Але є й ті, хто там залишився – подекуди без світла, тепла, води. І зв’язок з ними втрачено.
Близькі намагаються розшукати своїх у соцмережах, у телеграмі створюють локальні чати, які з кожною хвилиною наповнюються десятком повідомлень "шукаю батьків", "шукаю друзів", "шукаю сина" з фотографіями та контактами.
Тих, хто шукає, застерігають – не давайте точну адресу зниклих, адже невідомо, хто може сидіти в таких чатах і збирати дані.
Водночас когось із зниклих тримають у заручниках російські військові. І це може бути половина тих, з ким не вдається зв’язатися, розповідає Ірина Баданова, експертка відділу пошуку і звільнення полонених Генштабу ЗСУ LIGA.Life.
Частина родичів тих, хто залишився на тимчасово окупованих територіях, отримують дзвінки і дізнаються, що їхніх рідних тримають у заручниках російські військові.
По телефону погрози, що людей використають як живий щит, а також умови – про капітуляцію України чи здачу окремих населених пунктів, каже Баданова. Саме до неї звертаються люди, чиїх близьких тероризують окупанти.
"Скільки вже було звернень, я не рахувала. Можу сказати за ситуацією".
"На сьогодні звернення переважно щодо Бучі, Липового, Гостомеля. Це ті локації, де утримують цивільних заручників", – каже Баданова.
Заручники – це ті, кого утримують примусово терористи. В Гостомелі, наприклад, людей у багатоповерхівках забрали, закрили в підвалі і охороняють озброєні військові. Йдеться не про цивільних, які добровільно сидять в укритті і не можуть вийти на зв’язок.
Напередодні журналістка Зоя Казанжи опублікувала список імен і фотографії тих, кого тримають у заручниках. Декого з них жорстоко побили.
Однією з локацій, де утримували людей, був дитячий садок "Яблунька" в Бучі. Сьогодні, за словами Баданової, родичі заручників повідомили їй, що ті вже вдома.
"Та поки не розумію, їх відпустили чи просто зняли варту, бо поруч наша армія і окупантів, можливо, вже фігачать. Тому у мене, за списком, кілька людей вже вдома. Вони віддзвоняться, буду знати, як це сталося", – пояснює експертка.
Точна кількість цивільних заручників невідома, росіяни не виходять на контакт із Генштабом, каже Баданова. А самим порахувати нереально.
"Мені першим віддзвонився син Остап’юк Лілії Анатолівни. Він сказав, що мама у підвалі, з нею ще 20 осіб, працівників підприємства, де вона працювала до війни. В Бучі у дитсадку було приблизно 30 людей. У Гостомелі не знаю, скільки там заручників. У нас є відео, як захоплюють під’їзд, зганяють людей до підвалу, але скільки їх там, ми не знаємо", – пояснює експертка.
Централізованої системи зараз бути не може, каже Баданова. Наразі незрозуміло, ані хто візьме на себе координацію, ані скільки людей треба задіяти, ані в якому логістичному режимі має працювати такий центр.
"Наприклад, люди, які зі мною працюють, дівчина зателефонувала, що той і той вже на свободі. Чи будуть телефонувати всі, щоб повідомити, хто на свободі?".
І як такий центр працюватиме в умовах, які в гарячих точках, теж невідомо.
"Ми не можемо зараз діяти на таких територіях, як Херсон. До речі, ніхто не звертався з Херсону, крім військових – там дійсно є і загиблі, і зниклі безвісти, і полонені. Або під Маріуполем... Хоча там самі організувалися, склали списки тих, хто зник зі зв’язку, передали їх мені. Але якщо зник зі зв’язку, це не означає, що зник безвісти", – зауважує Баданова.
Ніхто не очікував, що росіяни будуть воювати з цивільними і їх братимуть у заручники, каже експертка.
"Все, щодо військових, ми відпрацьовуємо на відмінно, бо склалася логістика – з 2014 року, потім Дебальцеве нам ще добряче дало по голові, коли була розгубленість і не знали, як вивозити 200-х. Зараз така сама ситуація щодо цивільних", – пояснює Баданова.
Серед тих, хто сьогодні зник безвісти з цивільних, експертка впевнена, що половина в заручниках.
Ще якась частина або без зв’язку, або з розрядженими телефонами. І дехто загинув, але це менша частина.
"Потрібно донести це до цивільних – панікувати в такому разі не треба. Треба терпляче чекати. Це найстрашніше. Але в мене є матері, які чекають своїх дітей з 2014 року. Не все ми можемо", – пояснила Баданова.
Тим, хто шукає, радить набратися терпіння.
Половина зниклих – це люди, які точно повернуться додому, які точно вийдуть на зв’язок найближчим часом.
"Це я вам з досвіду 2014 року можу сказати. Кого немає в живих – співчуття", – додала експертка.
І деяких зниклих уже вдається знайти, наприклад, у лікарнях, або в укриттях. А зараз треба рятувати тих, хто в заручниках, каже Баданова.
"Можливо, це цинічно, але як відбувається евакуація з поля бою: спочатку евакуюють найлегших, а не найважчих, бо є більший шанс, що їх можна врятувати. Так само й тут: ті, хто в заручниках, це люди в певному сенсі в безпеці: вони не під обстрілами, в укритті", – додала експертка.
У ЗСУ намагаються сформувати штаб, який вестиме перемовини з окупантами щодо цивільних.
"Нам потрібно зараз зрозуміти, хто очолить штаб з перемовин, хто буде спілкуватися з росіянами. Але все ж сподіваємось на нормальне завершення цих подій. Можливо, просто всіх відпустять", – каже Баданова.
Коментарі