Немає нічого безпечнішого, ніж стіни рідної оселі, правда? Так думала й Ольга Оніщук, експертка Українського інституту майбутнього. Тому й не тікала з Ворзеля.

У перший день російського вторгнення Ольга спала в своїй київській квартирі. О 6 ранку їй зателефонували близькі, як і багатьом із нас. Ольга миттєво зібрала якісь речі й стрибнула в авто, щоб їхати до Ворзеля – там родина має будинок, в якому на той момент залишалася сама 17-річна донька. За три години дісталася будинку. 

"З першого дня в Ворзелі були чутні постріли, сильні удари, але тоді ми ще не розуміли, якої зброї", – пригадує Оніщук.

Розблокуйте щоб читати далі
Щоб прочитати цей матеріал потрібно оформити підписку