Від анорексії до фітнес-бікіні. Історія Інеси Щипайло, яка порозумілася з їжею та собою

Інеса Щипайло – блогерка, сертифікована дієтологиня, чемпіонка України з фітнес-бікіні та авторка книг про стосунки з їжею. 

Регулярні тренування та збалансоване харчування – незамінні частини її повсякденного життя. За три роки вона привчила понад 5000 дівчат до спорту та здорового харчування.

Каже: "Не хочу, щоб дівчата повторили мої помилки". У 17 років їй діагностували анорексію. Свою історію Інеса розповіла LIGA.Life.

Невідомий діагноз

У 16 років я зрозуміла, що мені не подобається моє тіло. Я недостатньо струнка. У дзеркалі бачила не себе, а зайві кілограми, від яких мала терміново позбутися. Хоча це була неправда: за зросту 174 см важила 52 кг!

У школі, серед друзів та вдома з мене не знущалися. Це було лише моє хибне сприйняття себе через комплекси.

Я почала обмежувати себе в їжі. Поступово прибирала продукти з раціону. Вага зменшувалась, але тіло все одно залишалось не в бажаній формі. 

Здавалось, що скину ще один кілограм, стану ідеалом. Та після одного кілограму йшов інший і так невпинно.

За півтора року вага зменшилась до 45 кг. Для всіх я була занадто худорлява, а для себе – пухка. Наприклад, після сніданку мені здавалось, що маю опуклий живіт. Хоча насправді моє тіло – шкіра та кістки. Так я відмовилась від їжі.

Близькі радили їсти булки зі сметаною. Проте відмова від їжі – це проблема не з травленням, а з психічним станом.

Про анорексію я вперше почула випадково. З 11 років маю проблеми з підшлунковою. Коли перестала їсти, симптоми загострились. Мама відвела до гастроентеролога. Лікар здивовано подивився на маму і сказав: "У вашої доньки уже нелегка форма анорексії. Потрібно її зупинити".

Втрата кілограмів – не єдиний симптом. Почалися проблеми з гормонами та щитоподібною залозою. Діагноз – аутоімунний тиреоїдит. Причина – стрімка втрата ваги.

Мені виписали ліки. Проте пігулки допомагали з гормонами, а не з харчуванням. Я мала знову навчитися їсти. Поступово додавала продукти в раціон. Порції збільшувались, а вага зменшувалась. У цей момент стало страшно.

Лікарі заспокоювали – потрібен час, щоб організм звик. Так і сталося. Згодом я побачила плюс кілограм.

Робота з психологом

Анорексія – психіатричний розлад. Зміни раціону та лікування інших симптомів недостатньо. Потрібно змінювати мислення. Якщо цього не зробити вчасно, наслідком анорексії стане компульсивне переїдання. Це сталося і зі мною.

Тоді тему розладів харчової поведінки (РХП) активно обговорювали блогери в Instagram. Люди, які мали анорексію, розповідали про свій досвід та реабілітацію. Так я дізналася, що у процесі відновлення не звернулась до психолога.

Мої батьки – люди радянських поглядів. Вони мали безліч стереотипів про психологів. Тому я знайшла спеціаліста самотужки. Навіть не одразу їм розповіла, що ходжу на сеанси.

Психологиня допомогла пропрацювати не тільки тему анорексії та переїдання, але й стосунки з батьками та сприйняття себе.

Поступово вага почала повертатись, але з надлишком – чотири кілограми. Я сприймала своє тіло, але не хотіла набирати зайву вагу. Мета – повернути свої 52 кг і сформувати збалансований раціон без переїдань та голоду.

Так я прийшла у тренажерну залу.

Шлях до спорту

Тренера я не мала. Тому одразу ж припустилася помилки – увесь час проводила на біговій доріжці. Адже кардіотренування допомагає спалити жир та прибрати зайві кілограми. 

Я почала спостерігати, як тренуються інші. Мені подобались підтягнуті м’язисті спортсмени. Це виглядало красиво. Тож почала вивчати анатомію людини, види м’язів, техніку виконання силових вправ.

