етапів та перегони загалом, показавши найменший час та з відривом у 10 хвилин від суперників. Він показав найвищий пілотаж, повністю домінував на перегонах та, здається, навіть не втомився. Але цьогоріч, як і в ситуації з Альфредо, перегони доволі передбачувані та менш драматичні.

Погачар дуже сильний і витривалий велогонщик, проте основні його конкуренти Прімож Рогліч (переможець минулорічної Джиро), Ремко Евенепул та Йонас Вінгегор, які б точно затято боролися та привнесли б напруження у змагання, не брали участя у перегонах. Всі троє одночасно потрапили в аварію у квітні 2024 року на перегонах Itzulia Basque Country 2024.

Професійний велоспорт ризикований та небезпечний, велосипедисти летять на високих швидкостях, і часто хтось не розраховує та не вписується у поворот. Оскільки спортсмени їдуть дуже щільним пелетоном один до одного, то часто падіння одного учасника спричиняє ланцюгову реакцію. Отже, головні конкуренти Погачара не встигли відновитися після травм та підготуватися до Джиро.