"Куба і Аляска": кіно про війну, яке б’є прямо в серце – і лагідно кладе на плече руку

Документальний фільм "Куба і Аляска" режисера Єгора Трояновського – ще одна стрічка про війну. Проте це трохи інше кіно, ніж ті, до яких звик втомлений безнаративним документальним кіно на кшталт "Мілітантропосу" глядач за останній час.

Це стрічка, яка відмовляється знеболювати, але й не катує. Вона бере глядача за руку і проводить через хаос фронту, не як стороннього спостерігача, а як учасника цих подій. Ми буквально бачимо війну очима тих, хто щодня витягує людей з-під обстрілів, з окопів, з-поміж уламків. І саме тому історія медикинь Куби та Аляски болить сильніше, ніж будь-який аналітичний огляд. Але водночас – і гріє.

Героїні з передової 

Куба та Аляска – позивні двох жінок, бойових медикинь, які працюють на передовій. Вони ніби персонажі з антиутопії: гостроязикі, стійкі, відчайдушно живі, попри постійну близькість смерті.