Без карантину, але всі у масках та $950 компенсації для кожного: як зараз живе Японія

Українка Антоніна Коматсу майже 10 років живе у Японії. Разом з чоловіком-японцем виховує двох дітей. Що зараз відбувається в Японії, Антоніна розповіла LIGA.Life.

Розпал пандемії

З чоловіком Антоніна познайомилася у Києві, де він навчався у місцевому університеті. Потім разом поїхали до Пекіну, де чоловік отримав роботу, а ще через рік – перебралися до Японії, на його батьківщину. 

Нині з дітьми живуть у Хіросімі. Каже, у їхньому місті не так поширена хвороба, як, наприклад, у густозаселеному Токіо. 

Всього з початку пандемії у Японії зареєстрували 88 000 випадків захворювання, 273 людини померли. Нині за добу у країні фіксують від 250 до 500 випадків.

Антоніна згадує, як після новин з Китаю про появу нового виду пневмонії японський уряд відразу рекомендував громадянам не відвідувати місця з великою скупченістю туристів.

Річ у тому, що в 2019 році Японія зайняла перше місце серед країн, куди їхали китайці відпочивати, тож для влади було важливим не випустити ситуацію з-під контролю і не дозволити повторення ситуації з SARS чи MERS.

Антоніна розповідає, що ситуацію підігрівало й те, що 16 січня у громадянина Китаю, який проживав в префектурі Канагава, та 24 січня у японця, який повернувся з туристичної поїздки в Ухань, виявили новий вид коронавірусу.

У наступні тижні з’являлися нові випадки. У ЗМІ було багато повідомлень про зараження на круїзному судні Diamond Princes, яке з 2 лютого місяць було на карантині у японському порту Йокогама.

27 лютого повідомили, що 2 березня японський уряд закриває усі навчальні заклади. Спочатку на 10 днів і до подальшого повідомлення. 

Каже, дитсадочки для дітей батьків, що працюють, продовжували працювати. Інші закривали залежно від рівня захворюваності у місті чи префектурі.

"Коли стало відомо, що з понеділка закриваються школи, я зранку не дивилась новини, а відвозила дітей у садочок та їздила у справах. Коли повернулася, побачила, як сусідка виймає з багажника 5 паків туалетного паперу. І зрозуміла, що це початок паніки в Японії", – пригадує Антоніна. 

Додає, що паніка не була гучною, як у деяких країнах, не було тисняви. Усі одразу одягли маски. Маски були досить буденним явищем серед японців і до пандемії. Вони носили їх у період загострення грипу взимку чи навесні в алергічний сезон. 

З магазинів, як і у більшості країн, зникли маски, антисептики, спирт, серветки, памперси та жіночі засоби гігієни. Можна було купити їх тільки в інтернеті та за великі гроші.

З кінця березня уряд Японії закрив кордони для іноземців та людей без японського громадянства. Тож Антоніна, яка має дозвіл на проживання у країні, не могла поїхати до України. Ризикувала, що назад до Японії її не впустять.

З 1 жовтня відкрили кордони для людей з довгостроковими візами, але не для туристів. З обов'язковим ПЛР-тестом на кордоні та дотриманням двотижневого карантину.

Тестування, виплати та карантин

Японський уряд довго не оголошував карантин. Влітку мала відбутися Олімпіада у Токіо, тому до останнього сподівалися на спад захворюваності у світі.

Але ситуація тільки погіршувалася, тож наприкінці березня вирішили перенести Олімпіаду на 2021 рік. 

7 квітня у 7 регіонах з найбільшим рівнем захворюваності (Токіо, Осака та інші) оголосили надзвичайний стан. 

Магазини, окрім продовольчих, позакривали. Всі, хто міг, залишалися працювати з дому.

З 16 квітня по 25 травня надзвичайний стан розширили на всю країну.

Додає, що в Японії тест роблять тільки людям, які мають серйозні прояви хвороби.

"По всій країні створені консультаційні центри та за телефоном можна дізнатися усю інформацію. Якщо потрібно, призначають візит до конкретного лікаря вже для проходження тесту. Вартість тесту частково покриває система страхування, в середньому потрібно заплатити від $42 до $55. Для іноземців по прибуттю в аеропорт тест коштує $373", – розповідає Антоніна.

І додає, що в деяких випадках японцям безкоштовно роблять тест. Наприклад, коли доведено, що людина була у місці, де було багато інфікованих у той день, або ви член родини інфікованого, незалежно від того, є у вас симптоми чи ні.

Тест безкоштовний, і якщо у людини встановлений офіційний додаток COCOA для підтвердження контакту з інфікованою людиною в останні 14 днів. Якщо ви отримуєте код, то у центрі охорони здоров’я можете зробити безкоштовний тест.

Антоніна додає: у Японії спочатку роблять тест на антитіла. Якщо він негативний, тоді роблять ПЛР-тест.

"Новий стиль життя" без карантину

Антоніна каже, що нині в Японії немає карантину. Працюють усі виховальні та навчальні заклади, магазини. Розклад роботи іноді скорочений. Заходи, де можливе велике скупчення людей, наприклад, концерти, скасовані.

З 4 травня діють загальні рекомендації – "Новий стиль життя". 

Це базові превентивні заходи проти зараження – тримати дистанцію 2 м, носити маску, мити руки, не подорожувати у великі міста чи райони з високим рівнем зараження. 

Треба запам’ятовувати, де і з ким спілкувалися, щоб у разі виявлення зараження виявити контактне коло осіб. 

Відрядження бувають тільки у невідкладних випадках. 

Їсти і працювати треба вдома, використовувати безконтактні засоби сплати тощо.

"Японці взагалі схильні дотримуватись правил та не відрізнятися від інших. Я не бачу людей без масок чи скупчення людей у торгових центрах", – розповідає українка.

Каже, що покарань за невиконання рекомендацій влади не передбачено, але їх ніхто не ігнорує. Антоніна додає, що нині в Японії фіксують приблизно 500 нових випадків на добу. Зазвичай це відбувається після вихідних і переважно у таких великих містах як Токіо.

Каже, через стабільність ситуації не виникає особливого занепокоєння, але засмучує, що не можна бачитися з рідними. Її чоловік не відвідує своїх літніх батьків через ризик зараження їх вірусом. Сама Антоніна не може поїхати в Україну.

У Японії триває розробка вакцин, які перебувають на різних стадіях випробовування.

"На початку жовтня уряд зробив заяву, що у разі розпочатої вакцинації від коронавірусу вона буде безкоштовною для усіх громадян. Японці роблять щеплення без особливих занепокоєнь і роблять те, що каже уряд", – додає Антоніна.

Особливості проживання у Японії

Українка розповідає, що одразу по переїзду почала відвідувати курси японської мови, каліграфії, чайної церемонії та іноді ікебани. 

Через активне життя у новому середовищі та культурний шок в Антоніни сталося емоційне вигорання. Проте вона оговталася. Нині вона виховує двох доньок та веде блог в Instagram.

 За її словами, контраст між життям в Україні та Японії не важко уявити.

"Скажений ритм життя, у великих містах у місцевому транспорті повно людей, але люди тримають дистанцію і немає відчуття стресу від натовпу. Японці ввічливі та стримані, хамів неможливо зустріти. Ввічливість усюди – і в магазинах, і в держустановах", – розповідає Антоніна.

Каже, найважчим було звикнути до негласних правил: стояти у черзі, не говорити голосно, не реготати. Особливо довго звикала до особливостей одягу. 

Наприклад, влітку у спеку жінки не вдягають сарафани чи одяг з відкритими плечима, зона декольте теж завжди закрита. Японки захищаються від сонця, тож коли керують авто, одягають панамку та довгі рукавички, пояснює Антоніна.

Серед традицій, до яких Антоніна досі не може звикнути – багаторазове прийняття ванни взимку в одній і тій же воді усіма членами родини.

"Японці завжди перед ванною приймають душ, і вже чисті сидять зігріваються у теплій воді. Японська раціональність не дозволяє виливати воду після кожної людини. Воду залишають на наступний день і у кожній домівці у ванній є пристій, котрий гріє воду. Але я досі не можу прийняти для себе цю особистість купання", – розповідає Антоніна.

Вразила її й традиційна залежність жінок від чоловіків. 

"В Україні ти можеш зробити кредитну картку залежно від свого заробітку та кредитної історії, а не від того, одружена ти чи ні. Якщо японська жінка виходить заміж та стає домогосподаркою, зможе отримати картку тільки як член сім‘ї. Так і з зарплатою. Випавши зі стажу задля народження дитини, важко знайти високооплачувану роботу та вийти з податкових привілеїв зарплати чоловіка. Мабуть, тому сучасні жінки у Японії не поспішають виходити заміж та переривати свій стаж, адже пенсії чоловіка може і не вистачити на задовільний рівень життя", – розповідає вона. 

Також Антоніна розповідає, що досі не може звикнути до холоду у приміщеннях житла взимку. Ніде, окрім північного острова Хоккайдо, немає центрального опалення. 

Колись давно в традиційних японських оселях замість стін були тільки "сьодзі", розсувні ґратчасті двері з рисового паперу. Зараз навіть у сучасних домівках одношарові скляні вікна, котрі не тримають температуру у приміщенні. 

Взимку житлова площа для всієї сім’ї обмежується однією кімнатою з обігрівачем, пояснює Антоніна.

Також розповідає, що досить незвично було спати на підлозі. Мовляв, це відома особливість японців і навіть у сучасних нових домівках одна кімната має підлогу з татамі, солом'яним покриттям.

"Увечері з вбудованої у стіну шафи дістають матраци "футони" та подушки та сплять разом усією родиною. Вранці футони повертають до шафи", – додає Антоніна.

Також у Японії є чимало приємних традицій. Наприклад, при народженні дитини. Це відвідування храму і подяка богам у 30 днів від народження дитини.

Найважливіша персона після новонародженого – мати породіллі. Японці вважають, що матері після пологів треба час на відновлення і їй важко брати участь у церемонії та довго стоячи тримати дитину. Та є ще застаріле повір’я, що мати малюка ще не "очистилася" від пологів та крові, тож бабуся допомагає представити новонародженого богам.

Потім слідує 100 днів від народження, коли дітям дають так звану "першу страву" Окуізоме і притуляють до рота камінь, щоб зуби були міцні як камінь. 

Збирається уся родина. 

У 3 та 7 років для дівчаток та у 5 років для хлопчиків влаштовують фотосесію у традиційному одязі Сіті-го-сан.

Серед її улюблених японських традицій – святкування Свята Дівчат "Хіна-Мацурі" 3 березня. На початку лютого вдома виставляють ляльки Імператора – "чоловіча лялька" та Імператриці – "жіноча лялька". 

Окрім ляльок, на підставці розміщують ширму, квіти, солодощі, карети, скрині, хатнє начиння. Вся композиція символізує Імператорський палац, уособлення ідеальної заможної родини.

На відміну від звичайних ляльок, святковими не граються, лише милуються – це побажання вдалого шлюбу донькам. 

Важливо одразу після 3-го березня прибрати ляльки до шафи, інакше донька може засидітися з батьками чи невдало вийти заміж. Ляльок не передають від матері до доньки. Зазвичай їх дарують батьки чоловіка.