"У моїй країні війна, а тут свято". Як українці вперше святкуватимуть Різдво за кордоном

Анастасія Пасічна завжди хотіла побувати на різдвяному ярмарку в Європі. Цього року ця нагода з’явилась – під час повномасштабної війни дівчина виїхала у Німеччину.

"Пішла на ярмарок в день відкриття. Але всередину зайти не змогла. Стала осторонь і заплакала. Всередині розриває біль. Ось вона – ще одна мрія, яка здійснилась під час війни. А все що відчуваю – біль", – розповідає Анастасія. 

Її історія не єдина. Загалом за дев'ять місяців війни в Європу виїхало понад 7 млн українців. Більш як 4 млн оформили тимчасовий захист в країні перебування, повідомляє Агентство ООН у справах біженців. 

LIGA.Life зібрала історії українок, які виїхали за кордон під час війни та залишаються там на свята. Сімейна, дитяча та кризова психологиня платформи SafeWomenHUB Юлія Мудра поділилась порадами, як підтримати себе в цей період.

Дітям потрібне свято

Киянка Наталія Пиріг з донькою Софією переїхали у Чехію. Нині живуть у гуртожитку з іншими українськими сім’ями. Працівники закладу вирішили встановити ялинку, але прикрашання залишили для українських дітей. Кожен може придбати іграшку чи гірлянду, яка йому подобається, та довершити святкову атмосферу.

"Від однієї новини про ялинку у дітей засяяли очі. Моя Софія кричала: "Вау! Ми сьогодні поїдемо купувати гарну іграшку". Ці емоції найцінніші", – розповідає Наталя.

Також Софія отримає подарунок від Святого Миколая та візьме участь у всіх тематичних святкуваннях. За словами Наталі, нині донька проживає багато змін: нова країна, нове місце проживання, нова школа. Тож їй хочеться забезпечити дитині якомога більше приємних спогадів з цього періоду.

"Не треба закопувати себе заживо. Життя триває. Ми маємо наповнювати себе позитивними емоціями, щоб після повернення додому мали сили для відновлення країни", – додає Наталя.

За її словами, відмовлятися від святкувань не потрібно, особливо якщо у вас є діти. 

"Свята – це радість, яка стимулює боротися далі з незгодами та приймати рішення для збереження життя. Тобто це природний захисник людини. Для дітей – це ще й допоміжний спосіб забути жахіття, з якими вони зіткнулися в період війни", – стверджує Юлія.

Проте краще оминати великі скупчення людей та місця, де можуть використовувати хлопавки, гучні звуки, салюти тощо. Адже це може провокувати неприємні спогади.

Шукайте нові традиції

"Я на межі між "хочу святкувати" та "Чи маю я на це право, коли люди в моїй країні помирають?", – розповідає чернігівка Марина Савеко, яка нині мешкає у Відні.

Її коханий – австрієць, тож Марина стверджує, що буде святкувати Різдво за місцевими звичаями. Її родина та друзі, які залишились в Україні, підтримують це рішення та завжди повторюють:

Тож у планах дівчини – опанування нових традицій, прикрашання дому та ялинки. Вже придбала адвент-свічки та календар, а також віночок на двері. Загалом емоції лише позитивні та теплі, але прикрашені вітрини інколи викликають спогади про святкові дні в колі найрідніших.

Подібне відчувала Маргарита Верховець, яка також мешкає в Австрії, в місті Клагенфурт. Нині новорічна атмосфера підіймає їй настрій. Проте ще декілька тижнів тому імбирні пряники та ялинкові іграшки викликали сльози.

Їй хотілось закричати: "Заберіть мене до рідного Харкова! Хочу на Площу Свободи, дивитися на ялинку та ковзанку, пити глінтвейн і зустрічатися з друзями, які не розкидані всім світом".

"Мені бракує відчуття сімейності, бо батьки та бабуся залишились в Україні. Через це звичайно сумно. Але свята ніхто не скасовує. Святкуватиму католицьке Різдво за традиціями австрійців, а Новий рік з варениками і купою салатів – за нашим звичаями", – додає дівчина.

Анастасія Пасічна також вирішила поєднати німецькі та українські традиції. Адже у Дрездені дружить як з німцями, так і українцями: "Ці люди – моя німецька сім’я. Адже за кордоном мені дуже не вистачає сімейного затишку. Тож на грудневі свята хочеться бути в колі близьких".

"Цього року свята інші. Тож святкувати їх також слід інакше. Не бійтесь додавати та створювати нові традиції. Це можливість поринути в дитинство та отримати купу радості. Відповідно – покращити свій стан", – пояснює психологиня.

Проте це не означає, що вам слід пригнічувати менш позитивні емоції – сум, роздратування, розпач. Хочете плакати чи злитися – робіть це. Але вивільнюйте емоції в екологічний спосіб, щоб не нашкодити ні собі, ні іншим. Наприклад:

• через тіло – техніки дихання, танці;

• письмо – ведення щоденника, написання листів;

• проговорення почуттів;

• візуалізацію – малювання.

"Ще одне поширене почуття – провина. Її варто визнати та зупинити. Інакше буде з’їдати зсередини. Насамперед потурбуйтесь про себе, починаючи з забезпечення базових потреб: сну, їжі, спілкування", – радить Юлія.

Далі – подумайте, з чим у вас асоціюються різдвяні та новорічні свята. Наприклад, якщо з добротою та чудесами, то подаруйте це іншим. Зберіть традиційні різдвяні атрибути країни вашого перебування та надішліть близьким, які залишились в Україні. Альтернатива – зробіть подарунки для українських дітей та надішліть через волонтерів.

З одного боку, це може стати вашою новою традицією, а з іншого – способом відчути себе залученим у святкову атмосферу.