Як "Радіо М" поєднало медіа та психологічну підтримку під час війни

Все починалося з маленької радіостанції, якій довелося пережити російські обстріли, загибель колег та окупацію. Сьогодні це масштабний проєкт, міжнародна співпраця і сотні врятованих життів. Говоримо з Едуардом Куриленком — співзасновником і директором "Радіо М" та "Лінії довіри".

Розкажіть як ідея створити локальне медіа переросла у багатоформатний міжнародний соціальний проєкт зі складовою психологічної підтримки? Як ви поєднали ці досить різні напрямки?

Зараз це вже два окремих самостійних проєкти – соціальне медіа "Радіо М" та психологічна допомога "Лінія довіри" – dovira.online. Але починалося все саме з радіоефірів. Коли росія напала на Україну у 2014-му році, ми отримували велику кількість коментарів під відеострімами та навіть дзвінків в ефіри, зокрема й з окупованих територій, з досить глибокими запитами на які складно було відповідати лаконічно в умовах прямого етеру. Мета "Радіо М" – допомагати людям ставати кращою версією себе. Ми прагнемо надавати слухачам і глядачам інструменти для вирішення кризових ситуацій та особистісного зростання. Це особливо актуально під час війни в Україні, коли мільйони людей стали біженцями, багато хто емігрував, пішов на фронт, втратив близьких, роботу та надію на краще майбутнє.

На цей виклик неможливо було не відреагувати. В наших ефірах були психологи, капелани, лікарі, волонтери, підприємці, вчителі та інші професіонали, які мають знання й досвід, що допомагають долати складні життєві ситуації.

Спочатку експерти, ведучі та наші волонтери відповідали на запитання й коментарі у соціальних мережах. Однак звернень ставало дедалі більше, тож ми вирішили створити окремий "відділ роботи зі слухачами". Згодом цей відділ перетворився на повноцінний проєкт – "Лінія довіри" (dovira.online), у якому працюють професійні психологи з досвідом роботи у міжнародних організаціях.

Чим ваша ініціатива відрізняється від інших проєктів такого спрямування? 

Команда "Радіо М" – це не просто колеги, це люди які мають спільні цінності. Ми дуже багато пережили разом – російську окупацію, втрату домівок та смерті близьких. Окупанти вбили одного з наших ведучих – Віктора Бродарського та двох моїх братів. Не буду зупинятися на особистих втратах, а щодо професійних, то зазначу, що бойовики увірвалися до нашого офісу, скрутили персонал, влаштували погром і забрали всю техніку. Щоб відновити роботу, ми декілька разів вимушені були релокувати радіостанцію та співробітників.

Але попри тиск і переживання, ми продовжуємо рухатися вперед. Унікальність проєкту "Лінія довіри" полягає в тому, що ми не обмежуємося разовою підтримкою на кшталт "пакетика допомоги". Ми працюємо з коренем проблеми: від консультацій із професійними психологами до підтримки на етапі відновлення після важких травм. Крім того, ми використовуємо медіа, щоб не лише допомагати людям тут і зараз, а й навчати їх долати конфлікти, стрес і покращувати якість життя. І головне – ми по-справжньому любимо те, що робимо.

Розкажіть як працює "Лінія довіри"? З якими запитами звертаються люди? 

Звернення охоплюють досить широкий спектр тем і проблем. Звісно, зараз більшість з них пов’язана з війною: страх втрати або втрата близької людини, проблеми, пов’язані з вимушеною евакуацією та життям біженців, розлука з родиною та друзями. Але залишаються й запити, які були ще до початку війни. Серед них – сімейні конфлікти, труднощі у побудові стосунків, особливо серед підлітків, а також проблеми залежності та інші особисті складнощі.

Коли людина телефонує чи пише в чат, наші професійні психологи одразу починають спілкування. Ми створюємо атмосферу довіри, щоб людина відчула: її чують і хочуть допомогти. До прикладу, якщо хтось втратив житло, ми підказуємо, де знайти тимчасовий прихисток, як відновити документи й отримати допомогу. Якщо йдеться про проблеми в сім’ї, скажімо, складно налагодити стосунки з підлітком, тут ми залучаємо психологів, які допомагають не лише дитині, а й батькам вибудувати здорову комунікацію.

Зараз ми щомісяця отримуємо у середньому 2-3 тисячі звернень. І їх кількість продовжує зростати, тому що люди довіряють нам і діляться нашими контактами. Для нас це важливий показник ефективності.

Крім того, наші досягнення відзначають й державні структури. За останні кілька років ми отримали багато важливих нагород, зокрема від Національної ради з питань телебачення і радіомовлення за "внесок у розвиток медіа в Україні", а також від Кабінету Міністрів України за "вагоме творче досягнення у професійній діяльності в умовах воєнного стану та високий професіоналізм". Ці нагороди справді надихають, адже вони демонструють, що держава цінує та відзначає наші зусилля у сфері соціальної підтримки українців.

Якщо говорити про міжнародний контекст ваших проєктів – і медійних, і соціальних, як ви їх розвиваєте, щоб залишатися актуальними та ефективними?

Я часто буваю закордоном, беручи участь у медіаконференціях та форумах. Це чудова можливість навчатися й ділитися нашим досвідом, розповідаючи про діяльність нашої компанії. Україна залишається в центрі уваги світової спільноти, і компанії, які продовжують працювати попри війну, викликають великий інтерес.

Ми усвідомлюємо, що можемо бути корисними не лише людям, які постраждали від війни чи її наслідків, а й у тих країнах, де війни немає. Зокрема ми активно брали участь у створенні соціальних медіа в Центральній Азії – у Казахстані, Киргизстані, а також у наших сусідів – у Молдові. В цих країнах, як і в нас, багато побутових та соціальних викликів, з якими наша команда вже вміє працювати. Ми зрозуміли, що можемо адаптувати наші підходи й там. Сьогодні ці компанії успішно розвиваються та демонструють хороші результати.

Крім того, у нас склалися міцні партнерські відносини з медіаорганізаціями з Європи, Канади, Австралії та Азії. Ми дуже цінуємо досвід наших міжнародних партнерів. У кожної країни свої сильні сторони: Канада чудово працює з травмами, пов’язаними з війною, Європа спеціалізується на інтеграції мігрантів, Азія робить акцент на сімейних цінностях. Ми бачимо, що всюди люди стикаються з подібними проблемами: сімейні конфлікти, стрес, втома. Ми беремо найкращі практики, додаємо свої підходи, і в результаті виходить потужний мікс. У нас навіть є плани на запуск аналогічного проєкту у США – думаємо, наш досвід там буде затребуваним.

Направду, фактор російської агресії не дає реалізувати багато класних творчих ідей. Після Перемоги ми обов’язково повернемося до того, що відкладаємо зараз, можливо це будуть спільні проєкти з іноземними колегами, можливо якась адаптація іноземних форматів чи щось абсолютно нове, про що зараз навіть не думається.

Автор: Олена Ігнатенко