Навчання школярів-закордонників: виклики та рішення
На правах реклами
Уроки зранку й до вечора та навчання одразу за двома програмами – перші асоціації щодо освіти українських школярів, які вимушено опинилися за кордоном через повномасштабну війну. Як усе відбувається насправді, чи дійсно невідомих у цьому складному рівнянні так багато, ми запитали в батьків і педагогів з України та закордону.
Понад 500 тисяч українських школярів нині навчаються за кордоном. Серед них Мирослава й Всеволод Шаманови. Їхня київська школа нині працює у змішаному форматі: уроки проводять очно в три зміни й дистанційно. Для Мирослави, Всеволода та їхніх однокласників за кордоном, які зберегли зв’язки з Україною, варіантів було два: забрати документи або перейти на сімейну форму навчання. Тож діти навчаються очно в польській школі міста Сохачева й самостійно опановують програму в українській, здаючи контрольні чотири рази на рік.
"Донька вже вміє організовувати роботу самостійно. Моя роль – проконтролювати виконання завдань та порівняти навчальні програми, щоб не довелося двічі вчити одне й те саме. Найбільше уваги потребують українська мова, українська та зарубіжна літератури, вступ до історії та громадянської освіти", – розповідає мама школярів Наталка Шаманова.
За її спостереженнями, організацією навчання дітей-закордонників займаються саме батьки, школа лише координує роботу. На Google-диску є тека для кожного учня. У ній – електронні версії підручників, завдання, тести для перевірки й творчі завдання. З учителями-предметниками можна поспілкуватись у Viber-чаті. За потреби – написати чи зателефонувати класному керівникові або навіть директорові. Крім того, кілька разів на рік для учнів передбачені консультації. Оцінки виставляють в електронному журналі в системі "Єдина школа".
Підтримка батьками освітнього процесу нині особливо необхідна, каже Заслужений учитель України, учителька української мови та літератури ліцею Educator Катерина Молодик.
"Педагогіка партнерства – це не абстрактна річ: без одного з учасників цього процесу ми не зможемо сформулювати спільні цінності, досягти мети й завдань освітнього процесу", – каже вона.
Педагогиня зазначає, що за нинішніх обставин зберігати діалог між школою та родиною особливо важливо.
З 2023 року Катерина Молодик – заступниця керівниці онлайн-юніту ліцею Educator, зокрема, вона опікується організацією навчання дітей-закордонників.
"Окрім здобуття необхідних навичок і компетентностей, найцінніше для наших школярів – це спілкування, збереження контакту з Україною. Завдяки живій взаємодії з учителями та дітей між собою ми можемо боротися з відчуттям відірваності від дому. Задля цього ми прибрали з програми зайве навантаження, переформатували курси на інтегровані чи піврічні. Так, я викладаю українську мову та літературу в 11 класі. Наші уроки-інтенсиви тривають дві години. Ми опрацьовуємо граматику, інтегруємо її в актуальні проблемні запитання (розвиваємо мовлення), працюємо в парі чи в групі. Оскільки "класи" невеликі, ми нарешті бачимо кожну дитину, її рівень, чітко розуміємо, що потрібно надолужити", – розповідає Катерина.
Вона каже: якщо школа хоче "зберегти" своїх учнів в українській системі освіти, варто шукати для цього всі можливі варіанти. Звісно, важко описати виснаження українських педагогів: поєднання офлайну з онлайном, різних форм навчання, повітряні тривоги, блекаути… Перевантаження призводить до вигорання, опору, незадоволення. Натомість під час роботи з дітьми вчитель має бути в ресурсі. Виходом Катерина бачить створення окремих шкільних програм саме для дітей, які навчаються за кордоном. Оскільки в такому разі йдеться про навчання в другу зміну чи на вихідних, працювати зі школярами мають інші спеціально запрошені вчителі, а не ті, які вже відпрацювати повний робочий день.
"Звісно, не всі школи можуть гарантувати таку форму навчання: бракує часу, ресурсів, фінансів тощо. Багато шкіл перейшли у формат асинхронної взаємодії з дітьми. Водночас запит і потреба учнів та їхніх батьків дуже високі", – резюмує пані Катерина.
Поради для вчителів від психологині Анастасії Заремби
1. Попіклуйтеся про власну безпеку й стабільний звʼязок. Навіть з огляду на нинішню ситуацію, ефективне навчання можливе лише в комфортних, безпечних умовах.
