Виробник кави з Гостомеля пішов воювати. Тепер його справу підхопила і відновлює дружина

"Я – Саша. Поки війна – з вами моя Йоша. Гостомельське виробництво, яке вціліло" – так тепер підписаний Instagram бренду Minelly (20 000 підписників).

Олександр Нищик, чоловік Ірини, займається кавовим бізнесом 16 років. Спочатку був найманим працівником у кавових компаніях, де виношував ідеї про власну справу. Потім почав постачати кавове обладнання в Києві та області. 

10 років тому зайнявся виробництвом кави разом із рівноправним бізнес-партнером Володимиром Тригубом. Вкладали власні кошти. Торгова марка кави Minelly з’явилася на ринку три роки тому. Виробництво та склади з продукцією до 24 лютого були в Гостомелі Київської області.

У місті, яке було метою російських окупантів з перших днів повномасштабного вторгнення. Росіяни обстрілювали та бомбили місто з повітря, у місцевому аеропорту намагався висадитися десант.

Жінка пригадує, як разом із чоловіком, дітьми (хлопчик 3 роки та дівчинка 10 років) та мамою виїхали з будинку. Дісталися містечка за 150 км від Києва, і Олександр записався до тероборони, а наступного дня пішов у військкомат, отримав військовий квиток.

"Десь через тиждень йому зателефонували з "треба йти служити". Саша відвіз нас із дітьми у Кам’янець-Подільський, а сам поїхав", – розповідає Ірина. 

Перші тижні служби зв’язок був ще більш-менш стабільний. Потім все змінилося. Зараз чоловік продовжує воювати, але телефонує раз на кілька днів на 30-40 секунд "живий-здоровий", каже Ірина.

Вона спочатку залишалася з дітьми у Кам’янці, майже півтора місяця не знаючи, що сталося з сімейним будинком чи виробництвом. Коли місто опинилося під російською окупацією, зв’язок із Гостомелем зник. Варіант повернутися не розглядала, поки місто не деокупували в перших числах квітня.

"Тут у всього постапокаліптичний стан. Йдеш вулицею: один дім є, іншого вже немає. Досі на весь Гостомель працює один маленький продуктовий магазин. Інтернет майже не ловить. Мобільний зв’язок поганий", – розповідає Ірина.

Їхній будинок також постраждав. Всередині "побували" або окупанти, або мародери. 

Морально важко було, каже Ланцова, вперше за стільки часу бути в домі самій, без чоловіка і дітей. Але обсяг роботи, який їй доведеться проробити, не злякав: "Радію, бо є що відновлювати. Коли немає чого – ось це проблема". 

Про те, що будівля кавового виробництва Minelly збереглася, хоч і побита уламками, Ірина дізналася від знайомих, ще коли була в Кам’янці. Після деокупації Гостомеля співвласник Володимир встиг вирішити чимало питань: завали розгрібали, прибирали, провели комунікацію, перш ніж Ірина приїхала до рідного міста. 

Жінка вирішила, що за відсутності чоловіка візьме на себе частину його роботи та займатиметься інтернет-продажами через Instagram та сайт. Цей кавовий бізнес – єдине джерело доходів для родини Ланцової і Нищика на сьогодні.

Всередині виробництва "побували": "Невідомо, мародери чи окупанти, але настільки тупі, що не розуміли, що вартує грошей, а що – ні. Дійсно дороге обладнання не чіпали. Вкрали те, що вартувало найменше, – ноутбуки. Газова труба ще була перебита, але загалом немає на що жалітися".

В 50 м від виробництва були орендовані склади. "Інші компанії там теж орендували приміщення. Там знищено все, крім приміщення, де була наша продукція. Вона закопчена в плані запаху, але пошкоджень немає", – розповідає Ірина.

За мінімальним підрахунком, обсяг матеріальних збитків – близько 250 000 грн (те, що вже підрахували). Готової продукції вкрали на 130 000 грн. 

До великої війни, каже Ланцова, потужність їхнього гостомельського виробництва становила 120 тонн/місяць (стільки може бути завантажено). Зараз поки працюють на чверть потужності. 

Працівники виробництва цілі та, побувавши під окупацією, вже повернулися до роботи. Але доставлення з виробництва на склади зараз дорого обходиться на тлі великих проблем із пальним – склади перевезли з Гостомеля до Києва. 

Читайте також Як засновниця київської косметики починає бізнес з нуля в Івано-Франківську

Minelly до великої війни та сьогодні

Бізнес до повномасштабного вторгнення мав чітке розподілення на три складові.

