Як у стрічці "Я, "Побєда" і Берлін" втілили образ Кузьми Скрябіна з книги: інтерв’ю з продюсеркою

Фільм "Я, "Побєда" і Берлін", знятий за однойменною повістю Кузьми Скрябіна, вийшов на екрани 14 березня цього року. Стрічка стала одним з найуспішніших вітчизняних фільмів у національному прокаті — хоч прем'єра відбулася під час війни. Загалом історія фільму та історія студії, що його випустила — Ukrainian Producers Hub — тісно пов’язані з останніми історичними подіями.

Про те, як створювалась стрічка, як проходить прокат та про перспективи українського кіновиробництва під час війни ми поговорили з продюсеркою фільму та CEO UPHub Ольгою Пантелеймоновою.

Шість років від ідеї до прем'єри, чому так довго?

Фільм був задуманий у 2019 році. Довгий період ми розробляли ідею, тому що ця історія дуже тонка та відповідальна для нас. Знімати почали 17 серпня 2020-го року — у Львові, в день народження Кузьми. Планували почати раніше, але це був період ковіду, карантинні заходи все трохи відстрочили. Так чи інакше це дало додатковий і корисний час творчій команді ретельно підготуватися до зйомок. Через ковід також була сильно відстрочена зйомка деяких сцен у Німеччині.

Завершили фільм на початку 2022-го. У кінотеатрах він мав вийти в березні того ж року. Вже активно йшла промокампанія. Але, звичайно, прокат зірвала велика війна.

За цей час багато змінилося і в житті компанії. Ми безповоротно відмовилися від попереднього бренду, яким користувалися на франшизі, від усіх проєктів і контрактів, які так чи інакше дозволяли продавати контент країні-агресору. Одними з перших у 2022 році ми запустили виробництво нових українських проєктів, багато допомагаючи фронту. Також ми змінили партнера в прокаті фільмів, випустили в світ повнометражну копродукційну стрічку SHTTL, яка отримала низку відзнак на міжнародних кінофестивалях. І обрали нову дату прокату "Я, "Побєда" і Берлін", не чекаючи нашої перемоги, як мрійливо обіцяли на початку повномасштабної війни.

Фільм вийшов на екрани рівно за два роки від початково запланованої дати — у березні 2024-го.

У створенні фільму допомагали дружина і друзі Кузьми

Наскільки у фільмі Кузьма справжній? Розкажіть про роботу над його образом, адже інтерес до фільму у великій мірі зумовлений саме постаттю легендарного музиканта.

Згодна з тим, що образ Кузьми — одна з основ фільму. Тому ми підходили до створення персонажу відповідально. Хоч від початку декларували, що знімаємо не байопік, а фільм за мотивами книги, яку написав Кузьма Скрябін і в якій чимало вигаданих моментів. Він сам не пояснював, що там правда, а що — ні.

Щодо виконавця його ролі, то головне для нас було знайти актора не стільки зовні подібного на Кузьму, скільки схожого з ним за духом і харизмою. Івана Бліндара ми затвердили останнім, коли вже всі інші актори були підібрані. Іван ретельно готувався до ролі, навіть їздив до Новояворівську для того, щоб походити тими вулицями, де колись жили, надихалися та мріяли молоді музиканти гурту "Скрябін".

Я вважаю, нам вдалося втілити образ молодого героя книги Скрябіна. Хоча, звісно, бачення цієї непересічної людини може бути різним: Кузьма був настільки близький мільйонам українців, але водночас для кожного він свій.

З сім'єю Кузьми була дуже тісна взаємодія. Дружина Кузьми Світлана дуже допомагала. Вона не вказувала, як саме і що знімати, а просто багато розповідала про часи, проведені з Кузьмою, історії з життя та про нього самого. Іван спершу сильно переживав, чи справиться він з роллю. Це ж відповідальна історія. І Світлана підтримала його.

Крім того, серед знімальної групи було чимало тих, хто особисто знав Кузьму. У нього було дуже багато знайомих та друзів. А Ольга Ряшина, режисерка фільму, знала Андрія з самого дитинства, бо їхні родини дружили.

