Чотири поширених тести особистості: що працює, а чому вірити не варто

У 1948 році психолог Бертрам Форер провів експеримент. Роздав своїм студентам психологічні тести. Після проходження – результати. Студенти мали оцінити, наскільки отриманий результат відповідає дійсності, їхньому характеру. Майже всі побачили себе в запропонованому описі. Тим часом як результат був для всіх однаковий, а Форер склав його з частин гороскопів.

Наразі люди також люблять називати себе "Віртуозами", "Босами", "Миротворцями", довіряючи результатам різних тестів особистості. Але правдивість подібних поділів та їх відповідність дійсності викликає сумніви. 

Практикантка LIGA.Life Анастасія Верстюк вибрала чотири поширених тести та коротко їх проаналізувала.

 

Тест MBTI 

Індикатор типів Маєрс-Бріггз (Myers-Briggs Type Indicator)

Також відомий під назвою 16 Personalities

Розробниками тесту в 40 роках ХХ століття стали матір та донька – Катаріна Бріггз та Ізабель Бріггз-Маєрс. За основу вони взяли працю Карла Юнга "Психологічні типи". 

На офіційному сайті тесту зазначено, що це спосіб краще зрозуміти себе, усвідомити, що "робить тебе тобою". Зокрема йдеться про такі аспекти особистості як: 

• поведінка;
• звички у спілкуванні;
• розуміння особистістю інших людей.

 

Суть тесту

За результатами MBTI, особистість відносять до одного з 16 типів. Під час визначення враховують чотири критерії:

• як особистість сприймає інформацію та вчиться (S сенсорика -  N інтуїція);
• як отримує енергію (E екстраверсія – I інтроверсія);
• як ухвалює рішення (T мислення – F почуття);
• як організовує час та простір довкола (J думка/оцінка – P сприйняття).

 

Спірність

Команда MBTI радить проходити тест лише:

• на офіційному сайті MBTI;
• якщо спеціаліст із сертифікатом MBTI особисто надіслав тест;
• якщо школа/університет/місце роботи мають право розпоряджатися оригінальним тестом.

На сайті є розділ Research, де наголошують: тест точний (accurate), достовірний (reliable) та актуальний (validate). Зокрема його достовірність (reliability) навіть представлена окремою статистикою і становить від 75 до 90 %. 

Проте наукова спільнота неоднозначна щодо MBTI.

По-перше, викликають запитання чотири критерії, на яких побудований тест. Юнг справді зазначив їх у своїх працях. Водночас застерігав, що критерії не виявлені експериментальним способом. Вони є лиш описовими, приблизними. І слід бути обачними, використовуючи їх для систематизації людей.

По-друге, аби будь-який тест успішно пройшов перевірку на надійність, він має відповідати двом критеріям – reliability (достовірність) та validity (актуальність).

Що таке reliability у світі тестів? Це постійність результату. Скажімо, у людини під час УЗД виявили збільшені розміри печінки. І скільки би ще разів опісля цього людина не зробила УЗД, результат не зміниться. Такому рівню мають відповідати й тести особистості. 

Що відбувається під час проходження MBTI? Близько двох місяців тому я була "Шоуменом". Повторно пройшла тест зараз і виявилася "Логіком". Ці типи навіть відносять до різних категорій: "Шоумен" – у категорії "Дослідники", "Логік" – в "Аналітиках". 

Професор психології університету Маршалла, США, Девід Піттенгер, ставить під сумнів достовірність тесту у 75-90 %.

Є метод перевірки постійності результатів тестів test-retest reliability, коли людина проходить тест повторно через деякий час. Інтервал між першим та другим проходженням – від кількох тижнів до понад року. Команда MBTI стверджує, що тип особистості є незмінною характеристикою. Тобто одного разу адвокат – завжди адвокат. Але Піттенгер пише про експерименти, в ході яких люди вдруге проходили MBTI через п’ять тижнів і щонайменше у 50% результат був іншим. 

Актуальність (validity) у світі тестів – те, що саме вимірює тест. Наприклад, MBTI можуть пропонувати пройти під час прийняття на роботу, аби роботодавець міг ще й так оцінити, наскільки кандидат підходить на посаду. У результатах MBTI, зокрема, зазначають топпрофесії для тестованого. Проте немає доказів, що якщо людині підходять певні позиції, вона буде більш успішною, займаючись саме цим. 

