За кермом і верстатом. Як жінки знаходять себе у "чоловічих" професіях
![За кермом і верстатом. Як жінки знаходять себе у "чоловічих" професіях За кермом і верстатом. Як жінки знаходять себе у "чоловічих" професіях](https://wsrv.nl/?output=webp&url=www.liga.net/images/general/2024/02/08/20240208102052-6361.jpg&w=1280&fit=cover&dpr=2)
До 2017 року в Україні існував перелік професій, заборонених для жінок через важкі та шкідливі умови праці. Список, затверджений три десятиліття тому, нараховував понад 450 робіт у сфері металообробки, будівництва, виробництва, залізничного транспорту тощо.
Підписуйтесь на корисний легкий контент в Instagram
Зараз можливості працевлаштування для обох статей законодавчо не обмежені. Але відгомін минулого й усталені стереотипи про професії "не для жінок" створюють нові виклики. Зокрема, через мобілізацію сьогодні у таких сферах фіксують брак кадрів, тож працедавці дедалі активніше залучають до роботи жінок.
Як вони опановують стереотипно "чоловічі" професії, чому обирають таку роботу і чи може допомогти бізнесу перегляд гендерної політики під час працевлаштування? В усьому цьому розбиралася LIGA.Life.
Що відбувається на ринку праці
Упродовж 2023 року в дослідженнях Work.ua фіксували дефіцит кадрів, зазначає аналітикиня та редакторка платформи Євгенія Кузенкова. Одне з опитувань показало, що торік лише 3% компаній не стикалися із нестачею кваліфікованих працівників.
"Роботодавці використовують різні методи подолання дефіциту кадрів. Один із них — залучення жінок у професії, які традиційно вважалися "чоловічими", — розповідає вона.
Хоча законодавчого підґрунтя для поділу професій за гендером сьогодні немає, все ж стереотипні уявлення про відповідну роботу для людей різних статей не зникли. Тож деякі роботодавці, каже Євгенія, порушують заборону вказувати у вакансіях вимоги до статі кандидата. Зараз їм доводиться долати ці стереотипи, адже через мобілізацію не вдається знайти чоловіків на "чоловічі" вакансії.
Наразі середньостатистичний кандидат на ринку праці — це жінка віком до 35 років із досвідом роботи понад п’ять років. І частка жінок серед шукачів роботи лише зростає. Втім, усе ще існує низка сфер і вакансій, де домінують чоловіки.
![За кермом і верстатом. Як жінки знаходять себе у "чоловічих" професіях](https://www.liga.net/images/general/2024/02/08/20240208082730-7751.png)
"Якщо дивитися на окремі професії, то 100% пропозицій роботи припадає на чоловіків за посадами: виконроб, замірник, електрослюсар, порізчик, складальник, установник, інженер з технічного нагляду, мебляр, автоелектрик, слюсар, майстер СТО, фарбувальник, електрик, інкасатор, автослюсар, кур’єр, зварювальник. За цими посадами кількість резюме від жінок вкрай мала. Наприклад, серед усіх кандидатів-інкасаторів на Work.ua жінок — 1,3%", — ділиться аналітикиня.
Утім, це не означає, що жінки не опановують стереотипно "чоловічі" професії. В Україні вже є кейси успішного навчання та працевлаштування жінок на посади оператора котельні, оператора виробництва, інкасатора тощо, каже Євгенія. Просто часто вони отримують ці посади після навчання у межах конкретного підприємства, тобто не проходять шлях кандидата і не відображаються у загальній статистиці сайту.
![За кермом і верстатом. Як жінки знаходять себе у "чоловічих" професіях](https://www.liga.net/images/general/2024/02/08/20240208083356-6427.png)
У компанії прогнозують, що роботодавці й надалі навчатимуть жінок "чоловічим" професіям для подолання дефіциту. Цю практику, на думку аналітикині, застосовуватимуть все більше великих підприємств, які мають ресурс для кваліфікованого навчання персоналу:
Жінок за кермом стає дедалі більше
Транспорт і автобізнес — одна зі сфер, де найбільш представлені чоловіки. Втім, і тут ситуація поступово змінюється, зазначає компанія Uklon у коментарі LIGA.Life:
"Традиційно чоловіки виявляють більший інтерес до роботи водіями, тому відсоток жінок-водійок, які співпрацюють з Uklon, залишається значно нижчим. (...) Цьогоріч ми робимо фокус на збільшення кількості драйверок. Це наше довгострокове і пріоритетне завдання. Основний акцент робитимемо на безпеці жінок — як водійок, так і користувачів сервісом, а також створення комфортних умов для виконання замовлень".
"Не жіноча" професія. Історії водійок таксі
Наталія з Рівного та Ірина з Києва стали водійками Uklon трохи менше ніж рік тому. Обидві жінки до пандемії COVID-19 працювали у сфері обслуговування й вирішили змінити роботу під час кризи.
Для Наталії робота в таксі спершу була додатковим заробітком, який до того ж приносив задоволення, адже вона дуже любить авто, дороги і людей. Каже, на початку пасажири часто ставилися з упередженнями і кидали зауваження: мовляв, із жінкою за кермом страшно їхати. Але вже після першого кілометру спільної поїздки заспокоювалися і після завершення залишали хороші відгуки.
Сьогодні водійка виконує понад 30 поїздок на день (у піковий весняно-літній період — 35-40) і має постійних клієнтів, які віддають перевагу жінкам-водіям. Більшість із них — дівчата:
Натомість в Ірини був приклад — її чоловік працював у таксі майже 15 років. Після того як жінка отримала водійське посвідчення, він навчив її різних нюансів за кермом. Це настільки сподобалося Ірині, що вона вирішила і сама стати драйверкою.
![За кермом і верстатом. Як жінки знаходять себе у "чоловічих" професіях](https://www.liga.net/images/general/2024/02/07/20240207190513-8864.png)
Спершу, каже, чоловік був проти, бо не вважав цю роботу "жіночою". Але зараз він підтримує вибір коханої.
"Хтось дивується, коли бачить за кермом жінку. Але багатьом це подобається. Мені кажуть багато компліментів і навіть якось подарували букет квітів. (...) Хоча бували випадки, коли доводилося заспокоювати агресивних пасажирів і навіть просити їх вийти з машини", — додає водійка.
Чому жінки сідають за кермо вантажівок
Про великий дефіцит кадрів у стереотипно "чоловічих" професіях розповідає Єва Татарова, менеджерка програми Reskilling Ukraine. Її ініціатива проводить курс OnTrack, де жінок навчають водінню вантажівок.
![За кермом і верстатом. Як жінки знаходять себе у "чоловічих" професіях](https://www.liga.net/images/general/2024/02/07/20240207185307-6644.png)
"Ми досліджували потреби у різних сферах, проводили інтерв’ю з представниками бізнесу та держсектору, намагалися зрозуміти, кого саме їм не вистачає. Це і будівництво, де бракує операторів, і виробничі професії, і менеджерські позиції. Але ми вирішили сконцентруватися на програмах, де ми можемо швидко досягти результату", — розповідає Єва.
Під час дослідження виявилося, що майже у кожній індустрії бракує водіїв. Причина — у нестачі працівників-чоловіків, які, зокрема, пішли на фронт. Натомість рівень працевлаштування жінок на ринку праці нижчий. Тож команда проєкту прийшла до висновку, що потрібно більше сконцентруватися на перекваліфікації жінок і поєднати їх зі стереотипно "чоловічими" професіями, де бракує кадрів.
![За кермом і верстатом. Як жінки знаходять себе у "чоловічих" професіях](https://www.liga.net/images/general/2024/02/07/20240207190541-1134.jpg)
Зараз водінню вантажівок масою понад 7,5 тонни навчаються 24 учасниці першої пілотної групи OnTrack, у квітні стартує навчання другої. До участі запрошують жінок, що мають водійське посвідчення категорії B, щонайменше три роки досвіду та проживають в Україні.
"У нас є учасниця, яка була керівницею служби таксі для жінок, але її бізнес не витримав конкуренції великих сервісів. Зараз вона хоче стати водійкою вантажівки й надалі відкрити компанію з вантажних перевезень, де працюватимуть жінки. Ще є учасниця, чия сім’я займається агробізнесом. Але зараз її чоловік у війську, тож жінка хоче навчитися керувати вантажівками, щоб підтримати свій бізнес", — ділиться менеджерка Reskilling Ukraine.
![За кермом і верстатом. Як жінки знаходять себе у "чоловічих" професіях](https://www.liga.net/images/general/2024/02/07/20240207190359-7362.png)
Найбільш поширена мотивація учасниць — перевезення гуманітарних вантажів. Багато з тих, кого відібрали для навчання, зауважує Єва Татарова, вже і так возять волонтерську допомогу на фронт. А з навичками водіння вантажівок ці жінки зможуть робити це у більших об’ємах.
Мета — розмінування. Історія водійки Ліни
Одна з учасниць курсу OnTrack — Ліна Самборська. Жінка родом із Херсонщини, але більшу частину життя живе у Києві. До повномасштабного вторгнення вона працювала у сфері протипожежної безпеки. А після 24 лютого 2022 року займається волонтерською діяльністю, зокрема перевозить авто для ЗСУ з-за кордону.
Офіційний досвід Ліни за кермом — 12 років. На відміну від звичайних легкових автомобілів, машини для ЗСУ, зазначає волонтерка, — великогабаритні повнопривідні позашляховики. Ними складніше керувати, тож навички управління вантажівками стають у пригоді вже на цьому етапі.
![За кермом і верстатом. Як жінки знаходять себе у "чоловічих" професіях](https://www.liga.net/images/general/2024/02/07/20240207185214-7823.png)
Але жінка має амбітну мету, заради якої і подалася на курс — працювати у сфері гуманітарного розмінування. Оскільки досвіду розмінування у Ліни немає, то вона хоче стати водійкою однієї з міжнародних організацій, які займаються цим напрямком. У таких ситуаціях йдеться переважно про кермування броньованими автомобілями вагою понад три з половиною тонни. Тож для такої роботи необхідне водійське посвідчення категорії C.
"Я дуже хочу долучитися до допомоги своїй країні та вже подавалася у різні організації: Червоний Хрест, ПРООН, UNICEF, Norwegian People’s Aid, Danish Refugee Council. Зазвичай, це робота у прифронтових зонах і там завжди потрібні водійки. Але я отримала відмову, бо не маю потрібної категорії", — розповідає жінка.
Якщо стати водієм у проєктах із розмінування українських територій не вдасться, Ліна хоче займатися логістикою у дотичній до військової сфері. Наприклад, керувати вантажівкою у фонді "Повернись живим".
План Б і волонтерство. Історія водійки Тамари
А от Тамара Льобах з Енергодара вирішила здобути навички кермування вантажівками, бо не впевнена, чи зможе повернутися до попередньої роботи після деокупації рідного міста. До повномасштабної війни жінка працювала економістом з матеріально-технічного забезпечення на Запорізькій АЕС, займалася тендерами, укладала договори на постачання харчових продуктів.
З 2016 року Тамара активно волонтерила, у складі ГО "Передова" їздила на фронт і передавала військовим їжу, одяг, маскувальні сітки, будматеріали та генератори. А перед окупацією разом з іншими жителями готувала місто до оборони. Зокрема, у перші дні вторгнення перекривала дорогу російським танкам, які намагалися проїхати до Енергодара.
![За кермом і верстатом. Як жінки знаходять себе у "чоловічих" професіях](https://www.liga.net/images/general/2024/02/07/20240207185741-4459.png)
"Коли місто окупували, мені порадили не бути вдома. Сказали, що моє ім’я у списках рашистів, куди вони вносять патріотів, учасників АТО, волонтерів — тих, хто першими потрапляв "на підвал". Тож я переховувалася у знайомих. Було страшно залишатися, бо за мною могли прийти, і страшно покидати місто, бо ті списки, як мені казали, були на блокпостах. Але сил боятися вже не було, тож у квітні я наважилася виїхати", — розповідає жінка.
Знайти роботу в Запоріжжі було складно. Тамара почала волонтерити одразу в трьох громадських організаціях. А коли дізналася про курс OnTrack, то вирішила записатися і здобути нову навичку:
Під час війни жінка планує використовувати набуті навички водіння вантажівок для волонтерських поїздок. А в мирний час бачить себе водієм вантажівки.
Ким працюють жінки на залізниці
Сфера залізничних перевезень, як і автомобільних, також зіткнулася з дефіцитом працівників. У коментарі для LIGA.Life пресслужба АТ "Укрзалізниця" розповіла, що наразі понад 10 000 співробітників компанії воюють у лавах Сил оборони України. Серед них — 49 машиністів, 435 помічників машиніста, 448 монтерів колії, 85 оглядачів-ремонтників вагонів. Це ті професії, які до 2017 року були забороненими для жінок і стереотипно залишалися "чоловічими".
Сьогодні близько 40% працівників Укрзалізниці — жінки. Але вони переважно працюють бухгалтерками, економістками, квитковими касирками, телефоністками, комерційними агентками та провідницями пасажирських вагонів. У компанії зазначають, що великого запиту з боку жінок на посади машиністів, помічниць машиніста, монтерів колії чи оглядачів-ремонтників вагонів немає.
![За кермом і верстатом. Як жінки знаходять себе у "чоловічих" професіях](https://www.liga.net/images/general/2024/02/07/20240207191813-8876.jpg)
"Попри це, Укрзалізниця не обмежує можливість працевлаштовуватися жінкам на будь-які посади, але й не прагне застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами", — йдеться у коментарі.
Щоб компенсувати брак чоловіків на згаданих посадах, Укрзалізниця вдається до таких рішень:
- наймають нових працівників на період відсутності мобілізованих співробітників;
- залучають до роботи людей старшого віку, зокрема пенсійного;
- працевлаштовують персонал, переміщений із критичних регіонів;
- впроваджують для працівників роботу за суміщенням.
"Складність пошуку кандидатів на зазначені вакансії полягає в тому, що вони потребують спеціалізованої профтехнічної освіти, з наявним досвідом, який можна отримати, лише працюючи на залізниці. Тому для забезпечення функціонування залізничного транспорту компанія фокусується на двох цілях: створення умов для повернення ветеранів-залізничників на робочі місця та залучення молоді", — зазначили в Укрзалізниці.
Робота з металом. Історія слюсарки Людмили
Хоч жінки на залізниці працюють переважно у невиробничих професіях, все ж є ті, хто десятиліттями працює з металом. Одна з них — Людмила Кузнєцова, слюсарка з ремонту рухомого складу вагонного депо "Харків Сортувальний" у регіональній філії "Південна залізниця". 29 років вона працює в Укрзалізниці:
![За кермом і верстатом. Як жінки знаходять себе у "чоловічих" професіях](https://www.liga.net/images/general/2024/02/08/20240208074341-5135.png)
Робота Людмили полягає у тому, щоб брати дрібні деталі вагонів, обробляти і зачищати їх, перевіряти на наявність пошкоджень і за потреби передавати зварювальникам для наплавлення. Це фізично важка праця, адже деякі запчастини можуть важити до 6 кг. І хоч обсяги роботи сьогодні менші, ніж 30 років тому, але зношене обладнання та самі деталі ускладнюють ремонт.
"Зараз я одна працюю на цій роботі. Нові люди майже не приходять, особливо жінки. Вони вже давно пішли з таких професій", — каже Людмила.
Понад 30 років за станком. Історія фрезерувальниці Наталії
Про проблему з працевлаштуванням молодих фахівців, зокрема жінок, розповідає і Наталія Харченко — фрезерувальниця VI розряду електровозного депо "Харків-Головне" регіональної філії "Південна залізниця". Вона 32 роки працює в Укрзалізниці, а до цього ще дев’ять пропрацювала на заводі "Турбоатом".
![За кермом і верстатом. Як жінки знаходять себе у "чоловічих" професіях](https://www.liga.net/images/general/2024/02/08/20240208081255-2221.png)
"У мене був брат-близнюк, він завжди займався технікою, постійно щось майстрував. А мені подобалося працювати з металом. Тож коли він пішов вчитися на токаря, я пішла на фрезерувальника. Тоді в нас саме була група дівчат за цією спеціальністю", — пригадує Наталія.
Вона додає, що більшість її одногрупниць після одруження покинули цю спеціальність і знайшли себе в інших галузях. Однак жінка залишилася і зараз працює єдиною фрезерувальницею у колективі.
Її робота полягає в тому, щоб оброблені зварювальниками деталі довести до необхідних розмірів. Наприклад, коли електровоз стає на ремонт, у ньому знімають запчастини, роблять електроскопію, оброблюють сваркою і наварюють зношені деталі. Завдання Наталії — підточити ці деталі, щоб вони підійшли за розмірами.
Деякі запчастини можуть важити до 8 кг. Тож підняти їх жінці допомагають колеги-чоловіки. Важчі деталі підіймають спеціальним краном-балкою.
"Коли я тільки прийшла сюди, мене прийняли як рідну. Хоча на той час для колективу було дивно, що дівчина працює за станком. Всі до мене підходили, дивилися та дивувалися. Але я не скаржилася жодного дня, що тут працюю. Мені тут подобається, тут хороші люди", — додає Наталія.