(Не)можливість вибору. Чому студенти-медики відмовляються від держрозподілу в інтернатуру

Другий рік поспіль в Україні не працює електронне рейтингування випускників медичних вишів. Замість всеукраїнського розподілу, за якого студенти могли б обирати базу стажування без прив’язки до закладу освіти, університет самостійно формує рейтинг "бюджетників" і надає пропозиції щодо спеціальності й місця проходження інтернатури. 

Однак у студентів виникають питання щодо справедливості такої системи. Адже всупереч прозорому алгоритму розподілу та зарахування в інтернатуру з’являються "сліпі зони" у критично важливих моментах: кількості місць, переліку спеціальностей, медичних закладів та їхнього розташування, доступних для майбутніх лікарів-інтернів.

LIGA.Life поспілкувалася з випускниками українських медуніверситетів і дізналася про їхній досвід розподілу в інтернатуру в 2023 році. Як усе відбувалося і чому студенти відмовляються від державних місць на користь "контракту" — розповідаємо у матеріалі. 

Які правила зарахування в інтернатуру у 2023 році?

В Україні діють різні процедури зарахування випускників контрактної та бюджетної форм навчання в інтернатуру. Для перших усе просто: вони отримують довідку від закладу освіти і самостійно шукають базу стажування. А от із "бюджетниками" все складніше: 

• Спершу місцеві департаменти охорони здоров’я формують список вакансій для лікарів-інтернів на базах стажування і передають його МОЗ;
• Далі Міністерство охорони здоров’я надає закладу вищої освіти (ЗВО) інформацію про кількість місць держзамовлення за спеціальностями окремо для кожної області;
• ЗВО формує рейтинг випускників на основі їхньої академічної успішності, створює комісії з розподілу;
• Комісія, до якої входять представники навчального закладу, МОЗ та департаменту охорони здоров’я, надає пропозиції випускникам щодо спеціальності та місця проходження практики. 

Випускники, які погоджуються на пропозицію, отримують направлення і подають документи для зарахування в інтернатуру. У разі відмови від держрозподілу базу стажування обирають самостійно серед приватних або державних закладів. Однак тоді підготовка в інтернатурі оплачується за власні кошти. 

Цього року інтернатуру проходитимуть за 23 спеціальностями (раніше їх було 35). Для участі у розподілі потрібно подати заяву із бажаною спеціальністю та базою стажування. Випускники із вищим рейтингом мають можливість проходити інтернатуру за заявою із вищим пріоритетом. 

Плутанина у Львівському медуніверситеті

Одна з найгучніших історій цьогорічного зарахування до інтернатури стосується Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. 19 червня там відбулося засідання комісії з розподілу, під час якого вже колишній в.о. ректора ЛНМУ Борис Зіменковський відпускав сексистські жарти і насміхався над випускниками. 

Проте, за словами випускниці Львівського медуніверситету Олександри Суліми, некоректні висловлювання керівництва вишу були не найбільшою проблемою цьогорічного розподілу в інтернатуру. Труднощі почалися ще на етапі визначення кількості державних місць в областях: 

"Цього року відбувся регіональний розподіл, кожен університет отримав кілька областей, куди випускники могли подавати заяви на проходження інтернатури. Для ЛНМУ це спершу була Львівська, Волинська і Закарпатська області. Але коли опублікували списки із вакансіями, то в Закарпатській області не виявилося жодного місця. Натомість з’явилося вісім у Сумській, просто на кордоні з Росією. Звісно, їх ніхто не обирав".

Олександра родом із Київщини, тому хотіла проходити інтернатуру ближче до дому: у столиці або області. Однак такого варіанта не було. Спершу дівчина розглядала пропозиції університету, та згодом вирішила відмовитися від державного місця і самостійно шукати базу стажування. Зрештою, їй вдалося обрати інтернатуру за спеціальністю "Офтальмологія" в одному із медзакладів Києва.

Дівчина зазначає: як випускниця бюджетної форми навчання вона мала вужчий перелік можливостей для самостійного вибору інтернатури, ніж "контрактники". Базою стажування Олександра могла обрати лише державний або приватний медзаклад. Комунальні некомерційні підприємства були для неї недоступними.

"Нашому університету дали лише три області, тоді як деяким — по п’ять і більше. Дехто зі студентів ходив до адміністрації та просив місця в інших областях, але їм відмовили. Проте 19 червня на засіданні комісії ми знову озвучили ці питання представнику МОЗ. Там нам підтвердили, що отримати бази стажування в інших областях було можливо. Але, як я зрозуміла, університет не клопотав про це, хоч ми і подавали численні запити", — розповідає Олександра Суліма. 

Вона додає, що до розподілу 19 червня випускники кілька разів "остаточно" обирали собі інтернатуру. 30 травня в.о. ректора ЛНМУ Борис Зіменковський видав наказ №1620 про роботу комісії. У період з 6 до 9 червня студенти мали прийти у деканат, зайти в особистий кабінет, обрати бажану спеціальність і базу стажування. В онлайн-режимі було можливо відслідковувати, хто яку вакансію обрав і які варіанти залишилися. Після цього кожен студент писав заяву на зарахування або відмовлявся від держрозподілу. 

"Була картинка того, що у нас відбувся повноцінний розподіл. Але вже 6 чи 7 червня виявилося, що три лікарні з місцями у дитячій хірургії мали недійсний код ЄДРПОУ. Їх просто не існувало. Тож ми зробили перерву, ці вакансії прибрали — і ми завершили розподіл. Однак у п’ятницю, 16 червня, ще три місця у дитячій хірургії зникли — їх замінили на внутрішню медицину. Виникла потреба знову робити розподіл", — розповідає випускниця ЛНМУ. 

Весь цей час, пригадує Олександра, адміністрація університету не пояснювала, куди зникли державні місця. Тож до 19 червня, коли мало відбутися остаточне засідання комісії з розподілу за участі представника МОЗ, у випускників накопичилося чимало запитань. 

19 червня о 10:00 розпочалося засідання у Zoom. На розподіл чекали 350 студентів, але безкоштовна версія програми, яку мав університет, дозволяла одночасно підключити до 100 людей. Студенти долучалися по черзі, тому для охочих слідкувати за процесом створили трансляцію. Спершу, зазначає дівчина, мав відбутися розподіл студентів за спеціальністю "Педіатрія", а о 10:45 — для випускників "Лікувальної справи".

"МОЗ раніше видало наказ, в якому йшлося про те, що педіатри та лікувальники мають стояти в одному рейтингу, а вакансії мають бути спільними. Тобто педіатр міг обрати анестезіологію, а лікувальник — педіатрію. Але за особистою ініціативою нашого університету в нас ці рейтинги були окремо. Студенти зверталися зі скаргами, але ніхто не відреагував", — додає Олександра Суліма.

Коли о 10:00 стартувало засідання для педіатрів, кілька випускників озвучили бажання обрати спеціальність із лікувальної справи — і їм це дозволили. У результаті просто під час розподілу список знову змістився. Виникла плутанина, випускникам вимикали мікрофони під час спроби поставити запитання. 

"Випускників постійно підганяли, з’являлося багато жартів. Коли одна із дівчат довго не могла зробити вибір, в.о. ректора взагалі сказав: "Та що робити? Повіситися". Комусь потрібно було хоча б 5-10 хвилин, щоб вирішити, куди вони поїдуть і яку спеціальність оберуть. Адже це вибір не лише на два роки, а взагалі на майбутнє. Дехто настільки нервував, що міг почати плакати — настільки великим було моральне навантаження", — розповідає випускниця медуніверситету. 

"Фантомні" держмісця для Вінницького медуніверситету

Розподіл в інтернатуру у Вінницькому національному медичному університеті ім. Миколи Пирогова відбувався з більшим дотриманням регламенту, розповідає Михайло, випускник вишу. За його словами, навчальний заклад заздалегідь оприлюднив рейтингові бали та перелік місць в інтернатуру. Утім, хлопець усе одно відмовився від державного розподілу.

"ВНМУ дали спершу бази стажування у п’ятьох областях: Вінницькій, Житомирській, Хмельницькій, Чернівецькій та Дніпропетровській. Однак були студенти з Волинської області, які ходили до деканату, писали місцевим департаментам охорони здоров’я і "вибивали" собі місця там. Потім ці вакансії зникали зі списку і знову з’являлися. Ніхто не міг пояснити, чому це відбувалося", — пригадує випускник.

Михайло був п’ятим у рейтингу серед 41 випускника державної форми навчання. Однак хлопець так і не зміг обрати бажану спеціальність і базу стажування, бо її не було у переліку. Тож випускник відмовився від держрозподілу і вирішив самостійно шукати місце проходження інтернатури. 

"Студенти, які випросили інтернатуру у Волинській області, самі були звідти родом, наскільки я розумію. А я не був із Києва, що вже мінус. До того ж, іще за рік-два я розглядав можливість стажування у приватній лікарні. Один мій друг туди пішов і був дуже задоволений. Тому я вже цього року подав заявку, пройшов співбесіду й отримав рекомендацію до зарахування", — розповідає Михайло. 

Серед причин для вибору бази стажування у приватній лікарні, хлопець називає: 

• Краща матеріальна база і можливість навчання на кращому обладнанні;
• Зацікавленість у працевлаштуванні хороших спеціалістів, які будуть передавати свої знання лікарям-інтернам;
• Зацікавленість медзакладу у подальшому працевлаштуванні лікарів-інтернів;
• Можливість отримання зарплати (деякі приватні лікарні оплачують роботу лікарів-інтернів, які навчаються на бюджеті, але проходять інтернатуру за контрактом). 

Майбутній лікар-інтерн зазначає: серед першої п’ятірки випускників за його спеціальністю двоє відмовилися від державного розподілу. Далі таких студентів, які вирішили шукати інтернатуру самостійно, було багато. Однак, стверджує він, комісія не цікавилася причиною відмови. Натомість до випускників іншої спеціальності виявили більший інтерес:

"У них питали, де вони хочуть проходити практику, пропонували розглянути інші лікарні. Був випадок, коли одну дівчинку після відмови переконували проходити інтернатуру в Житомирській області, вона погодилася на це, але потім все одно була змушена відмовлятися".