Чи варто хвалити дітей і як правильно це робити
Батьки, родичі, вчителі постійно говорять ці фрази, іноді навіть не замислюючись, і звісно, вживають їх у позитивному сенсі. Наприклад, коли дитина самостійно взуває черевики, коли вона малює щось гарне або правильно розв'язує задачу з математики. Але ці слова не завжди можуть бути здоровими та корисними.
Одна з проблем полягає в тому, що ці фрази не дають дітям чіткого зворотного зв'язку про те, що вони щойно зробили або сказали. Порадами, як краще хвалити дітей, ділиться американський журнал The Conversation. LIGA.Life переказує найцікавіше з публікації.
Похвала і виховання
Похвала вважалася ключовим елементом виховання дітей протягом десятиліть. У 1950-х роках впливовий американський психолог Б.Ф. Скіннер вважав, що винагорода у вигляді похвали позитивно впливає на формування бажаної поведінки.
У 1970-х роках, на тлі зростання інтересу до самооцінки, психологи та інші фахівці з дитячого розвитку наголошували на важливості похвали дітей. Але з початку 2000-х років психологічні дослідження відійшли від того, що похвала є ключовим фактором благополуччя дитини. Натомість освіта також змістилася в бік формування у дітей позитивного почуття ідентичності. Це означає, що дітям важливіше мати відчуття безпеки, усвідомлення своїх здібностей, а не лише позитивну думку про себе.
Однак похвала все ще доволі часто фігурує в популярних порадах батькам.
Різні види похвали
Деякі дослідники психології визначають похвалу як інформаційну (коли ми говоримо дітям про їхні сильні сторони та вчинки) або оцінювальну (коли ми говоримо дітям, чи вони достатньо хороші).
Схожим чином американський психолог Керол Двек поділяє похвалу на похвалу особистості та похвалу процесу.
Похвала особистості фокусується на стабільних характеристиках, наприклад, зовнішність. Похвала процесу орієнтована на поведінку або зусилля, спрямовані на досягнення результату, наприклад, коли дитина вчиться їздити на велосипеді або робить перші кроки. Дослідження свідчать, що похвала особистості може знизити мотивацію дітей молодшого віку, а часом призводить до відчуття безпорадності у разі невдачі.
На противагу цьому, довготривале дослідження дітей, чиї матері використовували похвалу процесу, показало, що ці діти були більш впевненими у собі в дошкільному віці, а згодом і в початковій школі. Похвала процесу є інформативною, вона дає дітям зворотний зв'язок про їхні зусилля і стратегії досягнення результату ("Я бачу, як ти старанно біг/читав/малював"). Похвала особистості, як правило, має оцінювальний характер, часто там, де мало можливостей для змін, або тільки після успіху ("Ти в мене переможець!").
Шукаємо схвалення чи прагнемо вдосконалення?
Постійна похвала може призвести до того, що діти несвідомо відчувають, що мають робити щось заради схвалення дорослих, а не тому, що це їм цікаво або важливо. Це може працювати проти розвитку та здорового почуття ідентичності. Дорослі, які надмірно хвалять (особливо оцінювальна похвала або похвала, сфокусована на особистості), можуть вважати, що діти потребують зовнішніх заохочень, щоб робити правильні (на думку дорослих) вчинки. Це не дозволяє дітям робити самостійний вибір.
Нещодавні дослідження показують, що завищена похвала, з використанням таких слів, як "неймовірно", "дивовижно" і "чудово", може сприяти розвитку нарцисичних рис, викликаючи у дітей нереалістичне відчуття власної компетентності. Надмірна похвала в дитинстві може негативно вплинути самооцінку та комунікативні навички в дорослому житті.
Хороша дівчинка/хороший хлопчик
Дослідження свідчать, що чоловіки частіше сприймають похвалу як інформативну (що відображає їхню компетентність), тоді як жінки частіше сприймають похвалу як оцінювальну (що означає їхню потребу відповідати встановленим моделям поведінки). Аналогічні реакції демонструють і діти. Дослідження, які порівнювали реакцію хлопчиків і дівчаток на похвалу, також виявили, що дівчатка, як правило, більш болісно сприймають оцінювальну похвалу.
Що ж робити батькам? Три принципи можуть підтримати здоровий підхід до похвали дітей
Давати дітям реалістичні відгуки про їхню поведінку чи дії. Наприклад, "Молодець. Я бачу, як ти стараєшся", а не "Дивовижно! Ти суперзірка!".
Зосередьтеся на власному навчанні чи вдосконаленні дитини, а не на змаганні з іншими. Наприклад: "Наступного разу, коли ти гратимеш цю мелодію, спробуй зіграти її швидше?", а не "Це було не так швидко, як може зіграти Софійка".
Використовуйте похвалу, яка показує дітям, що їх цінують незалежно від того, що вони можуть або не можуть зробити. Наприклад: "Молодець! Я знаю, що ти щодня готувався до цього тесту", а не "Ти татів ангел-охоронець!".
Всі ці підходи підтримують впевненість, емпатію та стійкість у дітей.