Історії

Герої воєнного часу | Киця-Паляниця. Історії врятованих на війні тварин, яких взяли в сім'ю. Поради спеціаліста

6 хвилин
Киця-Паляниця. Історії врятованих на війні тварин, яких взяли в сім'ю. Поради спеціаліста - Фото
Фото: Андрій Кузьмін
08.04.2022, 11:00

Запитали в спеціалістки, як зрозуміти, що ви готові взяти тварину і допомогти чотирилапому адаптуватися в новій сім’ї

Поки росіяни стріляють і нищать ні в чому не винних тварин (котів, собак, курей, корів), українці показують свою людяність. 

Зокрема, через ставлення до тварин – лікують і виходжують поранених чи покинутих собак і котів, знаходять їм дім.

LIGA.Life поспілкувалася з людьми, які стали прихистком евакуйованим тваринам, а також запитали в кінологині Рії Смульської порад, як зрозуміти, що ви готові взяти тварину і допомогти чотирилапому адаптуватися в новій сім’ї.

***

Знайомтеся, це – Паляничка. Її разом із мамою та ще підопічними котами притулку "Хочукота" евакуювали з Києва до Львова після 24 лютого, де їх підібрали на вулиці. Там вона й зустріла нових господарів – Андрія та його дівчину, які теж евакуювалися в Львівську область зі столиці.

"Одного вечора я зайшов в інстаграм і побачив сторіз "Хочукота" про те, що до Львова везуть двох киць. Одну з них вже забрала родина, а інша (її дочка) ще шукає сім‘ю. Це була Паляничка. Ми з дівчиною одразу зрозуміли, що ця киця – наша", – пригадує Андрій. Тоді ж написали волонтерам і вже наступного дня він їхав за Паляничкою до Львова.

Про те, щоб забрати кота з притулку, каже, мріяли давно. Та щось ставало на заваді – то поїздки за кордон, то регулярні – Україною. Андрій працює фотографом і часто буває у відрядженнях.

Тепер відчули, що мають урятувати цю тварину, навіть попри труднощі. 

"Тварини – найнезахищеніші у війні. Їхні господарі часом залишають вдома вмирати, їх викидають на вулицю і навіть не думають евакуйовувати. Ми не змогли бути осторонь. Потрібно допомагати усім чим можна. Ми врятували її, а тепер вона рятує нас у ці важкі часи", – ділиться Андрій.

Ім'я киці змінювали, адже її попереднє – Енола – не так їй пасувало, подумали нові господарі.

Паляничка адаптувалася швидко, за словами нового господаря. Вона ніжна і спокійна. Довіра щодня збільшується. 

"Дуже любить, коли її чухають, але тільки тоді, коли вона захоче. Вона любить особистий простір і ми це поважаємо", – розповідає Андрій. 

А це – Лакі. Його з початком загострення війни залишили в притулку в Чернівцях. Через знайомих він потрапив у сім'ю Ярини. Спочатку – на перетримку, адже мама дівчини була проти тварин.

"Брат надіслав фото мамі, спитав, чи вона не хоче зробити добре діло. Мама спершу була проти, бо у нас вже були собачка і котик, але їх збила машина і мама сказала, що плакати ні за ким більше не хоче", – пригадує Ярина.

Відтак Лакі знайшли нову сім'ю. Втім, коли він потрапив до будинку сім'ї Ярини – всі зрозуміли, що це не на тиждень, а надовго.

"Як наважилися взяти – подумали про те, що треба робити все, що в наших силах і що тваринам насправді важче, ніж людям, бо вони не можуть про себе подбати. Особливо тваринам, які виросли в домашніх умовах. Їм особливо важко адаптуватися на вулиці", – пояснює Ярина.

Найбільше лякало, каже, чи зможе Лакі адаптуватися в новому середовищі, як буде поводитись у будинку.

"Але він досить чемно себе поводить. Правда, встиг покусати всіх членів сім'ї, але ми розуміємо, що це від страху, бо він пережив великий стрес. Загалом, він приємний ручний собачка, як котик, сідає на коліна. Коли я вишиваю бісером, може лягати на руку і думати, що мені так зручно", – сміється дівчина.

Нова сім'я вже вивчила його смакові вподобання – фрукти та хліб. Пару разів навіть вкрав зі столу канапки й не хотів віддавати.

Інших тварин у Ярини поки немає, та вона хоче ще врятувати якогось кота.

"Ніхто не має гарантій у наступному дні і я вважаю, що якщо маю можливість зробити щось добре, то маю це зробити незалежно від того, як буде далі. І плюс вигода для нас тут теж є, бо це невідоме завтра насправді легше і краще з домашнім улюбленцем. Це дарує і обов'язок, і взаємну любов, і трохи покращує і розвеселяє у ці часи", – ділиться дівчина.

