UA
Пояснення

Медичний тренд | Аюрведа це… Користь і шкода популярної стародавньої індійської народної медицини

12 хвилин
Аюрведа це… Користь і шкода популярної стародавньої індійської народної медицини - Фото
Процедура Аюрведи. Фото з сайту keralatourism.org
23.11.2020, 08:00

Що таке Аюрведа, як вона працює та чи справді лікує – розбираємося з лікарями та науковими даними

Обіцянка вилікувати те, що традиційній медицині не до снаги, знайти "реальні" причини хвороб та зцілити людину повністю – фізично, психологічно, духовно – приваблює. І в цьому контексті Аюрведа – стародавня індійська система народної медицини – викликає довіру.

Прихильники вважають її ефективною системою лікування, яка несе "мудрість століть" та роками довела ефективність у вирішенні фізичних і психологічних проблем.

Мінусів такого підходу на перший погляд немає. Бо яку шкоду можуть принести ліки, які виготовляють виключно з натуральних компонентів (цілющих трав, олій, мінералів) за стародавніми рецептами? Якщо ж копнути трішки глибше, відкривається інша картина.

У підготовці статті нам допомагали:

  • Ярина Грицак, лікарка-педіатриня медцентру "МініПоліклініка", членкиня Центральноукраїнської академії педіатрії та Європейської академії алергології та клінічної імунології

  • Вікторія Іванова, популяризаторка доказової медицини, консультантка з грудного вигодовування та післяпологового догляду за немовлятами

  • Олександр Семенюк, кандидат меднаук, лікар-отоларинголог (КНП "Міська дитяча клінічна лікарня Львова", Приватна дитяча поліклініка "Веселка").

 

Аюрведа це...

 

Аюрведі – багато століть. Термін походить від двох слів на санскриті: आयु "āyu" – "знання" – та वेद "veda" – "життя". Тобто "знання про життя". Перші згадки про Аюрведу знаходимо в "Атхарваве́ді" – одній з чотирьох священних книг індуїзму й першій давньоіндійській книзі з медицини.

Там є згадки про причини хвороб, специфічні методи лікування інфекційних захворювань (наприклад, прокази) за допомогою рослин, а також про будову людського скелету.

Найбільш авторитетними медичними трактатами, на яких збудований лікувальний метод Аюрведи, вважають "Чарака-самхіта" (уклали від 700 року до нашої ери до 1 століття нашої), "Сушрута-самхіта" (350 рік) та "Аштанга-хрідая-самхіта" (IV століття). 

Загалом класичних давніх медтрактатів, на яких ґрунтується система, – дев’ять. Завершили формування "аюрведичного канону" у 1000 році.

За філософією Аюрведи, першопричиною будь-якої недуги є дисбаланс "дош" – первинних життєвих сил.

Дош є три, їх створили, поєднавши "першоелементи", з яких складається все живе та неживе (вогонь, повітря, земля, вода. 5-й "першоелемент" – акаша, особливий вид простору, приблизно відповідає поняттю "ефір").

Поєднання цих елементів створює три доші:

  • вата (ефір та повітря) – відповідає за роботу нервової, дихальної та серцево-судинної систем;

  • пітта (вогонь та вода) – відповідає за метаболізм та роботу системи травлення;

  • капха (вода та земля) – відповідає за роботу імунітету.

Співвідношення дош в організмі формує "пракріті" – "природу" людини. Відхилення від неї за Аюрведою і є першопричиною всіх проблем із здоров’ям. 

Тобто Аюрведа є не лише медичною, а й філософською системою. Вона не розглядає фізичне здоров’я окремо від духовного.

Сучасні послідовники цього напрямку визначають Аюрведу як "філософсько-медичну науку про життя, спосіб життя, здоров’я та довголіття".

Один з найвідоміших сучасних аюрведистів західного похождення Роберт Свобода зазначає, що традиційна медицина має запозичити з аюрведи "бачення, яке дозволить їй навчити людей не лише уникати захворювань, а й проактивно розвивати й підтримувати здоров’я". 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Facebook: тільки корисна інформація для українських родин

 

Чим може бути корисною Аюрведа

 

Сучасна медицина визначає здоров’я як відсутність хвороби. Аюрведа фокусується на здоров’ї як позитивному стані, не залежному від хвороби. Його можна досягти через поведінку.

Для повернення до балансу пацієнтові пропонують індивідуальні та детальні рекомендації щодо способу життя: харчування та пиття, режиму роботи та відпочинку, фізичної активності. 

Ми можемо скептично ставитися до таких уявлень про здоров’я, але подібні індивідуальні рекомендації можуть бути ефективними для покращення якості життя. 

"Аюрведа може приносити пацієнтові певну користь, доки справа не доходить власне до терапії", – пояснює Вікторія Іванова, медсестра-анестезистка за фахом та колишня аюрведистка, а зараз популяризаторка доказової медицини та консультант з грудного вигодовування.

"На жаль, поради зі здорового способу життя можуть краще сприймати від фахівця з аюрведи, ніж від лікаря. Більшість з цих порад узгоджується з позицією традиційної медицини, тому вони можуть бути корисні.

Пацієнт починає уважніше стежити за здоров’ям, різноманітно та правильно харчуватись, приділяти необхідний час відпочинку та звертати більше уваги на свій внутрішній світ. Так у людини формується прихильність до здорового способу життя, і це стає системою, адже базується на філософських передумовах", – додає Іванова.

Довіру до порад фахівця з Аюрведи зміцнює декларований ним індивідуальний підхід. 

"Є пацієнти, яких не влаштовує, так би мовити, "мас-маркет" медичних послуг, – зазначає лікарка-педіатриня Ярина Грицак. – Такі люди не бажають вкладатися в 20 хвилин прийому. Їм потрібен "свій" лікар, якій зможе приділити їм стільки часу, скільки вони бажають. Такий підхід вже має певний елемент психотерапії. Тож попит на такі послуги завжди буде високим".

Коли Аюрведа стає небезпечною для здоров’я

 

Окрім адекватних порад зі зміни способу життя, аюрведична практика має в арсеналі цілком конкретні методи лікування. 

Деякі з них ґрунтуються на застарілих теоріях, які не відповідають сучасним науковим даним. Свій внесок Аюрведа в історію медицини зробила: наприклад, у її класичних трактатах є багато даних з хірургії. Але те, що було передовим для свого часу, не обов’язково є таким у XXI столітті.

Сучасна Аюрведа продовжує оперувати поняттям "забрудненості", чи "зашлакованості", організму. В основі лежить поняття "ама" – погано перетравлена їжа, як фізична, так і "розумова". Вона нібито перетворюється на "сміття" – "скупчення ами". І цим харчуються паразити та сприяють хворобами.

Концепція "забрудненості" організму, який слід очищати від "сміття і бруду", – сучасною мовою "токсинів та шлаків" (аюрведисти сучасності кажуть саме так) – відповідає поширеній в медицині XIX століття теорії "аутоінтоксикації". 

Також вона відображена в методах багатьох інших течій нетрадиційної медицини. Але ця концепція не відповідає сучасним даним про роботу людського організму.

Наразі нам відомо, що функцію "детоксу", або очищення, виконують нирки, печінка, шкіра, кишківник та легені. Якщо ці органи працюють нормально, допомагати їм в "очищенні" організму не потрібно. 

Якщо ж вони працюють неправильно, має бути адекватне лікування, а не процедури з сумнівним профілем безпеки, які можуть погіршити стан пацієнта.

"Все добре, поки ми намагаємося "лікувати" Аюрведою відносно здорового пацієнта", – пояснює колишня аюрведистка Вікторія Іванова. 

І додає: "Коли ж мова про реальне захворювання, таке "лікування" вже може шкодити не лише гаманцю, а й здоров’ю. Знаю про випадок, коли 8-річну дитину з апендицитом "лікували" травами. На жаль, вона померла". 

З такою позицією погоджується і педіатриня Ярина Грицак: "Затягування шляху до правильного діагнозу через звернення до нетрадиційної медицини може бути небезпечним. У випадку гострих або невідкладних станів час може бути втрачено, що може призвести навіть до летальних випадків". 

Підписуйтесь на LIGA.Life в Telegram: тільки корисна інформація для українських родин

Які наслідки має лікування "зашлакованості" організму

 

Для прикладу розглянемо Панчакарму ("п’ять дій" в перекладі з санскриту). 

Цей традиційний метод очищення організму, описаний в класичних аюрведичних працях, практикують і нині.

5 процедур Панчакарми: 

  • вастхі (клізми з узварів лікарських трав, змішаних з маслом); 

  • вамана (прийом блювотних препаратів); 

  • віречана (прийом послаблювальних препаратів); 

  • насьям (очищення носової порожнини: лікарські трави, змішані з підігрітим маслом, вводяться через ніс); 

  • ракта-мокша (кровопускання з використанням голок або медичних п’явок).

Такі процедури можуть бути небезпечні.

"Клізма в традиційній медицині має вузьке призначення: позбавлення від так званого калового завалу. Цю процедуру виконує хірург-проктолог, до того ж разово. Універсальних причин для цієї процедури немає", – коментує лікарка Ярина Грицак. 

Вона пояснює: у кишківнику є мікрофлора, яка має свою роль. А клізма заважає їй виконувати свою роботу: "Ми можемо порушити перистальтику кишківника і отримати так звану "ліниву" пряму кишку. Від клізм може постраждати слизова кишківника, що виконує захисну функцію". 

Якщо пошкодимо її, в організм можуть проникати шкідливі мікроорганізми та інфікувати. А ще можна механічно травмувати пряму кишку, і наслідком буде перфорація – важка хірургічна патологія. 

"Зловживати такою процедурою без прямих показів небезпечно", – застерігає Грицак.

Прийом блювотних препаратів небезпечний саме ефектом, якого хочуть досягти, продовжує розбір Панчакарми лікарка.

"Під час блювання шлунок віддає свій вміст, в тому числі соляну кислоту. Так кислий вміст зі шлунка потрапляє в лужний вміст стравоходу і подразнює його слизову. Це може призвести до такого захворювання як езофагіт", – пояснює Ярина Грицак.

Небезпечною може бути й діарея внаслідок прийому послаблювальних препаратів на третьому етапі Панчакарми. 

Такий стан подразнює слизову прямої кишки, внаслідок чого там можуть утворюватися мікротріщини та рани. 

А це несе ризик вже не теоретичного "забруднення" організму, а реального інфікування.

Введення олій та трав до носа для "очищення" також має ризики. 

"Інсталяція в ніс різних трав та інших не призначених для цього речовин збільшує ризик алергічних реакцій аж до важкої задухи і смерті, тому ризикувати власним здоров’ям заради міфічного полегшення не варто", – коментує кандидат меднаук, лікар-отоларинголог Олександр Семенюк. 

Користь подібної процедури – сумнівна і може навіть погіршити стан пацієнта. 

"Найновіший Європейський позиційний документ з риносинуситу і назальних поліпах (EPOS-2020) допускає застосування певної перевіреної фітотерапії для лікування гострого риносинуситу (в народі – ГРВІ, тобто неускладненого бактеріальним запаленням нежитю). І то – лише всередину у вигляді лікарських засобів, а не місцево в ніс", – зазначає Семенюк. 

Останній етап Панчакарми – кровопускання – повертає до лікувальних методів минулих століть, які наразі не використовує традиційна медицина через недоведену ефективність і шкоду для пацієнтів. 

Небезпечним може бути й використання медичних п’явок, які використовує традиційна медицина лише у разі конкретних діагнозів, але аж ніяк не кожному пацієнтові. 

Цю процедуру обов’язково має супроводжувати профілактичний прийом антибіотиків, адже в організмі п’явок є бактерії, які дозволяють їм перетравлювати кров.

Отже, попри тривалий досвід використання "лікувальних" процедур, які пропонує Аюрведа, їхня користь є сумнівною, а от ризики – цілком реальними.

Підписуйтесь на LIGA.Life в Instagram: тільки корисна інформація для українських родин

 

Наскільки насправді корисні натуральні препарати Аюрведи

 

Не обов’язково ж використовувати саме Панчакарму, скажете ви. Як щодо натуральних препаратів, виготовлених за стародавніми рецептами? Хіба вони не можуть стати гарною альтернативою "хімії", яку нам виписують лікарі? 

І тут – найбільша проблема, яку визнають самі прибічники цієї системи. Немає адекватної доказової бази для використання цієї групи препаратів. 

Тобто немає переконливих доказів ефективності аюрведичних засобів, отриманих за допомогою якісних наукових (тобто подвійних рандомізованих сліпих плацебо-контрольованих) досліджень. 

"Деякі результати досліджень занадто розрізнені та конфліктують один з одним, деякі – занадто низької якості.  Наприклад, дослідження, розміщене на сайті головного промоутера Аюрведи в Індії – Центральної Ради з Дослідження Аюрведичних Наук, не дотримуються золотого стандарту сучасних досліджень – плацебо-контролю", – пояснює колишній директор індійського Центрального науково-дослідницького інституту лікарських препаратів. 

Чому немає якісних досліджень цих ліків? Прибічники Аюрведи вважають, що річ в особливості їхнього складу. Навіть одна рослина у складі препарату є сумішшю речовин. 

А якщо таких рослин у складі багато, це ускладнює дослідження ефективності того чи іншого компоненту у порівнянні з плацебо. 

Ба більше, через велику кількість компонентів під час масового виробництва неможливо отримати ідентичний препарат від партії до партії, що також ускладнює процес дослідження. 

Що стосується нібито одного й того самого препарату, виготовленого різними виробниками, то тут ми маємо казати про різні препарати. 

Наприклад, склад найпопулярнішого аюрведичного засобу "Чаванпраш" може варіювати від 40 до 80 (!) активних компонентів, і навіть в самій Індії його виготовляють за різними рецептами залежно від цільової аудиторії. 

Втім, одне якісне дослідження, яке стосується аюрведичних препаратів, таки існує. Проведене у США у 2008 році дослідження свідчить: близько 21% аюрведичних препаратів, вироблених в США та Індії, які продають через Інтернет, мають у складі небезпечну для здоров’я кількість важких металів, зокрема свинець, ртуть та миш’як (арсен).

На проведення дослідження авторів спонукав факт, що з 1978 в медлітературі зафіксовано понад 80 випадків отруєння миш’яком через вживання аюрведичних ліків. Це може бути пов’язаним з раса шастра – однією з технологій виготовлення аюрведичних препаратів.

Крім рослин, додають до складу препарату метали (наприклад, ртуть, свинець, залізо, цинк), мінерали (наприклад, слюди) та коштовне каміння (наприклад, перлини). 

Автори дослідження виявили: низку продуктів, виготовлених за такою технологією, містять концентрації важких металів, що перевищують допустимі добові, в 3-4 рази. Це стосувалося як аюрведичних препаратів, виготовлених як в Індії, так і в США. 

Високий вміст важких металів знайшли і в низці препаратів, виготовлених без використання раса шастра. На думку дослідників, це може бути пов’язано з забрудненням сировини як з природних причин (з навколишнього середовища), так і в процесі виробництва. 

Подібні проблеми фіксують під час виготовленя не лише аюрведичних засобів, а й інших препаратів, пов’язаних в нетрадиційною медициною. Через те, що їх класифікують не як лікарські засоби, а як "харчові", "дієтичні" чи "біоактивні" добавки, контролюючі органи (наприклад, FDA в США) виставляють до них набагато менш суворі вимоги, ніж до лікарських засобів. 

Проблема не лише в тому, що заявлений склад продукту не завжди відповідає реальному. А й у тому, що з точки зору закону ці засоби не є ліками, тому вони не проходять адекватних клінічних досліджень. 

Тож їхні реальні побічні ефекти та особливості взаємодії з іншими ліками невідомі

Якщо здоровій людині прийом подібних препаратів може принести певне полегшення (щонайменше, психологічне), для хворої це може закінчитися загостренням хронічного захворювання, зниженням ефективності медикаментозної терапії  чи іншою шкодою для здоров’я

У медичній літературі можна знайти чимало сумних прикладів захворювань, пов’язаних з нібито безпечними та "абсолютно натуральними" дієтичними добавками. 

Наприклад, дослідження, де проаналізували дані за 10 років, показує, що побічні ефекти від вживання дієтичних добавок є причиною в середньому 23 000 візитів пацієнтів до відділення невідкладної допомоги на рік.

Якщо ефективність аюрведичних ліків та процедур не доведена, а їхня безпека сумнівна, чому ж тоді Всесвітня організація охорони здоров’я нібито рекомендує Аюрведу і вважає її ефективною? Цей аргумент часто використовують популяризатори Аюрведи. 

Що ж насправді сказала Гендиректорка ВООЗ Маргарет Чен у 2015 році на форумі з питань народної медицини: "Багато представників бідних прошарків населення, що страждають на тяжкі захворювання, не звертаються до лікарень чи до відділень невідкладної меддопомоги, бо таких або немає, або доступ до них ускладнений. Тому народна медицина є для них єдиною можливістю отримати меддопомогу". У промові йдеться про "мільйони людей, багато з яких проживає в сільських районах країн, що розвиваються". 

Що ж стосується ефективності народної медицини і згаданої в промові Аюрведи, Чен зазначає, що така медицина приносить певне полегшення пацієнтові: знижує страждання й тамує біль. 

Крім того, народна медицина дозволяє попередити заповнення лікарень та відділень невідкладної допомоги людьми з легкими недугами та незначними скаргами на здоров’я: "Скарги на біль, занепокоєння та стрес практично завжди мають суб’єктивний відтінок. Ефект плацебо – доведене й детально описане в науковій літературі явище".

Але небезпеки немає тільки якщо говоримо про відносно здорову людину.

Як зауважує лікарка Ярина Грицак, "найлегше лікувати того, хто не хворіє".

Марія Калмикова, для LIGA.Life

Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.

Коментарі

Останні новини