Половина зниклих українців може бути в заручниках. Поради рідним дає експертка Генштабу

Але є й ті, хто там залишився – подекуди без світла, тепла, води. І зв’язок з ними втрачено. 

Близькі намагаються розшукати своїх у соцмережах, у телеграмі створюють локальні чати, які з кожною хвилиною наповнюються десятком повідомлень "шукаю батьків", "шукаю друзів", "шукаю сина" з фотографіями та контактами.

Тих, хто шукає, застерігають – не давайте точну адресу зниклих, адже невідомо, хто може сидіти в таких чатах і збирати дані.

Водночас когось із зниклих тримають у заручниках російські військові. І це може бути половина тих, з ким не вдається зв’язатися, розповідає Ірина Баданова, експертка відділу пошуку і звільнення полонених Генштабу ЗСУ LIGA.Life.

 

Як окупанти погрожують телефоном цивільним

 

Частина родичів тих, хто залишився на тимчасово окупованих територіях, отримують дзвінки і дізнаються, що їхніх рідних тримають у заручниках російські військові.

По телефону погрози, що людей використають як живий щит, а також умови – про капітуляцію України чи здачу окремих населених пунктів, каже Баданова. Саме до неї звертаються люди, чиїх близьких тероризують окупанти.

"Скільки вже було звернень, я не рахувала. Можу сказати за ситуацією".

Заручники – це ті, кого утримують примусово терористи. В Гостомелі, наприклад, людей у багатоповерхівках забрали, закрили в підвалі і охороняють озброєні військові. Йдеться не про цивільних, які добровільно сидять в укритті і не можуть вийти на зв’язок.

Напередодні журналістка Зоя Казанжи опублікувала список імен і фотографії тих, кого тримають у заручниках. Декого з них жорстоко побили.

Однією з локацій, де утримували людей, був дитячий садок "Яблунька" в Бучі. Сьогодні, за словами Баданової, родичі заручників повідомили їй, що ті вже вдома.

"Та поки не розумію, їх відпустили чи просто зняли варту, бо поруч наша армія і окупантів, можливо, вже фігачать. Тому у мене, за списком, кілька людей вже вдома. Вони віддзвоняться, буду знати, як це сталося", – пояснює експертка.

"Мені першим віддзвонився син Остап’юк Лілії Анатолівни. Він сказав, що мама у підвалі, з нею ще 20 осіб, працівників підприємства, де вона працювала до війни. В Бучі у дитсадку було приблизно 30 людей. У Гостомелі не знаю, скільки там заручників. У нас є відео, як захоплюють під’їзд, зганяють людей до підвалу, але скільки їх там, ми не знаємо", – пояснює експертка.

 

Чому немає єдиної бази чи центру, куди можна повідомляти про зниклих чи заручників

 

Централізованої системи зараз бути не може, каже Баданова. Наразі незрозуміло, ані хто візьме на себе координацію, ані скільки людей треба задіяти, ані в якому логістичному режимі має працювати такий центр.

"Наприклад, люди, які зі мною працюють, дівчина зателефонувала, що той і той вже на свободі. Чи будуть телефонувати всі, щоб повідомити, хто на свободі?". 

І як такий центр працюватиме в умовах, які в гарячих точках, теж невідомо.

"Ми не можемо зараз діяти на таких територіях, як Херсон. До речі, ніхто не звертався з Херсону, крім військових – там дійсно є і загиблі, і зниклі безвісти, і полонені. Або під Маріуполем... Хоча там самі організувалися, склали списки тих, хто зник зі зв’язку, передали їх мені. Але якщо зник зі зв’язку, це не означає, що зник безвісти", – зауважує Баданова. 

"Все, щодо військових, ми відпрацьовуємо на відмінно, бо склалася логістика – з 2014 року, потім Дебальцеве нам ще добряче дало по голові, коли була розгубленість і не знали, як вивозити 200-х. Зараз така сама ситуація щодо цивільних", – пояснює Баданова.

 

Що робити близьким тих, хто зник

 

Серед тих, хто сьогодні зник безвісти з цивільних, експертка впевнена, що половина в заручниках.

Ще якась частина або без зв’язку, або з розрядженими телефонами. І дехто загинув, але це менша частина.

"Потрібно донести це до цивільних – панікувати в такому разі не треба. Треба терпляче чекати. Це найстрашніше. Але в мене є матері, які чекають своїх дітей з 2014 року. Не все ми можемо", – пояснила Баданова.

Тим, хто шукає, радить набратися терпіння.

"Це я вам з досвіду 2014 року можу сказати. Кого немає в живих – співчуття", – додала експертка.

І деяких зниклих уже вдається знайти, наприклад, у лікарнях, або в укриттях. А зараз треба рятувати тих, хто в заручниках, каже Баданова.

"Можливо, це цинічно, але як відбувається евакуація з поля бою: спочатку евакуюють найлегших, а не найважчих, бо є більший шанс, що їх можна врятувати. Так само й тут: ті, хто в заручниках, це люди в певному сенсі в безпеці: вони не під обстрілами, в укритті", – додала експертка.

"Нам потрібно зараз зрозуміти, хто очолить штаб з перемовин, хто буде спілкуватися з росіянами. Але все ж сподіваємось на нормальне завершення цих подій. Можливо, просто всіх відпустять", – каже Баданова.