… если я заменю батарейки (с): як звучатиме музика у 2050, і чи всім це сподобається

Ніщо так не торкається наших почуттів, як звуки музики. Недарма її називають мовою покоління. Якою мовою розмовлятиме нова генерація, років, наприклад, за 30? Ми спробували передбачити це на черговій зустрічі з циклу Dream the Future. Діалоги про майбутнє, що змінюють світ, присвяченій цього разу музиці. 

Як ми зненацька випередили далеке майбутнє

Ми можемо фантазувати про  майбутнє, але реальність іноді перевершує, здавалося би, найсміливіші прогнози. Так, наприклад, один з епізодів фільму Dream the Future.Music, який кілька років тому виглядав дійсно сміливо і футуристично, сьогодні вже не виглядає революційним. Адже експеримент, коли диригент керує десятком ноутбуків, тримаючи через них зв’язок з музикантами, які грають в різних куточках міста, після пандемії COVID-19 та сотень онлайн-концертів виглядає вже чимось буденним і давно вдосконаленим. 

Невже настав час "музики майбутнього", яку мали слухати лише ближче до 2050 року? Давайте детальніше зануримося у прогнози авторів фільму, а потім подивимося, що говорили з цього приводу наші експерти.

Автори Dream the Future. Music наполягають, що головними векторами змін стануть  нові засоби створення музики та діставання звуків у незвичний спосіб. Ми звикли до того, що є акустичні та електронні інструменти. Але тепер є ще й інтернет-інструменти.

Поява нових методів творення звуків та мелодій – природний історичний процес.

Усе розпочиналося зі звуку голосу, потім з’явилися протоінструменти з підручних засобів, далі утворилися дві течії в музиці: релігійна та фолк. В середні віки люди винайшли спосіб записувати музику – з’явився нотний стан. Пізніше музика перенеслась на сцену, в театри, інструменти почали виробляти за уніфікованими правилами. Це вже було професійне виробництво. Музика стала шкільною дисципліною. Великі композитори працюють на королів і пап. Оркестри додають у свій склад нові інструменти для більш об’ємного звучання.

У 19 столітті народжується аудіозапис. Відтепер музику можна зберігати, а не лише слухати наживо. Наступний крок – електричні інструменти, з’являється перший синтезатор. Музика стає масовою. А з появою інтернету вона супроводжує людину всюди.

Тод Маковер, експерт з американської "Опери майбутнього", нагадує нам, що музика лунає у нас в машині, в ресторані, поки ми їмо, у когось фоном під час роботи. Навушники зробили музику саундтреком нашого життя. Але водночас і своєрідним захистом від життя, від навколишнього світу. 

Не секрет, що наші плейлисти можуть багато розповісти про кожного з нас. Адам Харпер, музикознавець з Оксфорду, вважає, що плейлисти не просто можуть розповісти про наші музичні вподобання: це окремий метод, за допомогою якого можна визначити психологічні особливості людини, навіть використовуючи під час психоаналізу.

Сам собі музикант

Але технічний прогрес вже зараз дає нам можливість не лише безперервно слухати, але й самостійно створювати музику, не маючи музичної освіти та навіть музичних інструментів. Лише комп’ютер та інтернет. Йохім Гару – французький DJ та продюсер стверджує, що це стане трендом 21 століття: будь-хто зможе бути музикантом. Ба більше: ті, в кого немає академічної музичної освіти, на його думку, мають свіжий погляд на музику. Його колега Хло –  також DJ-ка та продюсерка з Франції, підтримує: "Ми зможемо самостійно добирати звуки, а програми надаватимуть їм гармонії, створювати найбільш приємні для нашого вуха поєднання". 

Іншою значною течією розвитку для музичної індустрії та музики як такої став пошук нових звуків. А точніше засобів відтворення тих звуків, які існують в природі і зазвичай не відтворюються через музичні інструменти. Традиційне та сучасне завжди поєднувалось в музиці. І незалежно від того, що саме на той момент було чи є сучасним. Наразі цілком традиційними є звуки, які музиканти видобувають не з музичних інструментів, а з підручних засобів – це шум, грюкіт, стук. У фільмі нам пропонують послухати жартівливий музичний твір "Пограбування банку". Він складається зі звуків офісного шредера, печатки, стуку клавіатури, вереску працівників банківського офісу, скреготіння скла.

Завдяки революційній чутливості та здатності сучасної техніки записувати найтихіші і майже непомітні вуху звуки, ми отримуємо зовсім нові форми звучання.

