Насильство та інтернет: чому це не просто "жарти в телефоні"

Важко уявити життя сучасних підлітків без присутності в інтернеті: тут дружать, закохуються, шукають підтримку, помиляються і ростуть.

За даними Proinsight Lab, 75,1% дітей та підлітків проводять у мережі понад три години щодня, і майже кожен третій (33,5%) користується інтернетом понад сім годин на день.

Втім, насильство в мережі часто залишається непомітним — воно не має синців, не завжди схоже на пряму загрозу і часто маскується під "просто жарт", "флірт" або "звичайне спілкування".

В межах кампанії з протидії насильству фонду "Твоя опора" розповідаємо про те, яким може бути насильство в мережі, як реагувати дорослим та куди звертатися по допомогу.

Які загрози найчастіше трапляються в інтернеті

Кібербулінг

Це можуть бути образи, погрози, принизливі жарти, поширення неприємних фото чи коментарів, небажані повідомлення або вимоги зробити щось, чого людина не хоче — навіть сексуального характеру.

Це відбувається не один раз, а постійно або регулярно, і через це дитина чи підліток може відчувати сильний стрес, сором, страх або навіть загрозу фізичної небезпеки.

Кіберсталкінг

Навмисні й регулярні "переслідування" дитини в інтернеті, щоб вона відчувала страх або втратила відчуття безпеки.

Це може виглядати так: надокучливі або погрозливі повідомлення, небажані листи, публікація інтимних фото чи відео, постійне стеження за профілями, коментарями, пересуванням людини.

Головна мета — залякати й контролювати, щоб жертва відчувала тривогу та небезпеку навіть у звичайному житті.

Секстинг

Обмін інтимними повідомленнями чи зображеннями. У підлітковому віці це часто сприймається як частина стосунків або спосіб бути "прийнятими". Але будь-який такий контент може бути використаний проти дитини — без її згоди.

Грумінг

Коли дорослий або старший підліток поступово вибудовує довіру, підтримку й емоційну близькість, щоб згодом схилити дитину до сексуалізованої взаємодії. Часто це виглядає як "друг, який мене розуміє".

Сексторшен (шантаж)

Один із найнебезпечніших сценаріїв: погрози поширити інтимні фото чи відео з вимогою надіслати нові матеріали, гроші або виконати певні дії. Саме тут діти найчастіше залишаються наодинці зі страхом і соромом.

Доксинг

Це коли хтось навмисно збирає й публічно викладає особисту інформацію людини без її згоди. Це можуть бути домашня адреса, номер телефону, фото, дані родичів чи інша приватна інформація, яку не мали бачити сторонні.

Дані збирають по-різному: шукають у відкритих джерелах, соціальних мережах, зламують акаунти або маніпулюють людиною, щоб дістати потрібну інформацію. Так роблять, щоб налякати, нашкодити, принизити або шантажувати людину. Іноді — щоб підштовхнути інших до переслідування жертви вже в реальному житті.

"Сьогодні цифрова безпека стала такою ж базовою потребою дитини, як фізична безпека, — наголошує Валерія Татарчук, засновниця благодійного фонду "Твоя опора". — Діти та підлітки проводять в онлайні величезну частину своїх днів, і наше завдання як дорослих — навчити їх не лише користуватися технологіями, а й розуміти ризики, помічати тривожні сигнали та знати, що вони не залишаться самі, якщо щось піде не так".

З якими запитами найчастіше звертаються по допомогу зараз

За інформацією ГО Dignity Online, у 2025 році на психологічну лінію найчастіше зверталися із запитами щодо шантажу поширенням інтимних фото або вимагання створення такого контенту; випадками кібербулінгу; запитами про вплив інтернету на ментальне здоровʼя, перегляд порнографії, надмірний час онлайн, підвищену тривожність через контент, зниження самооцінки, суїцидальні наміри.

Порівняно з 2024 роком, суттєво зросла кількість звернень саме щодо сексторшену (шантажу) та кібербулінгу.

Також важлива зміна: частіше звертаються самі діти, а не лише батьки чи освітяни. Це означає, що запит на підтримку є — але він потребує доступних і безпечних каналів.

Відзначають також і один з новітніх онлайн-ризиків, що виник з початком війни – залучення українських дітей до скоєння воєнних злочинів. Платформою для таких операцій є Telegram завдяки своїй анонімності та відсутності нагляду дорослих.

"За даними правоохоронних органів, до вересня 2025 року був зафіксований 171 випадок вербування дітей. Мета ворога – використовувати дітей для збору розвідувальних даних, диверсій, поширення пропаганди, скоєння кіберзлочинів і навіть проведення терористичних атак", каже Анастасія Дьякова, засновниця громадської організації Dignity Online (by #stop_sexтинг), радниця з питань захищеності людини в інтернеті при міністрі цифрової трансформації України у 2019-2021 роках.

Що можуть зробити дорослі, щоб захистити підлітків в інтернеті

Цифрова безпека — це не про заборони. Це про стосунки.

Дотримуйтеся вікових обмежень. Більшість соцмереж і застосунків призначені для дітей від 13 років — це не формальність, а елемент захисту.

Не забирайте гаджети — навчайте користуватися ними. Онлайн-життя — частина реальності дитини. Заборона рідко працює, а спільне навчання — так.

Цікавтеся контентом. Питайте, що саме дивиться дитина, хто їй подобається, які теми чіпляють.

Домовляйтеся про правила. Наприклад: "Під час їжі — без телефонів" або "Вночі гаджети заряджаються поза спальнями".

Підтримуйте баланс онлайну й офлайну. Орієнтовна безпечна норма — 2–3 години на день.

Будьте на боці дитини. Якщо вдома є підтримка, менше шансів шукати її у випадкових людей в інтернеті.

Говоріть про онлайн-безпеку регулярно. Так само природно, як про правила дорожнього руху.

Пам’ятайте: присутність дорослого — головний захисний фактор. Жодні фільтри не замінять щирої уваги й розмов.

Куди звертатися по допомогу: корисні контакти