У фільмі дуже багато музики. Ви підійшли до саундтреків нестандартно, зробивши ставку на кавери, а не на оригінальне виконання. Розкажіть, чому було прийнято таке рішення та як ви домовлялися з артистами?

У фільмі 17 каверів від 16 українських зірок. Рішення переспівувати пісні було концептуальним. Ми від початку хотіли залучити до створення фільму сучасних музичних виконавців.

Принаймні половина зірок самі запропонували взяти участь. Для кожного трек підбирався індивідуально. Чутно, що всі кавери зроблені з душею.

Це позначилося і на результаті, і на промоції фільму. Напередодні запланованої у березні 2022 року прем’єри ми кожні два тижні презентували новий кавер. Половину пісень випустили до початку повномасштабної війни, половину — після. Кожний трек був сюрпризом для аудиторії та окремим інфоприводом, у контексті якого згадувався фільм. Зараз ми вже випустили всі кавери одним альбомом, який можна знайти майже на всіх офіційних музичних ресурсах.

Фільм є одним з лідерів кінотеатральних зборів за результатами перших тижнів прокату

Як проходить прокат фільму? Ви задоволені результатами? Чи можна буде подивитися стрічку в онлайн-кінотеатрах?

У нас навіть були складнощі на першому вікенді — не вистачало, куди посадити людей. Здавалося, що кінотеатри не очікували такого успіху. За перший місяць прокату вже вдалося зібрати 54 млн грн. Це дуже високий показник для сьогоднішніх реалій. На точці після четвертого вікенду стрічка є лідером серед українських художніх фільмів за останні три роки. Більше нас за чотири вікенди зібрала тільки анімаційна "Мавка". Деякі люди кажуть, що вони ходять на кіно по другому колу.

Щодо онлайн-платформ, то фільм уже проданий для показу там. Але коли він буде доступний і де саме — я поки не скажу. Таке кіно варто дивитися в кінотеатрах — і поки є можливість, краще скористайтесь нею.

А чи є перспективи міжнародного прокату? Фільм виглядає як "національне кіно", яким буде важко зацікавити іноземного глядача.

Це справді національне кіно. Але ми всі знаємо, скільки українців роз’їхалися зараз по Європі та інших країнах. Міжнародний прокат вже почався — фільм наразі крутять у США та Канаді. У деяких кінотеатрах квитки на сеанси викупають наперед. Найближчим часом очікуємо початок показів у Польщі, Ізраїлі та Німеччині. Є запити й від інших країн. Тож дуже скоро наша "Побєда" таки вирушить до Європи.

Як ви собі пояснюєте успіх фільму?

Три чинники: промо, сам фільм та правильний період виходу стрічки на екрани. У нашому випадку спрацювали всі три. Це якщо виносити за дужки ту велику роль, яку в комерційному успіху фільму відіграла постать Кузьми.

З промо нам дуже допомогли креативні матеріали, які ми створювали, кліпи, музика, численні інфоприводи та співробітництво з партнерами: Фондом Скрябіна, радіостанціями, метрополітеном, нашими зірками, залученими в проєкт. Яким би класним не було кіно, його потрібно інформаційно підтримувати й дуже вдало розписати, в чому, безперечно, заслуга і допомога прокатника.

А про якість самого фільму добре говорить те, що запрацювало "сарафанне радіо" — глядачі радять кіно своїм знайомим.

Ми, до речі, є дистрибьютором не тільки своїх фільмів і маємо великий досвід. Тож сподіваємося, що побачимо в перспективі багато нових цікавих українських проєктів, до яких будемо раді долучитися як партнер і дистрибьютор.

Державне фінансування кіногалузі необхідне для "запуску конвеєру"

Яким був бюджет стрічки? Який відсоток перекрило держфінансування? Скільки потрібно зібрати у прокаті, щоб окупити фільм?

Бюджет стрічки склав 37 млн грн, це $1,3 млн на ті часи. Державне фінансування — 27 млн грн. Ще 10 млн грн — це власні кошти та залучені інвестиції. Дуже допоміг партнер Golden Tile, великий соціально-відповідальний бізнес — лідер виробництва та експорту керамічної плитки в Україні. Вони знаходяться в Харкові та, на жаль, зараз переживають нелегкі часи. Також велику суму ми інвестували в промо фільму.

