Головні фаворити Оскара 2021: "Манк", "Перспективна дівчина" та ще три претенденти

Земля кочівників (Nomadland)

Третя картина американської режисерки та сценаристки китайського походження Хлої Чжао продовжує тему дослідження американських маргіналів. 

У минулих роботах героями Хлої були індіанка та ковбой. Цього разу в центрі уваги опинилися сучасні кочівники, що подорожують заходом США в будинках на колесах.

Ініціатором і продюсером стрічки виступила Френсіс Макдорманд, яка й зіграла головну героїню на ім’я Ферн. Зробила вона це настільки переконливо, що потрапила в номінацію за найкращу жіночу роль Золотого глобусу, другої за престижністю нагороди у сфері кіно після Оскара.

Основою для сценарію послугував документальний роман Джессіки Брудер "Земля кочівників: вижити в Америці XXI століття". 

Вийшло проникливе роуд-муві про людей, для яких життя без фундаменту і тимчасові заробітки стали усвідомленим вибором.

Це стало квитком Хлої Чжао у вищу лігу, Disney підписав з нею контракт на зйомки нового блокбастеру "Вічні", який відкриває чергову главу кіновсесвіту Marvel.

Перспективна дівчина (Promising Young Woman)

Трилер від Емеральд Феннел, на перший погляд, здається черговим кривавим фільмом про помсту. 

За сюжетом, головна героїня у виконанні Кері Малліган – перспективна студентка медуніверситету. Та одного разу на вечірці хлопці споюють і ґвалтують її подругу, за що ніхто з них не поніс відповідальності. 

Героїня кидає навчання і прагне особисто помститися усім чоловіка, котрі ганьблять дівчат, користуючись їхньою слабкістю. 

Для Феннел стрічка, яку вона написала і поставила власноруч, стала повнометражним дебютом. Попередня її робота – сценарій для 6 епізодів серіалу "Вбиваючи Єву".

Дебют вийшов вдалим, Національна рада кінокритиків США внесла стрічку у топ10 картин року, а Кері Малліган назвали найкращою акторкою.

А все тому, що "Перспективна дівчина" виявилася гостросоціальним висловлюванням і викликом застарілим соціальним нормам, які часто звинувачують жертву у провокуванні насильства.

Малкольм і Марі (Malcolm & Marie)

Режисер і сценарист Сем Левінсон зняв камерну історію з двома дійовими особами на основі власного досвіду. 

Під час прем'єри свого попереднього фільму "Нація убивць" він забув подякувати дружині, за що йому було соромно. Цю зав’язку він використав для розгортання справжньої сварки-урагану, яку на екрані виконали Зендая та Джон Девід Вашингтон.

За сюжетом, новоспечений зірковий режисер Малкольм і його кохана Марі повертаються додому після гучної прем'єри першого великого фільму Малкольма. Проте ейфорія, алкоголь та втома, накопичена під час виснажливої роботи над проєктом, розв’язують язики героям. І успішний вечір швидко переростає у феєричну сварку.

Левінсон зобразив кризу стосунків двох людей з протилежних прошарків соціальної піраміди, які окриляють одне одного. 

Малкольм допоміг Марі злізти з голки, а вона натомість надихнула його на створення кіношедевру, ставши прототипом головної героїні і музою режисера. 

Проте в кожному з них причаїлися не вимовлені вголос страхи, які в цю фатальну ніч виринають назовні, перетворюючи двох коханців на справжніх бійцівських собак, котрі вчепившись, вже не відпустять.

Про боротьбу хорошого і злого у кожному з нас, а також протистояння жорстокому світу Левінсон уже розповідав у серіалі "Ейфорія". А про те, що найбільше болю можуть завдавати саме близькі люди, режисер розмірковував у своєму дебюті "Родичі", за сценарій якого отримав нагороду на фестивалі "Санденс".

Не в змозі відірватися від екрану, де відбувається найкращий перформанс в кар'єрі Зендаї та Вашингтона-молодшого, все, що залишається глядачам, це раз за разом повторювати за персонажами: "Краще не продовжуй".

"Малкольм і Марі" вийшов розмовною драмою з прекрасним відеорядом та блискучим виступом органічного зіркового дуету. 

Фільм зняли в карантин і про карантин, точніше про те, як в локдаун ми всі опинилися закриті в клітках з самими собою чи своїми близькими. А, отже, настав час з'ясувати стосунки.

