Вони можуть: як діти з інвалідністю досягають успіхів у спорті

На правах реклами

В українському суспільстві людей з інвалідністю усталено жаліти й вважати, що вони обмежені у своїх можливостях. Насправді ж термін "обмежені можливості" вже давно й справедливо не використовується та замінений на більш коректний — "особливі потреби". Адже можливості людей з інвалідністю насправді безмежні, і вони це доводять із самого дитинства. Спільно з міжнародним благодійним фондом Parimatch Foundation розповідаємо про юних спортсменів, які попри інвалідність досягають успіхів. 

Хто залучає до спорту дітей з інвалідністю?

Третій рік поспіль міжнародний благодійний фонд Parimatch Foundation спільно з Національним комітетом спорту інвалідів України заохочує стипендіями дітей з інвалідністю, які професійно займаються спортом. Стипендії є складовою комплексної програми фонду Parimatch Foundation "Так, я можу!", що спрямована на підтримку дітей з інвалідністю та особливостями ментального розвитку шляхом залучення їх до спорту. Талановиті діти-спортсмени отримують стипендію щомісяця протягом року, а загальна сума коштів, спрямованих на цей проєкт, сягає 4 000 000 гривень.

"Рівень морального здоров'я суспільства визначається ставленням до людей похилого віку, молоді та осіб з інвалідністю. І наше завдання – зруйнувати всі можливі бар’єри та бути членами одного суспільства. Колись ми розпочинали з 15 стипендій, сьогодні стипендіатів Parimatch Foundation уже близько 65. Цього й досі недостатньо, але ми сподіваємося, що наш приклад надихне інші бізнеси. Тільки об'єднавши зусилля держави, суспільства та соціально відповідального бізнесу, можна разом зробити чимало корисних справ", – зазначає Вадим Місюра, директор представництва міжнародного благодійного фонду Parimatch Foundation в Україні.

Президент Національного комітету спорту інвалідів України Валерій Сушкевич пояснює: досі в Україні відсутня законодавча база, яка би визначала основні економічні та соціальні засади меценатства у спорті. Відповідний закон мав би врегулювати допомогу меценатів в умовах дефіциту державного фінансування.

Дітям з інвалідністю особливо потрібна така підтримка, адже їм важливо розпочати адаптацію ще в ранньому дитинстві. У дорослому віці подолати соціальну ізоляцію дедалі важче. Годі й казати про талановитих дітей, які можуть завдяки спорту не лише соціалізуватися у суспільстві, а й досягати значних успіхів та прославляти Україну. 

"Спільна ініціатива Parimatch Foundation та Національного комітету спорту інвалідів України щодо створення комплексної програмної підтримки – це перший і досі унікальний випадок подібної спонсорської допомоги в історії незалежної України", – ділиться Валерій Сушкевич. 

Цього року Parimatch Foundation спільно з Національним комітетом спорту інвалідів України  нагородили відразу 30 спортсменів із різних регіонів України від 11 до 17 років. Наскільки це важливо для їхнього розвитку у спорті? Ми вирішили дізнатися у самих спортсменів та їхніх батьків. 

Аня, плавчиня

Ані 14 років, у неї ДЦП. Вона прийомна дитина: разом із сестрою їх усиновила родина, рідний син якої має аналогічний діагноз. Плавання корисне для м’язів, тож троє дітей із ДЦП спочатку просто відвідували басейн. У випадку Ані заняття для реабілітації переросли у професійний спорт: вона закохана у плавання. 

Дівчина вже неодноразово ставала переможницею Всеукраїнської спартакіади "Повір у себе". У вересні цього року вже встигла завоювати дві золоті та дві срібні медалі на відкритому турнірі у Львові. 

Рідні Ані виховують п’ятьох дітей, троє з яких мають діагноз ДЦП. Плавання – доволі дорогий вид спорту: у їхньому рідному Херсоні не має державного спортивного клубу та басейну, де можна було би займатися, тож діти відвідують приватний. 

Минулого року стипендію від Parimatch Foundation отримав старший брат Ані – Андрій. Попри важкий перебіг ДЦП, він – кандидат у майстри спорту та неодноразовий чемпіон змагань різного рівня. Цього року в Фонді відзначили  успіхи Анни. 

Стипендію родина планує витрачати на оплату тренувань та інвентар – купальники доволі дорогі та швидко зношуються в умовах тренувань шість разів на тиждень у басейні з хлорованою водою. 

Анна, прийомна мама Ані, каже: спорт допомагає її доньці соціалізуватися в житті, знайти друзів і віднайти власну суперсилу. 

"Наше суспільство не дуже толерантне до таких людей. Лише в спорті Аня має друзів і на змаганнях перебуває в оточенні людей, які не глузуватимуть над нею. Моєму сину в школі якось сказали: "Ти не такий як ми, ти не вмієш ходити". Він відповів: "Зате я вмію плавати краще за вас". Спорт дає їм почуття власної гідності. Вони знають, у чому кращі за інших". 

На день народження Аня загадала бажання, щоби нею захоплювався весь світ. А щодо участі в Паралімпіаді ця сильна дівчинка каже просто: це не мрія, а план, і вона знає, коли він реалізується. 

Максим, гравець у настільний теніс

Максиму 11, він живе у селі Загір'ї на Івано-Франківщині. Чотири роки тому, коли хлопчик був у другому класі, він сам попросив батьків віддати його у спортивну секцію. Тренер запропонував настільний теніс, і хлопцю дуже сподобалося. 

Максим посів третє та перше місця на обласних змаганнях, а також перше – на Спартакіаді "Повір у себе" в Одесі. Тоді Обласна дитячо-юнацька школа олімпійського резерву подала талановитого хлопця на стипендію від Parimatch Foundation. 

Стипендію сина родина витрачати не планує: хоче зберігати її, щоби він міг накопичити на свою мрію. Зараз Максим мріє про квадроцикл. 

Мати Максима Ольга каже: завдяки спорту син не комплексує через свою інвалідність. 

"Він єдиний у Рогатинському районі тенісист з інвалідністю, тож тренується загалом в інклюзивних групах, нарівні з іншими дітьми. І нехай він не завжди перемагає, але отримує задоволення від занять і не комплексує. Коли під час нагородження стипендіями він побачив паралімпійських чемпіонів, то зрозумів, яких успіхів може досягти, і загорівся мрією про чемпіонство".

Мрії про Паралімпіаду можуть здійснитися

Срібний та бронзовий призер літніх Паралімпійських ігор з плавання  у 2016 та 2020 роках Ілля Яременко почав займатися спортом у сім років. Серед усіх видів спорту, доступних для людей з порушеннями зору, Ілля та його батьки обрали плавання. Тоді подібних стипендій ще не було, і Ілля радіє за маленьких спортсменів, які зараз можуть розраховувати на таку підтримку. 

Зараз Іллі подобається бути тренером та працювати з дітьми, тож паралімпієць розглядає таку діяльність як основну після завершення спортивної кар’єри.

Ілля радить батькам дітей з інвалідністю залучати дітей до спорту.

"Спорт – це здоров’я, нові можливості та навіть подорожі, якщо вже говорити про участь у змаганнях. Завдяки спорту можна побачити світ. Але якщо спорт приносить задоволення, то навіщо взагалі шукати інші аргументи?".

 Гравчиня в настільний теніс Марина Литовченко колись і уявити не могла, що її майбутнє – це спортивна кар’єра. Зараз вона – чемпіонка 16 літніх Паралімпійських ігор Токіо-2020, бронзова призерка Паралімпіади-2016 із настільного тенісу, багаторазова чемпіонка та призерка чемпіонатів світу. Головне, каже Марина, – працювати над собою.

"На своїх перших зборах 15 років тому я ще не могла уявити себе в збірній України. У фіналі Паралімпіади проти мене виступала суперниця з Росії, якій я до цього неодноразово програвала, і це, здавалося би, доволі демотивуюча ситуація. Моя порада маленьким спортсменам – попри всі проблеми та перешкоди в житті завжди казати собі, що ви зможете! Сильні люди – ті, які не здаються і завжди шукають відповідь. Кажіть собі, що ви зможете, коли у вас не виходить, і коли навпаки, все вдається, бо це мотивуватиме вас ставити більші цілі. Працюйте: тільки так можна чогось досягти".

Люди з інвалідністю можуть усе – зокрема, професійно займатися спортом та прославляти Україну в світі. Але їм, як і будь-кому іншому, потрібна підтримка. Цікавлять інклюзивні заняття спортом? Підписуйтеся на сторінки Parimatch Foundation у соцмережах, щоби долучатися до ініціатив у ваших містах.