Історія порятунку. Хто відновлює радянські вивіски у Києві та що це дає бізнесу
"Молоко", "Універмаг", "Квіти" — у Києві досі можна зустріти старі вивіски, якими оздоблювали радянські магазини. Всі вони переважно у занедбаному стані, а у багатьох викликають асоціацію з "совком". Та є ініціатива, яка займається їх відновленням і реставрацією — фонд "Має значення" цього року відновив дві вивіски, а зараз працює над порятунком третьої, у планах — відновити усі радянські вивіски столиці.
Підписуйтесь на корисний легкий контент в Instagram
Навіщо відновлювати старі вивіски та як це допомагає бізнесу? Як команда фонду ставиться до закидів про ностальгію за "совком"? Про це LIGA.Life поспілкувалась із засновником фонду Ярославом Федоровським, а також його колегою Леонідом Мамашвілі.
З чого все почалось
Засновник фонду Ярослав Федоровський — родом з Маріуполя, проте з 2019 року мешкає у Києві. Ярослав розповідає, що завжди переймався архітектурою рідного міста, тому заснував фонд "Має значення", який почав займатись відновленням історичних дверей та мозаїк у Маріуполі. До повномасштабного вторгнення команда відновила три історичні брами в місті — наразі невідомо, чи вціліли вони після нападу окупантів.
Відновлювати вивіски у Києві Ярослав почав цього року зі своїм колегою по роботі — Леонідом Мамашвілі, який зараз відповідає за організаційні процеси у команді. Офіс їхньої компанії розташований на Подолі. Дорогою до роботи Ярослав звернув увагу на стару радянську вивіску магазину "Квіти", що розташований на вулиці Костянтинівській, й вирішив її відновити.
"Наша співпраця почалась з того, що Ярослав попросив мене знайти підрядників, які допоможуть демонтувати вивіску для реставрації — він попередньо вже домовився з власницею магазину", — пригадує Мамашвілі.
Під час реставрації "Квітів" до фонду доєдналась Ксенія Сотула, вона займається соцмережами та оформленням фотозон. "Має значення" — некомерційний проєкт, і всі вивіски реставрують за донати небайдужих мешканців. Фотосесія з вивіскою — один зі способів збору коштів для її реставрації, пояснюють хлопці: люди бронюють фотосесію в локації поряд з магазином, донатять певну суму, а ці кошти йдуть на відновлення.
Порятунок першої вивіски "Квіти" обійшовся у майже 66 000 гривень, найбільше коштувала сама реставрація — 39 000. Роботи виконує майстер Павло Левченко — він займається відновленням старих меблів та предметів антикваріату.
"Ярослав відповідає за співпрацю з власниками магазинів, з бізнесом, на мені — організація демонтажу і монтажу, логістики. Павло Левченко та його команда — наші реставратори. Зараз до фонду починають долучатись інші люди — у нашій команді вже 13 учасників", — розповідає Леонід.
Наразі фонд "Має значення" відновив дві вивіски у Києві, обидві на Подолі. Одну — для магазину "Квіти" на вулиці Костянтинівській, іншу — для фотосалону на Межигірській, який працює ще з 1978 року. "Власник був шокований, коли ми йому це запропонували — але на реставрацію погодився, а персонал фотосалону нам у всьому допомагав", — каже Леонід.
Наступною команда фонду хоче відновити вивіску на магазині "Мисливець", що неподалік Львівської площі. Загалом хлопці відшукали у Києві понад 40 вивісок, усі їх поступово планують відреставрувати.
Навіщо відновлювати старі вивіски
На думку Ярослава та Леоніда, вивіски — це теж елементи культурної спадщини, як і архітектура модернізму чи радянські мозаїки. А збереження й розвиток культурної спадщини дає потужний поштовх для розвитку суспільства — це впливає і на сприйняття міста мешканцями, і на його туристичний потенціал, зокрема.
Більшість старих вивісок у Києві — виготовлені у 60-70-х роках. Вони унікальні тим, що виконані українською мовою, деякі з них — зберегли автентичні рукописні шрифти. Сьогодні Київреклама намагається уніфікувати усі вивіски столичних закладів чи магазинів, та в радянські часи до оформлення вивісок теж висувались певні вимоги. Шрифти мали бути читабельні й зрозумілі, в одному стилі, а колір вивіски символізував товари, що у продажу: молоко — синій колір, хліб — жовтий; м’ясо — червоний.
Відтак, радянські вивіски також мають історичну цінність, саме тому команда фонду вирішила їх зберігати. "У цих вивісок одна доля — рано чи пізно вони б згнили, в якийсь момент їх демонтували б та викинули. А так ми даємо їм нове життя, показуємо людям, що це можливо. Що можна не просто викинути якусь стару річ, а відновити її та донести людям, що вона має історичну цінність, а тепер про неї ще й подбали", — каже Ярослав.
За його словами, юристи підтверджують — старі вивіски вважаються історичним об’єктом, тож працівники Київреклами не зможуть вимагати у власників магазинів демонтувати їх після реставрації.
У майбутньому команда "Має значення" планує почати відновлювати й радянські мозаїки, а також повернутись до реставрації дверей. "Те, що ми робимо, — це піклування про навколишнє середовище, — каже Леонід. — Десь ми відновили вивіску, десь двері, десь мозаїку, а десь очистили від бруду фасад будинку. Це змінює довколишній простір і показує, що люди тут про нього піклуються".