1. Інтернет-продажі через Instagram-сторінку чи сайт. Тут Minelly має близько 4000 постійних клієнтів, які повертаються за продукцією, робили замовлення через Instagram або сайт двічі й більше разів. 

На сьогодні вже мають 60-70 інтернет-замовлень на день. Це краще, ніж у довоєнний час, каже Ланцова. Середній чек на інтернет-замовлення не змінився – 500 грн. 

Асортимент бренду не змінився. "Спочатку були перебої, поки не запустили виробництво. Продавали те, що залишалося в наявності у наших регіональних представників. Запустивши виробництво, виготовляємо все. Лише капсульну каву ще не запустили", – розповідає Ірина.

Вартість кави, каже підприємиця, востаннє підвищували після Нового року. Зараз ціни не змінювали: "Але в будь-якому разі доведеться збільшувати, все дорожчає. Спочатку, думаю, ціна зросте десь на 5%".

2. Роздрібний продаж в регіонах України. 

До 24 лютого діяла мережа регіональних дилерів, дистриб’юторів та менеджерів. Але все змінилося. "Когось мобілізували. У нас хлопчик складав посилки, він ракетник і зараз у ЗСУ. Хтось опинився в окупації, як наш херсонський представник. А в Херсоні раніше продавалося більше, ніж тонна нашої продукції. Тепер туди постачати не можемо, відколовся цілий регіон", – розповідає Ланцова.

3. Шоурум у Києві. Там продавали каву, діяла кав’ярня навинос, точка самовивозу та видачі інтернет-замовлень.

Нещодавно шоурум знову відкрили. Бариста повернулися до роботи, тож постійні клієнти відразу прибігли по каву. 

"Ще не встигли увімкнути кавомашину, а люди вже в черзі. Жіночка з будівлі навпроти шоуруму, постійна клієнтка, побачила з балкона нашого бариста і прибігла відразу по каву", – пригадує Ірина. Додає, що поки важко передбачити: буде шоурум себе окуповувати чи ні. До великої війни це було людне місце поруч із зупинкою. Зараз там проходить набагато менше людей.

Замовляти почали навіть із Харкова

Коли тільки взялася за цю роботу, пригадує Ірина, найважче було зрозуміти: чи потрібно це людям зараз? Яка купівельна спроможність? Чи варто вкладати стільки сил?

"Регіони, щодо яких не знаєш, доїде туди кава завтра-післязавтра чи ні. Люди замовляли й чекали, бо хотіли саме цю каву", – розповідає вона. 

На початку новоспеченій підприємиці було важко ухвалювати рішення: "У Саші з Вовою – партнерські відносини. Певні рішення потребують термінових нарад, а це важко – вирішувати за людину, з якою не можеш сконтактувати".

Зараз мета Ірини до приїзду чоловіка з війни – повернути Minelly обсяг виробництва і довоєнні заробітки. Далі – розширитися, набрати дилерів, дистриб’юторів, які представлятимуть їхню продукцію в різних містах. Розвинути Instagram бренду, щоб почав приносити вдвічі більше, тенденції хороші. Зараз боротися за реалізацію амбітних цілей стало простіше, переконана Ірина, бо діти поруч. 

Спочатку вона продовжувала їздити з Гостомеля до Кам'янця-Подільського, де залишалися діти, а нещодавно привезла їх до столиці. Поки орендують квартиру в Києві, бо гостомельський будинок для життя ще не придатний.

Ірина вкладала сили в інтернет-продажі, у відкриття шоуруму. І людям, які опинилися в схожій ситуації, радить теж починати: "Треба рухатися, шукати можливості, бо якщо сидіти й плакати, можна з'їхати з глузду. Треба робити вибір: або ви залишаєтеся тут, щось відновлюєте та створюєте. Або просто їдете". 

Сили триматися жінці дає слово "треба" та розуміння: якщо вона зараз це не зробить, то ніхто не зробить. І це поставить хрест на справі чоловіка.

"Я собі того не пробачу", – каже Ірина. 

Читайте також: 

• Війна дає сміливість для мрії: як хлопці з Ірпеня та Бородянки відкрили кав’ярню у Львові
• "Я вклав все, що мав": як кав’ярня у Києві годує ДСНС, ТрО та жителів Оболоні
• VESNA із Бучі: як окупанти розгромили сімейний бізнес, а родина відновлює його у Львові