"Я можу сам": як ерготерапевти допомагають військовим з важкими травмами повернути самостійність

Втрата самостійності через тяжкі травми та ампутації — одна з головних проблем, з якими живуть українські захисники після поранення. Адаптуватись до нових реалій та повернути собі здатність самостійно виконувати повсякденні побутові справи допомагають фізичні терапевти та ерготерапевти, які працюють командно.

Ми вже розповідали, як відбувається реабілітація тяжкопоранених військових та як коректно спілкуватися з ветеранами, щоб не торкнутися болючих спогадів та не погіршити психологічний стан.

Сьогодні говоримо про те, як ветерани та діючі військовослужбовці відновлюють втрачені навички. Щоб зрозуміти, як саме це відбувається, LIGA.net поспілкувалась з ерготерапевтом відділу реабілітації Інституту травматології та ортопедії НАМН України Світланою Барабаш.

На базі цього медично-наукового закладу вже скоро почне працювати РеабіЦентр — новий простір для реабілітації, оснащений сучасним обладнанням. Він займатиме площу 500 кв. м та функціонуватиме як відділення Інституту травматології та ортопедії. Зараз у приміщенні триває ремонт. Орієнтовно центр зможе надавати допомогу 1000 пацієнтів на рік у всіх трьох періодах реабілітації — гострому, післягострому та довготривалому.

Створення РеабіЦентру ― ініціатива Олеся Довгого. Благодійний фонд родини Довгих "Можемо разом" виконує функцію адміністративно-технічної платформи для РеабіЦентру, працює над залученням партнерів, використовуючи різні види фандрейзингу.

Простір надії

Читати

Про ерготерапію, її цілі та арсенал засобів

― Що таке ерготерапія та чим вона може бути корисною для реабілітації бійців, що отримали травми?

― Найкраще визначення ерготерапії дає переклад терміну: з грецької він означає "терапія працею". Англійською мовою ерготерапія звучить як "occupational therapy", тобто "терапія зайнятістю". Це комплекс реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення повсякденної діяльності людини з урахуванням її фізичних обмежень.

Ерготерапія — це не щось новітнє, вона почала формуватись ще за часів Першої світової війни, та в наш час набула трансформацій та вдосконалень.

Безперечно, ці трансформації стосуються і відновлення постраждалих після початку військових подій 2014 року, адже війна для багатьох українців почалася не в 2022 році.

— З якими типами травм та захворювань ви найчастіше стикаєтесь?

— У травматології та ортопедії ерготерапевти частіше за все працюють над відновленням втраченої функції кисті.

Адже до функцій кисті входить здатність захоплювати, утримувати та маніпулювати предметами, що в сукупності є складним руховим актом, який складається з низки підготовчих моментів та забезпечує здатність до самообслуговування, роботи та дозвілля.

Хто такий ерготерапевт та як лікує зайнятість: розмова Олеся Довгого зі Світланою Барабаш

Коли пацієнт — військовий

― Які основні цілі ви ставите перед собою у роботі з пораненими військовослужбовцями?

— Перш за все ерготерапевти у своїй роботі застосовують біопсихосоціальний підхід, який заснований на принципах Міжнародної класифікації функціонування (МКФ). Особливість реабілітації на принципах МКФ полягає в тому, що цілі ми ставимо разом із пацієнтом та всією мультидисциплінарною командою. Цілі мають відповідати SMART-формату: тобто бути конкретними (Specific), вимірними (Measurable), досяжними (Achievable), релевантними (Relevant) та обмеженими в часі (Time-bound), а також мотиваційними. 

― Як ви оцінюєте потреби кожного конкретного пацієнта у програмі реабілітації? Чи всім пораненим призначають ерготерапію?

— Якщо йдеться про вогнепальне чи мінно-вибухове поранення — ерготерапія показана всім таким пацієнтам. 

Ми застосовуємо проблемноорієнтований підхід. Це означає, що весь процес ерготерапії — від оцінки можливостей, обмежень та потреб пацієнта, планування програми допомоги та її реалізації до оцінки ефективності обраної індивідуальної програми — орієнтовано на конкретні проблеми пацієнта.

Для того, щоб виявити актуальні для пацієнта проблеми, поставити справді важливі з його погляду цілі втручання, необхідні інструменти, що дозволяють оцінити важливість тих чи інших видів діяльності для конкретної людини, її думку про власну успішність у виконанні найважливіших активностей та її задоволеність наявним станом речей. 

Для цього використовуються шкали та опитувальники. Наприклад, канадський стандарт для оцінки ерготерапії COPM (Canadian Occupational Performance Measure), шкала функціональної незалежності FIM (Functional Independence Measure), опитувальник нездатності верхньої кінцівки, плеча і кисті DASH (Disability of the Arm, Shoulder and Hand Outcome Measure). 

― Які методи ерготерапії ви використовуєте для роботи з пораненими військовослужбовцями? Розкажіть, як бійці і ветерани на це реагують, чи не ставлятся скептично?

— Для роботи з пораненими ми використовуємо такі методи, як кінезіотерапія, кінезіотейпування, виготовлення ортезів, навчаємо користування адаптивним обладнанням для полегшення рутини та інше. Пацієнти досить позитивно сприймають призначені процедури, адже вони сприяють відновленню травмованого сегменту кінцівки. А головне — пацієнти бачать і відчувають покращення навіть після першого заняття.    

Про процес реабілітації

― Які заняття зазвичай ви практикуєте із пацієнтами і скільки часу вони займають? 

