Без прірви між поколіннями. Як бабусі з Одеси шиють сумки та знімають відео у TikTok

Понад 13 000 підписників у TikTok і понад 38 000 – в Instagram. 70-річна Марія Опанасівна зі своїми колежанками-майстринями підкорює соцмережі стильними луками та відео з повсякденною рутиною у стилі Get ready with me. Незмінний атрибут кожного відео – фетрові вироби бренду Gudzyk, які виробляють самі майстрині.

Керує процесом онука пані Марії – Юлія Котюк. Саме вона у 2017 році, бувши студенткою, вигадала ініціативу навчання та працевлаштування людей віком 60+. Як зʼявилась така ідея та як проєкт перетворився у бізнес, Юлія розповіла LIGA.Life. 

Зі студентської ініціативи у бренд

"Все склалось якось органічно", – описує появу проєкту Gudzyk Юлія. У 2017 році дівчина та ще пʼятеро студентів обʼєдналися для участі у проєкті громадської організації Enactus. Їхнім завданням було презентувати проєкт для працевлаштування групи людей, які потребують заробітку. 

Юлія побачила в інтернеті сумку з повсті. Захотіла собі подібну, але з іншого матеріалу – фетра. Придбала його у звичайному магазині товарів для рукоділля, принесла Марії Опанасівні зі словами: "Бабусе, хочу сумку!" 

"У процесі пошиття я подумала: "Чому б нам не спробувати працевлаштувати людей поважного віку як моя бабуся?" Адже їм складно знайти роботу через ейджизм. Так цільовою авдиторією проєкту обрали пенсіонерів", – пригадує Юлія.

Ідея була наступною: знайти літніх майстринь, які б спочатку вчилися шити вироби з фетру, а потім могли цим заробляти. Але де ж шукати таких пані? 

На одному з публічних заходів у Львові командам дали завдання – вийти на вулицю і поспілкуватися зі своєю авдиторією. Юлія називає цей досвід виходом із зони комфорту. Адже вони в прямому сенсі ловили літніх людей на вулиці, розповідали про проєкт і пропонували взяти участь.

"Усі казали, що класна ініціатива, що ми молодці і це слід продовжувати. Однак брати участь відмовлялися: "у мене город", "поганий зір" тощо", – розповідає засновниця бренду.

Після повернення в рідну Одесу команда почала шукати майстринь через благодійні організації, які опікуються саме такою віковою групою. На одному з заходів презентували свій проєкт, і знайшли перших учасниць.  

"Ми розповідали про Gudzyk всюди, де могли. Згодом про нас написали в газеті, і заявки почались сипатись. Отримували 10-15 звернень щодня!" – пригадує Юлія. 

Щоб створити перші сумки, дівчина вклала власні кошти. Інвестиція у 400 грн дозволила придбати матеріал і фурнітуру. Марія Опанасівна працювала на волонтерських засадах у вільний від основної роботи час. Адже на той момент понад 20 років працювала санітаркою у школі-інтернаті. Згодом інші бабусі доєдналися. Сумки продавали через Instagram-сторінку проєкту. 

"Ми взагалі не мали досвіду. Нашили купу сумок, а як їх продавати – не знали. Зробили розсилку для блогерів, де написали, що ми – проєкт Gudzyk, шиємо сумки і все. А що ми від них хочемо – не написали! Блогерка Олена Мандзюк за власні кошти придбала сумку і прорекламувала її на 70 000 підписників! Ми досі їй вдячні, бо саме з неї почалася історія наших продажів. Так ми зрозуміли, що такий товар має попит", – розповідає Юлія. 

Зароблені гроші витрачали на зарплатню бабусям і новий матеріал. Самі учасники програми Enactus через умови ГО не могла заробляти на цьому. Ймовірно, це було однією з причин, чому поступово з шести ініціативних студентів залишилось лише двоє. Одна з них – Юлія. Після закінчення співпраці з організацією, дівчина вирішила розвивати справу далі, перетворивши її у власний бізнес, а бабусь – у повноцінних працівників.

4 майстрині та 5 замовлень на день

Нині над виробами бренду Gudzyk працюють 4 майстрині. Наймолодшій – Олені Миколаївні – 60 років. Вона переселенка з Луганщини, доєдналася до команди після повномасштабного вторгнення. Оголошення про пошук майстринь побачила в соцмережах, на співбесіду прийшла з донькою. Дуже хвилювалась і соромилась, але розмова вийшла теплою, а тестовий виріб – майстерним. Тож Юлія відмовила іншим кандидаткам і запросила у команду Олену Миколаївну. 

@gudzyk_ такий ось день Олени Миколаївни!👵🏻 інст: gudzyk_ #виробизфетру #бабусятікток #сумкизфетру #чохлидляноутбука ♬ оригінальний звук – GUDZYK – вироби від БА👵🏻

Найстаршим майстриням – 70 років. Це Марія Опанасівна (бабуся Юлії) та Тетяна Олексіївна. Обидві працюють у бренді з початку заснування проєкту. Після закриття школи-інтернату пані Марія відмовилася від пропозиції працювати у ліцеї і повноцінно зайнялась пошиттям виробів із фетру.  

Також у команді є Любов Дмитрівна. Її історія запамʼяталась Юлії найбільше. Адже жінка багато років відпрацювала на заводі, а після його закриття довго не могла знайти роботи. Пропонували лише посади прибиральниці та куховарки, що не дуже її влаштовувало. Тож Gudzyk став для неї – щасливим білетом у нову професію.

"До нас навіть просився один дідусь. Однак він був дуже-дуже стареньким. Я розуміла, що наших потужностей він не потягне. У такі моменти дуже сумно: розумієш, що хочеш усім допомогти, але не знаєш як", – каже засновниця бренду. 

Сталого графіка чи навантаження майстрині не мають. Відшивають у середньому 4-5 виробів на день. Це чохли для ноутбуків, сумки, рюкзаки, гаманці, візитниці тощо.  Однак у гарячий період – кінець листопада-грудень – замовлень дуже багато. Адже це сезон "чорної пʼятниці" та різдвяних свят.  

"У такий час кажу бабусям: "Працюйте у звичайному темпі". Але коли вони бачать багато замовлень, намагаються якнайшвидше все пошити. Тож інколи треба передавати їм замовлення не одразу, а раз на 2 дні, щоб не лякались обсягу роботи і спокійно собі шили", – розповідає Юлія.

Зазвичай на пошиття одного виробу закладають до 5 днів. У завантажений період – до 12 днів. Більшість замовлень Gudzyk отримує саме із соцмереж. Менеджери вводять замовлення в CRM систему, де їх бачать бабусі.  

"Я цим дуже пишаюсь. Існує стереотип, що бабусі не в ладах з технологіями. Однак наші майстрині з ними дружать. З телефона бачать замовлення, підтверджують і сідають за роботу", – описує процес Юлія.

Також бабусі пакують готові вироби і надсилають замовникам. Графік обирають собі самостійно, тобто розділення на будні й вихідні як такого немає. Наприклад, Любов Дмитрівна ніколи не шиє в неділю з релігійних поглядів. А у разі великого навантаження майстрині домовляються і передають замовлення одна одній. 

Вкрадена ідея

Юлія не приховує: їхні вироби – це не щось унікальне й нове. Щоб створити певний дизайн, вони з бабусею надихаються образами з Pinterest. Потім роблять викрійку, складають тестовий варіант, відшивають. Далі – Юлія пояснює процес іншим майстриням. 

Однак є одна унікальна модель, яку бренд запатентував. Сталося це через неприємну історію плагіату. Інший бренд повністю скопіював модель чохла для ноутбука з ручкою та ремінцем, яку розробили в Gudzyk. Це помітили їхні клієнти. Юлія одразу звернулася до конкурентів, у відповідь отримала: "Надішліть патент на модель". 

Засновниця проконсультувалася з юристами й одразу подалася на патент. Інакше їй було б складно довести, що цю модель вигадала саме вона. Після отримання документа, дівчина знову звернулася до конкурентів. Виявилось, що ті також подали на патент цієї моделі, але їхні документи були лише на етапі заявки.  

