Як прощатися українською мовою без російського "пока": добірка відповідників

Любі читачі й ще любіші читачки, привіт!

Редакція вітає всіх із черговим, двадцять першим випуском нашої мовно-дорадчої рубрики й знов наполегливо рекомендує адресувати всі запитання, клопоти, турботи й гризоти на редакційну пошту, звідки ми щотижня їх діставатимемо на світ божий і розбиратимемо в межах можливого. Кожен голос буде почуто, запевняю вас.

А сьогодні ми поговоримо про прощання.

З привітаннями, звісно, теж не все так гладко: вже-бо котре десятиліття ніяк не стихне шарудіння ручок і клавіш тих, хто досі ненастанно бореться за правильність "доброго дня" й неправильність "добрий день", і тих, чия позиція протилежна, але не менш радикальна. Але про них — колись іншим разом (і, думаю, знову з корпусом).

Як прощаються українці

Та як завгодно, коли їм ніхто не заважає й не забороняє.

До речі, саме слово "прощання" і "прощатися" походить із тих часів, коли було заведено просити пробачення перед розлукою / розірванням контакту. Дехто й досі так робить: редакція на власні вуха не раз чула від родичів перед прощанням фрази типу "простіть, коли шо було не так".

Отже, які бувають прощальні формули?

Перший тип — фрази про перспективу повторного бажаного контакту:

• До побачення! / Побачимося!
• До зустрічі! / Зустрінемося!
• До зв’язку! / Зв’яжемося!
• До завтра/вечора/вівторка/вихідних!
• Спишемося! / Зідзвонимося!

Другий тип — позитивні побажання на майбутнє:

• Хай/нехай щастить!
• Усього найкращого!
• Бувайте здорові!
• Щасливо!
• Щасливої дороги!
• Успіхів!

Ну, і третій тип — це, власне, чиста прощальна формула або її заперечення:

• Проща(ва)й(те)! / Не прощаємося!

Кажучи "не прощаємося!", мають на увазі, що наступна зустріч буде досить скорою, найчастіше — в межах дня.

"Пока" та "па-па"

Розібравшись у всіх можливих формулах і комбінаціях, ми не кривитимемо душею й чесно скажемо собі, що чимало людей прощається словами "пока" чи "па-па". Що це за слова?

Російське "пока" — рідний брат польського na razie й чеського zatím: усе це обрубки повних формул типу "(ну а) поки (до побачення)", якими дають знати, що контакт розірвано не назавжди і є перспектива його бажаного поновлення. Здається, українське "поки" цієї функції зовсім позбавлене (спробуйте з кимось попрощатися голим словом "поки"). А втім, Святослав Караванський у "Російсько-українському словнику складної лексики" (2012) таки подає українське "тим часом" як відповідник до російського "пока! (до побачення!)", й так само роблять укладачі "Російсько-українського словника сталих виразів" (1959). Редакції складно зрозуміти, чим мотивовані такі ходи, — але, може, хтось і каже одне одному на прощання "тим часом!". Напишіть, будь ласка, якщо це ви.

Формула ж "па-па" прийшла до нас із польської, де, як зазначено на сайті мовних порад від Інституту мовознавства, походить із дитячої мови. Словами "па-па" первісно, отже, прощаються польські діти, махаючи водночас рукою в такт.

Українські відповідники російських слів

А насамкінець — три слова, про які ви нас питали.

Укол і указка — цілком собі українські слова, тому ніяких інших відповідників можете не вигадувати.

Слово худі походить від англійського hoodie, а те, своєю чергою, — від hood, себто капюшон/каптур. У різних регіонах України цей одяг колись у 1990-х і 2000-х називали по-різному. Там, де зростала редакція цієї рубрики, казали балахон і кенгурушка. Як казали у вас? Теж можете написати.

Нехай щастить! До нових зустрічей!