$2000 інвестицій і мрія здійснилась: як українська перукарка відкрила бізнес у Польщі

"Клієнтки-польки у захваті від українського сервісу, – розповідає Міла, яка чаклує над зачісками у Кракові з березня. – Зазвичай це дитяча радість: "Вау, як гарно!". Натомість клієнтки-українки звикли до такого". 

Міла дійшла в своїй роботі до рівня, коли чаклувала над волоссям українських зірок, а її київські клієнтки під час великої війни приїжджають до неї на стрижку до Кракова. Хоча ще менш ніж десять років тому дівчина ходила по маріупольських перукарнях з "Вам майстер не потрібен?".

Мрія, заради якої не вступила в університет

Коли Міла завершувала 11 клас, рідний Маріуполь обстріляли російські війська та терористи ДНР. 24 січня 2015 року під приціл потрапив мікрорайон "Східний", де жила та вчилась дівчина.

"Це була субота. 4 снаряди влучили в мій будинок, постраждала рідна школа. Ми після обстрілів допомагали збирати скло. Та це був не єдиний випадок. Якось на уроці історії над школою пролетіли винищувачі. Ми налякано запитали вчительку: "Що робити?". Але вона боялася не менше, ніж ми", – пригадує Міла.

"Думала, повчусь пів року, повернусь у Маріуполь на канікули й знову в Київ – шукати роботу", – розповідає дівчина.

Але під час канікул вона зустріла кохання. І залишилась у місті. Щоб знайти першу роботу, ходила перукарнями з: "Вам майстер не потрібен? А вам?". Так знайшла місце в салоні. Спершу клієнтки насторожено ставились до майстрині, якій було 18 років.

Дівчина набивала руку в Маріуполі, але хотіла до Києва. Тоді, пригадує, Маріуполь був сірим промисловим містом. Відкрити власний салон не вийшло, а рости в наявних не було куди. Бажання розвиватися згасало, а професійне вигорання зростало. Проте була мрія, яку через невпевненість перукарка боялась реалізувати, – робота в київському б’юті-барі G.bar.

Робота мрії

"Прокидалась та засинала з думками про G.bar. Коханий не витримав і переконав надіслати туди резюме", – пригадує дівчина. Її взяли. Після чотирьох років роботи в Маріуполі Міла переїхала до столиці.

"У Києві я працювала по 12 год, потік людей не закінчувався! Інколи думала: "Як вони виживають в такому ритмі?". Майстри робили накрутку волосся за 30-40 хв, коли я звикла до 1,5 год. Це був час стрімкого професійного росту", – розповідає майстриня.

Оскільки на новій роботі можна було побудувати графік, Міла працювала 3-4 дні на тиждень по 12 год у G.bar та щомісяця їздила на 5-7 днів до Маріуполя, щоб побачитись з близькими і попрацювати – на неї чекали 15 постійних клієнток та заброньоване місце в місцевому салоні. 

У столиці Міла з часом робила зачіски для кліпів, зйомок та інтерв’ю Наді Дорофеєвій, Маші Єфросиніній, Аллі Боні та Мішель Андраде. 

"Не було неприємних ситуацій з артистами. Навпаки – вони знають свої слабкі та сильні сторони, які пояснюють майстрам. Надя Дорофеєва завжди довіряла нам та не втручалась у процес. Лише на фінальному етапі щось разом корегували", – розповідає Міла.

Професійний ривок за крок до великої війни

Після 2,5 років роботи в G.bar Міла мріяла про власний кабінет. Звільнитися з б’юті-бару не наважилась: "Є клієнти, які люблять мене як частину G.bar".

Керівництво дозволяло поєднувати ще одну зайнятість. Тож Міла відкрила ФОП, знайшла кабінет, де можна орендувати робоче місце, і через Instagram набирала клієнтську базу.

"Більшу частину заробітку отримувала завдяки роботі на себе. Віддаючи гроші на оренду та купуючи необхідні розхідники, отримувала приблизно $1000 чистої заробітної плати (за торішнім курсом – 32 000 грн). Проте моя діяльність сезонна: у листопаді та лютому заробіток падав, а в грудні був найвищим", – розповідає Міла. У такому режимі майстриня працювала до 24 лютого. 

Новий старт у Польщі

Зранку 24 лютого Міла прокинулась від знайомих звуків – вибухів. Коханий та мама в Маріуполі. На руках – дві собаки подруги, яких прихистила, поки та на відпочинку. 

"Собаки мене врятували. Подруга запропонувала привезти їх у Варшаву, де зможу залишитися. Головне – у безпеці. Довго не наважувалась, але зрозуміла, що рано чи пізно родина виїде з Маріуполя, маю організувати їм дім у безпеці", – пригадує Міла.

Б'юті-бар має франшизу за кордоном. Іншим майстриням також запропонували вакансії в Грузії, Естонії, Польщі, США, Кіпрі.

"Не складала іспитів чи співбесід. Мене взяли завдяки рекомендаціям з київського G.Bar. 14 березня був перший робочий день у Кракові. Боялась, як працюватиму, коли душею в Маріуполі? Я мала постійно бути на зв’язку, адже будь-коли могли подзвонити з Маріуполя. Боялась, що клієнтки цього не зрозуміють, але даремно. Всі переживали за Україну", – пригадує Міла та додає, що робота рятувала, відволікаючи від читання новин 24/7.

Родина майстрині виїхала з Маріуполя 16 березня на дещо побитих, але власних автівках. Її хлопець допомагав виїхати іншим, тому кілька разів повертався в рідне місто. Невдовзі вся родина зустрілась у Кракові.

Українки в Польщі

У польському G.Bar працюють тільки українки – ті, що виїхали до та після 24 лютого. Вагома частина клієнток – теж українки. Проте майстрам слід знати польську, адже місцеві жительки також приходять в салон. Міла вчить мову на курсах. Спочатку з комунікацією допомагали адміністратори G.Bar, але нині Міла самотужки може поговорити з клієнткою. Каже, польська дається легко.

Власна студія за кордоном

У краківському G.bar Міла пропрацювала за контрактом 2 місяці.

"Знову почалися зміни по 12 год. Через це у Києві за 2,5 роки запам’ятала тільки роботу та поїздки в Маріуполь. Не хотілося знову це повторювати, і було бажання побути з родиною, яка пережила пекло. Тому вирішила піти у вільне плавання", – розповідає Міла.

Майстриня має тимчасовий дозвіл на проживання в Польщі, тож змогла відкрити місцевий ФОП, щоб легально працювати та платити 8% податків. Єдина вимога – у Польщі приватний підприємець має працювати з бухгалтером. Завдяки своїм клієнтам Міла знайшла бухгалтерку-українку, яка допомагає їй.

Поки думала над відкриттям власного кабінету, орендувала місце в салоні. Клієнтки знаходили майстриню через Instagram. 

"В Україні я заробляла більше, але у Польщі витрачаю менше. Адже тут на 3000-4000 злотих (23 000-31 000 грн) можна добре харчуватися та одягатися. Співвідношення цін та зарплатні чудове. Натомість у Києві продукти та одяг коштують дорого у порівнянні з зарплатами".

Згодом Міла познайомилась з візажисткою-українкою Вікторією, яка останні три роки живе та працює у Кракові. Об’єднавшись, вирішили інвестувати у власний кабінет – велику кімнату з кількома робочими місцями.

Щоб орендувати приміщення, витратили понад 2 місяці – поляки не надто охоче здають нерухомість українцям на тривалий термін. Переймаються, що ті можуть повернутися додому раніше. Врешті, приміщення в центрі Кракова знайшли. Майстрині підписали нотаріально завірений договір з орендодавцем.

Також подібний партнерський договір підписали між собою та нотаріально завірили. Намагались вказати всі форс-мажори, зокрема вагітність, воєнні дії, бажання повернутися в Україну тощо. 

Потім Міла та Вікторія інвестували в ремонт свого кабінету по $2000. Ремонт роблять силами своїх родин, без найманих працівників. Це дозволило значно заощадити.

1 листопада кабінет прийняв першу клієнтку. У планах – запросити на роботу інших майстринь. Адже в салоні передбачили додаткові робочі місця. 

"Я не наважилась на відкриття власної справи у Києві через страх конкуренції та в Маріуполі через бажання переїхати. Але війна показала, що не можна упускати час. Треба щодня робити максимум, пробувати, жити повним життям. Бо завтра можливості відкрити свою справу може й не бути, а сьогодні ти можеш ризикнути та набути досвід, який завжди забереш з собою".