"Електронна музика вийшла за межі студії’, на вулицю", –  каже Бруно Замборлін, СЕО Mogees, компанії з виробництва музичних гаджетів.

Їхній прилад дозволяє приєднатися до будь-якого фізичного об’єкту навколо і записати його звукові вібрації. Він під’єднується до телефону чи комп’ютера і здатен одразу перетворювати звуки завдяки спеціальним застосункам. Ба більше, гаджети в поєднанні із застосунком самонавчаються, тобто вловлюють ритм та вибудовують з цього музичну гармонію.

Це, на думку Бруно, змінить підходи до взаємодії музикантів з інструментами. Тобто, якщо у вас в руках гітара, то застосовувати струни необов’язково – можливо, ви її взяли в руки заради ритму "долонею по дереву". І це перетворює інструменти на метаінструменти.

Robomusic

З протилежного боку розвитку музичної галузі –  роботи. Музична група Compressorhead з Берліна – це чотири роботи, які грають рок і гастролюють світом.

Рок-робо-група Compressorhead бере початок ще у 2007 році, коли німецький інженер Франк Барнс сконструював першого механічного музиканта – робота StickBoy. А за декілька років з'явилися й інші роботи-музиканти.

В їхньому репертуарі – Led Zeppelin, Blacksabbath, Rage Against the Machine, AC/DC, Pantera. У гітариста на ім'я Fingers – 78 пальців, у ударника StickBoy – чотири руки, чотирипалий басист Bones і Stickboy-молодший, який грає на хай-хет, теж, здавалося би, мають перевагу. Не дивно, що "хлопці" збирають аншлаги, але є одне "але": вони зовсім не імпровізують. Роботи відтворюють партитури своїх інструментів.

Отже, якщо ми хочемо, щоб роботи грали, як люди, ми маємо навчити їх помилятися.

В центрі музичних технологій штату Джорджія, США, Гіл Вайнберг, фахівець з наукової розробки музичних роботів, вважає, що головним місцем їхнього використання стане не відтворення музики, а її створення. Завдяки технологічності і здатності до самонавчання, роботи зможуть вловлювати рухи або навіть емоції людини та перетворювати це на музичні звуки. Або ж, якщо вам треба щось зіграти надто швидко чи у вісім рук, то саме тут і стануть у пригоді роботи.

Серед музичних роботизованих машин і високотехнологічні протези рук, які дозволяють вловлювати імпульси руки настільки, що людина з інвалідністю цілком може грати, наприклад, на ударній установці. І не просто грати, а мати перевагу над своїми колегами. Зокрема, австралійський барабанщик Джейсон Барнс має славу найшвидшого в світі ударника. Його гра – це майже кулеметні черги.

Гіл Вайнберг проводить експеримент: приєднує до руки барабанщика без інвалідності "третю руку". Вона теж вловлюватиме імпульси. Поки палички в двох руках музиканта відбивають ритм на барабанах, "третя рука" тихенько створює фон на тарілках. І нею теж керує музикант.

Проте Вайнберг каже, що бачить роль роботів не в тому, щоб підміняти людей, а в тому, щоб допомагати їм. Найцікавіше, коли вони будуть інтегровані до людського тіла, бодай  механічно приєднані.

В іншій частині світу в 2007 році японські розробники створили синтезовану віртуальну співачку – вони видобули дівчачий голос зі звуків фортепіано, перетворюючи їх за допомогою комп’ютерної програми. Графічні дизайнери зробили їм тисячі "луків". Так неіснуюча співачка Хацуне Міку підкорила мільйони слухачів, ставши іконою тінейджерів.

Отже, безсмертний хіт Music is all around – це і є майбутнє музики, стверджують автори фільму. Її можна буде робити з чого завгодно, чиїми завгодно руками, за допомогою будь-яких звуків. І у кожного з нас буде право обирати, що для себе вважати музикою.

Постпандемічний світ музики

Дискусія українських експертів, які зібралися після перегляду, розпочалася з обговорення актуальності фільму, який було знято ще до пандемії, і тому його герої навіть уявити не могли той глобальний рівень переходу в онлайн під час локдауну, зокрема й музичної індустрії. 

Неможливість живих концертів радикально змінила галузь. Відомий піаніст та композитор Євген Хмара поділився спогадами, як на початку ізоляції його новим диханням стали онлайн-концерти. Але, за його словами, вже на п’ятому концерті цікавість до такого формату впала: всі надто скучили за живими концертами. Втім, всі експерти дійшли згоди, що перехід музики в онлайн – незворотний процес.