З самого початку, ще до великої війни, ми вирішили направляти до Фонду імені Кузьми Скрябіна свою частину прибутків від фільму з коштів, отриманих від українського кінотеатрального прокату, і наразі не змінили цього рішення. Тобто свою долю прибутку після окупності нашого внеску у виробництво і промоцію ми направлятимемо Фонду, який підтримує наших захисників. На сьогоднішній день ми вже перетнули цю заповітну точку та пишаємося цим, а також нашими глядачами, які фактично разом з нами здійснюють важливий внесок у захист держави.

Наскільки зараз, на вашу думку, державне фінансування є критичним для української кіногалузі?

Для розвитку ринку воно дуже необхідне. Останнім часом часто лунає наратив, що зараз не той час, коли витрати на культуру виглядають доречними. Які там фільми, коли потрібні гроші на дрони? Але насправді українці дуже потребують національного кіно та серіалів. І найгірше, що їхня відсутність створює умови для популярності російської продукції.

При частковому державному фінансуванні легше знайти решту коштів та підтягнути спонсорів. Що активнішим буде національне кіновиробництво, то менше державної підтримки воно з часом потребуватиме. Але цей конвеєр треба запустити — і без допомоги бюджету це зробити неможливо.

Критично важливим бюджетне фінансування є для копродукції — фільмів, створених за участі інших держав. Партнеру може сподобатися історія, актори і все, що ти йому пропонуєш. Але якщо в тебе не буде долі фінансування з твоєї країни, вони не підуть на угоду.

У цьому році на субсидії для підтримки виробництва фільмів і серіалів виділили 500 млн грн. Водночас мінімально необхідний обсяг фінансування галузі — 1,8-2 млрд грн на рік. Культурні та інформаційні фронти також дуже важливі — там не можна допустити поразки, це матиме жахливі наслідки. І варто враховувати, що далеко не всі фільми окупаються повністю в своєму виробництві, бо в них є різна місія та призначення. І це є нормально навіть для дуже розвинених іноземних кінематографічних ринків.

Разом з тим дуже важливо розбудовувати індустрію кінотеатрів, і, наприклад, в умовах відбудови й реконструкції це одне з перших завдань, які потрібно втілювати. Створення мультикультурних центрів у невеликих містах, містечках і селищах на моделі приватно-публічного чи приватно-державного партнерства — це і запорука розвитку національної креативної індустрії, і позитивний економічний ефект для всіх куточків країни. Це коли держава будує за запитом бізнесу, бізнес управляє, дає робочі місця, а населення отримує всі культурні послуги за місцем свого проживання. Ми разом з іншими бізнесами лобіюємо реформу в системі державно-приватного партнерства для того, щоб запустити ці процеси якнайшвидше та ефективно. З розвитком таких мереж культурні проєкти, зокрема фільми, все менше будуть потребувати державної підтримки.

Все це цілком реально за умови правильної стратегії та ефективного розподілу сил, задач і фінансів.

Яких фільмів, на вашу думку, потребує український глядач зараз, під час війни?

Перед креативною індустрією стоїть дуже складне і відповідальне питання. Ми маємо "вгадати", на що буде попит в української аудиторії через рік-два. Адже йде війна, і поки триватиме виробництво стрічки, відбудеться чимало змін. Ми маємо їх відчути раніше. У цьому і є наша професія, наша задача. Тому ми вже у березні-квітні 2022 року почали писати історії, які глядач захоче дивитися після перемоги або після кількох років важкої боротьби.

Стосовно того, наскільки сучасні українські фільми мають бути просякнуті війною — то тут потрібно знайти баланс. Звичайно, відволіктися в національному продукті від контексту кривавих і трагічних подій дуже важко. Але наразі людям потрібен мотивуючий та життєствердний контент, приклад — та сама "Побєда". Також знаю точно, що українці та самі військові хочуть бачити кіно про війну, але не про її жахи. Їм потрібні фільми про успішні операції та битви — і художні, і документальні. Потрібне кіно, яке "заряджатиме" і надихатиме.

Звісно, згодом прийде час для більш глибоких та важких художніх фільмів. Вони допоможуть нації пережити травму. Але, на мою думку, таке кіно ми маємо почати робити трохи пізніше. Його час ще не настав.