Історії

"Дихає? Не дихає". Перед вами падає без свідомості людина – ваші дії. Які правила допомоги

10 хвилин
Якщо перед вами стоїть вибір, – масаж серця чи штучна вентиляція легень, – обираємо масаж серця. Якщо дефібриляція чи масаж серця, – в пріоритеті дефібриляція. Фото – Дмитро Трембанчук
26.10.2020, 08:36

Журналістка LIGA.Life пройшла тренінг "Основи підтримки життя" від навчально-тренінгового центру "Добробут" і розповідає, як надавати першу допомогу

В основі курсу – Алгоритм базових реанімаційних заходів, який відповідає рекомендаціям Європейської ради реанімації-2015.

Його мета – навчити людину, як треба діяти, коли комусь стало зле, та підвищувати її шанси на виживання до приїзду швидкої допомоги.

У 2020 році в зв’язку з початком пандемії коронавірусу, з Алгоритму прибрали рекомендацію штучної вентиляції легень методом "рот в рот". Його радять використовувати тільки у випадках, якщо допомога потрібна дитині. Але пам'ятайте, що вирішувати, чи дотримуватися цієї рекомендації – тільки вам.

Найбільша помилка, якої можна припуститися, – злякатися і не допомогти

Пояснює Лілія Скольська, керівниця та авторка програми тренінгу, анестезіолог у ковідному стаціонарі. 

Перше базове правило – дбати про власну безпеку. Бачимо, як хтось непритомніє чи лежить на вулиці, – мусимо переконатися, чи нам нічого не загрожує: задимлення, витік бензину, газу, оголені дроти, агресивні люди/тварини.

"Принципово потрібно оцінити два показники: чи людина при свідомості і чи дихає", – каже інструктор В’ячеслав.

Потенційні сценарії розігрують на навчальному манекені. 

- Чоловіче, з вами усе добре? Чуєте мене?

Не реагує.

- Це не завжди означає, що людина без свідомості, вона може бути з вадами слуху, – пояснює інструктор.

І обережно стаючи на одне коліно (щоб в разі чого ви змогли відскочити), але не нахиляючись занадто низько, трясе "постраждалого" за плечі.

Нуль реакції. "Чоловік" без свідомості.

До пандемії COVID-19 для оцінки дихання керувалися правилом "Дивись! Слухай! Відчувай!". Сьогодні правило одне: стоячи навколішки, нахиляєтеся до потерпілого збоку, а руку тримаєте на його грудній клітці. Оцінювати потрібно впродовж десяти секунд.

"Два вдихи за цей час – дихання ефективне, але є, один – неефективне, жодного – відсутнє", – пояснює інструктор.

Якщо ж людина при свідомості, реагує на слова, допоможіть їй зайняти стабільне положення, запитайте, що трапилося і чим допомогти.

При свідомості, стогне, шумно дихає, але не реагує – викликайте швидку.

"Алло! Тут людині погано! Чуєте?!"

Отже, ми телефонуємо диспетчеру на 103 чи 112. Не варто казати "Тут людина без свідомості!" з нотками паніки в голосі.

Аби не розгубитися, треба запам’ятати три запитання – Де? Що? Хто? Саме в такій послідовності.

Не знаєте точну адресу – скажіть приблизні орієнтири: район, магазини/ресторани, банери. 

Бо навіть якщо у вас щось станеться з телефоном, бригада екстренки принаймні знатиме, де вас шукати.

Якщо немає зв'язку чи телефона при собі і ви самі, не витрачайте час намарно, а відразу біжіть кликати на допомогу, радять інструктори.

"Доброго вечора. Героїв Сталінграда 16В. Людина лежить без свідомості та не дихає. Чоловік, на вигляд 65 років", – ось зразок правильно сформульованого повідомлення. Так само чітко, як і говорити з диспетчером, потрібно просити когось зі свідків про допомогу – звертаючись до конкретної людини.

"Чоловіче в червоних кросівках, – показує В’ячеслав пальцем на мого сусіда праворуч, – можете підійти допомогти?".

Розігруємо потенційні сценарії

Уявіть, що ви йдете по вулиці і бачите, як через дорогу на кільці машина врізалася в стовп, з-під капоту димить, а з автівки кричить чоловік, 45 років, у нього травма ноги. Ті, хто вже підійшов, просто стоять знімають все на відео. Ваші дії.

Моя перша реакція: "Аварія, дим, не підходь". Далі в голову лізе фраза: "Заспокойтесь, усе гаразд!". Але яке там гаразд?

Кричу "чоловікові", що покличу на допомогу. Ще одному, з телефоном у руках, чи розбирається він у машинах (не розумію, навіщо мені знадобилася ця інформація).

"Телефоную" в швидку – адреса, аварія, чоловік 45 років, травмований. Інструктор в ролі диспетчера обіцяє, що за 5-7 хвилин бригада буде. А також викликати рятувальників та поліцію.

"Рятувальники прибули першими, витягли чоловіка на газон, а самі зайнялися машиною. Він тим часом перестав кричати і лежить не ворушиться. Ваші дії", – продовжує інструктор В’ячеслав.

Голосно запитую, чи він мене чує, трушу за плечі, визначаю, чи є дихання.

"Набираю" знову швидку. Диспетчеру повідомляю знову адресу, що трапилося і кажу, що чоловік уже без свідомості та без дихання. Диспетчер каже починати непрямий масаж серця.

Інструктор каже: "Приїхала швидка, пацієнта врятовано". Хух. Похвалив, що не підходила до машини, а також, що повторно зателефонувала у швидку.