Спорту було недостатньо, адже у рості м’язів важливий раціон.

Це врятувало від помилок: травм, запалення суглобів, дискомфорту у м’язах. Адже я не просто повторювала присідання за тренером з Youtube, а знала правильну техніку виконання, які м’язи напружуються, які модифікації існують. 

Від менеджерки до блогерки

Спорт та збалансоване харчування я поєднувала з роботою менеджера з продажів. Професія мені подобалась. Також почала вести особистий блог в Instagram. Писала про свої спортивні досягнення. Це було лише хобі, я не отримувала прибутку з блогу. 

Заощаджених грошей вистачило на певний час. Потрібно було шукати іншу роботу. Я рахувала товар в магазинах або стояла на презентації пельменів у супермаркеті. Гроші були, але амбіції не вщухали.

Зрозуміла, що хочу розвиватись у сфері дієтології та тренерства. Мала базові знання, але цього було замало. Пішла на курси з інтенсивним навчанням. Протягом двох місяців вчилася та складала заліки. Отримала сертифікат тренерки та дієтологині. Вирішила спробувати тренувати інших дівчат. Результат був, але я не отримувала задоволення від процесу.

Також почала вкладати гроші та час у блог. Вчилася записувати сторіз, писати цікаві пости, купувала рекламу. 

Згодом у співпраці з психологинею розробили плани тренувань та харчування, а також марафони зі схуднення та правильного ставлення до їжі і до себе.

За п’ять років знання та досвід накопичились. Вирішила зібрати докупи усі записи за цей час та написати книгу про здорові стосунки з їжею. Не хотіла, щоб дівчата повторили мої помилки. Так з’явилися дві книги "Не в їжі справа" та "Право на їжу".

Фітнес-бікіні

Я регулярно тренувалася, але цього було недостатньо. Хотілося продемонструвати свій спортивний результат іншим. Від спортсменок дізналася про конкурс фітнес-бікіні. Це спортивна дисципліна для жінок. Її головна мета – презентація фізичної форми в купальниках. 

Знайшла Українську федерації бодібілдингу. Відвідала семінар-інструктаж про принцип дисципліни та умови участі у змаганнях. Вирішила взяти участь. 

Так почалася моя перша сушка тіла – це зменшення відсотка жирової тканини в організмі. Спеціальний раціон та тренування призводять до спалення підшкірного жиру і появі м'язового рельєфу.

Посіла друге місце. Головне було не отримати медаль, а зрозуміти, чи це моє. Оскільки початок був успішним, вирішила продовжити виступати. 

Минуло п’ять років. Сьогодні знову готуюся до чергових змагань. За цей час опанувала правильну систему сушки завдяки спеціалістам та вивченню процесу. У 2019 році перемогла на Чемпіонаті України. 

Багато людей думають, що я заробляю на виступах. Це неправда. Мої перемоги – це робота на ім’я та досвід.

Принципи здорового способу життя

Сьогодні я маю чіткі принципи харчування та спорту, отже, гарні стосунки з собою та їжею. 

Завжди снідаю. Кожен прийом їжі має бути поживним та ситним. Прислухаюся до організму: якщо відчуваю ситість, але на тарілці ще є їжа, залишаю її на потім. 

Також важливий режим. Щоб не відчувати голод, харчуюся п’ять разів на день: три основні прийоми і два-три перекуси.

Розуміння міри та режим допомагають під час традиційних родинних застіль. Буває, приходжу туди ситою або їм усе, але маленькими порціями. Алкоголь не п’ю. Контроль харчування в мене вже несвідомий.

Щодо спортивних принципів, то важлива регулярність. За п’ять років я пропускала тренування лише через погане самопочуття чи хворобу. Лінь неприпустима. Виконуючи вправи, знаю, які м’язи працюють. Фокусуюсь на правильній техніці та відчутті м’язів. 

Я навчилась казати собі "досить" не тільки в їжі, але й у спорті. Не допускаю перетренування, болі та травми, а також голод чи переїдання. Але головне – я нарешті сприйняла себе такою, яка я є, і полюбила.