Синдром самозванця у бізнесі: чому навіть успішні люди відчувають себе "недостатньо хорошими"

Ви коли-небудь відчували, що не заслуговуєте на свої досягнення? Виявляється, це відчуття знайоме багатьом, навіть тим, хто досягнув значних вершин у кар’єрі. Чому ж ми сумніваємося у власних силах, навіть коли отримуємо визнання та успіхи? І як впоратися з синдромом самозванця, не дозволяючи йому впливати на наше життя та кар’єрний ріст?

Про це LIGA.Life запитала в психологині, гештальт-терапевтки та директорки Інституту з розладів харчової поведінки (ІТРХП) Єлизавети Савченко, яка поділилася порадами, як позбутися цього відчуття та навчитися цінувати власні досягнення.

Що таке синдром самозванця і як він проявляється у професійному житті?

Як стверджує Єлизавета Савченко, синдром самозванця найбільш поширений серед людей, які мають високу кваліфікацію та досягли значних результатів, адже вони постійно сумніваються в своїх здібностях і досягненнях:

— "Синдром самозванця" — це стан, коли людина не може визнавати свої успіхи і досягнення, а натомість постійно відчуває сумніви щодо своєї цінності. Вона вважає, що її успіхи — випадковість, і що насправді вона не достатньо кваліфікована для того, щоб досягати того, чого досягла.

Часто цей синдром спостерігається у висококваліфікованих фахівців, які, попри свій досвід та знання, відчувають себе "недостатньо хорошими".

Відключити

Це може призвести до надмірних сумнівів і навіть до того, що людина не заявляє про себе, не бере участі в нових можливостях чи ухвалює неправильні рішення через побоювання не виправдати очікування.

Коріння цього синдрому часто лежать у дитинстві, де формується здатність оцінювати себе та своє місце у світі. Згодом цей патерн поведінки переноситься в професійну діяльність, де людина може сумніватися в собі і відмовлятися від досягнутих результатів.

Чому навіть успішні підприємці та керівники можуть відчувати себе "недостатньо хорошими"?

За словами Єлизавети Савченко, відчуття "недостатньо хорошого" формується ще в дитинстві. Воно часто виникає в сім’ях, де батьки були емоційно відстороненими або ж схвалення потрібно було заслужити — наприклад, гарними оцінками чи досягненнями. Така модель стосунків закладає глибокий патерн: прагнення доводити свою цінність, постійно подобатися іншим і хвилюватися про те, що про тебе подумають:

— Особливо це помітно в підприємців і керівників, у яких дуже швидкий темп життя: один проєкт закінчується — одразу починається інший. У цьому ритмі часто немає місця для усвідомлення власних досягнень. Але важливо навчитися визнавати свою цінність, асимілювати досвід і дозволяти собі відчувати, що ти вже достатньо хороший.

Які внутрішні та зовнішні фактори сприяють розвитку цього синдрому?

Єлизавета Савченко зазначає, що синдром самозванця формується під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.

Зовнішні фактори включають соціокультурні умови, вплив родини, друзів та вчителів, а також травмуючі ситуації, які можуть статися в дитинстві чи під час дорослішання.

"Наприклад, до трьох років дитина вибудовує перші прив’язаності з батьками чи опікунами — якщо цей зв’язок нестабільний або залежить від досягнень ("ти молодець, коли поводишся добре"), у майбутньому це може призвести до глибоких сумнівів у власній цінності. У міру дорослішання з’являються нові зовнішні фактори: вплив однолітків, соціальні норми, вимоги суспільства, оцінки в школі, думка авторитетних дорослих. Людина вчиться адаптуватися, шукати схвалення та боїться "не відповідати" очікуванням. Якщо в дитинстві часто звучали установки на кшталт "не висовуйся", "будь скромнішим", "ти ще не достатньо хороший", це може стати внутрішньою програмою, яка в дорослому віці блокує впевненість у собі", — пояснює Єлизавета Савченко.

Що стосується внутрішніх факторів, вони можуть бути пов’язані з особистісними переконаннями або психологічними проблемами, такими як низька самооцінка чи хронічне відчуття неповноцінності. Часто такі установки здаються нам власними думками, хоча насправді вони нав’язані суспільством, сім’єю чи попереднім досвідом.Ці фактори можуть обмежувати людину у досягненні повного потенціалу, навіть якщо вона має всі необхідні навички та знання:

— Важливо розуміти, що внутрішні та зовнішні фактори взаємопов’язані. Робота над собою — це не просто зміна мислення, а й поступові зміни у сприйнятті світу. Саме тому часто кажуть, що для змін важливо не лише працювати над внутрішнім станом, а й оточувати себе підтримкою, змінювати середовище, в якому знаходишся.

Як синдром самозванця впливає на здатність ухвалювати важливі бізнес-рішення?

Синдром самозванця має значний вплив на ухвалення бізнес-рішень, оскільки сумніви у своїх силах можуть призвести до того, що людина боїться приймати відповідальні рішення або втрачати можливості. В умовах швидкого бізнес-середовища, де важливі швидкість і рішучість, ця невпевненість може стати серйозною перешкодою, каже Єлизавета Савченко:

— Людина, яка відчуває синдром самозванця, може уникати ухвалення важливих рішень або обирати менш вигідні варіанти через побоювання зробити помилку. Також вона може відмовлятися від нових проєктів або можливостей через страх, що її ідеї або рішення будуть оцінені як недостатньо добрі.

Як подолати синдром самозванця?

Подолання синдрому самозванця вимагає роботи з самоцінністю та психологічними переконаннями.

Важливо навчитися визнавати свої досягнення та усвідомлювати, що успіхи є результатом власних зусиль.

Якщо сумніви з’являються епізодично, це природно — усі ми маємо емоції та моменти невпевненості, зауважує психологиня:

— Але якщо вони заважають кар’єрному зростанню чи гальмують прийняття рішень, з цим потрібно працювати. Підвищення самооцінки, привласнення власних досягнень і зміна внутрішніх установок допоможуть поступово подолати цей бар’єр.

Чи може синдром самозванця стати причиною професійного вигорання?

За словами Єлизавети Савченко, синдром самозванця сам по собі не є безпосередньою причиною професійного вигорання. Вигоряння – це складний процес, на який впливає багато факторів. Однак синдром самозванця може стати одним із чинників, що прискорюють цей процес.

"Найчастіше люди, схильні до вигоряння, мають проблеми з особистими межами. Вони не можуть відстежити момент, коли взяли на себе занадто багато обов’язків, і не вміють вчасно зупинитися. Також у них часто виникають труднощі з тим, щоб сказати ‘ні’, через що вони постійно перевантажують себе роботою. Ще одна важлива причина вигоряння – брак якісного відпочинку. У сучасному світі багато людей працюють у режимі 24/7, нехтуючи власним відновленням. У європейських країнах більш чітко дотримуються балансу між роботою та відпочинком, а в нас ця культура лише формується", — підкреслює психологиня.

Щоб запобігти вигорянню, психологиня радить проаналізувати, скільки у вашому житті ресурсозабираючих та ресурсодаючих занять. Робота, навчання, нескінченний скролінг у соцмережах — усе це забирає енергію. Натомість ресурсодаючі активності — тілесні практики, хобі, відпочинок із друзями, арт-терапія — допомагають відновлюватися.

"У більшості людей цей баланс порушений: близько 90% часу займають справи, що виснажують, і лише 10% — ті, що наповнюють. І якщо цей дисбаланс зберігається довго, вигоряння стає неминучим", — пояснює Савченко.

Практичні поради для подолання сумнівів у власних досягненнях

Якщо людина довгий час живе із синдромом самозванця й постійно сумнівається у своїх досягненнях, варто розуміти, що це не зміниться за день чи два.

Проте є конкретні кроки, які можуть допомогти:

1. Вести журнал досягнень. Записуйте свої успіхи – навіть маленькі. Це допоможе побачити власний прогрес і перестати знецінювати результати.

2. Працювати з негативними переконаннями. Відстежуйте автоматичні думки ("Я недостатньо хороший", "Я просто мав удачу") і замінюйте їх більш конструктивними ("Я досяг цього завдяки своїм зусиллям").

3. Отримувати зовнішній фідбек. Спілкуйтеся з людьми, які можуть об’єктивно оцінити ваші навички й досягнення. Часто оточення бачить вас набагато реалістичніше, ніж ви самі.

4. Не порівнювати себе з іншими. Порівнюйте себе лише з собою в минулому. Чи стали ви кращими за себе рік тому? Це головне.

5. Навчитися приймати компліменти. Не знецінюйте похвалу. Якщо вам кажуть, що ви зробили щось добре, просто скажіть: "Дякую" замість "Це неважливо" чи "Мені просто пощастило".

6. Поступово виходити із зони комфорту. Виконуйте нові завдання, беріть на себе відповідальність, щоб поступово закріплювати впевненість у собі.

Психологиня Єлизавета Савченко наголошує, що самостійно подолати ці сумніви буває складно, особливо якщо людина живе з таким мисленням упродовж багатьох років:

— Якщо їй 30, 40 чи 50 років, і вона досі в собі сумнівається, то самостійно впоратися з цим не вийде. Потрібно звертатися за допомогою до фахівця. Більше того, це питання не вирішиться за дві сесії, адже наша психіка формується довго, має міцні нейронні зв’язки. Завжди потрібно дати собі час, це процес формування нового мислення, вміння присвоювати собі досягнення та дбати про себе.

Як відрізнити здоровий самокритичний підхід від деструктивного впливу синдрому самозванця?

Як зазначає психологиня Єлизавета Савченко, найкращий спосіб відстежити вплив синдрому самозванця — це спостерігати за собою протягом певного часу:

— Виділіть тиждень і звертайте увагу, як часто виникають сумніви. Якщо це швидкоплинні відчуття, які не впливають на ваше життя, і ви здатні з ними справлятися, це може бути здоровим самокритичним підходом. Але якщо ці сумніви надовго закріплюються і стають настільки сильними, що ви не можете з ними впоратися, то це вже може бути деструктивним впливом.

Якщо ви помічаєте, що через сумніви не дотискаєте важливі питання або втрачаєте можливості, це також сигнал про потребу звернутися до фахівця.

Проаналізуйте, скільки таких ситуацій відбулося і наскільки вони вплинули на якість вашої роботи та досягнень. Якщо ці сумніви суттєво змінюють ваше життя, не зволікайте з пошуком професійної допомоги.

Чи можна повністю позбутися синдрому самозванця, чи варто просто навчитися з ним жити?

З синдромом самозванця можна повністю впоратися, стверджує психологиня Єлизавета Савченко. За її словами, це глибинна проблема, яка не є миттєвим переживанням, але з нею можна і потрібно працювати.

Природно, що люди, які хочуть досягти високих результатів у кар’єрі, реалізувати великі проекти або встановлювати важливі контакти, мають бути впевненими у собі. Впевненість — це ключовий фактор, що притягує до людини інших:

— Люди з упевненістю в собі та правильним внутрішнім посилом завжди притягують до себе інших. До таких людей хочеться працювати, вони надихають. Водночас, люди, які сумніваються в собі, часто відштовхують. Тому з синдромом самозванця можна працювати. Звісно, кожен випадок індивідуальний, і в когось процес роботи над собою може бути довшим. Але, на мою думку, цей синдром можна подолати на 100%, і якщо навіть не позбутися його зовсім, то можна навчитися справлятися з сумнівами і не дозволяти їм перетворюватися на перепону.