У світі 15% людей мають дислексію. Вона впливає на якість життя, навчання, роботу, хобі та здобуття нових навичок. Громадська спілка "Твій сімейний лікар" для LIGA.LIfe розповідає, як проявляється дислексія, як давати їй раду та чому не варто її боятися.

"Деякі літери я не розрізняю"

У 5 років я вже добре читав мовчки. Але, коли починав читати вголос, здавалось, що у голові плутались усі літери. Текст ставав схожим на чорне полотно зі знаків, які я не міг розібрати. Я червонів і "мекав" по складах, виловлюючи з тієї чорноти літери й формуючи їх у слова. Згодом почались проблеми з лічбою, математикою й пунктуацією. Вчителі казали, що я лінивий, інші ставили на мені клеймо, мовляв: "з нього вже нічого не виросте". Я добре розумію людей, що живуть із дислексією. Бо я сам її маю, скільки себе пам’ятаю. Я Лев-Микола Старий, автор текстів і менеджер із медіа дистрибуції громадської спілки "Твій сімейний лікар". Ви навіть не уявляєте, скільки разів я перевіряв цей абзац на правильність, бо деякі літери я не розрізняю, а значення кількох слів — просто не розумію. Але це не завадило мені непогано закінчити школу, університет і реалізуватись професійно. У цьому матеріалі я на власному прикладі розповім, як мені вдалось не повірити в пророцтва інших людей, що моя дислексія — це вирок. Та чому так важлива толерантність і віра, що ви не одні?

Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку. Перейдіть до повної версії сторінки.
історіячитанняпорадидислексіярозлади