— Одне заняття триває близько години — з них 15-20 хвилин приділяється вся увага пацієнту, як-от тренування різних типів хвату, а потім пацієнт продовжує працювати за своєю індивідуально прописаною програмою. Ерготерапевт контролює процес та вносить корективи. Якщо враховувати всі методи реабілітації, які пацієнт має отримувати згідно своєї індивідуальної програми протягом дня, — то це близько 3-4 годин на день.

― Ви проводите індивідуальні чи групові сесії реабілітації?

— Ерготерапевтичні заняття мають індивідуальний формат, якщо доводиться працювати з пацієнтом мануально (розробляти контрактуру, тейпувати), підбирати ортез чи проводити опитування. Коли пацієнт приступає до етапу виконання вправ, які направлені на тренування навичок повсякденної активності, — такі заняття можуть мати груповий характер.

― Які типові етапи реабілітації для поранених солдатів?

— Зазвичай поранені військовослужбовці проходять ранній післяопераційний етап (стаціонарний), віддалений післяопераційний, пізній післяопераційний, амбулаторний та санаторний етапи. 

― Які засоби, технології або пристрої ви використовуєте для покращення функцій поранених військових та ветеранів?

— Для покращення функції у пацієнтів, що мають травми чи поранення, ми застосовуємо роботизовані пристрої. Наприклад, апарати для CPM-терапії (Continuous Passive Motion), які застосовуються для пасивного збільшення діапазону руху в суглобах. Чи сучасні апарати бездротової електроміостимуляції для покращення нервової провідності та відновлення м’язової сили. Дедалі більшого поширення набуває застосування VR-терапії, програми якої сприяють та заохочують до цілеспрямованої рухової діяльності на рівні активності та участі.

― Як ви допомагаєте пацієнтам управляти болем під час фізичних вправ та занять?

— Для контролю больових відчуттів допомагають різні дихальні практики. Наприклад, під час виконання методики постізометричної релаксації (ПІР) застосовується певна дихальна техніка. Сутність цієї методики полягає в двофазному впливі на м'яз — спочатку відбувається ізометричне напруження м'яза пацієнта, що виконується з затримкою дихання, а потім пасивне розтягнення м'яза, що виконується фізичним терапевтом чи ерготерапевтом в момент видиху і розслаблення пацієнта. Така техніка робить процедуру майже безболісною. У будь якому разі, ми працюємо з пацієнтом, контролюючи його больові прояви, щоб вони не перевищували позначки пʼяти балів за візуально-аналоговою шкалою болю (ВАШ).

― Які рекомендації ви надаєте пораненим солдатам для подальшої самостійної практики та реабілітації поза центром?

— Крім індивідуальної реабілітаційної програми, яка прописана на папері, ми практикуємо відеоформат індивідуальної програми. Тобто знімаємо на відео попередньо відібрані вправи та формуємо з них ролик-пам’ятку, щоб пацієнт міг щодня її переглядати і чітко та послідовно виконувати завдання. Важливо не припиняти заняття, адже успіх реабілітації залежить від безперервності та послідовності тренувань.

Про психологічний аспект

― Чи допомагаєте ви ветеранам впоратися з психологічними наслідками травми?

― Ерготерапевтичне заняття має терапевтичну складову, яка проявляється в покращенні психоемоційного стану пацієнта. Про це говорять результати опитувальника ВАШ, який ми проводимо до та після сеансу. Але, безперечно, робота з психологічними наслідками травми — це компетенції клінічного психолога, а не ерготерапевта.

― Як ви співпрацюєте з психологами та психіатрами, щоб допомогти військовим та ветеранам? Які методи корекції поведінки використовуєте? 

— Для того, щоб виявити психоемоційний стан військовослужбовця ще до початку реабілітаціїі, на етапі обстеження ми проводимо первинний скринінг, застосовуючи шкалу самооцінки депресії PHQ-9 (Patient Health Questionnaire) та шкалу для моніторингу загальної тривоги GAD-7 (Generalized Anxiety Disorder-7). По результатам опитування маємо розуміння, чи потребує пацієнт психологічної допомоги.

― Чи можете описати типові психологічні проблеми, з якими стикаються воїни після травми і які можуть завадити їм реабілітуватися та повернутися до повноцінного життя? 

— Як правило, крім основного травматичного діагнозу пацієнт може мати бойовий стрес, зумовлений тривалою загрозою життю. Бойовий стрес розуміється як багаторівневий процес адаптаційної активності людського організму в умовах бойової обстановки.

Після отримання бойової травми первинний стрес доповнюється вторинним після повернення до мирного життя. Військовослужбовці переживають фізичний і психологічний дискомфорт у зв’язку з обмеженням функцій, що проявляється в побуті.

Усі ці фактори впливають на психологічну та соціальну дезадаптацію військовослужбовців та сприяють підвищенню ризику розвитку посттравматичної стресової реакції (ПТСР). 

― Як ви допомагаєте пацієнтам відновити самооцінку та віру у власні сили?

— Для відновлення самооцінки можна спланувати ті види активності, які пацієнт може виконувати та які приносять йому задоволення.

Час від часу, особливо у ранньому післяопераційному періоді, ми застосовуємо сеанси віртуальної реальності. Завдяки цьому нам вдавалося досягати зменшення інтенсивності болю та покращення психоемоційного стану пацієнта.

Особливо анальгетичний ефект приносять програми VR 360ᵒ, завдяки яким пацієнти можуть подорожувати віртуальним світом: побувати в Ріо-де-Жанейро, погуляти пляжами Каліфорнії, зануритись з аквалангом у Червоне море, стрибнути з парашутом тощо. Після таких сеансів у пацієнтів немов відкривається "друге дихання", вони готові до подальшої співпраці.