Історії

Подорож | Як це – їздити автостопом Україною та Європою. Історія мандрівниці та поради з безпеки

8 хвилин
Як це – їздити автостопом Україною та Європою. Історія мандрівниці та поради з безпеки - Фото
Фото з особистого архіву героїні
20.06.2021, 11:00

Юлія Воробйова відвідала багато українських та європейських міст завдяки авантюрним подорожам автостопом.

"Автостопер платить не грошима, а енергією. Сідаючи у машину, я не можу просто відпочити чи почитати книгу. Для водіїв автостопер – співбесідник або заміна радіо. Особливо нас полюбляють далекобійники, яким розмови допомагають не заснути", – розповідає досвідчена автостоперка Юлія Воробйова.

Автостоп – зазвичай безкоштовні поїздки попутними автівками. Мандрівники ловлять машини на дорогах та заправках за допомогою спеціального жесту рукою або таблички з назвою пункту призначення.

Свою історію автостоперка розповіла LIGA.Life та порадила, як правильно підготуватися до такої мандрівки.

Перший автостоп та помилки

У 15 років я вперше дізналась про автостоп. Авантюрність такої подорожі захопила мене. Тому протягом трьох років образ автостоперки залишався мрією.

Наступного дня після закінчення школи я зібрала рюкзак і поїхала електричками з Чернігова у Львів. Мій автостопний маршрут у Карпати починався звідти.

Зараз розумію свою головну помилку – не мала чіткого плану. Просто хотіла побачити гори, 300 грн в кишені та попутниця, з якою я познайомилась у Вконтакті. Було страшно: я ніколи в житті такого не робила, і свою попутницю бачила вперше. 

Це була моя друга помилка – поїхати з людиною, яку зовсім не знаю. Доводилось дізнаватися одна одну в подорожі, а це додатковий стрес. 

Львів – наше місце зустрічі та відправна точка. В одному з магазинів попросили картонку, взяли маркер і написали: "КАРПАТ". Літеру "И" додали знизу, бо не вистачило місця.

Третя помилка – у нас не було чіткого маршруту. Карпати – це ж цілий регіон. Потрібно було заздалегідь продумати зупинку, наприклад, в Яремче, Воловці, Ворохті. Про це ми вперше задумались, коли зупинилась перша машина.

Водіями виявилися німецькі підприємці, які тримають екоферму під Львовом. Вони нас люб’язно довезли до Яремче. Уся дорога пройшла непомітно за жвавою розмовою. 

Сподівались, що нам так пощастить і з наступною машиною. Але попереду чекала не дуже приємна пригода. З Яремче ми вирішили поїхати в Мукачево. Ентузіазм, запал та віра у вдачу призвели до нічного автостопу. Невдовзі поруч з нами зупинилась величезна машина з водієм середнього віку. Він погодився підвезти. 

Дорогою ми добре спілкувались, аж раптом я помітила, що ми проїхали позначку "Мукачево". Обережно нагадала водію, що це наша зупинка. Але він не реагував.

Я злякалась, але продовжувала спокійно просити зупинити нам в полі чи біля найближчого повороту. Марно. Він згодом зупинився біля магазину, сказав, що на прощання купить нам їжі. В алкогольному відділі, діставши пляшку горілки, запитав, чи не хочемо ми пити. Шок не давав нічого сказати. 

Після повернення в автівку за моїм проханням він нарешті зупинився біля річки, де ми змогли поставити намет та переночувати. Та на цьому наші пригоди не закінчились. Чоловік рішуче сказав: "Я з вами залишусь", – і пішов купатися в річці. Я була настільки втомлена, що поставивши намет, одразу заснула.

Прокинулась вранці від звуку заведеної машини. Наш водій ввічливо попрощався і поїхав далі. Більше таких пригод не хотілось. Тому протягом тижневої подорожі ми уважно обирали водіїв і зрозуміли, що завжди можна відмовитися сідати в машину.

Про автостоп без попутника

Мене цілком влаштовували подорожі з друзями. Самостійно я була ще не готова автостопити, боялась. Але випадок змусив перебороти страх.

Якось, під час однієї з подорожей, друг вирішив неочікувано повернутися додому і залишив мене саму на київській окружній. Попереду була дорога до Чернігова.

Через раптовість ситуації страх збільшувався. Я довго просто йшла трасою, розмовляючи телефоном з подругами. Зупинитись та підняти руку так і не наважилась. На голові дреди, яскравий одяг, рюкзак – не помітити мене було складно. Тому водії інколи самі зупинялись та пропонували сісти, але рішучості бракувало. 

Врешті, зупинилася машина, водій якої сказав: "Сідай". Я подивилась в салон, а там дитяче крісло. Це заспокоїло. Так я спокійно доїхала до рідного міста.

Згодом вирішила спробувати самостійний автостоп знову. Досвід показав, що потрібно продумати все заздалегідь. Я спланувала чіткий маршрут від Острогу до Львова з усіма можливими зупинками.

Через коротке волосся зі спини я нагадувала хлопця, тому заради безпеки та зручності завершила свій образ широкими штанами і футболкою.

Загалом це був позитивний досвід, адже я ретельно обирала водіїв, запитуючи їх, куди вони їдуть. Один із них вирішив прочитати мені лекцію безпеки, доводячи, що з ним пощастило, бо він адекватний, але автостоп загалом – це небезпечно.

Остання машина в подорожі налякала. Вона під’їхала непомітно, а водій крикнув: "Сідай!". Я подивилась в салон, а там похідний рюкзак та спорядження. На шиї водія висить туристична бандана. Пахне багаттям. Зрозуміла, що це безпечний варіант і сіла в машину.

Під час розмови виявилось, що чоловік у студентські роки також подорожував автостопом. Тепер, маючи машину, завжди підбирає своїх "молодих колег". 

Наприклад, побачивши мене, він зменшив швидкість і просто їхав за мною, тому що боявся мене налякати. Але "місію" провалив.

Про автостоп за кордоном

Я мала дві мрії: побачити океан та Париж. Остання здійснилась під час першого закордонного автостопу. 

Разом з другом ми проїхали усю Європу, щоб побувати у французькій столиці. Подорож тривала місяць. Мені хотілось ще й до океану, але друг відмовився. Так я вирішила поїхати автостопом вдруге.

Ми з подругою назвали наш маршрут "Через Чорне море до океану". Відвідали Росію, Грузію, Туреччину, Румунію, Угорщину, Німеччину, Австрію, Швейцарію, Францію та Польщу. Між деякими країнами мали авіаперельоти.

У Європі нам щастило з водіями, особливо українського походження. Наприклад, у Швейцарії працює багато українців-далекобійників. Одного разу нас до заправки довіз водій з Одеси, але наступну машину нам так і не вдалось спіймати. Тому вирішили переночувати в полі за заправкою.

Прокинулись вранці від чоловічого голосу, який кричав нам українською: "Дівчата, чого ви тут лежите! Вставайте, я вам каву приготував". Як виявилось, одеський водій розповів колезі з Ковеля, що ми залишились ночувати в полі. Він вирішив нам допомогти і нагодував сніданком.

У результаті, приїхали у Францію до берегів протоки Ла-Манш. Я розуміла, що це частину океану, але хотіла побачити саме океан. 

З третьої спроби я побачила Атлантичний океан. На день народження мені подарували авіаквиток в Португалію. Впродовж місяця ми подорожували автостопом португальськими, іспанськими та французькими містами. 

Правила автостопу в країнах Європи набагато суворіші, ніж в Україні. Наприклад, не можна зупиняти машину на автобані. Адже там чудові дороги, тому машини їздять швидко. Це небезпечно для автостоперів.

Також поліція штрафує за відсутність світловідбивального одягу та розташування посеред автобану. 

Дозволене місце для автостопу – заправки. Уся подорож будується на них.

У Чехії один з водіїв нас не довіз до заправки, тому довелося йти пішки. Дорогою зупинилась поліцейська машина. Штраф ми не отримали, але до заправки доїхали разом з патрульними.

Поради для початківців

Задля уникнення неприємних ситуацій обов’язково ретельно підготуйтесь до подорожі та дотримуйтесь таких правил:

  • Подорожуйте компанією до двох людей (в ідеалі – дівчина та хлопець). Більше – ризик не потрапити в одну машину та загубитися.

  • Не подорожуйте з мало- чи незнайомими людьми. Тому що вони можуть відкритися з неочікуваної сторони під час дороги. Ви маєте довіряти своєму попутнику.

  • Чітко сплануйте маршрут, взявши паперову карту та завантажену офлайн, наприклад, застосунок Maps.Me. Паперова карта допоможе на випадок, якщо не працюватиме телефон. До поїздки відмітьте на карті усі можливі зупинки.

  • Подумайте про житло. Забронюйте хостел або готель. Візьміть намет, каремат та ліхтарик на випадок невдачі та ночівлі неподалік дороги.

  • Для нічного автостопу візьміть одяг зі світловідбивальними наліпками, в ідеалі – спецжилет. Він допоможе залишатися видимим для водіїв.

  • Подорожуючи з кінця весни до початку осені, візьміть з собою захист від сонця: крем, головний убір, довгий, але легкий одяг, окуляри.

  • Одяг має бути зручним. Заради безпеки дівчатам краще відмовитись від обтислих легінсів, штанів, суконь і спідниць. Взуття має бути зручним. Краще взяти дві пари про всяк випадок.

  • Не забудьте дощовик.

  • Розрахуйте запас води на випадок тривалого стояння на дорозі.

  • Для додаткової впевненості можете взяти з собою перцевий балончик.

Головне – не називайте водіям свій пункт призначення. Спочатку запитайте, куди їде людина, щоб зрозуміти, чи вам дійсно по дорозі. Якщо водій все одно наполягає їхати з ним, ввічливо відмовтесь, але не піддавайтеся тиску. 

Автостоп – сміливий вид подорожі і підходить не всім. Проте пам’ятайте, що безпека у ваших руках: у вас завжди є вибір, чи сідати в конкретну машину.

Альона Низовець
Альона Низовець
журналістка LIGA.Life
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини