Як порозумітися з переселенцями, коли вони приїхали до вашого міста чи дому

Намагайтеся не сприймати спроби адаптуватися за невдячність

Переїзд та адаптація на новому місці навіть у мирний час багатьом дається нелегко. 

Під час війни це особливо складно. 

В один момент вони втратили все, принаймні так наразі здається. Намагаючись адаптуватися та немов "повернути старе життя", люди ставлять запитання, які вам можуть здаватися дивними та не на часі: про холодильник, гарячу воду, вайфай, спеціальне харчування, окрему квартиру тощо. 

Будь ласка, ввічливо відповідайте, пояснюючи ваші можливості.

Коли людина у небезпеці, у неї запускається режим "виживання" (реакції "бий", "біжи" або "завмри", які проявляються у поведінці всіх людей по-різному).

Саме завдяки тому, що цей режим "увімкнувся", люди змогли виїхати та бути зараз у відносній безпеці. Але цей режим не може "вимикатися" автоматично, він подекуди  продовжує працювати і на умовно безпечній території.

Внутрішньо переміщені люди та біженці продовжують "виживати" і на тих територіях, де опинилися. 

Допоможіть забезпечити базові потреби і за можливості трохи тиші

Упродовж довгого часу люди, які приїхали до вас, могли бути під обстрілами, у холодних приміщеннях, не могли спати або спали на підлозі, серед великого скупчення таких самих людей у режимі "виживання". 

Це має свій вплив, тож тепер, навіть перебуваючи у безпеці, люди можуть говорити голосно або тихо і мляво, бути знервованими, дезадаптованими тощо, особливо у перші дні після приїзду. 

У цей час надважливим є задоволення фізіологічних, базових, потреб та безпека. Допоможіть у цьому. Тихе місце з можливістю хоч якось усамітнитися допоможе стабілізуватися.

Утримуйтеся від додаткових запитань та розмов, якщо людина сама їх не ініціює

Не починайте першими розпитувати, що відбувалося там, звідки приїхали люди. Коли вони будуть готові – поділяться з вами. 

Не запитуйте, хто з близьких залишився і не зміг вибратись. Не запитуйте про плани на майбутнє ("Чи ви надовго?", "А що далі?" тощо). 

Планів, найімовірніше, наразі немає, адже немає розуміння того, коли закінчиться війна, чи є куди повертатися та як бути далі. 

Не давайте обіцянок, які не можете виконати ("Все буде добре"). 

Якщо людина плаче – дайте їй поплакати, не зупиняйте, просто побудьте поруч.

Спробуйте організувати дітям активне і корисне дозвілля

Діти можуть по-різному реагувати на нові обставини: вередувати, відмовлятись йти на контакт, агресувати, але така поведінка – реакція на стрес, який вони пережили.

Дітям треба дати час на адаптацію та з розумінням поставитись до їхніх переживань та поведінки, яку вони демонструють як відповідь на стрес.

Корисні заняття для дітей та активне дозвілля (малювання, ліплення, спортивні ігри), режим дня допоможе їм максимально нормалізуватися.

Допоможіть знайти інформацію про те, де можна отримати допомогу для внутрішньо переміщених людей у вашій громаді

Ви значно краще орієнтуєтесь у своїй громаді, тому ваша допомога та, можливо, супровід до відповідних служб буде дуже корисним. 

Всю важливу інформацію передавайте у письмовому вигляді (повідомлення у месенджерах) чи на аркуші паперу (буклет, листівка). Усна інформація може не сприйматися, не запам’ятовуватися, людина може перепитувати по декілька разів – такі особливості психіки людини, що перебуває у стресі.

Уникайте стереотипного ставлення та переповідок негативних історій про внутрішньо переміщених та біженців

Якщо є змога, не залучайтеся до емоційних розмов у громаді, що стосуються негативних історій, пов’язаних з поведінкою людей, які переїхали з інших регіонів і жили чи наразі живуть у вашій громаді. 

Такі історії варто перевіряти на правдивість, сприймати максимально об’єктивно, осмислювати та робити висновки для того, щоб уникнути їх надалі.

Пам’ятайте, емоційно забарвлене переповідання таких історій може створити негативне стереотипне ставлення до всіх внутрішньо переміщених осіб, що врешті негативно позначиться на психологічному комфорті і сторони, яка приймає, і тих, кого ви приймаєте. 

Залучайте до допомоги вашій громаді, коли люди відчують себе у безпеці

На третій–четвертий день після переїзду (проте такий таймінг є умовним), після задоволення базових потреб своєї родини та отримання відчуття безпеки, люди готові долучатися до допомоги іншим. 

Якщо людина не працює онлайн, пропонуйте їй залучитися до волонтерування на користь вашої громади та країни загалом. 

Розповідайте про можливості, запрошуйте долучитися. Так люди зможуть відволікатися від своїх переживань, залучитися до активного життя громади, відчуватимуть себе корисними.

Піклуйтеся про себе і свою родину та допомагайте іншим, саме у такій послідовності, це дасть вам ресурс та наснагу.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин