Що робити з активними дієприкметниками і як узгоджувати числівники з іменниками

Любі читачі й ще любіші читачки, вітаю вас із шостим випуском нашої мовно-дорадчої рубрики! 

Сьогодні тут будуть відповіді ще на два запитання з редакційної пошти. Принагідно ще раз закликаю вас туди писати й питати про все, що вас цікавить і вам болить у мовній царині. Рубрика наша невелика, але колись черга дійде й до ваших лінгвістичних турбот і гризот!

Учий/ачий: чи можливі в українській мові активні дієприкметники

Одне з найперших правил, засвоєних на шкільних уроках української, каже, що активні дієприкметники на -учий/-ючий для нашої мови неприродні, тому їх завжди треба замінювати на щось іще, інакше вас вилають, викриють і відлучать від правопису. Як і багато інших шкільних правил, це правило звучить надто категорично й не цілком відповідає дійсності. То як же в українській мові стоять справи з активними дієприкметниками?

По-перше, одразу розберімося з важливим розрізненням частин мови. Дієприкметник називає ознаку предмета за дією, а дієприслівник — додаткову дію. Лежачий, отже, — це дієприкметник, а лежачи — дієприслівник. До легітимності дієприслівників запитань узагалі нема, а до деяких дієприкметників, навпаки, є.

Загалом усі активні дієприкметники за їхнім ужитком можна поділити на дві великі групи: більш дієслівні й більш прикметникові. У значенні перших головним стає компонент дії, а других — стану. Наведімо кілька прикладів.

Дієприкметники зі значенням стану:

• під лежачий камінь вода не тече
• спляча красуня чекає прекрасного принца
• стояча вода засмерділась
• кипуча суперечка перейшла всі межі пристойного.

Дієприкметники зі значенням дії:

• камінь, лежачий на дорозі, привернув мою увагу
• красуня, спляча в моєму ліжку сьогодні, називається Аделька
• стояча в чашці на столі вода була набрана з-під крана
• суперечка, кипляча в його кабінеті, розбудила папужку

Як бачимо, ці категорії відрізняються не лише за значенням дії чи стану — вони ще й потребують різної постановки розділових знаків і виконують у реченні різні функції. "Станові" дієприкметники стоять перед іменником (як прикметники) й не входять до відокремлених зворотів.

Дієприкметники з основним значеннєвим компонентом дії, справді, невластиві українській мові, тому редактор виправить вам вищенаведені речення приблизно так:

• Камінь на дорозі привернув мою увагу.
• Красуня, яка сьогодні спить у моєму ліжку, називається Аделька.
• Воду в чашці на столі набрано з-під крана. 
• Кипуча суперечка в його кабінеті розбудила папужку.

Прийомів змінення є багато. Десь (як у першому й третьому реченнях) дієприкметник узагалі можна прибрати, не змінивши сенсу речення. Десь (як у другому реченні) варто замінити його на підрядне речення. Подеколи, як у останньому прикладі, "дієвий" дієприкметник легко замінити на "становий" (ця зміна веде за собою й зміну порядку слів у реченні).

Дієприкметники ж, у яких основний значеннєвий елемент — "становий", українській мові властиві, але кожен мовець розсуває межі прийнятного в цій категорії так, як хоче. Комусь здається, що в цій категорії мають право бути лише спляча красуня, ходячий хворий і лежачий камінь, а хтось цілком собі толерує й киплячий бульйон. Головна порада мовцям, отже, — розрізняти ці дві категорії й розуміти, яка між ними різниця.

P. S. Часом "станові" дієприкметники бувають і просто недоречні: скажімо, російський усталений вираз "моющиеся обои" має в собі дієприкметник зі значенням стану, але замість "миючих шпалер" краще вживати "водостійкі".

Як узгоджувати числівники з іменниками

Як правильно: чотири нові столи чи чотири нових столи — питають нас на пошті. Відповідаємо: іменники після числівників два, три, чотири узгоджуються з цими числівниками в називному відмінку множини: два нові столи, три старі сокири. Часом наголос у цих відмінкових форм замінюється наголосом родового відмінка однини: дві жінки, два вікна.

Пильнуйте за мовою — і до наступних зустрічей!