Масаж серця без штучного дихання шляхом "рот в рот"

До приїзду бригади швидкої допомагати серцю пацієнта перекачувати кров доведеться вам. І невідомо, скільки це триватиме. 

Тому важливо кликати когось на допомогу, щоб людина могла вас підмінити, коли втомитесь. А ви втомитесь.

Інструктор Юрій демонструє на манекені: верхня лінія ключиць, нижня лінія ребер, посередині – тиснемо.

Але! Перед цим одягаємо на постраждалого маску або прикриваємо йому рот тканиною. Це – заходи безпеки під час пандемії, через неї змінили алгоритм, з якого прибрали штучне дихання "рот в рот". 

Для штучного дихання використовують мішок Амбу, якщо є. Як ні – масажу серця буде достатньо:

  • Постраждалий лежить на підлозі. 
  • Стаєте збоку, руки в замок – основа долоні однієї руки на середині грудної клітки потерпілого, друга рука поверх. 
  • Лікті не згинаємо – випрямлені руки перпендикулярні грудній клітці потерпілого. 
  • І тиснемо, налягаючи усім своїм корпусом на руки. 
  • Натиски на грудину – 5-6 сантиметрів усередину, інтенсивність – 2 рази на секунду (100-120 натисків за хвилину)
  • Співвідношення у натисканні і штучної вентиляції легень для дорослих – 30 натискань 2 вдихи. Немає мішка Амбу – тиснемо без перестанку, поки не втомимося, не принесуть дефібрилятор, не приїде швидка, або навколо стане небезпечно. Або поки не оговтається потерпілий.
  • Що стосується надання допомоги дитині – 15:2. Починати – з п’яти рятувальних вдихів
  • І обов’язково давайте грудній клітці піднятися після натиску.

"Так можна ж перегнути з силою і випадково зламати людині ребра?", – запитую я.

"Краще бути зі зламаними ребрами, ніж мертвим", – зауважує Ліля.

Сценарій другий: Людина лежить непритомна біля клініки

Гукаю, трушу за плечі, перевіряю дихання, набираю швидку, починаю непрямий масаж серця. Кличу на допомогу "перехожого". "Збігайте, будь ласка, в клініку попросіть автоматичний дефібрилятор чи мішок Амбу", – кажу напарнику Дмитру. 

Він повертається тільки з мішком, каже, що дефібрилятор кудись забрали. Обережно знімає маску з "потерпілого", притискає маску пристрою до його обличчя. "Готовий", – каже Дмитро.

Далі діємо за схемою: 30 разів натискаю на грудну клітку (останні 5 рахую вголос), Дмитро, тримаючи маску, закидає голову "постраждалого" назад, відкриваючи дихальні шляхи, 2 рази тисну на мішок. Грудна клітка не піднялася – значить, що маска не щільно притиснута до обличчя. Напарник фіксує маску ще раз.

"П’ять, шість, сім, вісім, дев’ять, десять!"

Голову назад.

Два натискання на мішок.

Подіяло! Повітря потрапило в легені "потерпілого".

"Якщо у вас немає помічника і перед вами стоїть вибір, – масаж серця чи штучна вентиляція легень, – обираємо масаж серця. Якщо дефібриляція чи масаж серця, – в пріоритеті дефібриляція", – каже Юрій.

В Україні Автоматичний зовнішній дефібрилятор (AED) можна знайти в деяких громадських місцях: метро (у київському – в касирів), аеропортах, ТРЦ. Якщо десь помітите подібну наліпку – ви на правильному шляху.

Дефібрилятором користуватися досить легко. Вмикаєте і він говорить, що вам потрібно робити. Оголюєте потерпілому грудну клітку, клеїте наліпки (одна – під правою ключицею, інша – на лівому боці) і підключаєте дроти до апарату. І НЕ торкаєтеся до потерпілого, доки апарат не дасть команду "Продовжуйте реанімувати".

Сценарій третій: Людині стає погано в ТРЦ, вона без свідомості, не дихає

Кличу на допомогу "охоронця". Поки він набирає 103, починаю робити непрямий масаж серця.

"Скажіть, що ми в Ocean plaza, на другому поверсі, біля магазину жіночого одягу, чоловік, 40 років, без свідомості і без дихання, почали реанімувати", – диктую охоронцю.

Швидка їде, прошу його знайти автоматичний дефібрилятор і мішок Амбу. Приносить дефібрилятор. Знімаю кофту з потерпілого, клею наліпки, приєдную до апарату.

Він гучно оголошує, що аналізуватиме зараз серцебиття пацієнта, не торкайтеся його. Готується до автоматичного розряду. 

"Натисніть на помаранчеву кнопку", – наказує коробочка.

"Заберіть руку від потерпілого", – кажу "охоронцеві".

Тисну кнопку.

Розряд.

"Продовжуйте реанімаційні заходи", – каже коробочка.

Підміняю напарника.

Раптом, коли роблю масаж серця, "потерпілий" приходить до тями і не може зрозуміти, що відбувається. Перевертаю його на бік і пояснюю, що швидка вже їде. Він просить зняти з нього наліпки і каже, що не потрібно ніякої швидкої. Але наполягаю залишити як є.

Чи є спосіб опанувати себе в екстреній ситуації і не панікувати?

Регулярно проходити тренінги з домедичної допомоги, щоб закріпити знання і діяти за чітким алгоритмом, коли виникне така потреба.

"Моя трирічна похресниця, зараз їй уже шість, якось реанімувала свого великого іграшкового ведмедя, робила йому масаж серця, штучне дихання, "укол адреналіну". Просто сестра – фельдшер, теж працює в медицині", – додає Лілія.

Фото – Дмитра Трембанчука

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини