"Я хочу вигнати наволоч з нашої землі": фільм про українських снайперів виходить у прокат

Три місяці підготовки, реальний курс молодого бійця – від пацифіста до снайпера, довготривалі зйомки і рік, коли фільм має побачити Україна. Але повномасштабне вторгнення Росії змінює його плани. Замість гучної прем’єри він вирішує взяти зброю в руки й боронити Україну. 

Це не сценарій голлівудського фільму, а історія Павла Алдошина й кінострічки "Снайпер. Білий ворон". 

Фільм заснований на реальній історії екопоселенця й учителя з Горлівки Миколи Вороніна, який після окупації рідного міста записався в батальйон "Донбас". А з часом став снайпером і боронив Україну. 

Як знімали перший український воєнний фільм 2022 року? Що має вміти снайпер і чому математика – важлива наука? Де знайшли локації для подій 2014 року? 

Снайпер – це не тільки про стрільбу

За словами військових консультантів фільму (не називаємо їх у цілях безпеки, адже люди і зараз боронять України), стрільба – це всього 20-25% підготовки снайпера. Загалом, він має вміти робити ледь не все: як зайняти будівлю й покинути її, знати тактичну медицину, топографію, маскування, спостереження, працювати з оптикою та дронами. Це щонайменше три місяці щоденної підготовки, а потім постійне вдосконалення навичок.

Читайте також: Вони не зрадили. Усе, що відомо про фільм Сеітаблаєва "Мирний-21"

"Найлегше навчити правильно тримати зброю. Хоча і тут вистачає нюансів. Якщо ви дивитеся фотографії страйкболістів або якихось реконструкторів, вони завжди все так підносять "дивись, я зі зброєю". Щоб це було гарно, ефектно. Військові зі зброєю фотографуються як з інструментом. А тут фільм не просто про тримати зброю, тут треба з цивільної людини зробити снайпера", – розповідає консультант фільму.

Та додає: вдалося. Хоча спочатку були не впевнені, що саме Павло Алдошин зможе зіграти снайпера вдало.

"Коли побачив вперше Павла, з ввічливості промовчав. Не бачив у ньому "снайпера". Але хлопець виявився золотим. Він готовий був вмирати і під час підготовки, і на зйомках – "пахар". Він з нами ночував просто неба, відточував навички для операцій, виходив із зони комфорту – завдання на дахах, на вулиці. Це колосальна робота", – розповідає консультант. 

"Щоб досягнути цієї правди в кадрі, треба було максимальний фокус, гуртування м’язів тіла нон-стоп, а через обмеження часу ще й встигнути все зафільмувати. Одна зміна може тривати 12 год, а у мене вони досягали 19 год. І це було в режимі "активного спортзалу", – каже Павло.

І "Ворону", якого грає Алдошин, дійсно віриш. Від його мотивації – "Я хочу вигнати наволоч з нашої землі" – до рішень, на які б раніше він ніколи не підписався. Трансформація разюча. 

Читайте також: Бути українським каскадером у Голлівуді і знятися в "Аквамен 2". Інтерв'ю Богдана Пономаря

Сценарій: від першого варіанту залишилися 10%

Роботу над фільмом режисер Мар’ян Бушан розпочав ще три роки тому. Відштовхувався від історії Миколи Вороніна, а коли зібрав інформацію, зрозумів: запхати всі ці подробиці в одну стрічку неможливо. Тому зараз "Снайпер. Білий ворон" – не біографічний фільм, а воєнна драма за мотивами реальних подій.

Щоб розуміти снайперську тему, Мар’ян сам пройшов навчання снайпінгу, а потім запросив свого наставника військовим консультантом. Після його перших змін у сценарії залишилося тільки 10%.  Історію переробили наново. Над сценарієм також працювала легендарна скрипт-докторка Лінда Сегер, яку називають сценарним гуру. 

"Скрипт-доктори не переписують сценарій, вони проводять діагностику, знаходячи вразливі місця і своїми ремарками стимулюють автора самотужки знаходити правильні рішення, щоб покращити сценарій. Лінда Сегер провела аналіз сценарію за всіма його складовими – структура, тема, конфлікт, персонажі, діалоги і до кожного пункту дала свої рекомендації. Її звіт був дуже детальним, зрозумілим і продуктивним, я прислухався до її порад і значно покращив сценарій", – розповів режисер.

Читайте також: Що не так із фільмом Thirteen Lives. Про порятунок дітей з печери: факти звіряє український дайвер

Екшн: не Голлівуд, бо й задум інший

Може здатися, що початок фільму дещо затягнутий. Мовляв, навіщо так детально показувати, як жив головний герой. Але в цьому є своя родзинка. Як луганчанка, я помітила знайому картинку – більшість мешканців мого міста продовжувала жити у звичайному режимі, не реагуючи на проросійські мітинги, бо ніхто до них не ставився серйозно. А потім – бах – виявляється, ця територія під контролем російських маріонеток. Так і в фільмі – в один день головний герой приходить на роботу і виявляється, що все вже інакше. 

Читайте також: "А де ви були 8 років?": пояснюємо спекуляції щодо початку війни в Україні у 2014-му

У "Снайпері. Білий ворон" не буде голлівудського масштабу. Не чекайте останніх видів зброї, неймовірної авіації, Чорнобаївки і всього іншого, що гріє душу в цьогорічних українських перемогах. 

По-перше, бюджет фільму усього 30 млн грн, тому масштабні батальні сцени неможливі. 

По-друге, мета інша – показати снайперську діяльність, а вона тут доволі вдала. Так, лише епізодичні тактичні завдання, поодинокі вилазки, а хотілося, щоб "вау", наче по Кримському мосту бахнули. Але згадаймо – йдеться про події 2014 року. Процес війни – інший, зброя – також.

Читайте також: Україна співпрацюватиме з Голлівудом і Netflix попри вторгнення Росії, – CEO FILM.UA Group

Акторський склад: прототипи, які можна впізнати

Російський снайпер із позивним "Сєрий" приїхав до України з особливим спецзавданням – "прибирати" найкращих українських снайперів. Це для нього своєрідний виклик, спортивний азарт. Герой Олега Драча майже беземоційний, спокійний і впевнений у своїх діях, чим ще більше дратує. 

Попри те, що "Сєрий" – збірний персонаж багатьох проросійських "вояк", є все ж і відомий прототип, розповідає консультант фільму.

Це сербський найманець Деян Беріч із позивним "Декі". У 1990-х роках під час збройного конфлікту в Югославії воював на боці регулярної армії Мілошевича. Після чого втік до Росії. З 2014 року на боці російської армії брав участь в анексії Криму й війні на Донбасі.

А в ролі Кепа, якого зіграв Андрій Мостренко, військові знайдуть щось знайоме від своїх комбригів. Він і керівник, який вимагає дисципліну й чіткого виконання завдань, і наставник, який уже підготував і втратив не одного учня, і побратим, який знає, коли і кого підтримати, і той, за ким всі готові йти хоч у пекло. 

Уся ця палітра емоцій іноді передавалася тільки одним поглядом, щоб зрозуміти увесь біль і жах, який уже пройшла ця людина. 

Читайте також: Виклик "бондіані": Еванс і Ґослінг "розвалили" Прагу в найдорожчому фільмі Netflix

Три питання, що можуть з'явитися про роботу снайперів

Чи справді снайпери мають так швидко рахувати?

Так. Рахувати на калькуляторі, лежачи десь в полі – не варіант. А правильно визначити відстань до об'єкта – одна зі складових вдалого виконання завдання. Тому у фільмі Кеп вимагає швидкого рахування в голові. В житті такі вимоги також працюють.

Чи можуть кілька снайперів вистрілити одночасно так, щоб було чутно один єдиний постріл?

За словами консультантів фільму, це один із двох моментів у фільмі, який залишили для красивої картинки.

"Коли був перегляд фільму серед професіоналів, а там сиділи близько 200 снайперів, усі на цьому моменті засміялися. Розуміли – це нереально. Але режисер каже: "Давай залишимо. Красива картинка для цивільних". А інший момент – не всім помітний. Коли вбили одного з ворогів, там пістолет стояв на затворній затримці. Разом з тим, що герой зробив мало пострілів, а пістолет взагалі двадцятизарядний. Це був просто найкрасивіший дубль", – пояснює консультант.

Читайте також: Коли Фагот озвучив Деппа: як, попри спротив, створили перший фільм з українським дубляжем

Чи справді снайпери настільки важливі функціонально в цій війні?

Фільм розповідає про події 2014 року, коли війна на сході України була ще позиційною, розповідає консультант. "Увесь час всі стоять один проти одного і шукають цілі. На сьогодні характер бойових дій змінився. Тому найбільша потреба в снайперах саме в містах, а якщо в полях, проти величезної кількості колон – то ні", – пояснює він.

Локації: Донецьку область замінила Київська

Щоб показати індустріальний і промисловий Донбас, не обов’язково їхати в Донецьку область. Правильні локації можна знайти і поруч з Києвом. 

"Переміщення воєнної техніки й кілька масових воєнних сцен ми реалізували в Міжнародному центрі НГУ, "Танковому училищі", "Журавушка" (Бровари). "Горлівське ПТУ" фільмували в Деревообробному технікумі (Видубичі). Уся  натура "Донбасу": село Порадівка, місто Березань та інші віддалені місця в Київській області", – розповів режисер.

Читайте також: Феномен Топ Ґан: Меверік. Як фільм порушив стандарти Голлівуду й зібрав $1 млрд у прокаті

Музика

Музичне оформлення для фільму написала українська композиторка Надія Одесюк. Каже, найважчим у роботі з матеріалом було прийняття жорстоких і дуже реалістичних сцен у фільмі, а також "знаходження своєї композиторської позиції щодо них".

"Музика дає глядачу можливість відчути те, про що не говорять у кадрі: те, чого ми не можемо бачити, але що можемо відчути. Що стосується музичного матеріалу, тут я працюю з двома пластами: оркестровими інструментами й синтетичними (електронними). Це був підхід, завдяки якому можна передати контраст: між звичними для нас звуками і кулісою зі звуків війни", – каже композиторка. 

Робота над музичним оформленням зайняла півтора року, додає Одесюк.

Читайте також:  "Із зав’язаними очима". Перший український фільм про ММА або про тих, хто чекає з війни

Від знімання в кіно – до реальності

Актор Павло Алдошин зазначає, як і його герой, він довго вважав, що війна просто в головах людей, це щось далеке. Але, зіштовхнувшись із цією тематикою під час роботи над фільмом, змінив думку.

"Раніше я думав, що це пацифічне ставлення до війни, а зараз розумію, що безглузде й недбале. Зараз я стверджую, що війна, маю на увазі саме явище, а не нашу війну, нікуди не зникне. У нас усе закінчиться, ми переможемо. Але війни триватимуть. І наша відповідальність як дорослих бути готовими до неї. Розповідати про неї дітям, але не просто про жахіття, а як цю війну не допускати, а якщо вже сталося, як зробити, щоб бути до неї готовими", – каже Алдошин.

24 лютого 2022 року. Повномасштабне вторгнення. Нещодавній пацифіст, а тепер актор, який має навички снайпера, вирішує стати військовим і захищати Україну. І зараз ми не про продовження фільму, а про реальні події. 

Актор Павло Алдошин підписав контракт і боронить Україну – подробиці не розповідаємо в цілях безпеки.

"Перший місяць я був ще актором в хаосі, – розповідає Павло. – От тобі дали каску, от автомат. А ти наче за сценарієм. Хоча насправді думки, що це кіно, допомагали перший час не потонути. Усе змінилося, коли почали гинути побратими. У той момент зрозумів: "А, нє, хлопче, це не кіно". Дуже допоміг наш режисер, коли я з ним ділився цими переживаннями:

Читайте також: Сеітаблаєв, Вітовська, Цимбалюк, Пустовіт, Хижняк – 20 українських акторів, які вражають

Що не сподобається:

• Деякі сюжетні моменти людям, для яких війна почалася лише 24 лютого 2022 року, можуть здатися дещо дивними.

• Прогнозованість – якщо когось убили, за нього обов’язково треба помститися – і він це зробить.

• Хочеться більше екшену. 

Що сподобається:

• Цікаве й легке пояснення специфіки роботи снайперів. Але до цього ще й треба пройти відбір – у фільмі його показано не гірше за голлівудські стрічки, що часто додають у перелік "що подивитися для мотивації".

• Красива операторська робота. Костянтин Пономарьов дає відчути глядачу усі залаштунки снайперського світу. Особливо коли він дозволяє бачити через приціл, наче ви і є снайпер, як від куль "падають" російські вояки. 

• Немає надто великого патріотизму, що би був натягнутий на сюжет фільму. Без надто пафосних заяв і так зрозуміло, хто поганий, а хто хороший і перемагає.

• Немає пафосу. Навіть збирання і розбирання зброї за 18 сек із закритими очима – це не "понти", а виправданий захід, щоб вибороти своє місце в команді.

• Попри невеликий бюджет, є екшн сцени, що чіпляють.

• Музичне оформлення й головний трек від українського гурту. Приготуйте місце у своєму плейлисті. 

• Акторський склад.