Самі волонтери, які допомагають відшукати дім знайденим тваринам, кажуть, що багато сімей зараз погоджуються на домашнього улюбленця, розповідає Kris Kordero, яка з перших тижнів вторгнення організувала майданчик оголошень "Дім для тварин" для тих, хто шукає сім'ю для чотирилапих, і тих, хто готовий прихистити. 

Кожен день є новини і від волонтерів, і від притулків, які розміщують оголошення, каже дівчина.

"Дуже багато тварин прилаштували. Вже в перші дні понад 10 оголошень були не актуальні і ми вже їх редагували під статус "знайшов дім", – пригадує вона.

Волонтери зазначають – значно більше активності стало і значно більше сімей знайшли собі нових улюбленців. 

"І набагато більший вибір з'явився серед людей, до яких можна прилаштувати тварину, щоб знайти саме тих господарів, які зможуть доглядати за конкретною породою. Волонтери щодня пишуть, дякують. Це гріє душу, коли розумієш, що щось корисне робиш", – ділиться організаторка майданчика.

Телеграм-канал "Дім для тварин" не лише розміщує оголошення про пошук дому, а й про перетримку, пошук корму, ветпрепаратів, переносок чи навіть транспорту для евакуації.

Канал працює вже не лише з собаками й котами – є і папуги, хом'яки, єнот, равлики. "Кого вже тільки не було. Тобто будь-яка тварина, яка потребує новий дім", – каже організаторка.

Як зрозуміти, чи готові ви взяти тварину

Рішення прихистити тварину буває імпульсивним, і нерідко такі історії стають щасливими, каже Рія Смульська, кінологиня та спеціалістка з поведінки собак у школі Pink Puppy Pet School.

Рія радить звернути увагу на:

  • Фінанси. Чи зможете ви дозволити собі зараз ще одну статтю витрат? 

"Якщо тимчасово у скруті, тварина може харчуватися тим, що є, та обійтися мінімумом речей (краще жити на каші та без зручного місця чи улюбленої дряпки, аніж лишитися на вулиці зруйнованого міста), то в перспективі все одно потрібно буде подбати про якісне харчування, ветеринарне обслуговування, амуніцію, імовірно, й послуги кінолога", – пояснює спеціалістка.

  • Чи всі члени родини схвалюють появу нового улюбленця? Чи не стане це причиною сварок та образ? 

"Зараз навіть найменша нестабільність може стати надто важким випробуванням, краще, щоби сім'я одностайно підтримала рішення", – зазначає кінологиня.

  • Чи важлива зараз для вас мобільність? Чи вистачить вам рук, сил, щоби перевезти тварину у разі необхідності? 

"Потурбуйтеся про переноску та/або надійну амуніцію. Якщо плануєте згодом виїзд за кордон – дізнайтеся заздалегідь умови перевезення тварин. Зараз деякі країни дозволяють провозити тварин без титрів на сказ, але краще уточнити", – радить Рія.

  • Як ви зараз почуваєтеся, наскільки стабільний ваш емоційний стан? 

"Тварина може стати як порятунком та джерелом позитивних емоцій, так і складним завданням, що потребуватиме часу, терпіння, фізичних та душевних сил. Якщо ви зараз потребуєте допомоги спеціаліста, перебуваєте у далекому від оптимального ментальному стані, можливо, краще відкласти адопцію", – пояснює спеціалістка.

Тим, хто не до кінця впевнений, що готовий до тварини, – Рія радить надати послуги тимчасової перетримки. 

"Так ви зробите свій вклад у порятунок тварини та спробуєте себе у новій ролі", – пояснює вона.

Як допомогти тварині адаптуватися в новій сім'ї

Підготуйте житло заздалегідь. Сховайте всі цінні речі, які потенційно можуть бути зіпсовані, та все, що може становити небезпеку. Якщо ви берете кота або дрібну тварину, перевірте, чи не буде у неї можливості забитися у якесь недоступне місце і там застрягнути.

Спостерігайте, не нав'язуючи контакт. Дайте тварині час дослідити помешкання, справитись із валом нової інформації. Займайтеся своїми справами, дайте можливість спостерігати за життям родини та звикати до його ритму.

З собакою гуляйте з першого дня появи у домі. Виняток становлять лише надзвичайно лякливі собаки, які категорично відмовляються виходити, в перший день можете лишити їх вдома. Часто наступного дня вони почуваються краще та погоджуються на прогулянку.

Протягом перших двох тижнів після адопції не залишайте собаку самого, привчайте поступово до перебування наодинці.

Заохочуйте улюбленця ласкою та смаколиками щоразу, коли він самостійно пропонуватиме вам контакт.

У випадках тривалої апатії, сильного нервового перезбудження, лякливості краще порадитися зі спеціалістом з поведінки та ветеринаром – часто звикання проходить легше на фоні медикаментозної підтримки, зазначає кінологиня.

"Загалом найважчі для тварини та нового власника перші два-три тижні, а згодом стосунки поступово налагоджуються та життя стає спокійнішим", – додає вона.

Катерина Амеліна
Катерина Амеліна
редакторка новин та журналістка LIGA.Life
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини