Зміст:
  1. Чому обрав стати батьком-другом
  2. Як сім’я Педанів пережила жорсткий карантин
  3. Як вдалося стати близьким другом доньки
  4. Підлітки і їхні телефони
  5. Авторитет батьків перед дітьми: як не стерти межу
  6. Про що говорити з дітьми
  7. Про "втому" від дітей
  8. Як проводити час з дітьми, якщо нас знову закриють на жорсткий карантин

Заснований Олександром рух JuniorZ працює з українськими школами, показуючи їм, як урізноманітними та зробити цікавими уроки фізкультури для дітей. 

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

На його Instagram, який Педан підписав як #сивийблогер, підписалися 628 000 читачів, на TikTok – 450 000, і на Youtube-канал "Педан може" - 282 000. Олександр працює з дітьми і стає потрохи експертом у діджиталі, дітях, підлітках та їхньому житті онлайн.

Саме тому ми в LIGA.Life поговорили з ним про те, як стати другом своїм дітям, активніше проводити з ними час, і чого точно робити не варто, аби не стати доньці чи синові "ворогом".

Чому обрав стати батьком-другом

 

Я взяв рольову модель мами і виправив усе, що не дав мені тато. З мамою міг поговорити, ми були найкращими друзями, вона прикривала мене перед татом. 

У нас вдома було правило "відкритих дверей" для всіх дітей. Я завжди міг прийти додому з другом чи необмеженою кількістю дітей. 

Не треба було домовлятися наперед. Це дуже правильна позиція, вдома завжди був двіж, за що мамі дуже вдячний. Батьки інших хлопчиків не дозволяли додому друзів водити, тому я був навіть в певному авторитеті. 

Міг до мами прийти: "Дуже хочу на театральний гурток". Мама: "Добре, Санічка, тато дуже хоче, щоб ти танцював, давай підемо на танці і ще туди, куди хочеш".

А тато жив своїм життям. Для мене він був негативним прикладом того, як можна втратити зв’язок з дитиною. Він не був другом жодному з трьох синів. 

Те, що я не отримав від свого батька, намагаюся дати своїм дітям. Ок, я постраждалий, але можна винести з цього плюси. Головне – не перетиснути і не почати робити з дитини того, ким ти не став.

Як сім’я Педанів пережила жорсткий карантин

 

У мене двоє дітей, і вони зовсім різні. Лєра підліток, їй 15, а Маріку 3,5 роки. У них різні потреби. І цей карантин ми круто провели, сорі за такі слова. 

З квітня переїхали на дачу, орендували будиночок за містом, і весь час проводили на природі. Син багато гуляв, ми ловили жаб, мали два сачки. Марік казав, що ми погралися з жабками, треба відпустити. Думаю: "Клас, як він подорослішав!".

"Опустіться на рівень дитини": Олександр Педан про те, як це – бути сучасним батьком
Марік Педан пізнав, що таке заміське дитинство. Фото з сімейного архіву Педанів.JPG

За цей час Марік пізнав усе заміське, нормальне дитинство, яке було колись у нас. Ми разом виходжували свої 10-11 000 кроків на день, тримали себе у формі, пересіли на велосипеди.

Але Лєрі було непереливки. Їй, як і всім підліткам, найбільше треба було спілкування. А спілкуватись підлітки не завжди можуть з батьками. 

У неї були уроки онлайн, а потім я змушував виходити її з дому, бо в такому віці діти не розуміють "гуляти", "на природу". Їм потрібен гарний привід для цього.

Тому подарував Лєрі скейт. Вона спробувала, і ми кілька разів на тиждень разом виходили кататися, щоб хоч трохи додати рухової активності. 

"Опустіться на рівень дитини": Олександр Педан про те, як це – бути сучасним батьком
Карантинне літо родина Педанів провела активно

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

В Instagram я започаткував хештег #наспортівдома і щодня робив зарядку. Присідання, віджимання, кілька підходів пресу, 30-40 хвилин. І це було корисно. На мені стрибав мій малюк, то зверху, то збоку, я присідав з ним на руках, він вилазив мені на спину, коли я віджимався. Було прикольно.

Спробував підтягнути Лєру до цього. Ми навіть зробили з JuniorZ уроки фізкультури онлайн. Попросили активних вчителів фізкультури записати відео, я зробив підводки про те, які вправи для якого віку ми сьогодні будемо виконувати, і виклали в Youtube. 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Telegram: тільки корисна інформація для українських родин

 

Як вдалося стати близьким другом доньки

 

Я пропустив перших 1,5-2 роки життя Лєри: переїхав до Києва, займався кар’єрою. А вона до мене линула, і в якийсь момент прийшло прозріння, що ще трошки – і вона перестане це робити. 

Міг втратити тісні і дружні стосунки з донькою, бо якщо ти щось просиш-просиш, а тобі не дають, перестанеш просити.

Почав ходити з Лєрою гуляти, робити подєлки різні – жолуді, каштани, та що завгодно, це було 10 років тому. Потім був період слаймів, ми малювали. Все просто: треба просто знайти час для дитини. Вона хоче цього! 

Я сучасний батько: здобуваю авторитет своєї дитини через повагу, а не страх.

"Опустіться на рівень дитини": Олександр Педан про те, як це – бути сучасним батьком
Олександр Педан з донькою. Фото з сімейного архіву

Страх – це застаріла форма, вона не працює з цими дітьми. Повірте, чим більше будете на них тиснути, тим швидше вони підуть з родини і зникнуть з вашого життя. 

Ці діти інші. З ними треба дружити. А щоб дружити, треба спуститися на їхній рівень і не корчити з себе розумнішого. 

Хто хоче спілкуватися з людиною, якщо вона завжди всіляко показує, що розумніша за тебе? Ви не будете з такими дружити. Якщо ви дитині постійно показуєте, що розумніші за неї, а вона до вас "не дотягує", вона не буде до вас тягнутися. 

Я спустився до рівня Лєри, почав показувати їй її сильні сторони, хвалити.  

От той же TikTok. Я сказав: "Лєр, ти в цьому розбираєшся краще, ніж я. Тут ти експерт. Готовий тебе слухатися". І це додало їй впевненості. Ну нічого собі, тут можна бути головною! 

Ми створили спільний акаунт у TikTok Педан может. Фактично я переклав відповідальність на Лєру, ми знімаємо здебільшого ідеї, які придумає вона, вона підписує, викладає. Ми в цьому плані друзі, компаньйони, це сильно об’єднує.

Це круто і корисно – перекладати потихеньку на дітей відповідальність, щоб вони відчували її. Не тиснути, а шукати шляхи дотику.

Я вирішив не боротися з соцмережами, а використати їх, щоб побути разом з донькою.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Oleksandr Pedan (@pedanos)

Треба пробувати все, що можна, з дітьми. 

 

Підлітки і їхні телефони

 

Усі психологи кажуть, що не можна забирати в дітей їхні телефони. Для дитини дуже важливий її телефон. Якщо вона побачить, що ти намагаєшся щось там підгледіти, можна нажити собі ворога. 

Я помітив кілька речей. Якщо наше покоління досі більше цінує живе спілкування, то для цього покоління дітей спілкування телефоном і наживо – однакове. Їм немає різниці, чи написав смс-ку, чи поговорив телефоном, чи зустрівся. 

Якщо забираєте в дитини телефон, забираєте можливість спілкуватися. Це якби в дитинстві вас не випустили на вулицю гратися у неділю, ваш законний вихідний! (сміється)

Я намагався Лєрі обмежувати час, проведений в соцмережах. Питав: "Лєр, от що можна робити по 4 години в Instagram?". Вона: "Папа, я все передивилася за 5 хвилин. Я там спілкуюся". В Instagram є чат, Лєра побачила , що хтось в цей же час в Інстаграмі сидить – написала. 

Потім збився з цієї теми. Обмежувати час можна, коли витягуєш дитину з телефона на щось інше: разом провести час, дати якесь завдання. 

Якщо в дитини є вільний час і вона вдома, вона буде сидіти в телефоні. Забрати телефон і пафосно вручити книжку – у мене так не виходить (сміється). 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Instagram: тільки корисна інформація для українських родин

Тому я відправив Лєру на курси англійської, тепер – на театральні курси. Влітку вона пішла на курси графічного дизайну. Так, було трохи накладно, бо треба було їздити на заняття, але звикла. Для цього переїхала з дачі і ночувала навіть часом сама в квартирі в Києві, відчула себе дорослою. Вона задоволена, отримала нові знайомства, нові скіли, і не сиділа в цей час в телефоні. 

Дитину треба нагружати різними гуртками, секціями і так далі. Вона має спробувати якомога більше.

 

Авторитет батьків перед дітьми: як не стерти межу

 

Треба гратися в доброго і поганого поліцейського, головне – не загратися. Ми з дружиною чергуємось, іноді через це сваримось. 

Вона каже: "О-о, ти зараз добрий поліцейський. Хочеш, щоб мене дитина не любила?" (усміхається).

Кажу: "Ні, в жодному разі. Ти ж бачиш, що я більше часу проводжу на роботі і менше з дитиною. Тому апріорі не можу прийти додому і ще й на дитину насварити". 

При цьому мають бути правила. У нас лише одне в сім’ї – не брехати.

Я вирішив для себе, що будемо будувати стосунки на довірі. Кажу Лєрі: "Ми пробачимо все і завжди знайдемо варіанти виходу з ситуації. Єдине, що тобі треба зробити – не замовчити і не збрехати". Потрапила в халепу – скажи. Чим раніше скажеш, тим раніше вирішимо проблему. Чим далі мовчати, тим глибшою проблема ставатиме. З Лєрою вийшло, сподіваюсь, з Маріком теж вийде.

Зараз він ще маленький і навіть не розуміє різниці між обманом і брехнею. Ти кажеш: "Марік, не обманюй", а він дивиться на тебе з нерозумінням, бо це ж гра!

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Oleksandr Pedan (@pedanos)

Кожна дитина залежно від характеру і віку особлива, і треба знаходити нові підходи. З Лєрою було простіше, бо дівчинка, сама линула, вилазила на руки, хотіла спілкуватися, щебетуха.

А Марік інший – гратися любить, але програвати – ні. І треба його цьому вчити. Тільки підвищив інтонацію до нього, а він: "Іди в кутооок! Поганий папа". Кажу: "Марік, ну ти ж мене вдарив" (сміється). Він по-іншому виражає емоції. 

Не знаю, звідки це в нього, ми так не виховуєм, але буває: "Ну всьо, я пішов в куток! Я образився!" (сміється).  

Якщо Лєра сама приходила мостилася на руки, то Марік може підійти і вдарити, чи кинути в тебе чимось, щоб привернути увагу. Якщо скажеш дитині: "Іди, не лізь до мене", вона дійсно піде, буде гратися сама, але не буде до тебе підходити.

Думаю, у кожному з нас помер психолог і ці вміння треба просто витягти. Вважаю, що дитину треба намагатися зрозуміти не розумом, а серцем. 

 

Про що говорити з дітьми

 

Ми говоримо з Лєрою про все. Про дружину, наприклад. Дуже корисно питати її поради, що подарувати мамі. Можу спокійно говорити про роботу, якщо їй цікаво. А їй цікаво.

Тема школи в нас не така активна. "Лєра, що там в школі?" – "Та все нормально". Часом прийде: "А от там…", пощебече 5 хвилин. Їй навіть я не потрібен, їй виговоритись хочеться. Я як радіо послухав (сміється).

Треба вибудувати такий діалог з дитиною, щоб вона з тобою радилася і намагалася отримати від тебе якісь нові знання.

Коли в дитини до вас є запит. Так, зараз все можна загуглити. Але розмову треба поставити так, що ти можеш пояснити краще і доступніше, ніж інтернет. 

Шукайте з дитиною форму відкритого запитання, а не "так" або "ні", затягуйте у розмову. 

Свого часу був популярний серед підлітків серіал "Рівердейл". Прийшов, зняв "корону" і чесно кажу: "Не роздупляюсь у цьому, поясни, що за Рівердейл, цікавий?". Лєра: "Тобі буде нецікаво, він крутий для нашого віку, там класний Коул Спраус". Кажу: "Це типу крутий чувак?". – "Да, краш". – "Оке-е-й, а що таке краш?". – "Ну, це недосяжний хлопець, з яким ти ніколи не будеш" (сміється). 

У дітей зараз своя мова, питайте, це класно. Хай пояснюють, що таке лол, краш, крінж і так далі. 

 

Про "втому" від дітей

 

Якщо ти втомлюєшся від своєї дитини – це проблема. 

Гратися з дитиною – це не робота. 

Тому треба зробити все для того, щоб тобі було цікаво гратися з дитиною так само, як і їй з тобою. Тоді ти не будеш думати, як би злиняти від дитини, а навпаки будеш шукати з нею контакту. Мені вдома заважають побути з дитиною тільки залишки роботи. 

Марік підревновує, коли продовжую говорити по телефону чи щось читати. Він хоче зі мною гратися. Коли я це відпустив і повечеряв, починаємо гратися – доганялки, хованки, що завгодно. Мені цікаво з ним. Буває, коли голова болить, тоді ок, є дружина, чи можна трішки гаджет включити. 

Але не варто дозволяти дитині постійно сидіти в гаджеті. Ви дасте йому його – і вона буде сидіти. От у нас: "Все, Марік, закінчуємо!" – "Ще хвилинку!". І він так і буде сидіти.

Тому беру його улюблену іграшку, дизонавра наприклад, і починаю сам гратися. Марік сам забуває про телевізор чи гаджет і біжить гратися.

Діти віддають стільки енергії! З трирічною дитиною можна відкрити для себе весь світ динозаврів, наприклад. Я не знав до появи Маріка, що є стільки динозаврів, які він у свої три. Ти теж розвиваєшся і стаєш розумнішим.

Як проводити час з дітьми, якщо нас знову закриють на жорсткий карантин

 

Закупіться всіма домашніми іграми – від Alias до простих карт чи UNO. Ввечері круто разом пограти. Ми робили 1-2 на тиждень собі сім’єю кіноперегляди. Щоразу хтось обирав свій фільм, а не тільки тато або мама взяв пульт. 

Дістаньтеся парку. Дошкільнятам потрібні бігалки, стрибалки, майданчики. Ми з початком карантину виїжджали до Дніпра на набережну, куди мало хто доїжджає, гуляли, находжували свої години на повітрі. 

У парках зараз багато білочок, беріть горішки, годуйте, це так цікаво! Марік ганяв: "Білка! Білка!".

Собака біжить за білкою, Марік – за дітками, я не знаю, кого доганяти спочатку (сміється). Зрозумів, що Марік яскраво одягнений і побіг хоча б до людей, і побіг за собакою в ліс, бо там дитяча залізниця проходить, "Оце зараз буде!". 

Можете придбати петанк. У школі пропонуємо дітям його грати. Дуже цікава гра для дітей з 5 класу, грається на гравії, можна на піску, залізні кулі. І є "м’якший" варіант, м’якенькі кульки, які треба кидати до цілі. Ми попросили українського виробника робити в нас, щоб було дешевше. І навіть вихователі в садках петанк граються з дітьми, він гарно розвиває моторику.

Коли виїжджаємо на природу, у мене повний багажник різних речей: петанк, фрізбі, самокати, скейти, велосипеди. Так веселіше, бо коли займаєшся одним і тим же, може ставати нудно.

Треба навчитися гратися з дитиною, займатися з нею заради задоволення. Це те, що ми пропагуємо в JuniorZ – діти на фізкультурі мають гратися, а не готуватися до складання нормативів. Вони не готуються до олімпійського чемпіонства, це навіть не спортивна секція! Все, що вимагається від вчителя фізкультури – щоб діти більше рухалися. А в нас прописані нормативи: підтягнутися, стрибнути і так далі. А діти різні, з різним характером і темпом. Їм можуть відбити охоту. 

Влітку ми з дружиною підсіли на велосипеди, і щодня наїжджали від 10 до 30 кілометрів. Дуже круто, як поринути в дитинство. Якщо є можливість, поки тепло – раджу.

"Опустіться на рівень дитини": Олександр Педан про те, як це – бути сучасним батьком
Олександр Педан з дружиною на велосипедах. Фото з сімейного архіву

І ще я бігаю. Останній лайфхак – бігати з аудіокнигою у вухах. Розумну літературу треба читати зранку. Читати не встигаю, значить, треба слухати. Побудеш наодинці з собою, послухаєш, от пробіг перепадами 10 км і навіть не помітив.