Обидва чи обоє, у місті чи просто у Києві, назавтра чи на завтра. Розбираємось раз і назавжди

Любі читачі й ще любіші читачки, вітаю вас із черговим, уже аж дев’яностим випуском нашої мовнопорадної рубрики — і бажаю їй із вашою допомогою дожити до ста, а то й до двохсот. До речі, я вже перестав нагадувати, але якщо комусь із вас хочеться прочитати тут щось конкретне й досі не розглянуте, пишіть про це мені — все розгляну й на все відповім.

А сьогоднішня тема — прості поради на дуже різні, але незмінно дотичні до правопису й мови теми. Їх буде три, і між собою вони пов’язані мало — бо знов, як і позаминулого разу, взяті з запасів, спостережень за довколишніми словами й нічим не примітних розмов, де часом світяться дивнії перли.

Тож — поїхали!

Обидва, обидві, обоє: як правильно? 

Як змінюються обидва? Ну, тобто числівник "обидва". І що він узагалі означає?..

Обидва — себто кожен із двох названих предметів чоловічого або середнього роду.

• Обидва столи винесли у двір.
• Обидва вікна відчинено: надворі спека.

Про людей же "обидва" кажемо, коли йдеться лише про чоловіків.

Обидва хлопці були кремезні й вусаті.

Якщо ж предмети (чи люди) жіночого роду — уживаємо числівник обидві:

• Обидві тарілки досі не помито.
• Обидві жінки його добре знали.

А якщо предмети різного роду, а люди різної статі? Тоді у пригоді стане числівник обоє чи обидвоє:

Обоє дітей (і Петрик, і Марійка) вже були на святі.

Цікаво, що і обидва, і обидві, і обоє відмінюються однаково, тобто в усіх відмінках, окрім називного й знахідного, різниця між родами стирається:

• обох стільців немає, й обох полиць, і обох вікон
• обома комп’ютерами користувався він — і обидвома мишками

Форма обидвоє маркована у словнику як діалектна — себто її вживають в усному розмовному мовленні не скрізь. Але розуміють, гадаю, таки всюди.

У місті Київ чи просто у Києві? 

У якому місті? Я часто бачу, як люди навіть у досить неформальних текстах пишуть:

Концерт відбудеться у місті Київ.

Або:

У м. Києві сьогодні святкуватимуть Різдво.

Чи навіть:

У м. Київ було прохолодно.

Моя вам порада щодо цього така: хочете звучати людяніше — пропускайте слово місто і скорочення м. бодай перед тими містами, про які відомо абсолютно всім і тому зовсім не обов’язково наголошувати на їхній міській природі. Скажімо, перед назвами столиці й обласних центрів — Чернігова, Сум, Рівного, Харкова, Тернополя та інших.

Пишіть:

• У Києві чекають Емманюеля Макрона.
• У Харкові закордонним гостям подарували кошенят.
• В Одесі нарешті знесли останній пам’ятник радянським діячам.

(Місто Дніпро й річку Дніпро зазвичай дуже просто розрізнити за контекстом. Але якщо ваш контекст універсальний і для річки, і для міста, тоді, звісно, без уточнень ніяк.)

Якщо ж ви пишете ще менш формальний текст і згадуєте назви маловідомих населених пунктів, краще писати їхній адміністративний статус повністю, без скорочень:

Моя мати народилася в селі Стара Рудня на Чернігівщині.

Пробіл має значення

У нашій мові є слова і вирази, що звучать абсолютно однаково, але мають різні значення й принципи вжитку. Тому дуже важливо писати їх правильно, аби вони означали те, що вам треба:

• Назавтра він прийшов удруге й приніс букет квітів.
• На завтра нічого не планую: поїдемо на пікнік.
• Є речі, яких не купиш навіть за багато грошей.
• А чи не забагато ти на себе взяв?
• У бік Москви летять вкраїнські дрони.
• Убік тут не повернеш: на дорогу впало дерево.
• У купі гною шукати діаманти не лише виснажливо, а й брудно.
• Укупі нам буде легше цього досягти.

Вчіть українську, шукайте цікавинки й діліться ними з усіма!