Найкращий вчитель України-2020 Василь Дяків: "Треба виходити за межі шкільного комфорту"

3 жовтня його оголосили найкращим вчителем 2020 року за версією Global Teacher Prize Ukraine. Що для нього бути вчителем, як ефективно працювати з дітьми та що саме треба змінити в українській шкільній освіті, Василь Дяків розповів в інтерв’ю Liga.Life.

Чому став учителем

Моя бабуся була вчителькою. Мабуть, вона заклала у мені це усвідомлення. Вчила мене вчитися. І це досі дає свої плоди. Крім того, у дитинстві я виховував свою сестру, яка на 10 років молодша. Можливо, це також вплинуло.

У професії мені подобається неординарність моїх учнів, щирість і те, що вони спонукають мислити категоріями, які виходять за категорії дорослості.

Наприклад, вони можуть щось фантастичне придумати і ти тоді починаєш шукати, як це можна реалізувати. Або показати, що ця фантастичність зовсім не фантастичність, але її можна у щось перетворити.

Діти до певної міри ще не мають рамок, комплексів, консерватизму. І це здорово. Мені завжди чогось не вистачає у шкільній освіті, хочеться вийти за межі звичайного шкільного закладу.

Я отримую задоволення від своєї роботи. Мене цікавить, як діти у майбутньому побачать успіх.

У мене багато друзів серед випускників моєї школи, ми часто спілкуємося, вони навіть радяться з тих чи інших питань.

Іноді я питаю, чи щасливі вони і часто чую позитивну відповідь. Мої учні кажуть, що я допоміг їм знайти себе і такі історії надихають. До речі, моя донька теж стала вчителем.

Про роботу з дітьми

Я командний гравець і намагаюсь навчати цього своїх учнів. Групова робота у школі є важливою.

Командний гравець завжди розуміє загальну стратегію, яка дає розуміння, яку суперсилу кожного можна використати у команді.  

Школа завжди обмежена у своїх можливостях. Ми маємо виходити за межі шкільного комфорту, завжди про це говорю.

Діти кажуть, що я для них друг, їм подобається, що зі мною можна пожартувати. Але це тільки одна з версій мене.

Також не боюся визнавати свої помилки. Наприклад, буває, щось скажеш зопалу, а потім усвідомлюєш, що був не правий. Тоді приходжу і кажу про це своїм учням, прошу пробачення.

Кожна дитина унікальна і щира. У мене завжди принцип – бути відкритим. Це важливо у спілкуванні з дітьми, бо вони завжди відчувають, коли це не так.

Найважливіша навичка вчителя

Ефективна комунікація. Це одна з найважливіших навичок 21 століття. Можна говорити про вміння бути лідером, діджиталізацію.

Але наша електронна версія людини часто-густо губить ефективну комунікацію.

Відсутність живої комунікації не дає змогу говорити про важливі речі, шукати компроміси і приходити до розв'язання проблем.

Про зміни в освіті

Ми з десяткою фіналістів спілкувалися з президентом і т.в.о. міністра освіти і науки Сергієм Шкарлетом, і розповіли, що хотіли б змінити підходи до освіти й система має нам у цьому допомогти.

Бо насправді не один вчитель намагається щось змінити, але не завжди система йому у цьому допомагає.

Треба спробувати змінити ставлення влади, зокрема і державного управління до того, щоб в Україні нарешті була європейська освіта, а державна школа витримувала конкуренцію з іншими освітніми установами.

Нам запропонували описати зміни, які б ми хотіли запровадити.

Перше – треба змінити підходи до навчань педагогів через зміну програм вищої освіти. Вища освіта дуже консервативна, але ми можемо запропонувати своє бачення. Наприклад, треба, щоб педагогічні виші допускали нас, практичних вчителів, до студентів. Їх не треба лякати, але треба дати зрозуміти, що вони мають бути агентами змін.

Також говорили про те, що 20 предметів у старшій школі – це багато. Оптимальний варіант – 6-8.

Поки немає розуміння, що робити з іншими предметами, але буде пілотний проєкт свідомого вибору 8 предметів.

Це складно, бо батьки завжди страхуються, і у 10-11 класі хочуть дітям всього-всього. Ми б хотіли запустити процес створення профільної школи вже зі старших класів.

Маємо йти до європейського формату освіти, де є конкуренція, боротьба за студента і практичні навички.

Поради майбутнім вчителям

Перша порада – шукати себе і своє покликання. Якщо студент прийшов до педагогічного університету і це не його покликання, то чим швидше він це усвідомить і піде, тим легше буде для нього.

Друге – шукати не тільки формальну, але і неформальну освіту. Сьогодні педагогічні виші не можуть похвалитися хорошими, якісними бакалаврськими програмами, які б наповнювали не стільки теорією, скільки практичним розумінням.

На жаль, виші цього не дають. Тому треба цьому намагатися навчатися на різноманітних платформах, у професійних командах.

І третє – треба побачити живих дітей. Тобто, є покликання, є інструменти, але треба перевірити, як це буде працювати. Пересвідчитися, що можеш застосовувати знання на практиці, можеш достукатися до дітей і допомогти їм знайти себе.

Про плани на найближчий рік

Зараз я залучений до німецького міжнародного проєкту "Новий погляд на історію". Він має закінчитися у 2021 році. Це розробка уроків на основі листів колишніх військовополонених.

Далі мене ще запрошують у команду по розробці навчальних програм з основ здоров’я для учнів 5-9 класів.

Також працюю в екопроєкті. Він діє у кількох школах, а також на базі Тернопільського університету післядипломної освіти ми створюємо також і програму гуртка.

Насправді я постійно працюю у різних проєктах. Коли один закінчується, переходжу в інший.  Завжди шукаю способи достукатися до дітей та бути корисним для освіти і бачити позитивні зрушення.