"Справедливість перемогла. Після надання патенту інший бренд прибрав з асортименту цю модель", – каже Юлія і додає: "Нам інколи закидають у TikTok, що ми не придумали нічого нового. І я погоджуюсь: ідея конверта для ноутбуків не нова, але саме ця модель з ручкою і ременем – наша унікальна розробка".

Розвиток, попри війну

24 лютого 2022 року, коли вся Україна прокинулася від вибухів, Юлія отримала повідомлення від Любові Дмитрівни: "Юля, добрий день. Чохли пошила". Ба більше, всі майстрині залишилися в Одесі й були готові працювати.

"Щойно влада сказала, що треба підіймати економіку, ми зі своїми трьома замовленнями пішли це робити", – сміється Юлія і додає: "Але це було дуже класне рішення. Як тільки виставили в сторіз, що працюємо, почали надходити замовлення. Я була шокована: на порозі стоять орки, а люди замовляють чохли для ноутбуків!"

Викликом стали лише постачальники. По-перше, ускладнилася логістика. Адже тканини бренд замовляв через постачальників із Кореї. Інколи замовлення тривалий час стояло на польській митниці, що ускладнювало процес пошиття. По-друге, всю фурнітуру купували в Сумській і Харківській областях, де велись активні бойові дії. 

"Минуло декілька місяців великої війни, написала постачальникам із Сумщини. Мені відповіли: "Дівчинка, яка вела комунікацію, померла". Отримувати такі повідомлення було дуже страшно. Деякі підприємства так і не відкрилися після 24 лютого. Тож нині ми замовляємо фурнітуру гуртом із Туреччини", – розповідає Юлія. 

За останні два роки Gudzyk змінив і свою маркетингову стратегію. Якщо на початку вони співпрацювали з блогерами, то нині – фактично самі ними стали. Адже раніше публікували естетичні відео з представленням власного товару. Натомість перший мільйон переглядів зібрало відео саме з Марією Опанасівною. 

@gudzyk_ get ready with БА👵🏻 доповнюй образ з шопером від GUDZYK🩶 #бабусятікток #чохлидляноутбука #сумкизфетру #бабусятіктокер ♬ оригінальний звук – GUDZYK – вироби від БА👵🏻

"На бабусь люди дуже круто реагують. Їм цікаво бачити, хто стоїть за нашим брендом. Але вмовити майстринь взяти участь у зніманні відео, було складно. Якщо Олена Миколаївна погоджувалась, то інші чітко висловлювали своє: "Ні", – пригадує Юлія.

Однак вона все одно тихцем знімала за роботою свою бабусю. Так пані Марія поступово звикла до телефону. Однак процес знімання – це одне, а озвучка – справжній виклик. На неї Юлія з бабусею могли витратити 3 год. Марії Опанасівні довелося вивчити такі слова, як "фрилансер" і фразу "get ready with me". Зараз бабуся вже звикла, тож озвучка триває до 15-20 хв.

Розвиток TikTokу приніс новий виток популярності бренду Gudzyk, а ще – купу замовлень. Зараз засновниця розуміє, що з 24 лютого бренд дуже виріс. Однак зізнається: "Мені інколи соромно казати, що поки люди залишаються без роботи, наш бізнес розвивається. Але ми одразу впроваджували зміни, тепер маємо результат".

Ідеальний тандем різних поколінь

Бренд Gudzyk – поєднання двох поколінь, між якими немає прірви. Юлія називає це ідеальним тандемом. Кожен з них вчиться чомусь в іншого. Наприклад, для майстринь ця робота – можливість залишатися у соціальному ланцюжку без відчуття ейджизму, але з відчуттям важливості й цінності.

"Любов Дмитрівна дуже часто говорить мені про те, як вона рада працювати разом. А моя бабуся за все своє життя ніколи не отримувала такої підтримки як зараз. Для мене це зворушливо – дивитися, як вона посміхається та які емоції отримує", – розповідає Юлія.

Однак запевняє: в процесі роботи з майстринями, також багато чому вчиться. Наприклад, терплячості й організованості. А ще – вона щодня переконується, що вік – умовна річ. Ніколи не пізно почати знову, опанувати нову професію чи навіть стати зіркою TikTok.