Усі вивіски повертають до автентичного вигляду — тобто проводять повну реставрацію, намагаючись не замінювати й не додавати нових деталей. Літери вивіски "Квіти" на Подолі були виготовлені з пластику, їх очистили, а потім пофарбували в оригінальні кольори.
Однак до вивіски додали неонову підсвітку — це було прохання власниці магазину. Федоровський пояснює: на такий крок пішли, щоб допомогти підприємиці — її магазин на фоні яскравих сучасних вивісок конкурентів взагалі ніяк не виділявся. До того ж команда Neon Lights прилаштувала підсвітку безкоштовно.
Як відновлення вивіски може допомогти бізнесу
Федоровський переконаний, що усі соціально-відповідальні бізнеси повинні дбати про культурну та історичну спадщину, це підвищує цінність бізнесу в очах суспільства. Однак навіть у контексті підприємництва відновлена та очищена від бруду вивіска підвищує впізнаваність магазину та привертає увагу. У разі з магазином "Квіти" та фотосалоном — більше людей дізнались про цих підприємців, тобто відновлення спрацювало як інструмент маркетингу.
"Ми помітили, що після реставрації вивіски до магазину ("Квіти". — Ред.) зріс потік клієнтів, зокрема тих, які знали про нашу ініціативу, — хтось купував квіти, хтось декор, а хтось просто фотографувався на фоні", — розповідає Ярослав.
Відновлюючи вивіску, підприємці передусім показують, що вони соціально-відповідальні та дбають про репутацію. Однак для зростання та розвитку бізнесу лише на вивіску покладатись не достатньо, наголошує Ярослав. На його думку, підприємцям таких магазинів чи закладів потрібно повноцінно вкладатися в маркетинг.
Зараз команда фонду відновлює ще одну радянську вивіску — "Молоко", її знайшли на проспекті Науки. Магазин, над яким вона була встановлена, уже не працює, а вивіску збирались викинути. "Молоко" відновлюють у співпраці із київським закладом MilkBar — ресторан профінансує 50% від реставрації цієї вивіски.
"Цей заклад дуже соціально-орієнтований, і коли вони дізнались про нашу ініціативу, то одразу погодились зробити щось спільне. Ми домовились з MilkBar, що після реставрації вивіску вони заберуть собі й розташують над входом у свій молочний цех на артзаводі "Платформа". Разом ми плануємо зробити спільну презентацію уже відновленої вивіски на початку грудня", — каже Ярослав.
На його думку, сприяючи або долучаючись до відновлення, бізнес транслює цінності щодо збереження спадщини, показує позитивний приклад іншим підприємцям. "Гадаю, завдяки реставрації вивіски заклад буде у виграші з соціального боку — так про них та їхню позицію зможуть дізнатись більше людей", — зазначає Федоровський.
"Кейс з MilkBar — показовий. Він демонструє, що всі виграють від цього: виграє бізнес, бо отримує певний соціальний вплив, виграємо ми, бо реставруємо вивіску і зберігаємо спадщину, і виграє власне культурна спадщина. Усі від цього у виграші, а це і є наша основна мета", — додає Леонід Мамашвілі.
Бізнес може долучатись до збереження спадщини не лише безпосередньо фінансуючи відновлення вивісок — заклади можуть влаштовувати лекції, воркшопи, благодійні івенти. Наприклад, у кав’ярні "Інформатика" у жовтні провели благодійну лекцію, де збирали кошти на реставрацію вивісок.
Втім Федоровський наголошує, що від підприємців не треба "вимагати" ставати соціально-свідомими, натомість потрібно налагоджувати комунікацію й пояснювати це.
"Можна приходити й казати — що ви повинні підтримувати різні благодійні ініціативи, а можна приходити з пропозицією, як ми це зробили з MilkBar: ми розповіли про суть ідеї та вигоду, яку вони отримають. Ініціатива бізнесу — це лише 50%, а ще 50% — це наша робота з підприємцями", — каже Ярослав.
Як коментують закиди про ностальгію за "совком"
Під час демонтажу вивіски "Кольорове фото" одна жінка підійшла до команди реставраторів та сказала: "О нарешті, її знімуть". "Мабуть, ця пані думала, що вивіску приберуть назавжди. Але ми не стали казати їй, що після реставрації повернемо вивіску назад", — розповідає Леонід.
У фонді "Має значення" підкреслюють, що реставрують вивіски не лише радянського періоду, а загалом — усі автентичні київські вивіски. Серед них є й ті, які були виготовлені й після здобуття незалежності. Та якщо говорити про відновлені об’єкти, то їхня цінність у тому, що це — історичне свідчення україномовного Києва в епоху Союзу.
"Перше і найголовніше — ці вивіски виготовлялись українцями та в Україні. По-друге, всі написи, які ми відновлюємо, — українською мовою. Тобто це живе підтвердження того, що українська мова та культура існували й за часів Радянського Союзу", — наголошує Мамашвілі.
Коментуючи вимогу закону про декомунізацію, який забороняє розповсюдження радянської й тоталітарної символіки — зірок, портретів Леніна тощо, Федоровський каже: "Ми не збираємось відновлювати елементи пропаганди — серпи і молоти, навіть якщо нам таке трапиться. Загалом нас більше цікавлять унікальні київські шрифти, подача, колірна гамма. Нам важлива історична та дизайнерська складова".
"Вивіски занепадали, ніхто ними не цікавився, і якби не наша ідея, вони б просто зникли — не наступного року, так через рік чи кілька років їх зняли б та викинули, як вивіску "Молоко". А ми прагнемо покращувати Київ, а ще більше — всю архітектурну і культурну спадщину України", — підсумовує Леонід.
