Як прощатися українською мовою без російського "пока": добірка відповідників
Любі читачі й ще любіші читачки, привіт!
Редакція вітає всіх із черговим, двадцять першим випуском нашої мовно-дорадчої рубрики й знов наполегливо рекомендує адресувати всі запитання, клопоти, турботи й гризоти на редакційну пошту, звідки ми щотижня їх діставатимемо на світ божий і розбиратимемо в межах можливого. Кожен голос буде почуто, запевняю вас.
А сьогодні ми поговоримо про прощання.
З привітаннями, звісно, теж не все так гладко: вже-бо котре десятиліття ніяк не стихне шарудіння ручок і клавіш тих, хто досі ненастанно бореться за правильність "доброго дня" й неправильність "добрий день", і тих, чия позиція протилежна, але не менш радикальна. Але про них — колись іншим разом (і, думаю, знову з корпусом).
Як прощаються українці
Та як завгодно, коли їм ніхто не заважає й не забороняє.
До речі, саме слово "прощання" і "прощатися" походить із тих часів, коли було заведено просити пробачення перед розлукою / розірванням контакту. Дехто й досі так робить: редакція на власні вуха не раз чула від родичів перед прощанням фрази типу "простіть, коли шо було не так".
Отже, які бувають прощальні формули?
Перший тип — фрази про перспективу повторного бажаного контакту:
- До побачення! / Побачимося!
- До зустрічі! / Зустрінемося!
- До зв’язку! / Зв’яжемося!
- До завтра/вечора/вівторка/вихідних!
- Спишемося! / Зідзвонимося!
Другий тип — позитивні побажання на майбутнє:
- Хай/нехай щастить!
- Усього найкращого!
- Бувайте здорові!
- Щасливо!
- Щасливої дороги!
- Успіхів!
Ну, і третій тип — це, власне, чиста прощальна формула або її заперечення:
- Проща(ва)й(те)! / Не прощаємося!
Кажучи "не прощаємося!", мають на увазі, що наступна зустріч буде досить скорою, найчастіше — в межах дня.
"Пока" та "па-па"
Розібравшись у всіх можливих формулах і комбінаціях, ми не кривитимемо душею й чесно скажемо собі, що чимало людей прощається словами "пока" чи "па-па". Що це за слова?
Російське "пока" — рідний брат польського na razie й чеського zatím: усе це обрубки повних формул типу "(ну а) поки (до побачення)", якими дають знати, що контакт розірвано не назавжди і є перспектива його бажаного поновлення. Здається, українське "поки" цієї функції зовсім позбавлене (спробуйте з кимось попрощатися голим словом "поки"). А втім, Святослав Караванський у "Російсько-українському словнику складної лексики" (2012) таки подає українське "тим часом" як відповідник до російського "пока! (до побачення!)", й так само роблять укладачі "Російсько-українського словника сталих виразів" (1959). Редакції складно зрозуміти, чим мотивовані такі ходи, — але, може, хтось і каже одне одному на прощання "тим часом!". Напишіть, будь ласка, якщо це ви.
Формула ж "па-па" прийшла до нас із польської, де, як зазначено на сайті мовних порад від Інституту мовознавства, походить із дитячої мови. Словами "па-па" первісно, отже, прощаються польські діти, махаючи водночас рукою в такт.
Українські відповідники російських слів
А насамкінець — три слова, про які ви нас питали.
Укол і указка — цілком собі українські слова, тому ніяких інших відповідників можете не вигадувати.
Слово худі походить від англійського hoodie, а те, своєю чергою, — від hood, себто капюшон/каптур. У різних регіонах України цей одяг колись у 1990-х і 2000-х називали по-різному. Там, де зростала редакція цієї рубрики, казали балахон і кенгурушка. Як казали у вас? Теж можете написати.
Нехай щастить! До нових зустрічей!