"Батогом і пряником". Як будуть створювати перше в Україні кластерне місто

Поблизу села Дмитрівка під Києвом будують перше в Україні кластерне місто Vlasne misto з населенням понад 32 000 мешканців. На площі 450 га планують звести не тільки приватні будинки, а й багатоповерхівки, школу, лікарню й енергопарк. Місто спроєктоване так, щоб стати майже повністю автономним, каже головний ідеолог проєкту, CEO компанії Vlasne misto Ярослав Корніяченко. Сортування сміття, вертикальна теплиця, де вирощуватимуть зелень та овочі, сонячні панелі й вітрогенератори, що забезпечать повну енергонезалежність — усе це планують реалізувати у проєкті.

Vlasne misto наразі є першим містом-кластером в історії українського містопланування — ідея настільки масштабна, що місцями видається утопічною. LIGA.Life запитала CEO компанії Vlasne misto Ярослава Корніяченка, у чому полягає суть кластерного міста і як його будуть втілювати, щоб воно стало реальністю.

Що таке кластерне місто

Кластер залежно від контексту має багато значень. В економіці — це об’єднання географічно близьких компаній чи підприємств, які працюють не тільки заради власного прибутку, а й заради глобальної вигоди всього об’єднання. Наприклад, Голлівуд чи Кремнієву долину можна вважати кластерами. 

У випадку кластерного міста вигодою є комфорт мешканців, міські функції, послуги й інші переваги, які отримують жителі. Першим містом-кластером в історії вважається місто Редберн, засноване в американському штаті Нью-Джерсі у 1929 році. Воно спроєктоване за принципами планування відомого містопланувальника Кларенса Перрі: рух у місті був розділений за видами транспорту, а система пішохідних доріжок не перетинала жодну з головних доріг. У Редберні зараз мешкають близько 3000 жителів і він є частиною глобальної агломерації Нью-Йорка. 

Кластерне місто має певну автономність — забезпечене своєю критичною та соціальною інфраструктурою (школи, лікарні), а всі об'єкти у ньому пов'язані "специфічними відносинами та зв’язками", вважає Ярослав Корніяченко. 

"Щоб реалізувати ідею кластера у процесі містоутворення, необхідно, щоб кожна функція у місті, ніби комірка кластера, працювала не окремо й самостійно, а розвивалась у певній системі, надаючи додаткові послуги", — пояснює він.

Наприклад, візьмемо школу. Вона зазвичай має монофункцію — навчання. У кластерному ж місті школа перетворюється на багатофункціональний об’єкт, який використовується 365 днів у році — наприклад, бібліотека перетворюється на коворкінг, приміщення спортзалу слугує для інших заходів, а кухня окрім приготування обідів для дітей зможе працювати як dark-kitchen (формат кухні, коли їжу готують лише для доставки).

Щодо інших бізнесів чи компаній у кластерному місті, то "система зв’язків і спільне виробництво" дозволять оптимізувати витрати й розширити послуги або створити якийсь новий якісний продукт, додає Корніяченко.

Хто проєктує Vlasne misto і чому будують у Дмитрівці

Vlasne misto будують у селі Дмитрівка, за 7 кілометрів від Києва. Цю територію обрали, адже вона екологічно сприятлива — поряд розташовані 750 га лісу. З іншого боку, ця територія відносно вільна від хаотичної забудови, каже головний ідеолог проєкту. Однак, щоб не перевантажувати місцеву інфраструктуру, планують побудувати власну.  

"Завжди легше знайти якийсь масив і будувати там, де вже щось історично створене. І не звертати увагу, що ти своїми квадратними метрами навантажуєш ту інфраструктуру, яка просто з часом втратить свою якість. Постійна розбудова масивів, спальників, мікрорайонів, містечок насправді має негативний характер", — пояснив Корніяченко.

Проєкт майбутнього кластерного міста розробляло архітектурно-дизайнерське бюро YOD Group у співпраці з архітекторами KUDIN architects. До проєктування також долучилась новостворена компанія LAWA, залучені також архітектори й фахівці з компанії Vlasne misto.

"Головне наше завдання — щоб усі проєктували в одних правилах і візіях, один одного підсилювали, доповнювали. Нам вдалося скомбінувати досить потужні колективи", — додає Ярослав.

Розробляти Vlasne misto почали ще 6 років тому, процес був повністю непублічним. Втілити ідею планували поетапно за 16 років — такі терміни закладалися ще до війни. "Але поки ми не змінюємо цей графік і не подовжуємо його, навпаки, цілеспрямовано рухаємось до того, щоб реалізувати його вчасно, а можливо навіть і швидше",  — каже Корніяченко.

За його словами, подібні проєкти за метражем (1,3 млн квадратів) можливо побудувати й швидше, однак складність Vlasne misto у "різноманітності об'єктів" — адже передбачені й таунхауси, і садиби, і 5-поверхові будинки, а також офісні будівлі. 

"Ми не хочемо, щоб було так, що ми побудували місто, а воно неживе. Це якраз економічна стратегія, вона поступово передбачає будівництво інфраструктури, а житло ніби "наздоганятиме" її", — наголошує CEO компанії.

Утопічність і ризик сегрегації: як це коментують автори проєкту

Ідея екологічного міста-кластера — не нова. Наприкінці XIX століття англійський соціолог Ебенізер Говард видав працю "Міста-сади майбутнього". Вона спричинила появу руху "місто-сад" і привела до спроб побудувати подібні міста у Великій Британії. Однак, на практиці втілити ідею вийшло не так просто. 

Корніяченко каже, що ідея Vlasne misto відрізняється від ідеї "міста-саду" Говарда. Як аргумент, що це можливо реалізувати, він називає кілька факторів. По-перше, — це продумана стратегія реалізації, розрахована на 16 років, з поетапним розвитком інфраструктури (спершу хочуть будувати школу, лікарню, а тоді вже житло). По друге — це чіткі розрахунки й аналітика, наголошує він. Врешті система управління містить і ризик-менеджмент. 

"Насправді ми своїм проєктуванням і тією стадією готовності до будівництва, розрахунками, самі собі довели, що можемо це зробити. І весь колектив, залучений до проєкту, він у це вірить, бо бачить, як ми рухаємось", — каже Ярослав.

На питання, як у майбутньому місті дотримуватимуться "утопічних" правил, наприклад, щоб усі мешканці сортували сміття, Корніяченко відповідає — "батогом і пряником".

"Пряник у нашому випадку — це кошти, що будуть надходити на спеціальний рахунок від продажу відсортованого сміття. Вирішувати, що з цими коштами робити, будуть самі мешканці. Гроші можна буде спрямувати на допомогу якомусь будинку-інтернату чи запустити якийсь мистецький проєкт, або ще щось", — зазначає він.

"Батіг" — це штрафні санкції. "Це не ми придумали, у деяких європейських країнах давно разом з комунальними платежами приходять штрафи, якщо людина неякісно сортує сміття", — каже головний директор компанії.

Зокрема у місті планують запровадити окремі шумові зони, місця вигулу улюбленців, а також жорстко регламентувати самовільне будівництво. "Тому, коли людина хоче стати нашим свідомим мешканцем, вона серед іншого має погодитись на певний список правил і зобов'язань", — підкреслює автор ідеї.

Коментуючи ризик сегрегації мешканців кластерного міста від сусідніх сіл чи містечок, Корніяченко зазначив, що вибір нерухомості дозволить купувати житло людям з різним статусом і "почати розвивати свою кар'єру". До того ж за його словами вартість нерухомості у Vlasne misto не перевищує ціни у сусідніх населених пунктах і котеджних містечках.

Біометан і власна екосистема: як планують ставати автономними

Vlasne misto запроєктували як повністю стале й самодостатнє завдяки трьом складовим — власній економіці, енергетиці й екосистемі. Взаємозв’язок цих складових дозволить мешканцям жити, працювати й отримувати необхідні послуги, не покидаючи міста. Щобільше — економічна складова передбачає залучення зовнішніх працівників, не лише місцевих.

"Однак, ми не можемо повністю зобов'язати або змусити людину змінити робоче місце, яке вона має сьогодні, наприклад, у столиці, де вона будує кар'єру. Ми можемо лише спонукати людину не втрачати цінний час і релокувати свій бізнес або управлінський офіс до нас у бізнес-центр", — каже Корніяченко й пояснює, що у місті запроєктовано власний бізнес-парк площею 250 000 кв. м. Він включатиме мережу офісних будівель, коворкінгів та апарт-готель, загалом увесь комплекс зможе забезпечити робочими місцями 13 000 людей. 

Автономність міста не означає, що воно стане ізольованим, каже Ярослав. Усі виробничі потужності, зокрема й харчовий напрямок, формуватимуть за принципами "будь-якого бізнесу". "Тобто ми будемо спрямовані не лише на внутрішнього споживача, наші продукти чи послуги будуть корисними для громади загалом, для позитивного впливу на регіон", — зазначає CEO компанії. 

Центральною у місті буде Ринкова площа, вона об’єднає урбан-парк, рекреаційні зони, а також ТРЦ. Одним з головних елементів площі планують зробити вертикальну теплицю — там будуть вирощувати зелень та овочі для мешканців. У Vlasne misto передбачене також своє медичне містечко на 90 000 пацієнтів за рік. Задля комфортної логістики його розташують біля меж населеного пункту — медзаклад зможуть відвідувати мешканці Дмитрівської ОТГ та інших міст чи сіл.

Енергетика кластерного міста відповідно до його екоконцепції залучатиме енергію сонця та вітру. Енергетичний парк Vlasne Green Industry Park складатиметься з окремої сонячної станції, сонячних панелей, які розмістять на офісних й адміністративних будівлях, а також парку вітрогенераторів. Прогнозована загальна потужність енергопарку — 100 МВт / год. 

Місто проєктується як повністю безвідходне — окрім очищення побутових стоків, передбачається сортування й повне перероблення сміття та харчових відходів. Компостування органіки дозволить налагодити біогазову генерацію й отримувати біометан, що стане ще одним джерелом енергії. 

"Щоб підтвердити повну безвідходність міста, ми розробили систему біометан-генерації, яка передбачає перероблення харчових і твердих побутових відходів, а також відходів життєдіяльності міста, наприклад, опалого листя, трави з газонів, органічних решток — ці речі можна зброджувати в аераторах і отримувати біометан", — коментує Корніяченко.

Ще одним важливим аспектом екосистеми буде використання дощової води — її збиратимуть з дахів і хідників у спеціальні підземні резервуари, будуть очищувати й використовувати для технічних потреб, наприклад, для поливу газонів.