І формат онлайну просто набуде нової, професійної форми, а галузь відтепер все одно складатиметься з симбіозу живих і онлайн-виступів.

Але  є і те, чого пандемії не вдалося переломити. Світ прагне спрощення доступу до можливостей. Зокрема щодо створення музики.  Любов Морозова, музичний критик, продюсерка, художня керівниця Kyiv Symphony Orchestra, зазначає: "Фільм говорить про доступність мистецтва для аматорів, для тих, хто хоче виразити себе через музику, але не могли раніше цього зробити. Отже, тепер ми говоримо про певний синкретизм, про спрощення. Про те, що кожна людина, яка має інтернет, може скласти власну музику і викласти її публічно. Тобто кожна людина здатна на творчість. Це і треба розвивати."

Втім, спрощення не може бути тотальним трендом. Завжди лишатиметься місце професійній віртуозній музиці, адже після появи блогерства не зникла журналістика, камери в телефонах не замінили собою технології кіно. Тож і можливість писати музику "на колінці" не нівелює майстерності геніальних музикантів та важкої праці із самовдосконалення. Ці категорії залишаться незмінними.

Олексій Бондаренко, засновник платформи про нову музику LiRoom пропонує перш за все розділити два аспекти поняття "музика", коли йдеться про її майбутнє.

"Це про технічні особливості – як саме ми робимо музику, або про музику, як матерію, яка на нас впливає. І це принципове питання. Тому що зараз технології дійшли до того, що ми справді можемо видобути будь-який звук. Це майбутнє вже настало. Інше питання, що саме ми хочемо робити з цими можливостями? Мені здається, що навпаки музика повертається до первинної суті. І треба розділяти, заради чого все це робиться. Є музика функціональна, а є творча. І зазвичай всі ці новітні підходи до створення музики використовуються саме для написання функціональної музики: для презентацій, реклами. Замовляти таку музику композитору – дорого. Компанії хочуть знизити для себе ці кости. Отже автоматизація працює в цьому напрямку", – вважає Олексій.

Стосовно музики зі сцени, музики, яка покликана народжувати емоцію, то тут автоматизація, на думку учасників діалогу, зайва. Віктор Соломін, джаз-музикант, винахідник нового музичного інструмента – електронної домри, наполягає: "В музиці, крім звукових хвиль, дуже важлива особистість того, хто грає. Можна віртуозно виконувати етюди Ференца Ліста, та ні в кого нічого в душі не ворухнеться, а можна зіграти "Чижик-пижик" так, що у слухача розкриється душа."

Втім, неможна однозначно протиставляти технології і таку собі справжність музики, впевнений  Євген Хмара. Він пропонує, перш за все, ділити музику на інші категорії – на мелодію та на ритм: "DJ-сети – це теж музика, якщо дивитись в контексті ритму.  Мелодія – це енерго-інформаційна субстанція, яка проникає до нас через душу на ментальному рівні. А ритм – це кардіо. Але впливає на нас воно не менш активно".

Сергій Кейн, музичний журналіст, модератор дискусії, погоджується з тим, що ритм зараз виходить на перший план і посідає перші позиції. Імовірніше за все тому, що мелодій до сьогодні написано так багато, що практично всі можливі варіації вже були. А тому більше можливостей для оригінальності в ритмі або в специфічних звуках. Проте пошук нового іноді призводить до забавних конфузів. "Колись ми знімали репетицію оркестру, під час якої на сцену вийшла людина і стала видобувати звуки з тертя двох шматків пенопласту. Ми кинулися знімати такий незвичний спосіб створення музики. За нею вийшла людина з пилососом і почала пилососити – ми, звісно ж, почали знімати це. Але виявилось, що людина з пилососом реально пилососила. Ти ніколи не знаєш з сучасними композиторами, що так задумано, а що – ні", – сміється Сергій.

Резюмуючи обговорення, експерти дійшли висновку, що після того, як протягом 20-го століття музика як мелодія себе виснажила, головним акцентом стане пошук звучання. Оригінальність звуку. Занурення у натуральні звуки, які за допомогою сучасних технологій інтегруватимуться в музичні гармонії. А доступність створення музики для кожного охочого – один з головних трендів музики майбутнього. І не менш важливо – тримати в полі зору такі теми. "У нас мільйон дискусій і обговорень про успішний успіх, і так мало культурних тем в суспільстві. І особливо мало про музику." – зазначив Микола Тимощук, СЕО UFuture, музикант та культурний діяч. Адже незмінним лишається одне: ми – те, що ми слухаєм.