Манк (Mank)

Девід Фінчер – один з останніх творців авторського кіно. Знімаючи свої драми про нещасних людей, він не знайшов підтримки студій і осів на Netflix, щоб творити кіно, яке не окуповується в прокаті, але має успіх у синефілів всього світу.

При цьому режисер не раз критикував вислів "авторське кіно", кажучи, що за кожною картиною стоїть праця багатьох людей. Водночас сам він панує на майданчику, переписуючи сценарій багато разів, повторюючи дублі до знемоги акторів і заглиблюючись у найдрібніші деталі.

"Манк" розповідає про такого ж генія – Орсона Веллса. 

Молодий хлопець, вундеркінд з Нью-Йорка, знімав авторське кіно, уособлюючи абсолютну владу на майданчику. Але на його шляху зустрівся Герман "Манк" Манкевич – сценарист, котрий раптом забажав бути зазначеним у титрах фільму Орсона "Громадянин Кейн".

Манкевич – майстер пера, якого не менше за режисера цікавить доля персонажів і закладений у сюжет сенс. Проте в тогочасному Голлівуді сценаристів вважали ледь не за рабів, у титрах не згадували, і гільдії своєї вони не мали.

Тому Манк опиняється в ролі блазня на зарплатні у студійних босів, його слухають заради розваги, але не сприймають всерйоз. І все, що йому залишається, навіть після отримання Оскара (і то, на двох з режисером) – спиватися.

Фінчер давно хотів поставити таку картину в пам’ять про батька, який написав до неї сценарій. Та гроші на цей антиголлівудський маніфест, однобокий з точки зору історичної правдивості, виділив лише Netflix. 

Це кіно нагадує: коли ми позначаємо фільм ім’ям режисера, забуваємо про усіх, хто також є його співавтором: від директора студії, який виділив гроші, до доглядальниці, котра передруковує на машинці рукописний сценарій і прибирає недопалок з руки сонного метра.

Суд над чиказькою сімкою (The Trial of the Chicago 7)

Історична драма Аарона Соркіна про реальні події літа 1968 року, коли з’їзд демократичної партії в Чикаго зірвали вуличні заворушення. 

Коли тисячі людей з’їхалися до столиці Іллінойсу протестувати проти війни у ​​В’єтнамі під боком у демократів на з’їзді, адміністрація Ніксона так злякалася, що поліцейських нагнали не менше за протестанів. Сутичок було не уникнути.

В результаті прокуратура висунула обвинувачення ватажкам семи основних організацій протестувальників: від Студентів за демократичне суспільство і Чорних пантер, до хіпі та пацифістів з Комітету ненасильницької революції. Їх звинуватили у змові з метою повалення уряду. 

А ФБР взагалі влаштувало прослуховування адвокатів обвинувачених за санкцією все того ж судді.

Соркін написав сценарій ще у 2007 році. Ставити фільм мав Стівен Спілберг, який бачив Гіта Леджера в головній ролі Тома Гейдена, ватажка Студентів за демократичне суспільство.

Але потім стався страйк сценаристів і смерть Леджера. Paramount відклала фільм у довгу шухляду, щоб у 2019 році зняти його вже з Соркіним, а потім через пандемію продати Netflix.

Для Соркіна це лише другий режисерський досвід після "Гри Моллі". Стрічка може спантеличити уривчастим документальним вступом, але далі автор уміло зосереджується лише на головних моментах судового процесу.

За якість опрацювання матеріалу можна не переживати, адже за плечима Соркіна сценарії до серіалів "Західне крило" та "Новини". Акторський склад теж відбірний: Едді Редмейн, Джеремі Стронг, Джозеф Гордон-Левітт, Саша Барон Коен. Останній за роль у цій картині отримав номінацію на Золотий глобус.

Стрічка "Суд над чиказькою сімкою" – нагадування про те, якою негнучкою може бути влада, що покладається на ручне керування. І як необачно робити ставку не на незалежність інституцій, а на лояльність ключових управлінців.

Фільм доречно вийшов напередодні виборів США 2020 року.

Кожна з перелічених стрічок варта Оскара, і, напевне, потрапить у "Найкращий фільм" та інші номінації. Точний перелік ми дізнаємося вже за місяць, а переможців – у кінці квітня.

Дмитро Сидоренко, для LIGA.Life