2. Зробіть онлайн-уроки якомога більш практичними для того, щоб залучити й зацікавити учнів. Обов'язково проводьте хвилинки фізичних вправ, виконуйте їх разом з учнями: це спосіб боротьби з тривожністю. Якщо новини в день уроку особливо невтішні, розпочинайте уроки саме з зарядки.
3. Не поспішайте робити зауваження одразу, як побачили, що учень чи учениця втратили інтерес і, наприклад, малюють. Запитайте, чому вони це роблять: їм нудно чи навпаки – таке заняття допомагає краще сприймати матеріал?
У тих українських школах, які можуть організувати дистанційну форму освіти, діти навчаються онлайн, а паралельно відвідують місцеві заклади освіти у країнах свого тимчасового перебування.
Здобувати українську освіту школярі можуть і на екстернаті. Зокрема, в Міжнародній українській школі (МУШ). Батьки учнів можуть звернутися безпосередньо до школи чи до однієї з організацій, з якими вона співпрацює за кордоном. У такому разі навчання відбуватиметься за державними стандартами та освітніми програмами України, а видавати документи про освіту буде МУШ.
Схожий формат роботи має Варшавська українська школа. Створена як короткостроковий проєкт підтримки для українських учнів після 24 лютого 2022 року, школа працює й донині та сподівається продовжити роботу в новому навчальному році.
"Потреба в українській освіти дуже висока, особливо серед учнів середньої та старшої школи, – каже директорка Варшавської української школи Оксана Колесник. – У нас навчається 275 школярів – з першого по одинадцятий клас. Наші педагоги працюють за навчальними планами, створеними на базі освітніх програм Міністерства освіти і науки України, які передбачають вивчення двох іноземних мов. Використовуємо різні форми оцінювання – відповідно до критеріїв МОН".
Директорка каже: інформації про можливості для навчання українців у різних країнах досі бракує. Утім труднощів після повернення учнів Варшавської української школи не виникало: здобуті оцінки було зараховано їхніми закладами освіти в Україні.
"Батьки мають чітко зрозуміти мету паралельного навчання в європейських та українських школах, – каже педагогиня Катерина Молодик. – Часто для батьків важлива сама наявність документів про освіту. Звісно, ніхто не знає, як буде далі, саме тому батьки й перестраховуються. Якщо ж для родини важливо зберегти контакт з Україною, краще, за можливості, обирати живу комунікацію з учителями та однокласниками дитини".
Поради для батьків від психологині Анастасії Заремби
1. Обміркуйте, чому вашій дитині потрібно поєднувати дві навчальні програми, обговоріть це з нею. Уникайте фраз "Бо так треба" чи "Я так вирішив/вирішила". Поясніть дитині, чому це важливо та на який результат ви очікуєте.
2. Поділяйте почуття сина чи доньки. Часто дорослі відразу переходять до розв'язання проблеми. Але дитині важливіше бути почутою, знати, що її розуміють.
3. Вибудуйте довірливі стосунки з педагогами в обох школах, чесно пояснюйте складнощі, які виникають в дитини. Це має бути командна робота, у якій ви завжди на стороні дитини та захищаєте її інтереси.
4. Встановіть правило: один день на тиждень – без жодних уроків, домашніх завдань і навіть розмов про навчання. Цим вихідним дитина розпоряджається на власний розсуд: це дасть їй змогу відновити ресурс.
5. Будьте прикладом: навчайтесь, працюйте, знаходьте нових приятелів – не ставте життя на паузу. Звісно, у вас також будуть труднощі: власним прикладом ви покажете дитині, як долаєте їх.
"Процеси адаптації та дезадаптації в кожної дитини різні, – каже психологиня Анастасія Заремба. – В учнів середньої школи це можуть бути різкі перепади настрою, дратівливість, небажання йти до школи вранці. Усе це абсолютно нормальні прояви підліткового віку, тож узагальнювати точно не варто".
Директорка Варшавської української школи Оксана Колесник каже, що нашим дітям важливо почуватися у безпеці. Вона згадує гнітючу тишу, яка панувала в коридорах школи на перервах минулої весни: у багатьох батьки служать у ЗСУ, хтось має родину на окупованих територіях або в тих регіонах, які перебувають під постійними обстрілами. Дитячої безпосередності та безтурботності стало менше. Водночас лише з відчуттям безпеки учні зможуть ефективно навчатися та бути впевненими в собі, своєму майбутньому.
Ярослава Кобинець
Цей матеріал було створено в рамках Проєкту "Навчаємось Разом" за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Зміст публікації є виключно відповідальністю автора і необов’язково відображає погляди Європейського Союзу, Міністерства закордонних справ Фінляндії.