І знову виникають запитання до чотирьої критеріїв, на яких базується тест. Cпірним є протиставлення почуттів та мислення, коли за результатами тесту визначають, людина більше про thinking (думки) чи feeling (почуття); що з цього в ній переважає. 

Відомий американський психолог Адам Грант писав, що наукові експерименти навпаки свідчать, що такі речі не є взаємовиключними. Особистість може бути водночас сильною як у логіці, так і в емоційній складовій. 

Тим паче люди, в яких більш розвинене мислення, краще розпізнають, розуміють та керують емоціями. Грант поділився і власним досвідом із MBTI. Під час першого проходження тесту його віднесли до логіків, а наступного – що він більше про почуття. Психолог зазначив: враховуючи дослідження, правильно не протиставляти ці дві категорії одна одній.

 

Еннеаграма особистості

 

Основи еннеаграми вперше представив світу Георгій Гурджиєв, російський філософ та містик. Безпосереднім розробником сучасної еннеаграми називають вихідця з Латинської Америки, болівійця Оскара Ічазо. Саме він у середині 1950х років описав дев’ять типів особистості. Згодом, у 70-х роках минулого століття, цю інформацію адаптували та представили у США інші психіатри. 

Суть тесту

Еннеаграму особистості використовують як допоміжний інструмент для кращого розуміння себе та людей навколо. За еннеаграмою, є дев’ять різних типів людей, залежно від їхнього внутрішнього підсвідомого мотиву. 

Дев’ять типів за еннеаграма-тестом:

1. Перфекціоніст;

2. Помічник;

3. Досягатор;

4. Індивідуаліст;

5. Спостерігач;

6. Скептик;

7. Ентузіаст;

8. Бос;

9. Миротворець.

 

Спірність

Еннеаграму особистості ряд спеціалістів називають псевдонауковим тестом. 

Санджай Срівастава, директор лабораторії особистої та соціальної динаміки Університету Орегону, зазначає, що еннеаграма походить від неперевіреної наукової теорії. Його скептицизм щодо цього тесту багато в чому ґрунтується на відсутності достатніх доказів. 

Родіка Даміан, директорка лабораторії особистого розвитку та успіху Університету Х'юстона,  додає: шукаючи валідний тест особистості, варто звернутися до Інвентарю особистості Хогана або тесту "Велика п’ятірка". 

Люк Сміллі, директор лабораторії процесів особистості Університету Мельбурна, згоден із колегами: "Еннеаграма, мабуть, в топі переліку тестів, які я би не рекомендував. Щонайменше цей тест псевдонауковий".

Основна прогалина цього тесту особистості, на думку вчених, це відсутність достатніх, ретельно зібраних доказів та загалом наукового підґрунтя. 

Скажімо, розподілення людей на дев’ять типів є результатом не спостереження та підрахунку, а лише проєкцією ідей того ж Оскара Ічазо щодо людей. 

 

Big Five (Five-Factor Model або OCEAN)

Велика п’ятірка, океан або ж навіть каное (якщо переставити літери в англійському Ocean, вийде Canoe) – так називають один із найбільш поширених та достовірних тестів особистості.

Протягом ХХ століття над його створенням працювало чимало психологів. Роберт Маккрае та Пол Коста підтвердили валідність тесту і сформували його в нинішньому вигляді. У 1936 році все розпочиналося з близько 4500 особистих рис, а в результаті звузилося лише до п’яти: відкритість до нового, добросовісність, екстраверсія, конформність та невротизм. 

Суть тесту 

На відміну від багатьох інших тестів особистості, Велика п’ятірка – не про віднесення тестованих до певної категорії, чіткий розподіл їх на, скажімо, екстравертів чи інтровертів. Творці Ocean стверджують, що кожна риса є цілим спектром. Тому неможливо віднести особистість лише до однієї з його крайніх точок. Більше того, зазвичай тестовані перебувають саме"десь між ними".

За результатами тесту визначають, до чого більше схильна людина в п’яти категоріях:

• відкритість до нового (шкала від закритості до відкритості);
• добросовісність (від спонтанності до добросовісності; послідовності);
• екстраверсія (від інтровертності до екстравертності);
• конформність (від ворожого до того, хто легко погоджується);
• невротизм (від стабільності до невротизму).

Як результат, людина отримує більш точний опис себе, оскільки їй не доводиться обирати серед двох крайностей. Результат може слугувати своєрідною точкою зростання, бо тестований бачить, до чого більше схильний та може зрозуміти, які риси потрібно розвинути, аби досягти цілі.

Скажімо, маючи прагнення стати адвокатом, варто тримати баланс на шкалі конформності, намагатися не наближатися до жодної із крайностей. Роботодавцю тест також спрощує ухвалення рішень. Наприклад, за результатами тесту людина є інтровертом із високим рівнем добросовісності. Роботодавець, затверджуючи її на посаду, розуміє, що людина не є командним гравцем, але здатна ефективно працювати відокремлено.

У своїй роботі Reliability and Validity of the Enhanced Big Five Personality Test (B5T) психолог та автор тестів Ларс Сатов пише про взаємозв’язок між посадою та "Великою п’ятіркою". Зазначає, що в результаті перевірки у 2012 році валідності тесту виявили певні зв’язки між його результатами та освітою, професією, доходом. Наприклад, самозайняті люди мали найвищі показники на шкалі відкритості й найнижчі щодо невротизму. 

Група студентів їх "наздоганяла" й посіла друге місце у відкритості. Серед усіх представлених груп державні службовці стали лідерами шкали добросовісності, старанності. 

А невротизм, як і для самозайнятих осіб, виявився для них нехарактерним. Проте у шкали невротизму були свої лідери – безробітні, друге місце посіли робітники. У цих груп також були низькі показники відкритості та екстраверсії. 

Ларс Сатов пише про розширену версію "Океану" із трьома додатковими шкалами: 

• мотив досягнення; 
• мотив безпеки; 
• мотив сили.

Мета таких нововведень – виміряти потенціал та спрямованість тестованого. Перша валідація цієї версії "Великої п’ятірки" відбулася у 2012 році. Опісля повторно перевірена протягом 2019-2020 років за допомогою широкої вибірки (21 048). Усі шкали показали переконливі значення точності, що майже не відрізнялися від значень, отриманих у 2012 році. Скажімо, показники шкали невротизму залишилися на рівні 90; значення шкали відкритості теж не змінилися – 76.  

 

Тест TKI (Thomas-Kilmann Conflict Mode Instrument)

Базою для цього тесту на поведінку в конфліктній ситуації стали напрацювання декількох науковців. Та кінцевого вигляду йому надали саме Кеннет Томас та Ральф Кілман на початку 1970-х. 

Суть тесту

Мета тесту – виявити:

• наскільки особистість схильна до конфліктної поведінки; 
• який її стиль вирішення конфліктних ситуацій. 

Відповідно до того, як тестовані долають конфлікти, їх ділять на п’ять типів: 

• конкурентний ("хочу добитися своїх результатів на шкоду іншому");
• пристосуванець ("жертвую власними інтересами заради іншого");
• компромісний (взаємні поступки);
• уникнення (відсутність прагнення як до кооперації, так і щодо досягнення власних цілей);
• співпраця (перевага принципу win-win, аби дві сторони були у виграші).

Спірність

На сайті "The Myers-Briggs Company" вказано, що вибірку для валідації тесту склали 8000 працевлаштованих: 50 % чоловіків та 50 % жінок. Вони пройшли тест протягом 2002-2005 років. 

Завданням команди під час відбору учасників було не лише дотриматися гендерного балансу, а й – наскільки це можливо – відобразити расове та етнічне співвідношення на ринку праці США. 

Аналіз показав певні відмінності за показниками ТКІ між чоловіками та жінками, різними етнічними групами, організаційними рівнями та рівнями освіти. Проте з точки зору практичної важливості ці відмінності є незначними.

ТКІ належить до компанії The Myers-Briggs, що пропонує пройти й MBTI, який викликає сумніви. 

У 2014 році в Harvard Business Review вийшла стаття психолога Бена Даттнера про конфлікти. У ній він відніс ТКІ до MBTI, еннеаграми та інших сумнівних тестів. Причина у недоведеній та спірній валідності й постійності результату.