Українець, що винайшов перші у світі вакцини від чуми та холери, – досі невідомий в Україн

У себе вдома залишається невідомим і досі.

Наприкінці 19 – на початку 20 століття у світі вирувала пандемія холери, ніхто і ніде не мав ліків від цієї хвороби. Багато вчених працювали над розробкою вакцини. Схожа ситуація до нинішньої пандемії коронавірусу.

Тоді першу у світі протихолерну вакцину винайшов наш співвітчизник – українець Володимир Хавкін.

Доктор Хавкін врятував мільйони людей від пандемії холери та чуми. Отримав орден найвищої нагороди Британської імперії. В Індії його вважають національним героєм. 

 

Одесит

Володимир (Маркус-Вольф) Хавкін народився в бідній єврейській родині в Одесі. 

Батьки були викладачами, жили скромно. Але змалечку майбутній учений старанно вчився та прагнув знань. Його таємною мрією був вступ до університету. Згодом родина переїхала до Бердянська, де Володимир закінчив гімназію.

Пізніше вступив до Одеського університету на природниче відділення, там і зацікавився мікробіологією. Наполегливо вчився, після занять постійно був у лабораторії Іллі Мечникова, став його улюбленим учнем.

Володимир був активним і у громадських подіях. Вступив до революційного об’єднання "Народна воля", за що потрапив під жандармський нагляд, у списки політично неблагодійних осіб. За це його кілька разів заарештовували. 

Був учасником єврейської самооборони. Єврейські квартали часто страждали від погромів, тому Єврейська община самотужки організовувала загони самооборони. 

У 1881 році, коли Хавкін брав у ній участь, робота загонів була досить успішною, їм вдалося не допустити кілька розгромів у єврейських кварталах в центрі міста. Але сам Хавкін одного разу був поранений. Поліція не карала нападників. Навпаки – забороняла євреям створювати самооборону і переслідувала її учасників. Тоді затримали 150 євреїв, серед них і Хавкіна. 

На другому курсі Володимир організував акцію серед студентів – підписання петиції з вимогою звільнити викладача за непрофесіоналізм.

Керівництво університету натомість вирішило покарати організаторів, і Хавкіна разом з двома іншими студентами відрахували. За нього заступилися викладачі, клопотав сам Мечников.

Володимира вдалося повернути до навчання. Але згодом і Мечников, і інші демократичні викладачі вимушені були піти з університету через цькування та жандармний нагляд.

Володимир підписав петицію до ректора з проханням піти у відставку, і цього разу його відрахували з вишу вже остаточно. Хавкіну пропонували поновитися та покращені умови для кар’єри вченого, якщо він зречеться іудаїзму і прийме християнство. Він відмовився.

Хавкіну згодом вдалося екстерном скласти іспити та отримати ступінь кандидата природничих наук. У нього не було можливостей розвиватися в науці через єврейське походження та революційні погляди. 

Саме тому у 1888 році він переїхав до Швейцарії та влаштувався працювати в Лозанський університет. Рік потому, за рекомендацією ученого Мечникова, влаштувався на роботу в інститут Пастера у Парижі. Саме тут починає працювати у напрямку бактеріології. 

Винайдення перших у світі вакцин від холери та чуми

Саме в той час світ охоплює епідемія холери. Хавкін працює над розробкою вакцини. 

Так вчений переконався, що вакцина безпечна для людини. 

Це відкриття змінило світові погляди на проблеми інфекційних хвороб. Колеги-науковці – Луї Пастер та Ілля Мечников – вітали Володимира з відкриттям. З появою інформації у пресі Хавкін став знаменитістю.

У той час в Російській імперії швидко ширилася холера, тисячі людей помирали. Хавкін запропонував уряду свою вакцину, але ученому-революціонеру, противнику царської влади, відмовили. 

В Європі скептично й недовірливо поставилися до винаходу молодого невідомого вченого. 

У 1893 році Хавкін у Лондоні отримує ступінь доктора наук і від’їжджає до Калькутти (зараз Колката, Індія) як урядовий британський бактеріолог.

Володимир у невеликій лабораторії очолює виробництво вакцини. Упродовж двох років він головував у цій лабораторії і особисто провакцинував тисячі людей.

Не всі охоче сприйняли молодого ученого, а через релігійні погляди індійці вороже ставилися до щеплень та вакцинації загалом.

Хавкіну часто погрожували, навіть фізичною розправою. Але Володимиру вдалося переконати індійців. Він демонстрував, як робить уколи собі. До того ж, познайомився з Махатмою Ганді, після довгих годин роз’яснень вдалося переконати його зробити щеплення. Це стало прикладом для інших жителів Індії.

У 1896 році в Бомбеї (зараз Мумбай) починається епідемія бубонної чуми, і уряд знову просить ученого допомогти. 

Хавкін організовує лабораторію, і за три місяці розробляє першу у світі вакцину проти чуми. Так само знову випробовує її на собі. 

Переконавшись в дієвості й безпеці препарату, доктор розпочав вакцинацію.

Інформація про успіхи вакцинації поширилася на всю Європу. Тисячі вакцин, виготовлених в лабораторії Хавкіна, вивозили до європейських країн. Впродовж кількох років щепили 35 млн осіб.

Лабораторія Хавкіна перетворилася на великий науково-дослідницький центр, що має назву Інститут Хавкіна. 

Уряд Великої Британії вручив йому найвищу нагороду – орден Британської імперії.

На честь доктора влаштували великий прийом в Лондоні. Пізніше Володимир Хавкін повернувся до Швейцарії. Під час Першої Світової війни керував вакцинацією британської армії.

Неодноразово за життя пропонували вигідні умови і покращення кар’єри, якщо він зречеться іудаїзму. Але він не приймав таких пропозицій й залишався вірним своїй релігії і єврейській общині. 

Хавкін був людиною невибагливою. Навіть пропри чималі статки, будинку не мав, усе життя прожив в готельному номері. Жив скромно, за спостереженнями друзів та колег – навіть аскетично.

Високу платню витрачав на анонімну допомогу нужденним. 

На пенсії залишив наукову роботу і більше займався філантропією, допомагав благодійним організаціям.

Помер 26 жовтня 1930 року в Лозанні, на 71-му році життя. День смерті лікаря став в Індії днем глибокого національного трауру. Усі свої кошти – приблизно 300 000 доларів – заповів єврейській організації "Езра" для освітніх цілей. 

Знаменитий англійський хірург Дозель Лістер назвав Володимира Хавкіна "Спасителем людства".

Вшанування пам’яті Хавкіна

Хавкін ніколи не був одружений, не мав родини і дітей. Усе життя присвятив науці. Мав двох сестер і старшого брата, і племінників. Тож залишилися нащадки. Один із них створив онлайн-проєкт "Доктор Володимир Хавкін. Найневідоміша людина" – Dr. Waldemar Haffkine. The Savior Mankind Never Knew.

Відомий письменник Давід Маркіш написав роман "Махатма", присвячений ученому доктору Володимиру Хавкіну.

Хавкін став почесним членом багатьох наукових товариств Європи та Азії.

У Національній бібліотеці Ізраїлю в Єрусалимі зберігають особистий архів Хавкіна.

У Мумбаї встановили пам’ятник Хавкіну, а також назвали вулицю. 

З його лабораторії згодом створили центр наукових досліджень бактеріології, де й досі виробляють вакцини, винайдені Хавкіним. З 1925 року має офіційну назву "Інститут імені Хавкіна" Haffkine Institute.

В Індії є поштова марка з його зображенням. А в Ізраїлі в лісі миру імені Кеннеді висаджений меморіальній гай пам’яті Володимира Хавкіна.