Історії

Помер Герман Зонін. 5 історій про легендарного тренера "Зорі" – чемпіона СРСР-1972

6 хвилин
Помер Герман Зонін. 5 історій про легендарного тренера
Фото: ФК "Зоря"
26.11.2021, 23:56

Йому було 95 років. Про причини смерті у клубі не повідомляють

Під керівництвом Германа Зоніна "Зоря", яка тоді ще була представницею Ворошиловграда, у 1972 році здійняла фурор.

Команда з невеличкого обласного центру вперше стала чемпіоном СРСР з футболу.

Зоніна називали суворим, але справедливим наставником. Він не прощав "злитих" ігор, гулянки та порушення дисципліни. Натомість завжди був готовий допомогти футболістові та його родині, якщо були проблеми – від побутових питань до хвороб близьких.

Попри те, що Зонін уже давно ніяк  не був пов’язаний із луганською "Зорею", його поважали місцеві вболівальники. У Луганську навіть було графіті із портретом Зоніна, яке зобразили до 40-річчя чемпіонства "Зорі".

Сам же Зонін виявився "пророком". У 2012 році, до початку війни на сході України, він в одному з інтерв'ю місцевому телеканалу заявив: "Вірю, що "Зоря", ще гратиме, як у чемпіонські часи".

За два роки луганська "Зоря" під керівництвом Юрія Вернидуба розпочала свій шлях до перших нагород національної першості та єврокубків.

LIGA.Life згадує історії, які Герман Зонін любив розповідати про своє футбольне життя.

Історія 1. "Динамо" благало зіграти внічию

З інтерв’ю виданню СЕ

У чесне чемпіонство "Зорі" тривалий час ніхто не міг повірити. Тому неодноразово команду з Ворошиловграда звинувачували, мовляв, купили ці перемоги. Це була одна з тем, де Зонін не стримував емоцій. 

Розповідь Зоніна: "Як "Зоря" могла купити перші вісім ігор – із восьми? Обіграти всіх зірок! Як можна придбати гру в Єревані? У Тбілісі – у грузинів? У них що грошей менше, ніж у нас? Ми грали у такий футбол, що київське "Динамо" благало внічию зіграти! У Києві! Я поїхав звітувати до Москви збірною, повертаюся – а вони 3:3 зіграли. Чутки приходять, що розписали.

Викликаю Журавльова: "Сашко, це правда?". А він мені: "Германе Семеновичу, піддався я, дурень, на умовляння. Не можна такі речі робити…"

Виявляється, що "Зоря" веде 1:0, Журавльов спеціально пенальті не забиває. Київ один м'яч відквитав, другий забили. Кричать: "Зараз ми їм дамо!". А тут уже наші рукави засукали – нічия і вийшла.

Зате вже вдома ми з Києвом розібралися. До нас на базу приїхав із Києва Сашко Севідов із другим секретарем обкому партії Азаровим. Бачу – йдуть: "Що ви приїхали? Хочете подивитися, як живемо? Ось – будиночки, ось кухня. Ось маленька їдальня, дерев'яний будиночок... Що хотіли?"

А вони нам: "Давайте внічию зіграємо?". Я і здивувався: "Ти – чемпіон Радянського Союзу! Боїшся "Зорю", сільську команду. Гратимемо! Заб'єте десь – добре". Але вийшло 3:0 на нашу користь".

Сам же Зонін заявляв, що грошових справ цурався. Це його обурювало. А коли дізнавався про такі рішення від гравців, то вважав за особисту зраду і прощався.

Історія 2. Не знайшов Ворошиловград на мапі

З інтерв’ю газеті "Життя Луганська"

Розповідь Зоніна: "У 60-х роках, коли наша команда грала ще в класі "Б"", до Луганська приїжджала знаменита бразильська команда "Флуміненсе", яка мала турне Європою та СРСР. Ми програли їм із рахунком 1:2.

Викликає мене керівник області Володимир Шевченко і запитує: "Германе Семеновичу, як же так, кому це ви програєте?!"

Я з великим подивом відповідаю, що програли бразильцям, чотирнадцятиразовому чемпіону штату Ріо-де-Жанейро.

А він мені з таким апломбом каже: "А що це за Ріо таке? Ми ж луганчани".

Я йому тоді відверто відповідаю: "Ви мені вибачте, але я колись уперше їхав у ваш Луганськ, я його на мапі знайти не зміг".

А бразильці потім писали, що та гра для них виявилася найважчою".

Історія 3. За пияцтво – "пока". Щоб залишитися футболісти водили батьків, наче в школу

З інтерв’ю газеті "Життя Луганська"

Розповідь Зоніна: "Захисник Сашко Деремов потрапив під вплив поганої компанії. Почав часто "кутити", на тренування п'яний приходив. А потім здав гру за гроші.

Збираюсь відраховувати, а він приводить до мене батька, інваліда війни. Руки нема.

Благає: "Германе Семеновичу, я вас прошу, не відраховуйте! Я винен у всьому, більше такого не повториться".

Я до батька повернувся: "Ось ти – фронтовик, скажи мені – пробачив би зраду? І я не прощаю!".

У Кудепсті ми були на зборах уночі, а двох немає. Олександр Заваров та Ігор Гамула зникли. Усі двері замкнені.

Вони мешкали на другому поверсі. Відчинив їхню кімнату, сів у крісло і чекаю. Чую – по дереву лізуть. П'яні.

Перемахнули на балкон, двері спеціально залишили відчиненими.

У кімнаті темно, Гамула шепоче: "Зоніна немає, спить старий".  Запалюють світло – а тут я! "Фізкультпривіт", – говорю.

Для Гамули викликав патруль та перукаря. Обстригли його і відправили до армії. Розпорядився дати йому найдовшу шинель, чоботи на три розміри більше.

Незабаром почав мене покаяними листами закидати. Я перед командою їх зачитував: "Знову отримав листа. Пише наш товариш Гамула. Завар, вникай. Подивися на себе в дзеркало – ти кучерявий, як баобаб".

Що, питаю, зжалимося над Гамулою? Зжалилися. Але шинель його наказав повісити на чільне місце всім для науки. З того моменту Гамула як мене бачив – одразу кланявся.

Історія 4. Вболівальники замовкали, коли говорив Зонін

З інтерв’ю телеканалу ЛОТ

Розповідь Зоніна:  "Ми вже стали чемпіонами. І в одному з матчів зіграли внічию. І весь луганський стадіон нам "фукав".

І я встав на полі, підняв руку і вболівальники замовчали. Кажу: "Ну як вам не соромно? Ну все ж буває. Ми – чемпіонами стали, ви нас на руках носили, а тут одну гру – навіть не програли, зіграли внічию". І вони більше не соромили нас".

Історія 5. "Зорю" боялися та змушували грати більше турнірів

З інтерв’ю газеті "Життя Луганська"

Герман Зонін пропонував зіграти на Олімпіаді складом "Зорі", але тоді цю ідею не підтримали.

Натомість ворошиловградську команду відправили на Кубок незалежності у Бразилію. У ЗМІ цей турнір називали неофіційним чемпіонатом світу.

Розповідь Зоніна: "У Москві у федерації футболу я чув думки, що нам там накидають по п'ять м'ячів. А ми взяли та обіграли збірну Уругваю, яку наша збірна ніколи не обігравала.

Могли переграти збірні Португалії та Аргентини. У цих матчах ми атакували усі 90 хвилин ігрового часу. Мали забивати, але через прикрі помилки програли з мінімальним рахунком.

Адже ми їхали туди клубною командою, а не збірною. Нам дали на посилення лише кілька гравців, із яких досвід гри за збірну мав лише Бишовець.

Нас спеціально туди відрядили. Ми лідирували у чемпіонаті. А коли повернулися, через один день після перельоту через океан і всю Європу, зміни часових поясів уже грали в Москві з "Торпедо".

Але ми все одно обіграли їх – 4:2. Коли Онищенко під завісу зустрічі пройшов із м'ячем через усе поле та забив четвертий гол, усі за голову схопилися".

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

Ольга Модіна
Ольга Модіна
журналістка LIGA.Life, спеціалізація - спорт і кіно
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини